Основні етапи у розвитку біології

1. Період практичних донаукових знань (від кам’яного періоду до рубежу 15-16 ст.)

Вже в літературних пам’ятках єгиптян, вавілонян, індійців є відомості про будову багатьох рослин і тварин, про застосування цих знань у медицині та сільському господарстві. Ще у 14 ст. до н.е. глиняні таблички Месопотамії мали відомості про систематизацію тварин шляхом їхнього розподілу та рослиноїдних та хижаків, а рослин – на дерева, овочі, лікарські трави. У медичних творах Індії у 6-1 ст. до н. е. є уява про спадковість як причину схожості дітей на батьків, а в таких пам’ятках як «Махабхарата», «Рамаяма» детально описані особливості життя багатьох рослин та тварин.

В період рабовласництва виникають іонійська, афінська, олександрійська та римська школи у вивченні рослин татварин.

Іонійська школа виникла в Іонії (7-4 ст. до н.е.). Філософи цієї школи не вірили у понадприродне походження життя, визнавали причинність явищ, рух життя по певному колу. Алкмеон описав зоровий нерв, визнавав мозок як центр мислення, а Гіппократ вперше детально описав будову людини і тварин, вказав роль середовища і спадковості у виникненні хвороб. Він є засновником прадавньої медицини.

Представником Афінської школи є Аристотель – це давньогрецький вчений енциклопедист, учень Платона і вихователь Олександра Македонського. Створив 4 біологічних трактати, в яких були різноманітні відомості про тварин. Він розділяв світ на 4 царства (неживий світ землі, повітря і води, світи рослин, тварин і людини). Йому належить перша класифікація тварин –на чотириногих, літаючих, пернатих та риб, а китоподібних він об’єднав з наземними тваринами, але не з рибами. Він знав основні риси ссавців, способів розмноження, успадкування різних вад та ін.. Аристотеля вважають засновником зоології. Інший представник школи - Теофраст – «батько ботаніки». Ввів такі терміни як плід, серцевина, оплодень. Описав будову та розмноження багатьох рослин, різницю між однодольними та дводольними.

Олександрійська школа відома вченими, що займалися анатомією. Герофіл – порівняння анатомії рослин і тварин, різниця між венами та артеріями. Еразистрат – описав головний мозок.

римська школа не дала самостійних розробок, а лише систематизувала відомості давніх греків. Гай Пліній (1 ст. н.е.) створив енциклопедію «Природня історія», Клавдій Гален поводив розтини ссавців, першим порівняв анатомію людини та мавпи. він вказував на те, що існує зв’язок між будовою та функцією органу. Його роботи чинили значний вплив на подальший розвиток анатомії та фізіології.

У середні віки основною ідеологією була релігія. Нових знань не отримували, але підтримувалися знання давніх греків та римлян. Абу-Алі ібн Сіна ( 10 ст.) (в Європі відомий як Авіценна) розвивав погляди про вічність та нерукотворність світу, визнавав причинні закономірності у природі. Але в цей період біологія ще не виділилася у окрему науку.

2. Описовий період (від рубежу 15-16 ст. до середини 19 ст.)

Початки біології, як і всього природознавства пов’язані з епохою Відродження. З середини 15 ст. успіхи природознавства йдуть один за одним. Леонардо да Вінчі (15 ст.) – розкрив гомологію органів, відкрив щитоподібну залозу, описав поведінку птахів у польоті, описав суглоби, діяльність серця, зорову функцію ока. Андреас Везалій (16 ст.) – заклав основи наукової анатомії «Сім книг про будову людського тіла». В. Гарвей відкрив кровообіг, Бореллі - механізми руху – наукові основи фізіології. З цього часу анатомія та фізіологія, які розвивалися разом, поділились на окремі науки, і на більш вузькі науки (анатомія тварин, людини). В 16-17 ст. стрімко почала розвиватися ботаніка, на початку 17 ст. винайдений мікроскоп (Гук, Левенгук), тому виникла мікроскопічна анатомія рослин. З 16 ст. розвивається анатомія.

У 18 с. К. Лінней створи класифікацію тварин, яка чинила значний вплив на розвиток зоології (на ссавців, птахів, амфібій, риб, комах, червів), ввів клас, ряд, рід, вид, подвійну номенклатуру.

18-19 ст. Вольф, Бер – заклали основи ембріології. Початок 19 ст. Шван та Шлей ден формулюють клітинну теорію.