Принципи і методи класифікації організмів

Систематика - розділ біології, задача якого опис і визначення всіх існуючих та вимерлих організмів, а також їх класифікація по таксонам різного рангу. У систематиці виділяють таксономію (термін ввів у 1813 р. О. Декандоль) як теорію і практику класифікації організмів. Основна задача таксономії – створення раціонального вчення про таксономічні категорії (ранги) та їх ієрархії, яка дозволяє будувати природну класифікацію організмів. Таксон – група організмів, пов’язаних між собою певними спорідненими зв’язками, якій присвоюється таксономічна категорія певного рангу. Таксон – це завжди біологічний об’єкт (сосна, китоподібні, хребетні), а таксономічна категорія – це поняття, яким позначають групи організмів (вид, рід, родина та ін).

Перші системи класифікації були штучними, оскільки об’єднували організми по зовнішнім ознакам і не враховували спорідненість організмів. Вчення Ч. Дарвіна поклало початок розвитку природної класифікації, яка враховує генеалогічні відносини.

Біологічна номенклатура – система назв для груп організмів, пов’язаних між собою певним ступенем спорідненості – таксонів, яка забезпечує єдність і стабільність наукових назв.

Сучасна ботанічна та зоологічна номенклатура - від робіт К. Ліннея (18 ст.) – який вперше застосував бінарні назви для видів. назви всіх таксонів дають на лат. мові. Б. н. розробляє міжнародний комітет з номенклатури.

Основні таксономічні категорії – вид, рід, родина, ряд (порядок), клас, тип (відділ), царство.

Принципи, пов’язані з існуванням та функціонуванням живої матерії:

1. Принцип дискретності – жива матерія завжди розчленована на дискретні одиниці – особини рослин, тварин.

2. Принцип найпростішої конструкції – реалізується найпростіший за організацією варіант – мин витрат речовини та енергії.

3. Принцип адекватності конструкції – біосистеми відповідають абіотичному середовищу, в якому вони мешкають.

4. Принцип структурно-функціональної єдності – відповідність структури функціям та навпаки.

5. Принцип біологічної ієрархії – наявність в природі біосистем різних рангів.

6. Принцип найменшої взаємодії з середовищем – є дискусійним, але чим більше захищена матерія від коливань абіотичних факторів, тим вона стійкіша.

7. Принцип якісної неоднорідності – біосистеми складаються з компонентів, якісно не схожих між собою.

8. Принцип зворотних зв’язків – самопідтримка і саморегуляція біосистем відбувається за рахунок різних зворотних зв’язків.

9. Принцип еволюції полягає у незворотній зміні живих організмів.

10. Принцип адаптації – забезпечує існування видів в певних умовах середовища.

теоретичний матеріал: