Друга Книга Літопису 3 страница

16. Узавтра ви виступіть супроти них; ось, вони виходять на пагорб Ціцу, і ви знайдете їх у вершині долини, навпроти пустелі Єруїл.

17. Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, яке [післане] вам. Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся! Завтра виступайте їм назустріч, і Господь буде з вами.

18. І вклонився Йосафат лицем до землі, і всі юдеї і мешканці Єрусалиму упали перед Господом, щоб вклонитися Господові.

19. І підвелися левити із синів Кегатових та із синів Кораха, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого голосом вельми грімким.

20. І підвелися вони рано-вранці, і вийшли до пустелі Текоя, і коли вони виступили, підвівся Йосафат і сказав: Послухайте мене, юдеї і мешканці Єрусалиму! Вірте Господові, Богові вашому, і будьте стійкі; вірте пророкам Його, і буде вам успіх.

21. І радився він з народом, і поставив співаків Господові, щоб вони серед величі святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: Прославляйте Господа, бо навіки милість Його!

22. І того часу, [як] вони почали хвалити і прославляти, Господь наслав засідку на аммонійців і моавитян та [мешканців] гори Сеїр, які прийшли супроти Юди, і зазнали поразки;

23. Бо повстали аммонійці і моавитяни на мешканців гори Сеїр, і били їх і винищували [їх]; а коли понищили мешканців Сеїру, тоді почали винищувати один одного.

24. І коли юдеї прийшли на пагорб до пустелі і глянули на ту велелюдність, аж ось, – трупи лежали на землі, і немає зацілілого.

25. І прийшов Йосафат і народ його забирати здобич, і знайшли у них багато майна, і одежі, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не [могли] донести. І три дні вони забирали здобич – такою великою вона [була].

26. А четвертого дня зібралися в долині благословення, бо саме там вони благословили Господа. Тому й називають те місце долиною благословення аж донині.

27. І пішли назад усі юдеї і єрусалимняни, а Йосафат на чолі їх, щоб повернутися до Єрусалиму з радістю, бо дав їм Господь перемогу над ворогами їхніми.

28. І прийшли до Єрусалиму з арфами і з цитрами, і сурмами до Господнього дому.

29. І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони зачули, що [Сам] Господь воював супроти ворогів Ізраїля.

30. І мир запанував у царстві Йосафатовому; і дав йому Бог його спокій з довкілля.

31. Отак царював Йосафат над Юдою: тридцять п'ять років йому [було], коли зацарював, і двадцять п'ять років царював у Єрусалимі. Ймення матері його – Азука, донька Шілхи.

32. І ходив він дорогою свого батька Аси, і не відхилявся з неї, – вчиняв бажане в очах Господніх.

33. Тільки узвишшя не відмінив, і народ іще не навернув серця свого до Бога батьків своїх.

34. Інші діяння Йосафата, перші і останні, описані у хроніці Єгу, сина Ханані, що занотоване в Книзі Ізраїлевих царів.

35. Однак після того увійшов Йосафат, цар Юдин, в спілку з Ахазією, царем Ізраїля, котрий чинив беззаконня.

36. І з'єднався з ним, щоб збудувати кораблі для відплиття до Таршішу. І збудували вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

37. І вирік [тоді] Еліезер, син Додави, з Мареші, пророцтво Йосафатові, кажучи: За те, що ти заспілкувався з Ахазією, зруйнує Господь діло твоє. І порозбивалися кораблі, і не могли йти до Таршішу.

2 Літопису 21

1. І спочив Йосафат з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І зацарював Єгорам, син його, замість нього.

2. І в нього [були] брати, сини Йосафатові: Азарія, і Єхіїл, і Захарія, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, – усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя.

3. І вчинив їм батько їхній значні дарунки сріблом і золотом, і коштовним камінням, разом із укріпленими містами в Юді; а царство віддав Єгорамові, через те, що він первісток.

4. І зацарював Єгорам над царством батька свого і зміцнів, і умертвив усіх братів своїх мечем, а також [деяких] князів Ізраїлевих.

5. Тридцять два роки [було] Єгорамові, коли зацарював, і вісім літ царював у Єрусалимі.

6. І ходив він шляхом царів Ізраїлевих, як учиняв дім Ахавів, – тому що донька Ахави була дружиною його, – і чинив він небажане в очах Господніх.

7. Проте не хотів Господь вигубити дім Давидів заради заповіту, котрого ухвалив з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильника і синам його на всі часи.

8. За днів його вийшов Едом з-під влади Юди і настановили над собою царя.

9. І пішов Єгорам зі своїми старшинами війська, і всі колісниці з ним; і, підвівшися вночі, завдав поразки Едомові, котрий оточив його, і старшин над колісницями.

10. Проте вийшов Едом з-під влади Юди аж донині. Того ж часу відпала і Лівна з-під руки його; бо він залишив Господа, Бога батьків своїх.

11. А також узвишшя вчинив він на горах Юдиних, і завів у перелюб мешканців Єрусалиму, і спокусив Юду.

12. І прийшов йому лист від Іллі пророка, такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давидів, батька твого: За те, що ти не пішов шляхами Йосафата, батька твого, і шляхами Аси, царя Юдиного,

13. А пішов шляхом царів Ізраїлевих і завів у блуд Юду і мешканців Єрусалиму, як вводив у блуд дім Ахавів; а ще ж і братів своїх, дім батька твого, котрі кращі від тебе, ти умертвив:

14. [За це], ось, Господь уразить поразкою великою народ твій, і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє,

15. А тебе [самого] – хворобою важкою, недугою нутрощів твоїх аж до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби щодня.

16. І навів Господь супроти Єгорама дух филистимлян і аравійців, що в сусідах ефіопів.

17. І вони пішли на Юду і вдерлися до нього, і захопили все майно, що було в домі царя, а також і синів його, і дружин його; і не залишилося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.

18. А потому уразив Господь нутрощі його недугою невиліковною.

19. Так тривало день-у-день, а наприкінці другого року його хворощів випали нутрощі його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його [духмян], як чинив те для батьків його.

20. Тридцять два [роки] було йому, коли зацарював, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неоплаканий, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях.

2 Літопису 22

1. І настановили царем мешканці Єрусалиму Ахазію, найменшого сина його, замість нього, бо старших вигубило полчище, яке приходило з аравійцями до краю, – і зацарював Ахазія, син Йорама, царя Юдиного.

2. Двадцять два роки [було] Ахазії, коли зацарював, і один рік царював в Єрусалимі; а ймення матері його – Аталія, донька Омрієва.

3. Він також ходив шляхами дому Ахавового, тому що матір його була порадницею йому чинити беззаконня.

4. І чинив він небажане в очах Господніх, як Ахавів дім, тому що він був йому порадником по смерті батька його, на погибель йому.

5. Також за їхньою порадою, він пішов за Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну супроти Хазаїла, сирійського царя, до Рамоту ґілеадського. І поранили сирійці Йорама.

6. І повернувся він до Ізраїля лікуватися від ран, котрих завдали йому в Рамі, коли він воював з Хазаїлом, сирійським царем. І Азарія, син Єгорама, цар Юдин, прийшов навідати Єгорама, сина Ахавового, до Ізреелю, тому що той був хворий.

7. І від Бога було це на погибель Ахазії, щоб прийти до Єгорама: бо, як прийшов, вийшов із Єгорамом супроти Єгу, сина Німші, котрого Господь помазав на винищення дому Ахавового.

8. Коли звершував Єгу суд над Ахавовим домом, тоді він знайшов князів Юдиних і синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і умертвив їх.

9. І [наказав] він шукати Ахазію, і взяли його, коли він переховувався в Самарії, і привели його до Єгу, і умертвили його, і поховали його; тому що говорили: Він син Йосафата, котрий усім серцем звертався до Господа. І не лишилося в домі Ахазії нікого, [хто] міг би зацарювати.

10. Бо Аталія, матір Ахазії, забачивши, що помер син її, підвелася й вигубила все царське насіння дому Юдиного.

11. Але Єгосав'ат, донька царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, і викрала його з-поміж царських синів, котрих умертвили, і завела його і няньку його до опочивальні, і у такий спосіб, Єгосав'ат, донька царя Єгорама, дружина священика Єгояди, сестра Ахазії, сховала Йоаша від Аталії, і вона не умертвила його.

12. І він був з ними в Божому домі – переховувався шість літ, а Аталія царювала над країною.

2 Літопису 23

1. Але сьомого року зміцнився Єгояда, й прийняв до спілки з собою сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого,

2. І вони пройшли Юдою, і зібрали левитів з усіх міст Юдиних і старшин поколінь Ізраїлевих, і прийшли до Єрусалиму.

3. І ухвалило все зібрання спілку в домі Божому з царем, і сказав їм [Єгояда]: Ось, син царя має стати царем, як говорив Господь про Давидових синів.

4. Ось, що ви маєте зробити: Третина вас, які приходять у суботу, із священиків та левитів, [буде] брамниками біля порогів,

5. І третина при домі царському, і третина біля брами Єсод, а увесь народ – на подвір'ях Господнього дому.

6. І нехай [ніхто] не входить до дому Господнього, окрім священиків і служників з левитів. Вони можуть зайти, тому що освячені, а увесь народ нехай стоїть на сторожі Господній.

7. І нехай левити оточать царя, зусібіч, кожний зі зброєю своєю в руці своїй, і хто буде входити до храму, нехай буде забитий! І будьте ви біля царя, коли він буде входити і виходити.

8. І вчинили левити і вся Юдея, що наказав Єгояда священик; і взяли кожний своїх людей, що приходили в суботу та відходять у суботу; тому що священик Єгояда не звільнив черг.

9. І роздав Єгояда священик сотникам списи та малі і великі щити царя Давида, котрі [були] в домі Божому;

10. І поставив увесь народ, кожного зі зброєю його в руці його, від правого боку храму до лівого боку храму, біля жертовника і біля дому, довкола царя.

11. І вивели царського сина, і поклали на нього корону та дали свідоцтво і настановили його царем; і помазали його Єгояда і сини його, і сказали: Хай збереже Бог царя!

12. І зачула Аталія голос народу, який бігав та славив царя, і вийшла до народу у дім Господній.

13. І побачила, аж ось, цар стоїть на помості своєму при вході, і князів, і сурми біля царя, і увесь народ країни радіє, і сурмить сурмами, і співаки з музичними знаряддями і вдатні прославляти. І роздерла Аталія одежу свою, і закричала: Змова! Змова!

14. І викликав Єгояда священик сотників, що урядували над військом, і сказав їм: Виведіть її геть, і, якщо хтось піде за нею, нехай буде забитий мечем! Тому що священик сказав: Не вбийте її в домі Господньому.

15. І зробили їй прохід, і коли вона наблизилася до кінської брами, там її забили.

16. І уклав Єгояда заповіта поміж собою і між усім народом, і царем, щоб бути [їм] народом Господнім.

17. І рушив увесь народ до капища Ваалового, і зруйнували його, і жертовники його, і ідолів його понищили; і Маттана, Ваалового жерця, забили перед жертовниками.

18. І доручив Єгояда справи дому Господнього священикам і левитам, як визначив Давид у домі Господньому, для піднесення усеспалення Господові, як написано в Законі Мойсеєвому, з радістю і співом, за установленням Давидовим.

19. І поставив він брамників біля кожної брами дому Господнього, щоб не [міг] входити хтось будь-чим нечистий.

20. І взяв сотників, і вельмож, і старшин у народі, і увесь народ країни, і провів царя з дому Господнього, і пройшли через горішню браму до царського дому, і посадили царя на троні царства.

21. І радів увесь народ країни, а місто заспокоїлося. А Аталію забили мечем.

2 Літопису 24

1. Сім років [було] Йоашові, коли зацарював, і сорок літ царював у Єрусалимі і ймення матері його – Цівія, з Беер-Шеви.

2. І чинив Йоаш бажане в очах Господніх упродовж усіх днів священика Єгояди.

3. І взяв йому Єгояда двох дружин, і мав він [від них] синів і доньок.

4. І прийшло потому на серце Йоашові оновити дім Господній;

5. І зібрав він священиків і левитів, і сказав їм: Підіть по містах Юдеї, і збирайте з усіх ізраїльтян срібло для оновлення дому Бога вашого рік у рік, і поспішіть у цій справі. Та не поспішили левити.

6. І прикликав цар Єгояду, їхнього старшого, і сказав йому: Чому ти не вимагаєш від левитів, щоб вони допроваджували з Юдеї та Єрусалиму данину, [встановлену] Мойсеєм, служником Господнім, і зібранням ізраїльтян для скинії зібрання?

7. Бо сини нечестивої Аталії розорили дім Божий, і все, освячене для дому Господнього, використали для Ваалів.

8. І наказав цар, і виготовили одну скриню і поставили біля входу в дім Господній зовні.

9. І проголосили по Юдеї та Єрусалимові, щоб приносили Господові данину, [накладену] Мойсеєм, служником Божим, на ізраїльтян в пустелі.

10. І зраділи всі старшини і увесь народ, і приносили, і клали до скрині доти, аж доки вона виповнилася.

11. Того часу, коли приносили скриню до царських урядовців через левитів, і коли вони бачили, що срібла багато, приходив писар царя, і висипали із скрині, і відносили її і ставили її на своє місце. Так учиняли вони день у день, і зібрали вельми багато срібла.

12. І віддавали його цар і Єгояда виконавцям робіт у домі Господньому, і вони наймали каменярів і теслярів для оновлення дому Господнього, а також ковалів і мідників, для зміцнення дому Господнього.

13. І працювали виконавці робіт, і звершувалося оновлення руками їхніми; і вчинили дім Божий у належний стан його, і зміцнили його.

14. І скінчивши [все], вони принесли решту срібла перед царя та Єгояду. І вчинили з нього посудини для дому Господнього, посудини службові і [для] всеспалень, тарелі та [інший] посуд золотий і срібний. І приносили усеспалення в домі Господньому постійні упродовж всіх днів Єгояди.

15. І постарів Єгояда, і наситився днями [життя], а тоді помер: сто тридцять літ [було] йому, коли він помер.

16. І поховали його в місті Давидовому з царями, тому що він учиняв добре в Ізраїлі і для Бога, і для дому Його.

17. Але по смерті Єгояди прийшли князі юдейські і поклонилися цареві; відтак цар почав дослухатися до них.

18. І залишили дім Господа, Бога батьків своїх, і почали служити деревам [посвяченим] та ідолам. і був гнів [Господній] на Юдею і Єрусалим за цю провину їхню.

19. І він посилав до них пророків для навернення їх до Господа; і вони навертали їх, але ті не корилися.

20. І Дух Божий виповнив Захарію, сина Єгояди, священика, який стояв на підвищенні перед народом, і сказав їм: Так говорить Господь: Для чого ви переступаєте накази Господні? Не буде вам успіху; і через те, що ви залишили Господа, то Він також залишить вас.

21. І змовилися супроти нього, і забили його камінням, за наказом царя, на подвір'ї дому Господнього.

22. І не пригадав цар Йоаш добродіянь, які вчинив для нього Єгояда, батько його, і забив сина його. І він, помираючи, казав: Нехай бачить Господь, і відплатить.

23. А через рік рушило супроти нього військо сирійське, і увійшли до Юдеї і до Єрусалиму, і винищили з народу всіх князів народу; і всю [здобич], яку забрали в них, відпровадили цареві до Дамаску.

24. Хоч небагато було людей у війську сирійському, але Господь віддав у руки їхні вельми численну силу, за те, що залишили Господа, Бога батьків своїх. І над Йоашем звершили вони суд.

25. І коли вони пішли від нього, залишивши його у тяжких хворощах, то вчинили супроти нього змову служники його, за кров сина Єгоядиного, священика, і забили його в постелі його, і він помер. І поховали його в місті Давидовому, але не поховали в царських гробницях.

26. А змовниками супроти нього були: Завад, син аммонійки Шім'ат, і Єгозавад, син моавитянки Шімріт.

27. Про синів його, і про численні пророцтва супроти нього, і про оновлення дому Божого написано в Книзі царів. І зацарював Амація, син його, замість нього.

2 Літопису 25

1. Двадцять п'ять літ було Амації, коли зацарював, і двадцять дев'ять літ царював у Єрусалимі, ім'я матері його Єгоаддан, з Єрусалиму.

2. І чинив він бажане в очах Господніх, але не від усього серця.

3. Коли зміцнилося за ним царство, тоді він умертвив служників своїх, які убили царя, батька його.

4. Але дітей їхніх не умертвив, як про те написано в законі, у книзі Мойсеєвій, де заповідав Господь, говорячи: Не помруть батьки за дітей, а діти не помруть за батьків; але кожний за свій злочин мусить померти.

5. І зібрав Амація юдеїв, і поставив їх за поколіннями під руку тисяцьких і сотників, усіх юдеїв, і Веніямина, і перелічив їх від двадцяти років і вище, і знайшов їх триста тисяч мужів вибраних, здатних воювати, що тримають списа і щита.

6. І [ще] найняв із ізраїльтян сто тисяч хоробрих вояків за сто талантів срібла.

7. Але чоловік Божий прийшов до нього і сказав: Царю! Нехай не йде з тобою військо ізраїльське, тому що немає Господа з ізраїльтянами, з усіма синами Єфрема.

8. Але, якщо підеш ти, вчиняй справу, приготуйся мужньо до боротьби. Інакше кине тебе Бог перед ворогом, тому що є сила у Бога підтримати і звалити.

9. І сказав Амація чоловікові Божому: А що ж учинити із сотнею талантів, котрі я віддав ізраїльському війську? І сказав Божий чоловік: Можливо, Господь дасть тобі більше від цього.

10. І відділив їх Амація, військо, яке прийшло до нього із [краю] єфремового, – щоб вони йшли на своє місце. І спалахнув вельми гнів їхній на Юдею, і вони повернули у свій край, розпалені гнівом.

11. Тим часом, Амація наважився, і повів народ свій, і пішов на долину Соляну, і винищив синів Сеїра десять тисяч.

12. І десять тисяч живими захопили сини Юдеї в полон; і привели їх на верхів'я скелі, і поскидали їх з верхів'я скелі, і вони повбивалися зовсім.

13. А військо, котре Амація відіслав назад, щоб воно не ходило з ним на війну, розпорошилося по містах Юдиних, від Самарії аж до Бет-Хорону; і понищило в них три тисячі, і награбували багато здобичі.

14. Коли Амація прийшов після поразки едомлян, то приніс богів Сеїру, і поставив їх у себе богами, і перед ними поклонявся, і кадив.

15. І спалахнув гнів Господній на Амацію, і послав Він до нього пророка, і той сказав йому: Навіщо ти схиляєшся до богів народу цього, котрі не захистили народу свого від твоєї руки?

16. Коли він говорив йому, [цар] відповідав: Хіба радником царя тебе настановили? Припини, щоб не вбили тебе. І перестав пророк, сказавши: Знаю, що Бог ухвалив погубити тебе, тому що ти вчинив це і не приймаєш поради моєї.

17. І порадився Амація, цар юдейський, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, царя Ізраїльського, сказати: Виходь, зустрінемося лицем до лиця.

18. І послав Йоаш, цар Ізраїльський, до Амації, царя Юдиного, сказати: Терен, котрий на Ливані, послав до кедра, котрий на Ливані також, сказати: Віддай доньку свою за дружину моєму синові. Але прийшли звірі дикі, котрі на Ливані, і витоптали цей терен.

19. Ти говориш: Ось, я побив Едома, – і піднеслося твоє серце до пихатости. Сиди краще у себе вдома. Для чого тобі зачинати небезпечну справу? Загинеш ти і Юдея з тобою.

20. Та не послухав Амація, бо від Бога [було] це, щоб віддати їх в руку [Йоаша], за те, що почали прихилятися до божків едомських.

21. І виступив Йоаш, цар Ізраїльський, і зустрілися особисто, він і Амація, цар Юдин, у юдейському Бет-Шемеші.

22. І зазнали поразки юдеї від ізраїльтян, і порозбігалися кожний до свого шатра.

23. І Амацію, царя юдейського, сина Йоаша, сина Єгоахаза, захопив Йоаш, цар Ізраїльський, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зруйнував мур єрусалимський від брами Єфремової до брами наріжної, на чотириста ліктів.

24. І [забрав] усе золото, і срібло, і всі посудини, які були в домі Божому в Овед-Едома, а також скарби дому царського, і заручників, і повернувся до Самарії.

25. І жив Амація, син Йоашів, цар Юдин, по смерти Йоаша, сина Єгоахазового, царя ізраїльського, п'ятнадцять літ.

26. А решта діянь Амації, перших і останніх, описані в Книзі царів юдейських та ізраїльських.

27. І після того, як Амація відступив од Господа, вчинили супроти нього змову в Єрусалимі, і він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і умертвили його там.

28. І привезли його на конях, і поховали його з батьками його в місті Давидовому.

2 Літопису 26

1. І взяв увесь народ юдейський Уззійю, котрому виповнилося шістнадцять літ, і настановили його царем замість батька його, Амації.

2. Він відбудував Елота, і повернув його Юдеї, після того, як спочив цар з батьками своїми.

3. Шістнадцять літ [мав] Уззійя, коли зацарював, і п'ятдесят два роки царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Єхолія, з Єрусалиму.

4. І чинив він угодне в очах Господніх, усе, що учиняв Амація, батько його.

5. І звертався він до Бога за днів Захарії, що навчав страхові Божому; і за тих днів, коли він звертався до Господа, допомагав йому Бог.

6. І він вийшов, і воював із филистимлянами, і зруйнував мури Ґату і мури Явне, і мури Асдоду, і побудував міста в Асдоді та в филистимлян.

7. І помагав йому Бог супроти филистимлян і супроти аравійців, що мешкають в Гур-Баалі, і [супроти] мецнітів.

8. І давали аммонійці данину для Уззійї, і дійшло ім'я його до рубежів Єгипту, бо він вельми зміцнів.

9. І спорудив Уззійя башти у Єрусалимі, над брамами наріжними, і над брамами долини, і на розі, і зміцнив їх.

10. І спорудив башти в пустелі, і вирубав багато водойм, тому що мав багато худоби, і в низинах, і на рівнині, і землеробів, і садівників на горах і на Кармилі, бо він любив землеробство.

11. І було в Уззійї військо, що виходило на війни загонами, за рахунком у спискові їхньому, складеному рукою писаря Єіїла та урядника Маасеї, під рукою Хананії, [що з] царевих старшин.

12. Усе число старшин поколінь, із хоробрих вояків, [становило] дві тисячі шістсот.

13. І під рукою їх військової сили триста сім тисяч п'ятсот, що виступали на битву з численним військом, на допомогу цареві супроти ворога.

14. І наготовив для них Уззійя, для всього війська, щити, списи, і шоломи, і панцери, і луки, і пращного каміння.

15. І виготовив він у Єрусалимі військові машини, з великим хистом учинених, щоб вони стояли на баштах і на кожному розі для кидання стріл і великого каміння. І стало знаним ім'я його вельми далеко, тому що він одержав дивовижну поміч, аж доки не став сильним.

16. А як він зміцнів, запихатіло його серце на погибель [йому], і він чинив злочини перед Господом, Богом своїм; бо увійшов до храму Господнього, щоб кадити [духмяна] на кадильному жертовнику.

17. І пішов за ним Азарія священик, і з ним вісімдесят священиків Господніх, хоробрих мужів,

18. І стали вони супроти царя Уззійї, і сказали йому: Не тобі, Уззійя, кадити Господові; це [справа] священиків, синів Ааронових, висвячених на кадіння; вийди із святині, бо ти вчинив беззаконно, і не [буде] тобі це за честь у Господа Бога.

19. І розгнівався Уззійя, – а в руці в нього була кадильниця для кадіння; і коли розгнівався він на священиків, проказа з'явилася на чолі його, перед священиками, у домі Господньому, біля жертовника кадильного.

20. І глянув на нього Азарія першосвященик і всі священики; і ось, у нього проказа на чолі його. І спонукали його вийти звідти, але й сам він поспішив вийти, оскільки уразив його Господь.

21. І був цар Уззійя прокажений аж до дня смерти своєї, і мешкав в осторонці, і відлучений був від дому Господнього. А Йотам, син його, був старшиною над царським домом і урядував народом країни.

22. А решта діянь Уззійї, перші, й останні, описав пророк Ісая, син Амосів.

23. І спочив Уззійя з батьками своїми на полі царських гробів, бо говорили: Він – прокажений. І зацарював Йотам, син його, замість нього.

2 Літопису 27

1. Двадцять п'ять років [було] Йотамові, коли зацарював, і шістнадцять літ царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Єруша, Саддокова донька.

2. І чинив він бажане в очах Господніх – так, як те робив батько його Уззійя. Тільки він не входив до храму Господнього; та народ іще грішив.

3. Він спорудив горішню браму дому Господнього, і багато збудував на мурі Офел.

4. І міста збудував на горі Юдиній, і в лісах спорудив палаци і башти.

5. Він воював з царем аммонійців і здолав їх; і дали йому аммонійці того року сто талантів срібла і десять тисяч корів пшениці і ячменю десять тисяч. Оце давали йому аммонійці і другого року, і третього.

6. Таким міцним був Йотам, тому що ходив шляхами своїми перед Господом, Богом своїм.

7. Інші діяння Йотама, і всі війни його, і вчинки його описані в Книзі царів Ізраїльських та Юдиних.

8. Двадцять п'ять літ було йому, коли зацарював, і шістнадцять років царював у Єрусалимі.

9. І спочив Йотам з батьками своїми, і поховали його у місті Давидовому. І зацарював Ахаз, син його, замість нього.

2 Літопису 28

1. Двадцять літ було Ахазові, коли зацарював, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; і він не чинив бажаного в очах Господніх, як [робив] те Давид, батько його.

2. Він ходив шляхами царів ізраїльських, і навіть виготовив литі статуї Ваалів.

3. Більше того, він учиняв кадіння на долині Бен-Гіннома, і переводив синів своїх через вогонь, за мерзотами народів, котрих прогнав Господь з-перед синів Ізраїлевих.

4. І приносив пожертви і кадіння на підвищеннях, і на пагорбах, і під усіляким деревом зі значною кроною.

5. І віддав його Господь, Бог його, в руки царя сирійців, і вони завдали поразки йому, і взяли у нього багато бранців, і відвели до Дамаску. Також і в руки царя ізраїльського його передано, і той завдав йому великої поразки.

6. І винищив Пеках, син Ремалії, юдеїв сто двадцять тисяч одного дня, все мужів хоробрих, тому що вони залишили Господа, Бога своїх батьків.

7. А Зіхрі, лицар Єфремів, убив Маасею, царського сина, і Азрікама, управителя дому, й Елкону, другого після царя.

8. І взяли сини Ізраїлеві в полон у братів своїх [Юдеїв], двісті тисяч жінок, синів і дочок, а також захопили багато здобичі у них, і відправили здобич до Самарії.

9. А там був пророк Господній, Одед йому ім'я. І він вийшов перед військо, що входило до Самарії, і сказав їм: Ось, Господь, Бог батьків ваших, у гніві на Юдею, віддав їх в руку вашу, і ви вбивали їх з такою лютістю, що вона сягнула небес.

10. І тепер ви плекаєте задум поневолити синів Юдеї та Єрусалиму, вчинивши їх невільниками і невільницями собі. А хіба на вас самих немає провини перед Господом, Богом вашим?

11. Отож, послухайте мене і поверніть бранців, котрих ви захопили з братів ваших; тому що полум'я гніву Господнього на вас.

12. І стали деякі із старшин синів Єфремових: Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемотів, і Єхізкійя, син Шаллумів, і Амаса, син Хадлаїв, супроти тих, що йшли з війни;

13. І сказали їм: Не заводьте полонених сюди, тому що гріх був би нам перед Господом. Невже ви гадаєте додати це до гріхів наших і до злочинів наших? Велика провина наша, і полум'я гніву [Господнього] над Ізраїлем.

14. І залишили озброєні бранців і здобич у старшин війська і всього зібрання.

15. І підвелися мужі, згадані за йменнями, і взяли полонених, і всіх голих із них зодягнули із здобичі, і зодягнули їх, і взули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і помазали їх єлеєм, і кожного слабкого повезли на віслюках, і припровадили їх до Єрихону, міста пальм, до братів їхніх, і повернулися до Самарії.

16. Того часу послав цар Ахаз до царів асирійських, щоб вони допомогли йому.

17. Бо приходили ще й едомляни, і винищили [багатьох] з Юдеї, і захопили в полон.

18. І филистимляни вдерлися у міста Шефелі і півдня Юдеї, і захопили Бет-Шемеш, і Айялон, і Гедерот, і Сохо та передмістя її, і Тімну та залежні від неї міста, і Ґімзо та залежні від нього міста, і оселилися там.

19. Отак принизив Господь Юдею за Ахаза, царя Юдиного, тому що він розбестив Юдею і тяжко грішив перед Господом.

20. І прийшов до нього Тіґлат Пілнесер, цар асирійський; але завдав йому прикрощів, замість того, щоб допомагати йому;

21. Тому що Ахаз узяв [частку] з дому Господнього і з дому царського і в князів, і віддав цареві асирійському; але не допоміг йому.

22. І в період утисків для себе, він продовжував чинити поза законом перед Господом, він – цар Ахаз.

23. І приносив він пожертви богам дамаським, [гадаючи], [що] це вони завдали йому поразки, і говорив: Боги царів сирійських допомагають їм; принесу я пожертву їм, і вони допоможуть мені. Але вони були на падіння йому і всьому Ізраїлеві.

24. І зібрав Ахаз посуд Божого дому, і розбив на друзки посуд Божого дому. І замкнув двері Божого дому, і спорудив собі жертовники в багатьох місцях Єрусалиму.

25. І по всіх містах Юдеї вилаштував узвишшя для кадіння богам чужим, і дратував Господа, Бога батьків своїх.

26. Решта діянь його і всі вчинки його, перші і останні, описані в Книзі царів Юдиних та Ізраїльських.

27. І спочив Ахаз із батьками своїми, і поховали його в місті, в Єрусалимі; але не внесли його до гробниці царів Ізраїльських. І зацарював Єзекія, син його, замість нього.

2 Літопису 29

1. Єзекія зацарював у віці двадцяти п'яти літ, і двадцять дев'ять років царював у Єрусалимі; ймення матері його – Авійя, донька Захарії.

2. І чинив він бажане в очах Господніх, так, як учиняв Давид, батько його.

3. Першого ж року царювання свого, першого ж місяця, він відчинив двері храму Господнього і обновив їх.