Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Відмінність аудиту від комплексної ревізії
Надзвичайно важливим є питання про характер взаємодії аудитора (аудиторських фірм) із державними контролюючими органами і, насамперед, з органами внутрішніх справ. Зазначимо, що Законом України «Про аудиторську діяльність» не передбачено проведення аудиту на вимогу співробітників органів дізнання та попереднього слідства, не застережені дії слідчого і дізнавала у разі виявлення аудитором у ході перевірки корисливих зловживань. Так само не визначено дії аудиторів (аудиторських фірм) при викритті зловживань у фінансово-господарській діяльності підприємств. В оперативно-слідчій практиці відзначаються випадки, коли представники аудиторських фірм або аудитори приховують виявлені злочини, посилаючись на комерційну таємницю. Єдиної думки щодо вирішення цих питань серед юристів і економістів, практичних працівників органів внутрішніх справ та інших державних контрольних органів не існує, оскільки правова природа цієї взаємодії ще не достатньо ясна. Частина вчених і фахівців схиляється до того, що виконання аудитором таких доручень державних органів порушує принципи незалежності і самостійності аудиторської діяльності. Інші, навпаки, підтримують такі права державних органів, оскільки це відповідає публічним і громадським інтересам. Відзначимо, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 року порушення законності у будь-якій сфері діяльності не є предметом комерційної таємниці. Саме тому, при виявленні в ході аудиторської перевірки корисливих зловживань з боку службових осіб суб'єктів підприємницької діяльності аудитор зобов'язаний повідомити про це відповідні правоохоронні органи і надіслати їм матеріали, які свідчать про скоєння злочину. Така позиція ґрунтується на чинному Кримінальному кодексі України, ст. ст. 186 і 187 якого передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб за приховування матеріалів про скоєння найтяжчих злочинів проти державної та колективної власності та за неповідомлення про скоєння таких злочинів. Що стосується працівників органів дізнання і попереднього слідства, то вони, у межах своєї компетенції, можуть вимагати від аудиторів і аудиторських фірм матеріали, які свідчать про виявлені корисливі злочини.
|