Наситилося чотири тисячі народу.

1. За тих днів, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм:

2. Жаль Мені народу, що вже три дні зі Мною, але нічого не їсть;

3. Якщо голодними відпущу їх до осель їхніх, то знесиліють у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.

4. Учні Його відповідали Йому: Звідки хтось зміг би [взяти] тут у пустелі хлібів, щоб нагодувати їх?

5. І запитав у них: Скільки у вас хлібів? Вони сказали: Сім.

6. Тоді звелів народові прилягти на землю; і, взявши сім хлібів і подякувавши, переламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.

7. Було в них також трохи рибин; благословивши, Він звелів роздавати і їх.

8. І їли і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, сім кошиків.

9. А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.

10. І відразу зайшов до човна з учнями Своїми, прибув до Далманутського краю.

11. Вийшли фарисеї, почали з Ним сперечатися і вимагали від Нього ознак на небі, – спокушали Його.

12. І Він, глибоко зітхнувши, сказав: Нащо рід цей вимагає ознак? Істину вам кажу, не дасться родові цьому ознака.

13. І покинув їх – знову зайшов до човна і відплив на той бік.

14. При цьому учні Його забули взяти хлібів і, окрім одного хліба, не мали з собою в човні.

15. А Він заповідав їм, кажучи: Глядіть, бережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.

16. І міркували поміж собою, говорячи: [Це означає], що немає хлібів у нас.

17. Ісус дізнався про те, тому сказав їм: Чому хвилюєтеся, через те, що немає у вас хлібів? Ви й досі не розумієте і не тямите? Чи досі у вас закам‘яніле серце?

18. Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? І не пам‘ятаєте?

19. Коли Я п‘ять хлібів переламав для п‘яти тисяч [люду], скільки кошиків, повних кусками хліба ви набрали? Сказали Йому: Дванадцять.

20. А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків ви набрали залишених кусків? Сказали: Сім.

21. І сказав їм: Як же ви не розумієте?

22. Прийшов до Віфсаїду, і привели до нього сліпого й попросили, щоб доторкнувся до нього.

23. Він узяв сліпого за руку, вивів його за поселення, помазав слиною очі і поклав на нього руки, та й запитав у нього: Чи бачить щось?

24. Він глянув і сказав: Бачу перехожих людей, що ходять, мов дерева.

25. Потім знову поклав руки на очі йому і наказав глянути. І він прозрів і почав бачити все виразно.

26. І послав його додому, сказавши: Не заходь до поселень і не оповідай нікому в поселенні.

27. І пішов Ісус з учнями Своїми в поселення Кесарії Пилипової, а в дорозі запитував учнів Своїх: За кого Мене мають люди?

28. Вони відповідали: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще одні – за одного з пророків.

29. Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: Ти – Христос!

30. І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.

31. І почав навчати їх, що Синові Людському багато треба вистраждати, відцураються од Нього старці, першосвященики і книжники, і вб‘ють Його, а третього дня Він воскресне.

32. І говорив про це відверто. Але Петро відкликав Його і почав заперечувати Йому.

33. Але Він, обернувшися і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: Відійди од Мене, сатано, тому що ти міркуєш не про те, що Боже, але що людське.

34. А тоді підкликав народ з учнями Своїми і сказав їм: Хто хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хреста свого і йди слідом за Мною;

35. Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його; а хто втратить життя заради Мене і Євангелії, той збереже його;

36. Бо яка користь людині, якщо вона придбає цілісінький світ, а душі своїй нашкодить?

37. Або якого викупа дасть людина за душу свою?

38. Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Батька Свого із святими Ангелами.