Випробування віри.

1. Яків, служник Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що у Розпорошенні, – радійте!

2. З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте у різноманітні спокуси,

3. Знаючи, що випробування вашої віри утворює терпіння;

4. А терпіння мусить мати досконалий вплив, щоб ви були досконалі в усій повноті, без жодної вади.

5. А якщо у когось із вас бракує мудрости, нехай просить у Бога, Котрий дає всім щиро і без докорів, – він дістане її.

6. Але нехай просить з вірою, без жодного сумніву, бо той, що має сумнів, схожий на морську хвилю, що її піднімає вітер і розгойдує;

7. І нехай не сподівається така людина одержати щось від Господа.

8. Людина з подвійними думками не утверджена на всіх шляхах своїх.

9. Нехай хвалиться брат принижений високістю своєю.

10. А багатий – приниженням своїм, тому що він знебудеться, мов цвіт на траві;

11. Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву, цвіт її опадає, щезає краса її виду; так зав‘яне й багатий на шляхах своїх.

12. Блаженна людина, котра переносить спокуси, тому що після випробування вона дістане вінець життя, котрого обіцяв Господь тим, хто любить Його.

13. Спокушуваний, ніхто не кажи: Бог мене спокушає; тому що Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,

14. Але кожний зазнає спокуси, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;

15. А похіть, започаткувавшись, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

16. Не вдавайтеся, браття улюблені, до омани:

17. Усіляке добре давання і всілякий дар досконалий походить згори, від Батька світів, у Котрого немає зміни чи навіть тіні переміни.

18. Він зажадав, і породив нас словом істини, щоб ми стали певним першопочатком Його творінь.

19. Отож, браття мої улюблені, нехай кожна людина буде швидка на слухання й повільна на слова і повільна на гнів;

20. Бо гнів людини не утворює правди Божої.

21. А тому відхиливши всіляку нечистоту і останок злоби, в покорі прийміть насаджуване слово, котре може врятувати ваші душі.

22. Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, що обдурюють самі себе.

23. Бо хто слухає слово і не виконує, той схожий на чоловіка, котрий розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

24. Він подивився на себе, відійшов – і відразу забув, який він.

25. А хто загляне пильно в закон досконалий, закон свободи, і перебуватиме в ньому, той буде не слухачем забудькуватим, але виконавцем справи, блаженний буде у своїм діянні.

26. Якщо хтось з-поміж вас гадає собі, що він побожний, і не впокорює свого язика, а зваблює своє серце, у того марна побожність.

27. Чиста і непорочна побожність перед Богом і Батьком оця, щоб допомагати сиротам і вдовам у їхніх скорботах і оберігати себе неопоганеним від світу.