Відповідальність у грошових зобов’язаннях

Цивільно-правова відповідальність у грошових зобов'язаннях має певні особливості у зв'язку з особливістю грошей як об'єкта цивільного права та процентів річних. Установлення законодавцем у ст. 536 Цивільного кодексу України процентів за користування чужими грошовими коштами викликало наукову полеміку – що це: плата, відшкодування збитків, особлива міра відповідальності або неустойка?

Поняття “проценти” застосовується у Цивільному кодексі, коли йде мова щодо користування грошовими коштами (ст. 536, 625, 1048, 1061, 1065), поняття “відсотки” застосовується в інших випадках, наприклад, при визначенні порядку обчислення штрафу (ст. 549). І зроблено це не випадково, а щоб за допомогою термінів установити різницю цих понять.

Проценти застосовуються у позиково-кредитних грошових зобов'язаннях, коли боржнику надається можливість деякий час не виконувати грошове зобов'язання та за цю можливість боржник зобов'язується сплачувати проценти. За допомогою процентів віддзеркалюється зростання грошової суми внаслідок її комерційного використання за рік. Якщо строк використання інший, то порядок розрахунків зростання пропорційно змінюється. Цим механізм підрахування процентів річних відрізняється від відсотків, які підраховуються без врахування річного прибутку. Розмежування понять “проценти” та “відсотки” вважаємо доцільним, також як розмежування понять “строк” та “термін”.

Економічна теорія про зростання грошової суми, що є платою за надання грошей у борг, пояснюється можливістю покласти гроші у кредитну установу та отримати середній річний процент, який складав “як би природне приростання”. Сплата за товар через деякий час визначеної суми і є вартістю цього товару, при цьому розмір збільшення плати, тобто процентів, не може визнаватися саме платою, це частина плати за товар. Усе це доказує, що проценти за правомірне користування грошовими коштами є не ціною, а складовою частиною ціни. Проценти-зростання, як умова правомірного отримання позикової суми у власність, – це складова частина плати за надану позику, що разом з основною сумою позики складає суму загального боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики.

Проценти як складову частину плати слід розглядати тільки при правомірному користуванні запозиченими коштами, тобто тоді, коли відсутні правомірні вимоги інших осіб щодо цієї суми. Але якщо проценти встановлені на випадок порушення грошового зобов'язання, то вони є особливою мірою цивільно-правової відповідальності. Їх не слід плутати з неустойкою, тому що навіть при правопорушенні проценти віддзеркалюють зростання грошової суми внаслідок її використання. На розмір цього зростання має вплив облікова ставка НБУ, що є орієнтиром ціни на гроші, а гроші є специфічним об'єктом цивільного права, значить і проценти набувають цієї специфічності. Тому проценти, встановлені на випадок порушення грошового зобов'язання, не є неустойкою, а є самостійною специфічною мірою цивільно-правової відповідальності, що віддзеркалює здібність грошей зростати внаслідок їх комерційного використання. Розмір неустойки віддзеркалює ступень порушених інтересів кредитора та не пов'язаний із специфічною природою грошей. Як виняток, проценти слід вважати неустойкою, а їх застосування є технічним прийомом для вирівнювання розміру відповідальності контрагентів у договорі в наступних випадках: 1) якщо проценти застосовуються у не грошових зобов'язаннях; 2) якщо у законі або договорі визначено, що розмір пені співвідноситься з обліковою ставкою НБУ, тобто санкції надана така назва.

Проценти, що встановлені законом або договором заздалегідь, на випадок порушення грошового зобов'язання, не можна вважати формою відшкодування збитків через невиконання боржником грошового зобов’язання, оскільки, по-перше, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку з порушенням її цивільного права, тобто на момент укладення договору розмір цих збитків не відомий (ст. 22 ЦК); по-друге, кредитор повинен довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання (ч. 2 ст. 623 ЦК).

Таким чином, як виняток, у разі порушення зобов'язання проценти річні можливо розглядати як збитки у наступних випадках:

Якщо проценти річні встановлені у договорі як зростання основного боргу або частина плати за надання грошових коштів; 2) якщо кредитор доказує, що він був вимушений отримати кредит у третьої особи внаслідок порушення грошового зобов'язання боржником; 3) якщо проценти річні встановлені у договорі як заздалегідь оцінені збитки.

Цивільно-правова відповідальність – це є санкція за правопорушення, яка тягне для правопорушника невигідні наслідки у вигляді позбавлення його суб'єктивних цивільних прав або покладення нових чи додаткових цивільно-правових обов'язків. Пред'явлення до правопорушника вимог про сплату процентів за користування чужими коштами і є покладенням на нього додаткових цивільно-правових обов'язків передати грошову суму або інше майно кредиторові у власність безоплатно, незалежно від наявності у кредитора збитків від порушення умов договору. Підставою стягнення процентів річних як міри відповідальності є прострочення виконання грошових зобов'язань, безпідставне отримання чи збереження грошей, відмова від сплати тощо.

Якщо підставою стягнення процентів є правопорушення та проценти стягуються понад основний борг, то такі проценти є специфічною мірою цивільно-правової відповідальності. Під основним боргом розуміється сума грошей, яку, відповідно до договору, боржник зобов’язується сплатити кредитору через деякий строк, та яка містить у себе як суму, яку боржник отримав від кредитора, так і зростання цієї суми – проценти, що сплачуються за правомірне користування грошима.

Проценти річні мають складну правову природу, залежать від такого інструмента грошово-кредитної політики держави як облікова ставка НБУ, є показником об'єктивного збільшення грошової маси через деякий час, вони застосовуються тільки у грошових зобов'язаннях без врахування вини боржника та ефективності використання чужих грошових коштів. Проценти втілюють в себе вартість грошей, яка склалася на ринку під впливом регуляторної економічної політики держави.