Пісня Пісней

Пісня Пісней 1

1. Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.

2. Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.

3. Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!

4. Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.

5. Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.

6. Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?

7. Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.

8. З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя!

9. Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті;

10. Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками.

11. Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої.

12. Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх.

13. Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських.

14. О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині.

15. О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень.

16. Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси.

Пісня Пісней 2

1. Я троянда шаронська, лілея долин.

2. Мов лілія між терням, – кохана моя між юнками,

3. Мов яблуня поміж лісовими деревами, – коханий мій між синами. У затінку від неї я люблю посидіти, і плід [коханого] був солодкий для мене.

4. Він приніс мене до бенкетного покою, і знамено його наді мною – кохання.

5. Підкрепіть мене печивом виноградним, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від кохання.

6. Ліва рука його у мене під головою, а правиця обнімає мене.

7. Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не тривожте моєї любови, доки йому до вподоби.

8. Голос коханого мого! Ось, він іде, скаче по горах, стрибає пагорбами.

9. Коханий мій схожий на сарну чи молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, крізь грати заглядає.

10. Коханий мій почав говорити мені: Підведися, улюблена моя, пречудова моя, вийди!

11. Ось, зима уже проминула і дощ минув, перестав;

12. Квіти з'явилися на землі; пора співу пташок надбігла, і голос горлиці чутно в країні нашій;

13. Смоковниці вже свої зелені смокви розкрили, і виноградні лози з ніжним цвітом дихають добрими духмянами. Підведися, кохана моя, найвродливіша моя, вийди!

14. Голубко моя в ущелинах скельних у сховку стрімкої кручі! Покажися мені личком, дай почути твій голос, бо голос твій – мед і личко принадне.

15. Ловіть нам лисиць, лисинят маленьких, що виноградники нівечать, а виноградники наші з ніжним цвітом.

16. Коханий мій належить мені, а я – йому; він пасе поміж лілеями.

17. Доки день [прохолодою] дихає, і утікають тіні, повернися, мій коханий, будь схожий на сарну чи молодого оленя на горах Бетеру.

Пісня Пісней 3

1. На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.

2. Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.

3. Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?

4. Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.

5. Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.

6. Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?

7. Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.

8. Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.

9. Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;

10. Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру; осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.

12. Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.

Пісня Пісней 4

1. О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова! Очі твої голубині за твоїм покривалом; коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської.

2. Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;

3. Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом;

4. Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів!

5. Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями.

6. Допоки день дихає [прохолодою], і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану.

7. Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної!

8. Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових.

9. Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом, що на шиї твоїй.

10. О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена; О, наскільки любов твоя краща від вина, і духмяність олив твоїх – усі пахощі!

11. Щільниковим медом капають уста твої, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і духмяна шатів твоїх схожі на пахощі Ливану!

12. Замкнений садок – сестра моя, наречена, зачинена криниця, джерельце запечатане;

13. Розсадники твої – сад з гранатовими яблуками, з пречудовими плодами, кипри з нардами,

14. Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усілякими духмянами дерев, мира і алоє, з усіма пахощами найкращими;

15. Садове джерельце – криниця живої води і потоки з Ливану.

16. Здіймися, [вітре], з півночі і прилинь з півдня, повій на сад мій, – і полинуть пахощі його! Нехай прийде мій коханий до саду свого і смакує солодкими плодами його.

Пісня Пісней 5

1. Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з пахощами моїми, посмакував щільниками моїми з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені.

2. Я сплю, а серце моє на сторожі; [ось], голос мого коханого, котрий стукає: Відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубко моя, найчистіша моя! Бачу, що голова моя усесенька в росі, а кучері мої – у нічній волозі.

3. Я скинула хітона свого, як же мені знову одягнути його? Я помила ноги собі: як же мені бруднити їх?

4. Коханий мій простягнув руку свою крізь отвір у дверях, і нутро моє захвилювалося від нього.

5. Я підвелася, щоб відімкнути коханому моєму, і з рук моїх скапувало миро, і з пальців моїх миро капало на руків'я замка.

6. Відчинила я коханому моєму, а коханий мій обернувся і зник. Аж душа мені затерпла, як він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, а він не обізвався до мене;

7. Зустріла мене варта, що обходила місто; вартові побили мене, поранили мене, здерли з мене покривало моє, вартові мурів.

8. Заклинаю вас, доні єрусалимські; якщо ви стрінете коханого мого, що скажите ви йому? Що я знемагаю від кохання.

9. А чим же коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша серед жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти отак благаєш нас?

10. Коханий мій білявий і рум'яний, найвиразніший з-поміж десяти тисяч інших.

11. Голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, і чорні, як ворон.

12. Очі його – мов голуби край потоків води, що купаються в молоці, а відтак на березі сідають.

13. Щоки його – квітник духмяний, мов квіти солодкі; губи його, – як лілеї, випромінюють солодке миро;

14. Руки його – золоті кругляки, оздоблені топазами; живіт його – мовби статуя із слонової кості, оздоблена сапфірами;

15. Ноги його – мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; вигляд його схожий на Ливана, величний, мов кедри.

16. Уста його – найсолодші, і увесь він – люб'язність. Ось, хто коханий мій, і ось хто друг мій, доні єрусалимські.

Пісня Пісней 6

1. Куди пішов коханий твій, найвродливіша серед жінок? Куди завернув твій милий? Ми пошукаємо його з тобою.

2. Мій коханий пішов до саду свого, до квітників духмяних, щоб випасати в садах і збирати лілеї.

3. Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він випасає серед лілей.

4. Прекрасна ти, кохана моя, наче Тірца, і люб'язна, мов Єрусалим, грізна, як полки з прапорами!

5. Відведи очі твої від мене, тому що вони долають мене.

6. Зуби твої, мов стадо кіз, що сходить з Ґілеад-гір; зуби твої, мов отара овець, що з купальні виходить, і в кожної є двійко ягнят і неплідної немає поміж ними;

7. Мов половинки гранатового яблука – скроні твої під покривалом твоїм.

8. Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць та юнок безліч.

9. Але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона в матері своєї, вибрана єдина тією, що народила її. Побачили її доні Сіону – і величають її, цариці й наложниці – і вихваляють її.

10. Хто оця, що схожа на зорю, прекрасна, як місяць, і ясна, мов сонце, грізна, як полки з прапорами?

11. Я зійшла в горіховий сад подивитися на плоди долини, поглянути, чи виноград броститься, і чи розквітли гранатові дерева?

12. Не відаю, як душа моя вабила мене до колісниць відомих народу мого!

Пісня Пісней 7

1. Озирнися, озирнися, о, Суламіто! Озирнися, озирнися, – і ми подивимося на тебе. Чого вам дивитися на Суламіту, наче на танок військовий?

2. О, які прекрасні ноги твої в сандаліях, доню шляхетна! Округлість стегон твоїх – як намисто, витвір рук удатних;

3. Живіт твій – кругла чаша, [у котрій] не щезає духмяне вино; лоно твоє – сніп пшениці, оточений лілеями;

4. Двійко персів твоїх – мов двоє сарняток, близняток сарни;

5. Шия твоя, мов стовп із слонової кості; очі твої – озерця Хешбонські, що біля брами Бат-Рабіму; а ніс твій – вежа ливанська, що на Дамаск поглядає.

6. Голівка твоя на тобі, мов Кармел, і коси на голівці твоїй, мов пурпур; цар у захваті від [твоїх] кучерів.

7. Яка ж ти вродлива, яка зваблива, кохана моя, твоєю вродою.

8. Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.

9. Подумав я: Вилізу на пальму, вхоплюся за гілки її; і груди твої були б, як грона виноградні, і видих ніздрів твоїх, як від яблук;

10. Уста твої, як найкраще вино. Воно тече для мого улюбленого солодко, спонукаючи замовкнути того, хто говорить.

11. Я належу улюбленому моєму, і до мене [прагне] бажання його.

12. Прийди, коханий мій, вийдемо в поле, заночуємо в поселеннях;

13. Уранці підемо до виноградників, глянемо, чи виноград броститься, чи його квіт з'явився, чи зацвіли вже гранатові дерева; там я віддам йому кохання моє.

14. Мандрагори вже пахощі розливають, і біля дверей наших усякі плоди пречудові; нові й старі, [це] для тебе, мій коханий, я поклала.

Пісня Пісней 8

1. О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою.

2. Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого.

3. Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене.

4. Заклинаю вас, доні єрусалимські: не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно.

5. Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе.

6. Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум'я найпристрасніше.

7. Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством.

8. Є у нас сестра, котра ще маленька, і персів немає в неї; що нам учинити з сестрою нашою, коли будуть свататися до неї?

9. Якби вона була муром, то ми спорудили б на ньому срібний палац; а якби вона була дверима, то ми обшили б її кедровими дошками.

10. Я – мур, і перси у мене, мов башти; тому я буду в очах його, як та, що знайшла спокій.

11. Виноградник був у Соломона у Баал-Гамоні; він віддав цього виноградника сторожам, щоб кожний приносив за плоди його тисячу срібняків.

12. А мій виноградник у мене при мені. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – сторожам плодів його.

13. О ти, що в садах живеш! Товариші зважають на голос твій, дай же й мені послухати його.

14. Поспішай, коханий мій! Будь, мов сарна чи молодий олень, на горах бальзамових.