Шлях віри християнина під час страждань і битви

1. А тому ми також, маючи довкола себе таку хмару свідків, скинемо з себе всякого тягаря і гріх, що нас перепиняє, і з терплячістю будемо проходити належний нам шлях боротьби.

2. Дивлячись на Ісуса, Архипастиря і Творця віри, Котрий замість радости, що була перед Ним, витерпів хрест, знехтував соромом, і сів праворуч Божого престолу.

3. Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знесиліти і не ослабнути душами вашими.

4. Ви ще не змагалися до крови у боротьбі супроти гріха,

5. І забули втіху, котра вам пропонується, як синам: “Сину Мій! Не нехтуй Господньою карою і не падай духом, коли Він викриває тебе.

6. Бо Господь, кого любить, того карає; і б‘є кожного сина, котрого приймає.

7. Якщо ви терпите покарання, то Бог чинить з вами, як із синами. Бо хіба є якийсь син, котрого не карав батько?

8. А якщо залишаєтеся без покарання, котре всім спільне, то ви – позашлюбні (незаконні) діти, а не сини.

9. Причому, якщо ми мали тілесних батьків наших, котрі виправляли нас, і ми шанували їх, то чи не набагато більше маємо коритися Батькові духів, щоб жити?

10. Ті карали нас за своїм свавіллям для небагатьох днів; а Цей – для користі, щоб нам мати участь у святості Його.

11. Усіляке покарання теперішнього часу видається не радістю, а печаллю; але згодом для навчених через нього приносить мирний плід праведности!

12. Отож, зміцніть опущені (знесилені) руки, і хиткі коліна.

13. І влаштовуйте рівні шляхи ногам вашим, щоб кульгаве не збочило зі шляху, а краще виправилося.

14. Прагніть мати мир з усіма, і святість, без котрої ніхто не побачить Господа.

15. Пильнуйте, щоб хтось не втратив благодать Божу; щоб якийсь гіркий корінь, виникнувши, не завдав шкоди, і щоб не опоганив багатьох людей.

16. Щоб не було поміж вами якогось блудника, або нечестивця, котрий би, як Ісав, за одне їство відмовився од своєї першовроджености.

17. Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, відкинутий був і не міг змінити намірів батька, хоча й просив про те слізно.

18. Бо ви приступили не до гори, котрої можна торкнутися; та не до палаючого вогню, і не до пітьми й мороку і бурі,

19. Не до звуку сурми і голосу слів, котрий ті, що чули, просили, щоб до них більше не мовилося слово.

20. Бо вони не могли витерпіти того, що заповідане було: якщо навіть звір торкнеться до гори, буде побитий камінням, або уражений списом;

21. І таким жахливим було це видіння, що й Мойсей сказав: Я в страхові і трепеті.

22. Але ви приступили до гори Сіонської і до міста Бога Живого, до небесного Єрусалиму і до десятків тисяч Ангелів,

23. До урочистого собору і церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді усіх – до Бога, і до духів праведників, що досягнули досконалости,

24. І до Посередника нового Заповіту Ісуса, і до крови кроплення, що говорить краще, аніж Авелева.

25. Глядіть, не відвертайтеся од того, що промовляє. Якщо ті, що не послухали того, хто промовляв на землі, не уникли покарання, то тим паче не уникнемо й ми, якщо відвернемося від Того, Хто промовляв з небес.

26. Котрого голос тоді захитав землю, і Котрий нині дав таку обіцянку: Ще раз захитаю не тільки землю, але й небо.

27. Слова “ще раз” означають зміну розхитаного, як утвореного, щоб існувало непохитне.

28. Отож, ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити вельми угодно Богові, із благоговінням і страхом.

29. Тому що Бог наш є вогонь, що поглинає.