Ісус Своєю пожертвою назавжди звільнив віруючих од гріха.

1. Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не самий взірець речей, одними ж і тими пожертвами, що їх щороку постійно приносили, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.

2. Інакше перестали б приносити їх, тому що ті, котрі приносять пожертву, вже були одного разу очищені, і не мали б уже жодного усвідомлення гріхів.

3. Але пожертвами щороку нагадують про гріхи;

4. Бо не можливо, щоб кров телят і козлів поглинали гріхи.

5. А тому Христос, входячи у світ, каже: Пожертви і приношення Ти не зажадав, але тіло Мені приготував.

6. Усеспалення і пожертви за гріх Тобі не бажані.

7. Тоді Я сказав: Ось, іду, як на початку книжки написано про Мене; вчинити волю Твою, Боже.

8. Більше того, Він сказав, що ні пожертви, ні приношення, ні всеспалення, ані пожертви за гріх, – котрі приносяться за Законом, – Ти не забажав і не вподобав цього.

9. А тоді додав: Ось, Я йду вчинити волю Твою, Боже. Відміняє перше, аби поставити друге.

10. Ось із цієї волі освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.

11. І кожний священик щоденно стоїть на служінні і багато разів приносить одні й ті самі пожертви, котрі ніколи не можуть винищити гріхи.

12. Але Він, принісши одну пожертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,

13. Очікуючи за тим, доки вороги Його будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги.

14. Бо Він єдиним приношенням назавше вчинив досконалими тих, що освячуються.

15. Про це засвідчує вам також і Дух Святий; бо сказано:

16. Ось заповіт, котрого заповідаю їм по тих днях, каже Господь: Вкладу закони Мої в серця їхні і в розумі їхньому напишу їх,

17. І гріхів їхніх і беззаконня їхнього вже не пригадаю.

18. А де прощення гріхів, там не потрібне приношення за них.

19. Отож, браття, маючи відвагу входити до святині засобом крови Ісуса Христа, шляхом новим і живим,

20. Котрого Він знову відкрив нам через завісу, себто тіло Своє,

21. І маючи Великого Священика над Божим домом,

22. Приступімо ж зі щирим серцем, з вірою уповні, окропивши серця очищенням від розбещеної совісті, і, омивши тіло водою чистою,

23. Будемо триматися сповідування надії неухильно, бо вірний Той, що Обіцяв.

24. Будемо уважні один до одного, заохочуючи до любови і до справ добрих;

25. Не будемо залишати зібрання свого, як ото є в деяких звичай; але будемо напучувати один одного, і тим наполегливіше, чим пильніше добачатимете наближення того дня.

26. Бо якщо ми, діставши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається вже пожертви за гріхи.

27. Але певне страшне очікування суду і лютість вогню, готового пожерти супротивників.

28. Якщо той, що відкинув закона Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,

29. То наскільки більшого, гадаєте, покарання заслуговує той, хто топче Сина Божого і не вважає за святиню кров заповіту, котрою освячений, і Духа благодаті зневажає!

30. Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене помста, Я відплачу, каже Господь. І – ще: Господь буде судити Свій народ.

31. Страшно попасти в руки Бога Живого!

32. Пригадайте попередні ваші дні, коли ви тільки-но просвітлені, витримали запеклу боротьбу страждань,

33. То самі були в осерді ганьби і скорбот, і служили видовищем зневаги для інших, а то співчували іншим, що перебували у такому ж становищі.

34. Бо ви й мені співчували за ув‘язнення, і грабунок маєтностей ваших прийняли з радістю, відаючи, що є у вас на небесах майно краще і незнищенне.

35. Отож, не залишайте певности вашої, котра має велику нагороду.

36. Терпіння необхідне вам, щоб, виконавши волю Божу, могли одержати обіцяне;

37. Бо ще трішки, ще вельми мало часу і Той, що має прийти, прийде і не забариться.

38. Праведний вірою живий буде; а якщо хтось захитається, не буде приязна до нього душа Моя.

39. А ми не з тих, що хитаються на погибель, але стоїмо у вірі для порятунку душі.