Використання облікових документів при виявленні та розслідуванні корисливих зловживань, пов'язаних з приховуванням прибутків і відрахувань від оподаткування

Державне регулювання ринкової економіки передбачає вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за до­помогою різних правових та економічних регуляторів з метою орієнтації суб'єктів господарювання й окремих грома­дян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Про необхідність державного регулю­вання розвитку економіки свідчить весь світовий досвід, у тому числі досвід країн з традиційно розвинутою ринковою економікою. Безперечно, методи впливу держави на еко­номічні процеси залежать від економічної політики держави та системи управління, яка діє в той чи інший період роз­витку суспільства.

Для виконання своїх функцій держава використовує різноманітні форми і методи впливу на економічні процеси, серед яких важливе місце займає податкова політика. Через рівень оподаткування, порядок обчислення податків, подат­кових пільг і обмежень держава, з одного боку, визначає, величину доходів державного бюджету, з іншого боку, спря­мовує ділову активність суб'єктів господарювання і грома­дян у відповідності з встановленими пріоритетами та завдан­нями соціально-економічного розвитку країни. Досконалість форм і методів оподаткування свідчить про рівень розвитку держави, її економічних та правових інститутів. Система оподаткування в Україні фактично почала функціонувати з часу прийняття Верховною Радою України у 1991 році закону «Про систему оподаткування». Її станов­лення відбувається у період масового створення під­приємницьких структур, розпаду господарських зв'язків між підприємствами, розбалансованості банківської діяльності, відсутності ефективного механізму ціноутворення, інфля­ційних процесів. Система оподаткування в Україні не с остаточною або незмінною. Вона ґрунтується на принципах стабільності, рівнонапруженості, обов'язковості, соціальної справедливості. Її завдання полягають у забезпеченні кон­центрації у республіканському і місцевих бюджетах коштів, необхідних для економічного і соціального розвитку держа­ви, у створенні дійових стимулів до підвищення ефектив­ності виробництва, економного використання ресурсів і охо­рони навколишнього середовища.

Відповідно до чинного законодавства в систему оподаткування включено шістнадцять видів загальнореспублі­канських податків, зборів та обов'язкових платежів.

Суб'єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи. Податковою політикою держави забезпечується дифе­ренційований підхід до них залежно від належних їм об'єктів оподаткування, спрямованості діяльності і т. ін.

Система оподаткування фізичних осіб включає прямі та непрямі податки, збори і добровільні внески. У свою чергу прямі податки поділяються на державні та місцеві. Об'єктом оподаткування є доход громадян, більшу частину якого ста­новить заробітна плата.

До прямих податків населення належать:

· прибутковий податок,

· сільськогосподарський податок (плата за землю),

· податок з власників транспортних засобів,

· місцеві податки.

Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:

· декларацій громадян про сподіваний (оціночний) у по­точному році або фактично одержаний ними протягом року доход,

· матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами,

· отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені платником доходи і утримані по­датки за довідкою ф. № 2.

Платниками прямих податків є фізичні особи.

Підприємства, установи й організації усіх форм влас­ності, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних працівникам сум зобов'язані перераховувати до бюджету су­ми нарахованого й утриманого прибуткового податку за ми­нулий місяць. Зазначені юридичні та фізичні особи одночас­но з поданням чеків на отримання коштів для виплати сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утрима­них сум прибуткового податку. Чеки на отримання коштів для виплати їх працівникам підприємства приймаються ус­тановами банків тільки за умови одночасного подання до банку платіжного доручення на перерахування до бюджету сум прибуткового податку.

Суми прибуткового податку, не утримані або утримані неповністю з працівників, що звільнилися, сплачуються підприємствами та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності за рахунок власних коштів. Ут­римані зайві суми податку повертаються платникові або за­раховуються до сплати майбутніх платежів за його заявою.

Об'єктом оподаткування при сплаченні непрямих по­датків є не доход громадянина, а видаток, тобто непрямий податок обраховується від ціни на товар, який купує грома­дянин.

До непрямих податків належать: податок з обороту, по­даток на іноземні товари, податок на добавлену вартість, ак­цизний збір. Крім того, громадянами сплачуються платіжні та добровільні внески. Державою стягується до бюджету че­рез непрямі податки або акцизи більше половини заробітку.

Система оподаткування юридичних осіб включає в себе податок на прибуток, плату за землю, плату за природні ре­сурси, інші платежі.

Платниками податку на прибуток, по­датку з обороту, акцизного збору, податку на добавлену вартість, за використання природних ресурсів та інших с підприємства, об'єднання та організації, які займаються гос­подарською та підприємницькою діяльністю.

Підставою для оподаткування підприємств незалежно від форм власності є річний звіт і відповідні форми звітності про господарську діяльність, до яких належать:

· баланс підприємства або форма № 1,

· звіт про фінансові результати і їх використання або фор­ма № 2,

· звіт про майновий стан підприємства або форма № З,

· декларація про доходи підприємства,

· декларація по податку на добавлену вартість,

· розрахунки податків та авансових платежів.

Крім зазначених форм звітності, деякі підприємства і ор­ганізації, які мають особливості у господарській діяльності, заповнюють й інші форми звітності. Всі юридичні особи не­залежно від форм власності та підпорядкування здають звіти до податкової інспекції, а також до Пенсійного фонду, фон­ду зайнятості та органів державної статистики за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Податки, збори та обов'язкові платежі сплачуються юри­дичними та фізичними особами за ставками або у твердих сумах щодо об'єкта оподаткування. Чинним законодавством передбачені відповідні пільги щодо платників податків. Але звільнення (часткове або повне) окремої галузі від податку (вугільна промисловість, сільське господарство) є еко­номічно невиправданим, воно не тільки не підвищує конку­рентоспроможності галузі, її ефективності, але й сприяє інфляційним процесам і деформуванням в економіці дер­жави.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування при­бутку підприємств» платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, банки (крім Національного банку України), які є юридичними осо­бами згідно із законодавством України, інші організації, ус­танови, філії суб'єктів господарювання, що складають окре­мий баланс.

Об'єктом оподаткування прибутку підприємств є балан­совий прибуток платника податку, збільшений на:

· суму збитків по товарообмінних операціях при реалізації продукції (робіт, послуг), здійснених за цінами нижчими від звичайних,

· кошти фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), використаних ним не за цільовим призначенням,

· суму коштів, включаючи валютні цінності, вартість матеріальних цінностей і нематеріальних активів, включаю­чи цінні папери, одержані платником податку від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби без­коштовно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або не враховані на рахунку реалізації.

Для цілей оподаткування балансовий прибуток змен­шується на суму:

· прибутку від володіння корпоративними правами (отри­маних дивідендів),

· податку на майно підприємства, що вноситься до бюдже­ту згідно із законодавством України,

· податку на землю, що використовується у сільськогосподарському обороті,

· податку з власників транспортних засобів,

· витрат на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, що перебувають на балансі підприємства,

· грошових коштів, матеріальних цінностей і нема­теріальних активів підприємств, перерахованих до фондів, установ, закладів громадських та релігійних організацій, мс­тою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності, але не більше чотирьох відсотків балансового прибутку.

Новостворені підприємства мають право зменшення ба­лансового прибутку на суму збитків від операцій, отриманих протягом будь-якого з трьох перших років господарювання, що передували оподаткованому періоду. Суб'єктам господа­рювання надані також інші права щодо зменшення балансового прибутку, які визначені ст. ст. З, 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податок на добавлену вартість є частиною нової відтворюваної вартості на кожному етапі виробництва то­варів, виконання робіт, надання послуг, який перерахо­вується до бюджету після їх реалізації. Відповідно чинного законодавства платниками податку на добавлену вартість є:

· підприємства, організації (у тому числі й неприбуткові), філіали, відокремлені підрозділи підприємства та інші юридичні особи, в яких обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) перевищує 500 тис. крб. на рік, а також ті, що знахо­дяться на території України і мають розрахункові рахунки в установах банків, самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги,

· міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, якщо обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) перевищує 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за останні дванадцять календарних місяців.

Об'єктом обкладення податком на добавлену вартість є обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), обороти по відвантаженню товарів як власного виробництва, так і придбаних з метою оподаткування (товаром вважається також теплоенергія, газ, вода, нерухоме майно). Крім того, даним податком обкладаються послуги транспорту, включаючи транспортування газу, нафтопродуктів, теплової енергії, води, послуг по навантаженню, розвантаженню, зберіганню та інших операцій.

У торговельних, заготівельних, оптових, постачально-збутових та інших підприємствах, які надають посередницькі послуги, об'єктом оподаткування є різниця між цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками, включаючи суму податку на добавлену вартість. Акцизний збір визначається чинним законодавством як непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік таких товарів, на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють підакцизні товари (продукцію), а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують такі товари або продукцію.

Об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (про­дукції) шляхом їх продажу, обміну, передачі безкоштовно або з частковою оплатою, обороти з реалізації товарів (про­дукції) для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників підприємства; митна вартість імпортних товарів (продукції), придбаних за іноземну валю­ту, крім тих, по яких стягується мито.

На рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом» відобра­жаються розрахунки по податках, які стягуються із за­робітної плати працівників, а також інших платежах креди­торської і дебеторської заборгованості, по яких закінчився строк позовної давності, та інші. По кредиту рахунку запи­суються суми, які нараховано до бюджету, на дебеті — су­ми, які вже перераховано в бюджет.

На рахунку 69 «Розрахунки по страхуванню» відображаються розрахунки з профспілковими організаціями на соціальне страхування, розрахунки з органами Держстра­ху по обов'язковому і добровільному страхуванню. Крім то­го, по цьому рахунку відображають відрахування до Пенсійного фонду, фонду зайнятості населення, Чорнобиль­ського фонду.

Облік розрахунків з бюджетом та розрахунків по страху­ванню ведеться в оборотній відомості № 9 «Оборотна відомість по рахунках №№ 68, б9».

Облік розрахунків з бюджетом по акцизному збору пови­нен здійснюватися на рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом» по окремому субрахунку «Розрахунки по акцизному збору». Сума акцизного збору, врахована по рахунку реалізації у складі виручки, відображається по дебету рахунку 46 «Ре­алізація продукції (робіт, послуг)» і кредиту рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом». Перерахування акцизного збору до бюджету відображається по дебету рахунку 68 «Розра­хунки з бюджетом» у кореспонденції з рахунком 51 «Розра­хунковий рахунок».

При перевірці правильності обчислення та своєчасності сплати акцизного збору підприємствами, що постачають підакцизні товари на експорт, необхідно затребувати ван­тажну декларацію зі штампом «відпуск дозволено».

Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом за подат­ком на добавлену вартість ведеться на рахунку 68 «Розра­хунки з бюджетом» (субрахунок «Розрахунки за податки на добавлену вартість»).

Суми податку на добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, на­дані послуги, придбані матеріальні ресурси, придбані і вве­дені в дію основні фонди і нематеріальні активи, які використовуються у виробництві продукції (робіт, послуг), відображають на дебеті рахунку 68 «Розрахунки з бюдже­том» та кредиті рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 76 «Розрахунки з різними дебеторами і кредиторами» тощо. Підприємства торгівлі, постачання, гро­мадського харчування суму податку на добавлену вартість за товари, що надійшли від постачальників, відображають разом із вартістю товарів по дебету рахунку 41 «Товари», кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

Сума податку на добавлену вартість за матеріальні цінності (роботи, послуги), що використовуються для неви­робничих потреб, відображаються по кредиту рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом» у кореспонденції з дебетом ра­хунків обліку джерел відшкодування витрат, пов'язаних з невиробничими цілями (81 «Використання прибутку», 87 «Фонди економічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призначення», 96 «Цільове фінансування та цільові надходження»). Сума податку на добавлену вартість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) включається до складу виручки від реалізації і відображається постачальником на дебеті рахунку 46 «Ре­алізація» і кредиті рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом».

У розрахункових документах за реалізовані товари (ви­конані роботи, надані послуги) сума податку вказується ок­ремим рядком, а при звільненні продукції від податку у за­значених документах робиться помітка «Без ПДВ». Розра­хункові (платіжні) документи, в яких сума податку не відокремлена або не зроблена примітка «Без ПДВ», устано­вами банків до виконання не приймаються.

У всіх випадках відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), включаючи продаж за готівку, за бартер­ним обміном, в обов'язковому порядку складаються рахун­ки-фактури, накладні, акти, реєстрації тощо, в яких сума податку вказується окремим рядком і обов'язково зазнача­ються: дата складання, назва і адреса постачальника та по­купця. Кількість товару, його ціна і сума ПДВ (податку на добавлену вартість) повинні вказуватись по кожній позиції окремо. Торговельні, заготівельні, постачально-збутові, по­середницькі та інші підприємства, які надають торговельно-постачальницькі послуги, у відвантажувальних розрахунко­вих документах повинні вказувати окремим рядком суму податку на добавлену вартість, обчислену як за одержаними ними валовими доходами, так і за товарами, що ними ре­алізуються.

Незадовільна організація бухгалтерського обліку суб'єктами підприємницької діяльності, велика кількість нормативних актів, які регулюють сферу оподаткування, а також часте внесення змін і доповнень до них дають мож­ливість суб'єктам підприємницької діяльності ухилятися від сплати податків, приховувати реальні прибутки від оподат­кування. Таке становище ускладнює роботу відповідних апаратів органів внутрішніх справ щодо здійснення ефектив­ного контролю за дотриманням податкового законодавства, виявлення і розслідування цих злочинів.

Чинним кримінальним законодавством передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати подат­ків шляхом приховування (заниження) або приховування (необчислення) будь-яких об'єктів оподаткування, вчинених службовою господарювання, якщо ці дії завдали шкоди у ве­ликих чи особливо великих розмірах (ст. 1482 КК України).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін і до­повнень до Кримінального Кодексу Украіни» від 28 січня 1994 року великим розміром завданої шкоди вважається су­ма, що в сто і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати. Під особливо великим розміром шкоди ро­зуміють несплачену сума податку, яка в тисячу і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.

Законодавцем у диспозиції ст. 1482 КК України названі способи ухилення суб'єктів підприємницької діяльності від сплати податків, а саме:

· неподання податкових декларацій та розрахунків,

· приховування прибутку або інших об'єктів оподатку­вання,

· заниження прибутку або інших об'єктів оподаткування.

Неподання суб'єктом підприємницької діяльності подат­кової декларації полягає в навмисному ухиленні від сплати податків, неподанні декларації про доходи за умов, коли підприємство здійснює відповідну господарську діяльність, отримує від неї певний прибуток.

Для приховування прибутку або інших об'єктів оподат­кування суб'єкти підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно меншу, порівняно з фак­тичною, суму прибутку від господарської діяльності (в цілому або по окремих господарських операціях), у тому числі й при пільговому оподаткуванні.

Заниження прибутку або інших об'єктів оподаткування полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції, але при цьому навмисно завищується собівартість продукції, робіт чи послуг, у зв'язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає опо­даткуванню.

Необхідно також зазначити, що скоєння даного виду зло­чину обов'язково поєднується із вчиненням службовими особами службового підлогу — внесення в офіційні документи (бухгалтерські та статистичні) свідомо неправильних І відомостей і подання цих документів у державні органи. Такі обставини в діях службових осіб додатково кваліфікуються за ст. 172 КК України. Основні дії працівників податкової міліції органів внутрішніх справ при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків або приховуванням об'єктів оподаткування, повинні бути спрямовані передусім на збір та аналіз документів, які містять перекручені дані про витрати виробництва та обігу, а також неправильне обчислення прибутку як об'єкта оподаткування.

До основних видів викривлень бухгалтерської звітності належать такі:

заниження прибутку, який приймається для визначення розміру платежів до бюджету, внаслідок необгрунтованого завищення величини матеріальних витрат, включених у собівартість продукції (робіт, послуг), неправильної оцінки за звітний період залишків незавершеного виробництва, витрат обігу і торговельної знижки на залишок відвантажених товарів (виконаних робіт та послуг), нестач товарно-матеріальних цінностей, відшкодування ма­теріальної шкоди, розрахунків з дебеторами тощо, включення у витрати виробництва і обігу витрат, які по­зриваються згідно з чинним законодавством за рахунок спеціальних джерел (фондів економічного стимулювання, ремонтного і спеціальних фондів та цільового фінансування), а також завищення або заниження за станом на кінець звітного періоду величини залишків резервів, що утворюються за рахунок витрат по основній діяльності, викривлення фінансового результату по господарській діяльності, який приймається для визначення платежів у бюджет, за рахунок включення у витрати виробництва та обігу або віднесення на прибутки витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок власного доходу, а також необґрунтованого завищення позареалізаційних доходів шля­хом включення до їх складу фінансових результатів від ре­алізації продукції, робіт та послуг, інших господарських операцій, приховування доходів шляхом зарахування виручки від [реалізації продукції, робіт та послуг на інші балансові розрахунки.

При проведенні перевірок особливу увагу треба приділяти документам, на підставі яких виплачено готівку, оприбутковано або списано товарно-матеріальні цінності і. т. ін.

Протиріччя між даними аналітичного і синтетичного обліку, які виявляються в процесі перевірки і аналізу доку­ментів та бухгалтерських регістрів, необхідно розцінювати як ознаку можливого скоєння злочинів, пов'язаних з прихо­вуванням об'єктів оподаткування.

Приховування об'єктів оподаткування суб'єктами підприємницької діяльності відбувається різноманітними шляхами та способами. Проаналізуємо найбільш поширені і вірогідні з них.

Приховування розміру фактивного прибутку шляхом свідомо неправильного віднесення витрат на собівартість виробництва або собівартість продукції, яка підлягає ре­алізації.

Виявлення і документування такого зловживання ґрун­тується на пошуку і глибокому аналізі обліково-бухгалтер­ських документів та відповідних форм статистичної звітності. До таких документів належать:

· декларація про доходи, баланс підприємства або форма № 1, платіжні доручення на перерахування до бюджету подат­ку на прибуток,

· звіт (довідка) про фінансові результати та їх викорис­тання,

· розрахунки планової калькуляції та фактичних витрат на виготовлення продукції та її реалізацію,

· бухгалтерські записи по кредиту рахунку 80 «Прибутки (доходи) і збитки» як за рік, так і за звітні періоди, бухгалтерські записи по рахунку 46 «Реалізація».

У разі виявлення перевитрачання фактичних видатків порівняно з плановими необхідно з'ясувати їх причини, для чого аналізуються дані супроводжувальних товарних і роз­рахункових документів, первинних прибуткових документів (прибуткові накладні, картки аналітичного обліку, книги складського обліку), а також бухгалтерські записи на відповідних рахунках про надходження й оприбуткування продукції, первинні видаткові документи (накладні, лімітно-забірні картки, акти списання товарно-матеріальних цін­ностей), які відображають витрати матеріальних цінностей, а також бухгалтерські записи по кредиту відповідних ма­теріальних рахунків та по дебету рахунку 20 «Основне ви­робництво».

Не підтверджені документально та відповідними розра­хунками фактичні витрати матеріальних цінностей на ви­робництво продукції кваліфікуються як суми, за рахунок яких безпідставно зменшено прибуток і які повинні бути включені із матеріальних витрат, віднесених на собівартість. При виявленні таких ознак приховування фактичного прибутку від оподаткування необхідно призначити перевірку правильності визначення прибутку та обчислення на нього податку за участю представника державної податкової інспекції.

При проведенні перевірки відомостей щодо приховування прибутку від оподаткування необхідно враховувати обставини, які впливають на величину оподаткованого прибутку, надані суб'єкту господарювання пільги та ставки податку. У разі одержання підприємством прибутків від кількох видів діяльності, щодо яких застосовуються різні ставки, податок на прибуток визначається окремо для кожного виду діяльності за відповідною ставкою податку незалежно від підсумків діяльності підприємства в цілому. Приховування розміру фактичного прибутку за рахунок неправильного обчислення амортизаційних відрахувань на основні засоби та малоцінні предмети. Як відомо, при використанні основних засобів відбувається їх поступове зношення. Тому у витрати необхідно включати суми, що відшкодовують певну частину вартості використовуваних об'єктів основних засобів відповідно до ступеня їх зношення за звітний період. Вартісне вираження частини основних засобів, що зношуються, щомісячно включається у витрати виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.

Для виявлення таких корисливих зловживань оперативні працівники податкової міліції проводять перевірку та аналіз облікових документів, розрахунків амортизаційних відрахувань та форм квартальної звітності. Перевірці та аналізу підлягають:

· бухгалтерський баланс підприємства,

· звіт (довідка) про фінансові результати та їх викорис­тання,

· платіжні доручення на перерахування авансових внесків податку,

· розроблювальна таблиця амортизаційних відрахувань,

· розрахунки фактично обчисленої амортизації на основні засоби та малоцінні предмети і планові розрахунки (відповідно до затверджених норм),

· акти прийомки-передачі основних засобів, акт про ліквідацію основних засобів,

· інвентарні картки по обліку основних засобів, матеріали переоцінки основних засобів (перевіряється правильність відображення результатів переоцінки на рахунку 01 «Основні засоби»),

· розрахунки прискореної амортизації на активну частину основних засобів.

У випадках виявлення ознак завищення амортизаційних відрахувань, віднесених на собівартість виробництва про­дукції, необхідно перевірити фактичний склад основних за­собів як в натурі, так і за допомогою інвентаризаційних описів основних засобів, інвентарних карток. Крім того, зіставляються дані розрахунків амортизаційних відрахувань з бухгалтерськими записами по дебету рахунку 20 «Основне виробництво».

Виявлення сум амортизаційних відрахувань, які не підтверджені нормами амортизації або обчислені з непра­вильним застосуванням норм амортизації і за рахунок яких безпідставно зменшено прибуток підприємства, потребують подальшої перевірки підрозділами податкової інспекції для вирішення питання про притягнення службових осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Приховування прибутків від торговельно-закупівельних операцій шляхом часткового оприбуткування торговельних націнок (знижок).

Документування даного способу приховування прибутків здійснюється за допомогою таких документів, як:

· бухгалтерський баланс підприємства,

· звіт (довідка) про фінансові результати та їх викорис­тання,

· платіжні доручення на перерахування авансових внесків

· податку,

· журнал-ордер № б і відомість № б, які відкриваються по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і під­рядчиками»,

· товарно-транспортні накладні або рахунки-фактури, платіжні вимоги на оплату товарів постачальнику, товарний звіт торговельного підприємства, бухгалтерські записи по рахунку 42 «Торговельна націнка (знижка)» та рахунку 80 «Прибутки і збитки».

При необхідності використовується метод зустрічної пе­ревірки супроводжувальних товарних і розрахункових доку­ментів з постачальником товарів, а також метод контроль­ного зіставлення залишків товарів у торговельному під­приємстві.

У разі виявлення розбіжностей між сумою торговельної націнки (знижки), наданої постачальником, і сумою фак­тично оприбуткованої торговельної націнки (знижки) не­обхідно призначити перевірку правильності визначення при­бутку і обчислення податку на прибуток за участю інспектора податкової інспекції.

Приховування фактичного обсягу реалізації продукції з метою зменшення розміру податку на добавлену вартість. У процесі перевірки відомостей про приховування фактичного обсягу реалізації продукції треба враховувати обставини, які можуть впливати на величину податку, а саме:

пільги, надані суб'єкту підприємницької діяльності при обчисленні податку на добавлену вартість,

чинники, які зменшують розмір оподаткованого обороту (нарахування амортизації на основні засоби і малоцінні предмети, придбані з ПДВ, включення до собівартості продукції витрат матеріальних цінностей, придбаних з ПДВ, тощо).

Головна увага при документуванні даного способу прихо­вування об'єкта оподаткування приділяється правильності обчислення податку, відображенню його в регістрах бухгал­терського обліку, аналізу обліково-бухгалтерських доку­ментів. Перевірка документації здійснюється у такому порядку:

· аналізуються дані декларації по податку на добавлену вартість і платіжні доручення на перерахування авансових внесків податку на добавлену вартість,

· перевіряється відповідність суми обчисленого податку сумам податку, відображеним у журналі-ордері № 8 (по кредиту рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом») та поданій декларації,

· визначається правильність обчислення оборотів по відвантаженню товарів, виконанню робіт та наданню послуг шляхом аналізу даних аналітичного обліку, які містяться у відомості № 16 бухгалтерського рахунку 45 «Товари відвантажені, виконані роботи і послуги», товарно-транспортних накладних, банківських і касових документів, перевіряється правильність віднесення на дебет рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом» сплаченого податку за при­дбані основні засоби при їх введенні в експлуатацію. При визначенні повноти оподаткованого обороту перевіряється надходження коштів на рахунки 87 «Фонди еко­номічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призна­чення», 96 «Цільове фінансування» та інші цільові надходження для власних потреб.

При виявленні фактів реалізації продукції, не включеної j в оподаткований оборот, важливо визначити кількісний і вартісний обсяг реалізованої продукції, для чого використовуються:

платіжні документи підприємства-відправника, покупця, а також ті, що знаходяться в банку, договірні зобов'язання, що підтверджують операції, супроводжувальні товарно-транспортні документи на відвантажену продукцію, виписки з розрахункового рахунку банка (підприємства-постачальника та підприємства — одержувача продукції).

Подальша робота по документуванню корисливого зло­вживання потребує проведення документальної перевірки правильності обчислення податку на добавлену вартість за участю інспектора податкової інспекції.

У процесі розслідування кримінальних справ, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, важливого значення набу­ває якість зібраних на етапі попередньої перевірки ма­теріалів, зокрема акта перевірки сплати податків. Вимоги щодо складання акта перевірки ті ж самі, що й до оформлен­ня акта ревізії або акта аудиторської перевірки.

Матеріали, які передаються підрозділам податкової міліції органів внутрішніх справ для прийняття рішення що­до порушення кримінальної справи, повинні містити:

· лист податкової інспекції, в якому відображено суть ко­рисливого порушення, вказано, які закони чи підзаконні ак­ти порушені, а також посади і прізвища осіб, причетних до скоєння цих порушень,

· акт податкової інспекції про перевірку сплати податків суб'єктом господарювання,

· документи, розрахунки, фінансові звіти, які свідчать про ухилення від сплати податків або про приховування при­бутків від оподаткування,

· пояснення осіб, причетних до скоєння корисливих пору­шень,

· висновок інспектора податкової інспекції про згоду із по­ясненнями осіб, причетних до скоєння корисливих пору­шень, або спростування цих пояснень.

Акт перевірки сплати податків відповідно до ст. 65 КПК України, як і акт ревізії, належить до самостійного джерела доказів, тому додаткове проведення ревізії щодо під­твердження факту злочину є не доцільним. Проведення до­кументальної ревізії за ініціативою органів внутрішніх справ необхідне лише у тих випадках, коли в процесі документу­вання або розслідування кримінальних справ про ухилення від сплати податків, виявлено інші корисливі злочини, окрім передбачених в ст. 148-2 КК. України.