Теорія біохімічної'еволюції

- на першому відбувається утворення з неорганічних речовин простих органічних сполук під дією ультрафіолетового опромінення, грозових електричних розрядів та хімічних реакцій. Води первинного океану насичені цими речовинами, утворюючи " первинний бульйон". У пізніших експериментах була доведена можливість синтезу амінокислот із суміші газів метану та аміаку;

- на другому етапі відбувалась полімеризація мономерів з утво­ренням ланцюгів білків та нуклеїнових кислот;

- для третього етапу характерне утворення передбіологічної сис­теми або крапель коацерватів. Всередині цих крапель поступово складався обмін речовин і відбувалось утворення мембран;

- на останньому етапі виникли клітини, які мали репродуктивний апарат, що гарантував дочірнім клітинам передачу всіх хімічних та метаболічних властивостей батьківських клітин. Найбільш вразливим місцем цієї теорії є пояснення здатності живих клітин до самовідтворення. Хоча в цілому гіпотеза біохімічної еволюції визнається вченими, але в неї є багато противників.

Близькі до поглядів Опаріна думки розвивав англійський вчений Бернал. Він вважав, що неорганічними попередниками були вугле­кислота, неорганічні ортофосфати та сірководень (а згідно з теорією Опаріна - це карбіди та графіт, з яких синтезувались вуглеводи). Пер­винний синтез органічних сполук полягав в утворенні дуже простих молекул з води, метану та аміаку. Потім у результаті полімеризації виникали більш складні структури. На відміну від Опаріна, Бернал вважав, що конденсація органічних молекул відбувалась не шляхом утворення коацерватів, а завдяки абсорбції перших полімеризованих структур на мінеральних частинках. Подібні погляди також розвивав вчений Холодний, але він вважав, що життя виникло не у Світовому океані, а в мілководдях після появи суші. Це сприяло концентрації ор­ганічних речовин і формуванню коацерватів.

Таким чином, згідно з сучасними уявленнями процес походження життя скла­дається з таких етапів:

1) формування земної атмосфери;

2) синтез найпростіших молекул типу амінокислот, а також карбо­нових кислот, цукрів та азотистих кислот;

3) об'єднання макромолекул в агрегати, що дали початок мембра­нам, протоплазмі та генам;

4) інтеграція мембран, плазми та генів у найпростіші структури (утворення так званих нуклеоабіоїдів та плазмоабіоїдів);

5) об' єднання вищеназваних структур у більш складні структури, які називаються протобіонти;

6) утворення проклітин.

Чи можливе зараз самозародження життя? Відповідь на це питання дає закон розвитку довкілля. Будь-яка природна система розвивається лише за рахунок використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища. Абсолютно ізольований саморозвиток неможливий – висновок з законів термодинаміки.

Важливі наслідки:

1. Абсолютно безвідходне виробництво неможливе.

2. Будь-яка більш високоорганізована біотична система в своєму розвитку є потенційною загрозою для менш організованих систем (тому в біосфері Землі неможливе повторне зародження життя – воно буде знищене вже існуючими організмами).

3. Біосфера Землі як система розвивається за рахунок внутрішніх і космічних ресурсів.

Можливість фальсифікації (критерій Поппера) — критерій науковості емпіричної теорії, сформульований К. Поппером. Теорія задовольняє критерій Поппера (тобто є фальсифікованою), якщо існує методологічна можливість її спростування шляхом постановки експерименту, навіть якщо такий експеримент ще не був поставлений. Філософська доктрина, згідно з якою фальсифікованість теорії є необхідною умовою її науковості називається фальсифікаціонізм.