Друга Книга Літопису 2 страница

26. І володарював він над усіма царями, від річки [Єфрату] аж до филистимського краю і до рубежів Єгипту.

27. І вчинив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним з [простим] каменем, а кедри, з причини чисельності їх, вчинив рівноцінними із сикоморами, котрі в Шефелі.

28. Коней приводили Соломонові з Єгипту, а також із довколишніх країв.

29. А решта Соломонових діянь – від перших до останніх – описані в хроніці пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і у видіннях ясновидця Єді про Єровоама, Неватового сина.

30. А царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ.

31. І спочив Соломон із батьками своїми, і поховали його в Місті Давида, батька його. І зацарював Рехав'ам, син його, замість нього.

2 Літопису 10

1. І пішов Рехав'ам до Сихему, тому що до Сихему зійшлися всі Ізраїльтяни, щоб настановити його царем.

2. Коли почув [про це] Єровоам, Неватів син, – він був у Єгипті, куди втік від царя Соломона, – то повернувся Єровоам з Єгипту.

3. І послали, і покликали його, і прийшов Єровоам і увесь Ізраїль, і говорили Рехав'амові ось так:

4. Батько твій поклав на нас важке ярмо; але ти маєш полегшити жорстоку роботу батька твого і важке ярмо, котре він поклав на нас, і ми будемо служити тобі.

5. І сказав їм [Рехав'ам]: За три дні прийдіть знову до мене. І порозходився народ.

6. І радився цар Рехав'ам із старшинами, котрі стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і казав: Як ви порадите відповісти народові цьому?

7. Вони сказали йому: Якщо ти будеш добрим для цього народу, і вчинятимеш волю його, і розмовлятимеш з ним приязно, то вони будуть тобі служниками упродовж усіх днів.

8. Але він знехтував порадою старшини, котру вона давала йому, і почав радитися з людьми молодими, які зросли разом з ним і стояли перед ним.

9. І сказав їм: Що ви порадите мені відповідати народові цьому, який говорив мені: Вчини легшим ярмо, котре наклав на нас батько твій?

10. І відповідали йому ті молодики, що виросли з ним, і сказали: Так скажи народові, який казав тобі: Батько твій наклав на нас важке ярмо, а ти вчини полегкість нам, – так скажи їм: Мізинець мій грубший за стегна батька мого.

11. Батько мій наклав на вас важке ярмо, а я збільшу ваше ярмо; батько мій карав вас батогами, а я [битиму вас] скорпіонами.

12. І прийшов Єровоам і увесь народ до Рехав'ама третього дня, як наказав цар, сказавши: Прийдіть до мене знову за три дні.

13. Тоді цар відповідав їм суворо; бо відкинув цар Рехав'ам поради старшин і казав їм, за порадою молодих юнаків так:

14. Батько мій наклав на вас важке ярмо, а я збільшу його; батько мій карав вас батогами, а я [битиму вас] скорпіонами.

15. І не послухав цар народу; бо так улаштовано було від Бога, щоб звершив Господь слово Своє, котре вирік Він через шілонянина Ахійю Єровоамові, Неватовому синові.

16. Коли увесь Ізраїль побачив, що не слухає його цар, то відповідав народ цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? Немає нам частки в сині Єссея! Усі до шатрів своїх, Ізраїлю! Тепер знай свій дім, Давиде! І розійшлися всі Ізраїльтяни по шатрах своїх.

17. Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в горах Юдиних, залишився царем Рехав'ам.

18. І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був головним над збиранням данини, але закидали його сини Ізраїлеві камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колісницю, щоб утікти до Єрусалиму.

19. Отак відпали Ізраїльтяни від дому Давидового аж донині.

2 Літопису 11

1. І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму і скликав із дому Юдиного і Веніяминового сто вісімдесят тисяч вибраних вояків, щоб воювати з Ізраїлем і повернути царство Рехав'амові.

2. І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, і сказано:

3. Скажи Рехав'амові, синові Соломона, цареві Юдиному, і всьому Ізраїлеві в [коліні] Юдиному і Веніяминовому:

4. Так говорить Господь: Не йдіть і не розпочинайте війни з братами вашими; поверніться у дім свій, бо Мною учинено це. Вони підкорилися словам Господнім, і повернулися з походу супроти Єровоама.

5. Рехав'ам жив у Єрусалимі, він спорудив мури довкола міст Юдиних.

6. Він зміцнив Віфлеєм, і Етама, і Текою,

7. І Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама,

8. І Ґата, і Марешу, і Зіфа,

9. І Адораїма, і Лахіша, і Азеку,

10. І Цор'у, і Айялона, і Хеврона, що в коліні Юдиному і Веніяминовому.

11. І зміцнив він фортеці оці, і призначив для них старших, і влаштував сховища для їжі, оливи й вина.

12. І [надіслав] у кожне місто щити і списи, і зміцнив їх вельми потужно. І залишилися за ним Юда і Веніямин.

13. І священики, і левити, які [були] по всім краї Ізраїльському, зібралися до нього із усіх володінь.

14. Бо залишили левити свої міські передмістя і свої володіння, і прийшли до Юди в Єрусалим; оскільки усунув їх Єровоам і сини його від священичого служіння Господові.

15. І поставив у себе жерців на підвищеннях, і до козлів, і до телят, котрих він учинив.

16. А за ними і з усіх колін Ізраїлевих ті, що віддали серце своє, щоб шукати Господа, Бога Ізраїлевого, приходили до Єрусалиму, щоб приносити пожертви Господові, Богові батьків своїх.

17. І зміцнили вони царство Юдине, і підтримували Рехав'ама, Соломонового сина, три роки, тому що ходили шляхом Давида і Соломона упродовж цих трьох літ.

18. І взяв собі Рехав'ам за дружину Махалат, доньку Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, доньку Еліава, Єссеєвого сина.

19. І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, і Загама.

20. Після неї він узяв Мааху, доньку Авесалома, і вона породила йому Авійю, Аттая, і Зізу, і Шеломіта.

21. І покохав Рехав'ам Мааху, доньку Авесалома, над усіх жінок своїх та наложниць своїх, бо він мав вісімнадцять дружин і шістдесят наложниць, і породив двадцять вісім синів і шістдесят дочок.

22. І поставив Рехав'ам Авійю, сина Маахи, старшиною [і] князем над братами його; тому що [хотів] зацарювати його.

23. І чинив він мудро, і розіслав усіх синів своїх до всіх країв Юдиних і Веніямина, у кожне фортечне місто, і надав їм багато їжі, і підшукав їм багато жінок.

2 Літопису 12

1. Коли царство Рехав'амове зміцнилося, і він став сильним, тоді він залишив закона Господнього, і увесь Ізраїль із ним.

2. П'ятого року зацарювання Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, тому що вони відступили од Господа, -

3. Із тисячою двомастами колісниць і з шістдесятьма тисячами вершників; і не було числа для народу, котрий прийшов з ним із Єгипту, левіянам, суккіянам та ефіопам.

4. І захопив укріплені міста в Юдеї, і підійшов до Єрусалиму.

5. Тоді пророк Шемая прийшов до Рехав'ама і до князів Юдеї, котрі зібралися в Єрусалимі, [рятуючись] од Шішака, і сказав їм: Так говорить Господь: Ви залишили Мене, за те і Я залишу вас і віддам у Шішакову руку!

6. І впокорилися князі Ізраїлеві та цар, і сказали: Праведний Господь!

7. Коли побачив Господь, що вони упокорилися, тоді було слово Господнє до Шемая, і сказано: Вони упокорилися; не винищу їх і невдовзі визволю їх, і не рине гнів Мій на Єрусалим рукою Шішака;

8. Проте вони будуть служниками йому, щоб відали, що означає служити Мені і слугувати царствам земним.

9. І прийшов Шішак, цар єгипетський, до Єрусалиму, і захопив скарби дому Господнього і скарби дому царського; все забрав він, узяв і щити золоті, котрі виготовив Соломон;

10. І виготовив цар Рехав'ам замість них щити мідні і віддав їх в руки старшинам сторожі, яка охороняла вхід до царського дому.

11. Коли виходив цар у дім Господній, приходила сторожа і несла їх, і потім знову відносила їх до палати сторожі.

12. І коли він упокорився, тоді відвернувся од нього гнів Господній, і не вигубив його до решти; причому, у самій Юдеї лишилися добрі справи.

13. І зміцнів цар Рехав'ам у Єрусалимі, і царював. Сорок і один рік мав Рехав'ам, коли зацарював, і сімнадцять літ царював у Єрусалимі, в місті, котре із усіх колін Ізраїлевих вибрав Господь, щоб там жило ймення Його. А ім'я матері Його Наама, аммонійка.

14. І вчиняв він лихе, тому що не навернув серця свого до того, щоб шукати Господа.

15. Діяння Рехав'амові, перші і останні, описані в хроніці пророка Шемаї та ясновидця Іддо в " Родовідних книгах". І точилися війни у Рехав'ама з Єровоамом упродовж усіх днів.

16. І спочив Рехав'ам із своїми батьками, і похований в місті Давидовому. І зацарював Авійя, син його, замість нього.

2 Літопису 13

1. Вісімнадцятого року царювання Єровоама зацарював Авійя над Юдою.

2. Три роки він царював в Єрусалимі; ймення матері його – Мааха, донька Уріїла з Ґів'ї. І була війна між Авійєю та між Єровоамом.

3. І вивів Авійя на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч мужів відібраних; а Єровоам виступив супроти нього на війну з вісьмома сотнями тисяч вояків, [також] відібраних і хоробрих.

4. І став Авійя на вершечку гори Цемараїм, що в Єфремових горах, і сказав: Послухайте мене, Єровоаме, і всі Ізраїльтяни!

5. Чи не знаєте ви, що Господь, Бог Ізраїлів, дав царство Давидові над Ізраїлем наповік, йому і синам його за соляним заповітом?

6. Але повстав Єровоам, син Неватів, служник Соломона, сина Давидового, і збунтувався супроти володаря свого.

7. І зібралися довкола нього люди нерозважливі, нікчемні, люди розбещені, і стали міцніші від Рехав'ама, сина Соломонового; А Рехав'ам був молодий і легкий серцем, і не встояв супроти них.

8. І нині ви сподіваєтеся устояти супроти царства Господнього в руці синів Давидових, [тому що] вас величезна кількість, і у вас золоті телята, яких Єровоам учинив для вас богами.

9. Чи не ви прогнали священиків Господніх, синів Ааронових, і левитів, і настановили в себе священиків, як у народів [інших] країв? Кожний, хто приходить для освяти своєї, з телям і з сімома баранами, учиняється [у вас] священиком лжебогів.

10. А в нас – Господь, Бог наш, ми не залишали його, і Господові служать священики, сини Ааронові, і левити при [своїм] ділі;

11. І спалюють вони Господові усеспалення щоранку і щовечора, і духмяне кадіння, і кладуть рядами хліби на столі чистому, і [запалюють] золотого світильника і лампади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємося настанов Господа, Бога нашого, а ви залишили його.

12. І ось у нас на чолі Бог, і священики його, і сурми грімкі, щоб гриміти супроти вас, сини Ізраїлеві! Не воюйте з Господом, Богом батьків ваших, бо не сягнете успіху.

13. А тим часом, Єровоам послав загін у засідку позаду в них, так що [сам він] був попереду юдеїв, а засідка позаду в них.

14. І озирнулися юдеї, аж ось бій у них спереду і позаду! І заволали вони до Господа, а священики засурмили в сурми.

15. І закричали юдеї, і коли заволали юдеї, Бог уразив Єровоама і всіх Ізраїльтян перед Авійєю та Юдою.

16. І почали втікати сини Ізраїля від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їм.

17. І завдали їм Авійя і народ його, великої поразки; і впало забитими в Ізраїля п'ятсот тисяч мужів відібраних.

18. І упокорилися тоді сини Ізраїля, і були міцні сини Юди, тому що покладалися на Господа, Бога батьків своїх.

19. І переслідував Авійя Єровоама, і захопив у нього міста: Бет-Ел та залежні від нього міста, і Єшану та залежні від неї міста, і Ефрон, та залежні від нього міста.

20. І не повернув уже собі булої могутности Єровоам за днів Авійї. І вразив його Господь, і він помер,

21. Тоді, як Авійя зміцнів, і взяв собі чотирнадцять дружин, і породив двадцять двоє синів і шістнадцять доньок.

22. Інші діяння Авійї, і його вчинки, і слова описані в хроніці пророка Іддо.

2 Літопису 14

1. І спочив Авійя з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І зацарював Аса, син його, замість нього. За днів його панував мир у країні цілих десять літ.

2. І чинив Аса добре і бажане в очах Господа, Бога свого.

3. І відкинув він жертовники [богів] чужих і узвишшя, і розбив статуї і вирубав [посвячені] дерева;

4. І наказав Юді звернутися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати закон [Його] і заповіді.

5. І відмінив він у всіх містах Юдиних підвищення і статуї сонця. І панував мир при ньому в царстві.

6. І збудував він укріплені міста в Юді, бо мир панував у країні, і не було в нього війни за тих років, тому що Господь дав спокій йому.

7. І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, і обмуруймо їх мурами з баштами, з брамами і засувами; край ще наш, бо ми звернулися до Господа, Бога нашого; ми звернулися до Нього, і Він дав нам спокій у довкіллі. І почали будувати, і мали успіх.

8. І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом із [коліна] Юдиного триста тисяч, і з [коліна] Веніяминового – озброєних щитом і луком – двісті вісімдесят тисяч, мужів хоробрих.

9. І вийшов на них ефіоп Зерах з військом на тисячу тисяч і з трьома сотнями колісниць, і дійшов до Цефат при Мареші.

10. І виступив Аса супроти нього: і вишикувалися для битви на долині Цефат при Мареші.

11. І закричав Аса до Господа, Бога свого, і сказав: Господе, чи не в Твоїй силі допомогти потужному чи безсилому? То допоможи нам, Господе, Боже наш; бо ми на тебе покладаємося, і в ймення Твоє вийшли ми супроти цієї безлічі. Господе! Ти Бог наш, нехай же не здолає Тебе чоловік.

12. І вразив Господь кушитів перед Асою і перед Юдою; і кинулися втікати кушити.

13. І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Герару, і загинули кушити, аж так, що в них [не залишилося] жодного живого; бо вони уражені були перед Господом і перед вояками Його. І зібрали здобичі дуже багато.

14. І зруйнували всі міста довкола Герару, бо поглинув їх жах від Господа; і пограбували всі міста, і винесли із них вельми багато здобичі.

15. Так само й чабанські курені розорили і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів, і повернулися до Єрусалиму.

2 Літопису 15

1. Тоді на Азарію, сина Оведового, злинув Дух Божий.

2. І вийшов він назустріч Асі, і сказав йому: Послухайте мене, Асо, і увесь Юдо та Веніямине: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо не будете шукати Його, Він залишить вас.

3. Багато днів Ізраїль [буде] без істинного Бога, і без священика навчителя, і без Закону.

4. Та коли він навернеться в тіснотах своїх до Господа, Бога Ізраїлевого, і шукатиме Його, Він дасть їм знайти Себе.

5. За тих часів не буде миру ні тому, що виходить, ані тому, що входить; бо великі заворушення будуть у всіх мешканців країн.

6. Народ буде воювати з народом, і місто з містом; тому що Бог викличе в них замішання всіляким лихом.

7. Але ви міцнійте, і нехай не знесилюються ваші руки; бо нагорода буде за діяння ваші.

8. Коли зачув Аса слова ці і пророцтво сина Оведового, пророка, то збадьорився і повикидав мерзенних ідолів з усього краю Юдиного та Веніяминового і з міст, котрі він здобув на Єфремовій горі, і поновив жертовника Господнього перед притвором Господнім.

9. І зібрав усього Юду і Веніямина і переселенців, які мешкали з ними – від Єфрема і Манасії, і Симеона; тому що багато з Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним.

10. І зібралися в Єрусалимі третього місяця, п'ятнадцятого року зацарювання Аси;

11. І принесли того дня пожертву Господові із здобичі, котру привели, з великої худоби сімсот, і з дрібної – сім тисяч.

12. І прилучилися вони до заповіту, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх, від усього серця свого, і від усієї душі своєї;

13. А кожний, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлевого, мусить померти, чи то малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.

14. І присягалися Господові голосно, із вигуками, і при звуках сурм та рогів.

15. І радів увесь Юда за цю присягу, бо від усього серця свого присягалися і ретельно шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій з усього довкілля.

16. І навіть Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського чину за те, що вона вчинила ідола для діброви. І поскидав Аса ідолів її, і порубав на цурки і спалив на долині Кедрона.

17. І хоч підвищення не відмінили в Ізраїлі, зате серце Аси було уповні віддане [Господові] упродовж усіх днів його.

18. І вніс він посвячене батьком його і своє посвячене у дім Божий, срібло, і золото, і посудини.

19. І не було війни до тридцять п'ятого року царювання Аси.

2 Літопису 16

1. Тридцять шостого року царювання Аси, пішов Баша, Ізраїлів цар, супроти Юди, і розпочав будувати Раму, щоб не дозволити [нікому] ні виходити від Аси, царя Юдиного, ні приходити [до нього].

2. І виніс Аса срібло і золото із скарбниць дому Господнього і з дому царського, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи:

3. Спілка нехай же буде між мною і тобою, як була між батьком моїм і батьком твоїм; ось, я посилаю тобі срібла і золота; піди, розірви спілку свою з Башою, царем Ізраїля, щоб він відступив од мене.

4. І послухав Бен-Гадад царя Асу, і послав старшин свого війська, котрі [були] в нього, супроти міст Ізраїльських, і вони спустошили Іййона, і Дана і Авел-Маїма і всі припаси в містах Нефталимових.

5. І коли зачув [про те] Баша, то припинив будувати Раму і припинив працю свою.

6. А цар Аса зібрав усього Юду, і вони вивезли [з] Рами каміння й дерева, котрі використовував Баша для будови, – і спорудив із них Геву та Міцпу.

7. Того часу прийшов Ханані ясновидець до Аси, царя Юдиного, і сказав йому: Через те, що ти покладався на царя сирійського і не покладався на Господа, Бога твого, тому й порятувалося військо царя сирійського від руки твоєї.

8. Хіба не були ефіопи та ливіяни із силою війська значнішою, з колісницями і вершниками численними? Та оскільки ти покладався на Господа, то Він віддав їх у руку твою.

9. Бо очі Господа оглядають всю землю, щоб підтримати тих, [чиє] серце уповні віддане Йому. Нерозумно ти вчинив зараз. Через те віднині будуть у тебе війни.

10. І розгнівався Аса на пророка, і вкинув його до в'язниці, бо через це був роздратований і мав гнів на нього; учиняв Аса тісноти [деяким] з народу того часу.

11. І ось, діяння Аси, перші і останні, описані в Книзі царів Юдиних та Ізраїльських.

12. І занедужав Аса тридцять дев'ятого року свого царювання на ноги, і хвороба його сягнула горішніх частин тіла, але він, хворіючи, звертався не до Бога, а до лікарів.

13. І спочив Аса з батьками своїми, і помер на сорок першому році царювання свого.

14. І поховали його в гробниці, котру він спорудив для себе в місті Давидовому; і поклали його на ложі, котре виповнили духмянами і різноманітними удатними мазями і спалили їх для нього величезну кількість.

2 Літопису 17

1. І зацарював Йосафат, син його, замість нього; і зміцнився він супроти Ізраїльтян.

2. І розташував він військо по всіх укріплених містах Юдиних, і розмістив залоги в Юдиному краї та в Єфремових містах, які здобув Аса, батько його.

3. І був Господь з Йосафатом, бо він ходив першими шляхами Давида, батька свого, і не шукав Ваалів.

4. Але шукав він Бога батька свого і чинив за Його заповідями, а не за діяннями Ізраїльтян.

5. І утвердив Господь царство в руці його, і давали всі Юдеї подарунки Йосафатові, і було в нього багато скарбів і слави.

6. І піднеслося серце його на шляхах Господніх; причому і підвищення він відмінив і діброви в Юдеї.

7. І третього року царювання свого послав він князів своїх до Бен-Хаїла, Овадії, і Захарії, і Натанаїла, і Міхаї, щоб навчали по містах Юдиних народ.

8. І з ними левитів: Шемаю, і Натанію, і Зевадію, і Асаїла, і Шемірамота, і Єгонатана, і Адонійю, і Товійю, і Тов-Адонійю, і з ними: Елішама та Єгорама, священиків.

9. І вони навчали в Юдеї, маючи з собою книгу закону Господнього, і обходили всі міста Юдеї, і навчали народ.

10. І був страх Господній на всіх царствах краю, що навколо Юди, і не воювали з Йосафатом.

11. І також деякі филистимляни приносили Йосафатові подарунки і данину сріблом; а також аравійці приганяли до нього дрібну худобу: баранів сім тисяч сімсот і козлів сім тисяч сімсот,

12. І підносився Йосафат і підносився, і збудував у Юдеї фортеці і міста для припасів.

13. Багато було в нього припасів у містах Юдиних, а в Єрусалимі мужів військових, хоробрих вояків.

14. І ось список їх за поколіннями їхніми; в Юди тисяцькі: старший Адна, і з ним триста тисяч відібраних вояків.

15. За ним – старший Єгоханан, і з ним двісті вісімдесят тисяч;

16. За ним – Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господові, і з ним двісті тисяч хоробрих вояків.

17. А від Веніямина: чудовий воїн Ел'яда, і з ним озброєних луком і щитом, – двісті тисяч;

18. За ним – Єгозавад, і з ним сто вісімдесят тисяч озброєних вояків.

19. Ось ці служили цареві, окрім тих, котрих розмістив цар по фортечних містах по всьому Юді.

2 Літопису 18

1. І було в Йосафата багато майна та слави, і він посвоячився з Ахавом.

2. І пішов через кілька літ до Ахава в Самарію. І заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, що були з ним, і схиляв його піти на Ґілеадський Рамот.

3. І говорив Ахав, цар Ізраїлів, Йосафатові, цареві Юдиному: Чи підеш зі мною до Ґілеадського Рамоту? Той сказав йому: Як ти, так і я. Як твій народ, так і мій народ: [підемо з тобою] на битву!

4. І сказав Йосафат цареві Ізраїльському: Запитай сьогодні, що скаже Господь.

5. І зібрав цар Ізраїлів пророків чотириста чоловік, і сказав їм: Чи йти нам на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? Вони сказали: Йди, і Бог віддасть [його] в руки царя.

6. І сказав Йосафат: Чи немає тут іще пророка Господнього? Запитаємо і в нього.

7. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Є ще один чоловік, через котрого треба запитати у Господа; але я не люблю його, бо він не пророкує про мене доброго, а постійно пророкує лихе; це Міхей, син Їмлин. І сказав Йосафат: Не кажи так, царю.

8. І покликав цар Ізраїлів одного євнуха, і сказав: Побіжи скорше по Міхея, сина Їмли.

9. А цар Ізраїлів і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на своєму троні, повбирані в [царські] шати; сиділи на майдані біля брами Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.

10. І вчинив собі Седекія, син Кенаанів, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцими поб'єш сирійців аж до винищення їх.

11. І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський; буде успіх тобі, і віддасть [його] Господь в руки царя.

12. А той посланець, котрий пішов покликати Міхея, казав йому: Ось, пророки одноголосно звіщають цареві добро; нехай і твоє слово буде таким самим, як ото кожного з них. І ти провіщай добро.

13. І сказав Міхей: Живий Господь, – що скаже мені Бог мій, те скажу і я.

14. І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Міхею, чи йти нам війною на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? І сказав той: Ідіть, буде вам успіх, і віддадуть їх у ваші руки.

15. І сказав йому цар: Скільки разів мені брати з тебе присягу, щоб ти не говорив мені анічого, окрім правди, в ймення Господнє?

16. Тоді [Міхей] сказав: Я бачив усіх синів Ізраїля, розпорошених по горах, як овець, у котрих немає пастуха. – і сказав Господь: Немає у них старшини, нехай повернуться кожний до свого дому з миром.

17. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Чи не казав я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?

18. І сказав [Міхей]: Тож вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, який сидів на троні Своєму, і все небесне військо стояло по праву і по ліву руку Його.

19. І сказав Господь: Хто зведе Ахава, Ізраїлевого царя, щоб він пішов і наклав головою в Рамоті Ґілеадському? І один говорив так, а другий інакше.

20. І вийшов один дух, і став перед Господом, і сказав: Я намовлю його. І сказав Господь: Яким чином?

21. Той сказав: Я вийду і буду духом неправди в устах усіх пророків його. І сказав він: Ти намовиш його, і матимеш успіх; Піди і вчини так.

22. І тепер, ось, допустив Господь духові неправди [увійти] до уст цих пророків твоїх, але Господь вирік про тебе лихе.

23. І підійшов Седекія, син Кенаанів, і вдарив Міхея по щоці, і сказав: Це ж яким шляхом відійшов од мене Дух Господній, щоб говорити в тобі?

24. І сказав Міхей: Ось, ти побачиш це того [дня], коли будеш бігати з помешкання до помешкання, щоб сховатися.

25. І сказав цар Ізраїлів: Візьміть Міхея і відведіть його до Амона, старшини міста, і до Йоаша, царевого сина,

26. І скажете: Так говорить цар: Киньте цього до в'язниці і годуйте хлібом і водою скупо, аж доки я не повернуся з миром.

27. І сказав Міхей: Якщо ти повернешся з миром, то не Господь говорив через мене. І сказав: Слухайте це, [всі] люди!

28. І пішов цар Ізраїлів, і Йосафат, цар Юдин, на Рамот Ґілеадський.

29. І сказав цар Ізраїлів Йосафату: Я перевдягнуся і піду в бій, а ти вберися в твої [царські] шати. І перевдягнувся цар Ізраїлів, і кинулися в бій.

30. І цар сирійський наказав старшинам колісниць, які були у нього, сказавши: Не бийтеся ні з малим, ні з великим, а тільки-но з царем Ізраїлевим.

31. І коли побачили Йосафата старшини колісниць, то подумали: Це є цар Ізраїлів, і оточили його, щоб звоювати його. Але Йосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відхилив їх Бог від нього.

32. І коли побачили старшини колісниць, що це [був] не цар Ізраїлів, то повернули од нього.

33. Тим часом, один чоловік випадково натягнув лука свого і поранив царя Ізраїлевого крізь шво на панцері. І сказав він візникові: Заверни назад і вези мене від війська, бо я поранений.

34. Але битва того дня посилювалася; і цар Ізраїлів стояв на колісниці супроти сирійців до вечора, і помер при заході сонця.

2 Літопису 19

1. І повертався Йосафат, цар Юдин, з миром до свого дому в Єрусалимі.

2. І виступив назустріч йому ясновидець Єгу, син Ханані, і сказав до царя Йосафата: Чи [слід] було тобі допомагати лихому і любити тих, хто ненавидить Господа? За це на тебе гнів від Господа.

3. Однак і добре знайдене в тобі, бо ти знищив ідолів у [Юдиному] краї і нахилив серце своє до пошуку Бога.

4. І жив Йосафат у Єрусалимі. І знову почав обходити народ [свій] від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і навертав їх до Господа, Бога батьків їхніх.

5. І настановив суддів краю, по всіх укріплених Юдиних містах, у кожному місті.

6. І сказав він суддям: Дивіться, що ви робите, бо не людський суд ви провадите, але суд Господа; і [Він] з вами в справі суду.

7. Отож, нехай же буде страх Господній на вас: дійте обачно; бо немає у Господа, Бога нашого, беззаконня, ні упередженості, не приймає Він дарунків.

8. І в Єрусалимі настановив Йосафат [деяких] левитів і священиків і старшин поколінь в Ізраїля, – для суду Господнього та розгляду суперечок. І повернулися до Єрусалиму.

9. І наказав їм, кажучи: Отак, дійте в страхові Господньому, з вірністю і з чистим серцем.

10. У всякій суперечливій справі, яка надійде до вас від братів ваших, що мешкають у містах своїх, чи про кровопролиття, чи про закон, заповідь, настанови чи обряди, наставляйте їх, щоб вони не завинили перед Господом, і не було б гніву Його на вас і на братів ваших; так дійте, і ви не згрішите.

11. І ось, Амарія, першосвященик, над вами у всілякій справі Господній, а Завадія син Ізмаїлів, князь дому Юдиного, – у всілякій справі царя, і наглядачі левити перед вами. Будьте стійкі і дійте, і буде Господь з добрим!

2 Літопису 20

1. Після цього моавитяни, і з ними деякі з країни аммонійців, рушили війною на Йосафата.

2. І прийшли, і доповіли Йосафатові, кажучи: Іде на тебе сила-силенна з-за моря, від Сирії, і ось, вони в Хаццон-Тамарі; тобто, в Ен-Ґеді.

3. І злякався Йосафат, і обернувся пошукати Господа, і оголосив піст по всій Юдеї.

4. І зібралися юдеї просити [допомоги] в Господа; з усіх міст Юдиних прийшли вони благати Господа.

5. І постав Йосафат у зібранні Юдиному і єрусалимському в домі Господньому, перед новим подвір'ям,

6. І сказав: Господе, Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і в Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть супроти Тебе.

7. Чи не Ти, Боже наш, прогнав мешканців краю того перед народом Твоїм, Ізраїлем, і віддав її насінню Авраама, приятеля Твого, навіки?

8. І вони оселилися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для ймення Твого, кажучи:

9. Якщо прийде на нас лихо: меч покари, або ж моровиця, чи голод, то ми станемо перед домом оцим і перед Тобою, бо ймення Твоє в домі цьому; і звернемося до Тебе у тіснотах наших, і Ти почуєш і врятуєш.

10. А нині, ось, аммонійці і моавитяни і [мешканці] гори Сеїр, через землі котрих ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли від єгипетського краю, а тому проминули їх і не винищили їх,

11. І ось, вони сплачують нам [тим], що прийшли вигнати нас із спадкового володіння Твого, котре Ти віддав нам.

12. Боже наш! Ти суди їх! Бо немає в нас сили супроти сили силенної цієї, яка прийшла на нас, і ми не знаємо, що вчинити, але до Тебе очі наші!

13. І всі юдеї стояли перед Господом, і малі їхні діти, і дружини їхні, і сини їхні.

14. Тоді на Яхазіїла, сина Захарії, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, левита з Асафових синів, – злинув Дух Господній посеред зібрання.

15. І сказав він: Слухайте всі юдеї, і мешканці Єрусалиму, і царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією силою-силенною, бо не ваша ця війна, але Божа!