Види цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань

Цивільно-правова відповідальність поділяється на види:

Ø У залежності від виду порушення договору:

· відповідальність за невиконання зобов'язань, тобто за про протиправну бездіяльність;

· відповідальність за неналежне виконання зобов'язань, тобто запротиправну дію, яка виражається у недотриманні умов належного виконання договору. Як показує вивчення практики вирішення спорів про неналежне виконання договорів за участю громадян, часто неналежне виконання договору пов'язане з недотриманням вимог про предмет договору і про строк його виконання. Крім того, в низці випадків має місце виконання зобов'язання неналежній особі. Однак найчастіше відповідальність за неналежне виконання зобов'язань пов'язана з простроченням виконання договору.

Ø У залежності від врахування вини:

· Відповідальність за наявності вини є правилом у цивільному праві, тобто, діє презумпція вини, якщо інше не встановлено законом або договором.

· Відповідальність без врахування вини встановлена за порушення грошових зобов’язань (ст.625 ЦК), за неможливість виконання зобов'язання внаслідок прострочення боржника (ст. 612 ЦК), за спричинення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК) тощо.

Ø У залежності від розподілу відповідальності між кількома боржниками в зобов'язаннях з множиною осіб:

· Часткова відповідальність покладається на двох чи більше осіб, кожна з яких відповідає перед кредитором в рівних частках, оскільки інше не встановлене законом або договором. Часткова відповідальність є у цивільному праві загальним правилом, що випливає зі ст. 541 ЦК, яка передбачає, що солідарні обов'язки (а значить – і солідарна відповідальність) виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема, при неподільності предмета зобов'язання.

· Солідарна відповідальність, тобто така, де кредитор має право вимагати від будь-якого з боржників виконання обов'язку у повному обсязі, так само як і санкції до кожного з боржників можуть бути застосовані у повному обсязі, має бути прямо передбачена законом або договором (н: при відповідальності за спричинену шкоду у недоговірних зобов'язаннях). У договорі вона має бути виражена у ясній формі.

· Додаткова (субсидіарна) відповідальність характеризується тим, що вона:

o настає тільки у випадках, прямо передбачених законом або договором;

o є покладанням додаткової відповідальності, що передбачає наявність основної відповідальності, яку несе основна відповідальна особа;

o покладається на осіб, які не несуть безпосередньо основної відповідальності перед кредитором;

o не може перевищувати обсягу основної відповідальності. Субсидіарно відповідальна особа, що задовольнила вимогу кредитора, в передбачених законом випадках майнове право регресної вимоги до основної відповідальної особи;

o може бути обмежена законом (або відповідно до/нього договором) у часі або пов'язана законом з наявністю певних умов.

Ø У залежності від обсягу відповідальності:

· Повна відповідальність є загальним правилом – це стягнення реальних збитків та упущеної вигоди. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідальність за свої дії і відповідальність за дії інших осіб. Прихильники такої класифікації, зазначивши, що загальне правило полягає в тому, що заходи відповідальності покладаються на того, хто порушив зобов'язання, разом з тим, вказують, що для низки випадків передбачені винятки з цього правила. Суть їх внайбільш загальній формі може бути виражено таким чином: в передбачених законом випадках за невиконання або неналежне виконання зобов'язання однією особою міри цивільно-правової майнової відповідальності можуть бути покладені на іншу.