Теорія самодовільного зародження

Ця теорія була поширена в стародавньому Китаї, Вавилоні та Єгипті як альтернатива креаціонізму. Риби – з мулу, черви – з грунту, миші – з бруду, мухи – з м’яса. Зокрема, її притримувався за­сновник біології Арістотель. Він вважав, що певні частинки речовини містять активний початок, з якого в сприятливих умовах розвивається живий організм, причому живі істоти можуть розвиватися з неживого (з землі, сонячного світла та ін.). З поширенням християнства ця теорія відійшла у тінь, проте існувала протягом багатьох століть, особливо серед тих, хто вірив у чаклунство та потойбічні сили. Підтримували цю теорія Лейбніц, Бюффон, Еразм Дарвін (дід Ч. Дарвіна). У кінці XVII ст. італійський біолог і лікар Ф. Реді довів, що жи­ве може виникнути тільки з живого (м’ясо вкрите тонкою тканиною – нічого немає, м’ясо відкрите – личинки мух). У XVIII ст. Л. Спаланцані вста­новив, що при кип'ятінні вбиваються живі істоти і потім нові вже не виникають. У 1859 р. франц академія наук оголосила премію за спробу освітити питання про самозапродження.У 1862 р. Л. Пастер її отримав. Він показав, що бактерії всюдисущі і неживі ма­теріали можуть бути легко заражені ними, якщо їх не просте­рилізувати. В результаті ряду експериментів Пастер підтвердив теорію біогенезу Спаланцані, проте ця теорія не відповідає на питан­ня, а звідки ж взявся найперший організм.

Теорія стаціонарного стану

Згідно цій теорії, Земля ніколи не виникала, а існувала вічно; вона завжди була способна підтримувати життя, а якщо і змінювалася, то дуже незначно. Згідно цій версії види також ніколи не виникалии, вони існували завжди, і у кожного виду єь лише дві можливості — або зміна чисельності, або вимирання.

Але гіпотеза стаціонарного стану протирічить даним сучасної астрономії, які вказують на кінцевий час існування будь-яких і, відповідно, планетних систем навколо зірок. По сучасним оцінкам, які засновані на врахування швидкості радіоактивного розпаду, вік Землі, Сонця і Сонячної системи складає приблизно 4, 6 млрд років. Тому ця гіпотеза, як правило, не розглядається академічною наукою.

Прихильники цієї теорії не визнають, що наявність або відсутність певних викопних решток може вказувати на час появи або вимирання того чи іншого виду, і наводить в якості прикладу представника кистеперих риб – латимерию. По палеонтологічним данним кистепері вимерли в кінці мелового періоду. Але цей висновок був переглянутий, коли в районі мадагаскару були знайдені живі представники кистеперих. Прихильники теорії стаціонарного стану стверджують, що тільки вивчаючи види, які живуть зараз і порівнюючи їх з викопними рештками, можна зробити висновок про вимирання, але і в цьому випадку ймовірно, що він буде невірним. Використовуючи палеонтологічні дані для підтверждення теорії стаціонарного стану, її прихильники інтерпретують появу викопних решток в екологічному аспекті. Так, наприклад, різку появу будь-якого викопного виду в певному пласті вони пояснюють збільшенням чисельності йогоо популяції або його переміщенням в місця, сприятливі для збереження решток.