Уздоровлення біснуватого в Гадарі.

1. І припливли на другий берег моря, в країну Гадаринську.

2. І коли вийшов Він із човна, то наразі стрів Його чоловік, що вискочив з гробів – [він мав у собі] нечистого духа;

3. Він мав житло в гробах, і ніхто не міг його зв‘язати навіть ланцюгами;

4. Тому що багато разів його заковували в ланцюги, але він розривав їх і розбивав кайдани, і ніхто не міг його упокорити;

5. Завше, вночі і вдень, в горах і гробах, кричав він і бився об каміння.

6. Коли побачив Ісуса здалеку, то прибіг і вклонився Йому,

7. А тоді закричав дужим голосом і сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!

8. Бо [Ісус] сказав йому: Вийди, дух нечистий, з цього чоловіка!

9. І запитав його: Як тебе звати? І він сказав у відповідь: Легіон ім‘я мені, тому що нас багато.

10. І вельми просили Його, щоб не виганяв їх геть з країни тієї.

11. А там недалеко біля гори паслося велике стадо свиней.

12. І просили Його нечисті духи, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб нам увійти до них.

13. Ісус відразу дозволив їм: І нечисті духи, вийшовши, у свиней увійшли; і ринуло стадо з крутояру в море; а було їх близько двох тисяч; і потопилися в морі.

14. А ті, що пасли свиней, побігли і розповіли в місті і в поселеннях. І [мешканці] вийшли подивитися, що сталося.

15. Прийшли до Ісуса й побачили, що біснуватий, в котрому був легіон, сидить і одягнутий, і при здоровому глузді, й злякалися.

16. А ті, що бачили, оповіли їм, як усе те сталося з біснуватим, і про свиней.

17. І почали просити Його, щоб залишив їхній край.

18. І коли Він зайшов до човна, той, що був біснуватим, просив Його, аби лишитися при Ньому.

19. Але Ісус не дозволив Йому, сказавши: Йди додому, до своїх, і розкажи їм, що вчинив з тобою Господь і [як] помилував тебе.

20. І пішов, і почав проповідувати в Десятимісті, що вчинив з ним Ісус. І всі дивувалися.

21. Коли Ісус знову переплив човном на другий берег, зібралося до Нього безліч народу. Він був біля моря.

22. І ось, приходить один із старших синагоги, на ім‘я Яір, і, забачивши Його, падає до ніг Йому.

23. І вельми просить Його, кажучи: Доня моя помирає; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і лишилася живою.

24. [Ісус] пішов за ним. За Ним безліч народу простувало слідом і тіснили Його.

25. Одна жінка, котра дванадцять літ страждала на кровотечу,

26. Багато натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та жодної помочі з того не мала, а здоров‘я її ще погіршало, –

27. Вона вже чула про Ісуса, а тому підійшла в юрбі ззаду і торкнулася Його одежі;

28. Бо казала (собі): Якщо бодай до Його одежі торкнуся, то уздоровлюся.

29. І тієї ж миті припинилася в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що уздоровлена від хвороби.

30. Водночас Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і звернувся до народу і сказав: Хто торкнувся до Моєї одежі?

31. Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тіснить Тебе, і кажеш: Хто торкнувся до Мене?

32. Але Він поглянув довкола, аби побачити ту, котра це вчинила.

33. Жінка у страхові і в трепеті, відаючи, що з нею сталося, упала перед Ним і сказала Йому всю правду.

34. Але Він сказав їй: Доню! Віра твоя врятувала тебе; іди з миром і здоровою будь від твоєї недуги.

35. Коли Він ще казав це, прийшли від старшини синагоги і сказали: Донька твоя померла; нащо завдаєш клопоту Вчителеві?

36. Але Ісус, зачувши ці слова, відразу сказав чільникові синагоги: Не бійся, тільки віруй.

37. І не дозволив нікому йти слідом за Собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.

38. Коли прийшов у дім до старшини синагоги, то побачив замішання, і тих, що плакали і голосили вельми.

39. Зайшовши, сказав їм: Чого збентежилися і плачете? Дівчина не вмерла, але спить.

40. І сміялися над Ним. Але Він спровадив усіх, узяв із Собою батька і матір дівчини і тих, що були з Ним, і зайшов туди, де юнка лежала.

41. І взяв Він за руку юнку і сказав їй: “Таліта, кумі”, що означає: Кажу тобі – підведися!

42. І юнка тієї ж миті підвелася і почала ходити, і було їй літ дванадцять. А ті, що дивилися, вельми жахнулися з дива великого.

43. І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, а ще сказав, аби дали їй їсти.