Тема 3. Основні методи наукових досліджень та їх характеристика

План

1. Поняття наукового методу та його основні риси.

2. Система методів дослідження.

3. Загальнонаукові методи.

4. Конкретно наукові та спеціальні методи.

5. Методи економічного дослідження.

1. Поняття наукового методу та його основні риси

Крім загального і конкретних об'єктів, а також предмета дослідження, кожна наука має свої методи пошуку і обґрунтування наукової істини. Метод наукового дослідження — це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв 'язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізна­вальної мети.В кінцевому підсумку і мета, і завдання досліджен­ня зумовлені духовними і матеріальними потребами суспільства і (або) внутрішніми потребами самої науки.

Метод — це спосіб досягнення мети в теорії, що розробляється. Метод є об'єктивним, оскільки дозволяє відображати дійсність і її взаємозв'язки, одночасно метод є суб'єктивним, тому що ви­користовується певною людиною з її суб'єктивними властивос­тями.

Функція методу полягає втому, що з його допомогою отримують нову інформацію про навколишню дійсність. Від якості методу, правильності його застосування залежить істинність отриманого знання. Істинні знання можна одержати лише у випадку застосування правильного методу (методів).

Цю думку ще у XVIII ст. висловив англійський філософ Френсіс Бекон. Він порівнював правильний методу науковому пізнанні із світильником, який освітлює подорожньому шляху темряві. Отже, не лише результат дослідження, а й шлях, який веде до нього, повинен бути істинним.

Існують кілька термінів, які вживаються для позначення поняття «методу», — науковий підхід, принцип, засіб, прийом, але повною мірою вони не збігаються. Наприклад, поняття нау­кового підходу і принципу ширше, ніж поняття методу. А поняття прийому — вужче, конкретніше.

Загалом кожен науковий метод має характеризуватися такими рисами:

• ясність - загальнозрозумілість методу;

• націленість - підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв'язанню конкретних завдань;

• детермінованість - сувора послідовність використання методу, максимальна його алгоритмізація;

• результативність - здатність методу забезпечувати досяг­нення певної мети (сюди входить і плідність методу);

• надійність - здатність методу з великою ймовірністю за­безпечувати отримання бажаного результату;

• економічність - здатність методу добиватися ре­зультатів із найменшими витратами.

Важливим положенням у методології є те, що кожен метод дослідження сам має бути теоретично обґрунтованим.

Поширена така ситуація, коли теоретичні положення однієї науки використовуються у ролі методу в іншій науковій дисципліні. Для прикладу можна навести ряд положень математичної логіки для вирахування понять в економіці.

Методи наукового пізнання поділяються на загальнонаукові, конкретно-наукові, спеціальні.

2. Система методів дослідження

У науці використовується багато різноманітних методів, підходів і прийомів, які тісно між собою пов'язані логічно, струк­турно і у процесі дослідження. Тобто вони утворю­ють систему.

Системність методів полягає у наступному:

• вони послідовно використовуються в одному і тому самому дослідженні;

• використовуються на різних рівнях дослідження — емпіричному (наприклад, метод аналогії, статистичні методи) й теоре­тичному (аксіоматико-дедуктивний, метод абстрагування тощо);

• використовуються при переході від одного масштабу дослідження до іншого;

• одні методи є формою виявлення (реалізації)інших, шир­ших за охопленням предметних областей чи засобів. Класичним прикладом цього можуть бути: математичний метод, який є од­ним із видів методу формалізації; або картографічний метод можна трактувати як одну із форм методу моделювання.

Філософські методи — це використання у науковому дослідженні категорій, положень, принципів і законів певної філософської системи. Наприклад, діалектики як теорії пізнання.

Загальнонаукові методи - це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими модифікаціями використовуються в усіх чи майже в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження. Це методи моделювання чи такі логічні засоби, як аналіз і синтез, індукція і дедукція.

Конкретно-наукові методи - використовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спільністю об'єктів дослідження групах. Як приклад - метод калькуляції. Він належить до конкретно-наукових, бо ви­користовується лише в економіці. Тоді як метод балансів може застосовуватися у декількох близьких за певною ознакою дисциплінах (наприклад, у регіональній економіці та економічній географії). Він теж належить до конкретно-наукових, але не спеціальних, а міждисциплінарних.

У теоретичних дослідженнях важливо свідомо використовувати принципи, категорії і закони діалектики.

Найважливішими принципами діалектики є принципи руху і розвитку, взаємозв'язку і взаємозумовленості, причинності тощо. Вони не заміняють собою загально чи конкретно-наукових методів, а переломлюються через них, проявляються при їх використанні.

Важливу роль у науці відіграють принципи взаємообумовленості, взаємозв'язку, причинності.Передусім дослідник має бачити поняття зв'язку у контексті трьох філософських категорій: речі — властивості — відносини.

Особливо важливим є принцип причинності. Згідно з цим принципом одні явища зумовлюють появу, розвиток чи функ­ціонування інших.

Завдання науки — дослідити сутьоб'єктів і процесів.

Що стосується категорії (принципу) причини і причинності, то якщо є причина, то є і наслідок, який зумовлюється даною причиною. Проте в реальності вони можуть міня­тися місцями: наслідок стає причиною.

У зв'язку з впровадженням методу формалізації у вигляді так званого математичного методу (математичного моделювання) почали вживати категорії якості і кількості. Ці категорії працюють у діалектичному законі «переходу кількості в якість» (зростання значень кількісних показників явища призводить у кінцевому підсумку до зміни суті цих явищ). Тобто, кожне явище чогось варте тоді, коли воно має не лише свою якісну, а й кількісну визначеність.

На теоретичному рівні дослідження дуже важливим є гегелівський принцип сходження думки від абстрактного до конкретного. Гегель відзначав, що істина завжди конкретна, тобто є синтезом різних сторін і відношень досліджуваних явищ і процесів.

3. Загальнонаукові методи

Загальнонаукові методи використовуються у переважній більшості наук, наукових дисциплін і напрямів. Ці методи діляться на дві великі групи: традиційні і сучасні, і є дещо умовним.

Традиційно загальнонауковими методами (ТЗМ) є: спостереження, аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння і аналогія, узагальнення і абстрагування, метод експерименту. Разом з тим, часто сама природа чи суспільство змінюються впродовж короткого часу, ніби експериментують. Прикладом може бути аварія на Чорнобильській АЕС, у результаті якої утворилася особлива територіальна еколого-соціально-економічна система тридцяти-кілометрової зони, її не створити жодним спеціальним експериментом.

Поряд із методом експерименту успішно застосовується метод порівняння. Як зазначав Гегель, порівняти - це показати спільне у відмінному і відмінне у спільному.

Логічне абстрагування в науці часто виступає як метод генералізації, який передбачає усунення під час дослідження об'єктів, явищ і процесів несуттєвих, другорядних властивостей і відносин і виділення головного, визначального. Граничний випадок абстрагування маємо лише тоді, коли залишається лише одна, але суттєва риса і властивість.

До сучасних загальнонаукових методів належать: метод моделювання, системний, формалізації, ідеалізації, аксіоматико-дедуктивнй.

Моделювання – це д ослідження об'єктів, явищ і процесів не безпосередньо, а за допомогою їх замінників — моделей. У процесі моделювання експерименту натурі замінюється експериментом на моделі.

Модель у економіці - це образ, зображення, копія, план, карта, формула, графік, матриця (прямокутна таблиця чисел) тощо. Модель заміщає об'єкт, вона є його аналогом у певному відношенні — за властивостями, структурою, зв'язками чи функціями.

Виділяють два типи моделей: предметні і знакові (часом їх відповідно називають матеріальними та ідеальними, хоч це терміни невдалі). Предметні моделі бувають натурні (зменшена копія автомобіля), фізичні (макети) та електронні. Для економіки важливі передовсім знакові моделі.

Знакові моделі поділяють на два класи: образнознакові ( аєро-фото і космічні знімки, карти) і формально-знакові ( статистичні, математичні, абстрактно-логічні тощо). Обидва ці класи однаково важливі і широко використовуються в економіці, взаємодію­чи в конкретних дослідженнях.

В економічних дослідженнях модель є важливим носієм інформації і засобом фіксації знання.

Алгоритм методу моделювання полягає у наступному:

1) постановка завдання;

2) створення чи вибір моделі;

3) дослідження моделі;

4) перенесення значення (екстраполяція) з моделі на об'єкт дослідження.

Метод формалізації — це вивчення об'єктів шляхом відображення їх змісту, структури, форми чи функціонування у знаковому вигляді, з допомогою штучних мов (знакових систем).В останньому аспекті він близький до методу моделювання. Бо одним із видів методу формалізації є математичне моделювання (воно включається у формально-знакове моделювання).

Найповніше, особливо починаючи 60-хроків, використовується математична формалізація - це застосування в науці принципів і положень, методологічного і формального апарату власне математики і математичної логіки, особливо математичних прийомів обробки кількісної інформації. Застосовуються математичні засоби обробки фактичних даних з метою виведення емпіричних закономірностей у вигляді матема­тичних формул, рівнянь і нерівностей чи їх систем.

Математичне моделювання — це створення математичної моделі і експериментування з нею.Класичним прикладом в економіці є відома формула (модель) попиту на товар: Q = f (P), де: Q — обсяг попиту на певний товар, або максимальна кількість одиниць товару, що його готові придбати покупці за певну ціну, Р— ціна цього товару. Якщо у цій моделі змінювати значення ціни товару (це і буде експеримент), то і вихідне значення (обсяг попиту) теж буде змінюватися. Отже, отримуватимемо різні обсяги продукції, що зможуть придбати покупці за певною ціною.

Формалізація (математизація) дає змогу використовувати у дослідженнях — інформаційні системи (1С) і відповідно інформаційні дослідницькі технології.

Інформаційні технології (ІТ) стали можливими після широкого впровадження у дослідження ЕОМ. Вони передбачають передусім створення бази даних (БД), пакетів програм (математичного програмного забезпечення), носіїв первинної економічної інформації (знімків, карт, схем, діаграм, графіків, таблиць, балансів тощо), з яких автоматичними засобами можна знімати пер­винну інформацію для формування бази даних, обробляти (перетворювати) її, відповідно представляти та інтерпретувати.

Системний підхід (системний аналіз і синтез) — це вивчення економічних об'єктів, які трактуються як складні і (або) великі системи. Найпростіше робоче поняття системи: це взаємопов'я­зана множина елементів, яка утворює певну цілісність.

При системному підході передусім треба зважити на тип системи.

Найчастіше системи характеризують «парними» типами. Виділяють такі типи систем: відкриті і закриті, невеликі і великі, прості й складні, статичні і динамічні, детерміновані і стохастичні (імовірнісні), фізичні та інформаційні, нерегульовані і регульовані. Регульовані системи діляться на саморегульовані і не саморегульовані, зокрема, що самі навчаються і не самі навчаються, зокрема, що самоорганізуються і не самоорганізуються, зокрема, що самоудосконалюються і не самоудосконалюються.

Економіка має справу передусім з відкритими, великими, складними, динамічними, стохастичними, фізичними, регульованими, саморегу­льованими та іншими системами.

Системний підхід виступає удвох видах: системного аналізу і системного синтезу, які взаємодіють, але досить автономні.

Системний синтез передбачає рух думки, розумових і практичних операцій від визначення елементів системи, встановлення зв'язків між ними, виділення на цій основі підсистем і об'єднання їх. Водночас синтез системи — це спосіб зафіксувати відносно простими засобами всю складність реальності. Системний підхід є засобом подолання складності хоч би тим, що самі по собі елементи можуть бути окремими системами, а у певному дослідженні вони такими не вважаються. Наприклад, національне господарство України можна трактувати як систему, утворену 25-ма регіональними «елементами» обласного виду, хоча кожна область — це, зрозуміло, складна система. Але у даному дослідженні вона може трактуватися далі як неподільна.

Системний аналіз передбачає декомпозицію досліджуваної системи спочатку на підсистеми першого, далі другого та інших рівнів і так аж до отримання елементів системи. При системному аналізі ми йдемо «зверху вниз», при синтезі — «знизу вверх».

Метод ідеалізації передбачає створення ідеальних моделей і порівняння ситуації, яку вивчають, з ідеальним варіантом.

Ідеальні моделі будуються двома способами. Перший — це абстрагування від усіх, крім однієї, найважливішої у певному аспекті риси (властивості), яку доводять до «абсолютних» значень (та сама ідеальна рідина). Другий спосіб полягає у наданні ідеальній моделі усіх можливих рис і особливостей (функцій, відно­син), які мають реальні об'єкти.

По суті, можна формувати ідеальні об'єкти щодо усіх реаль­них економічних об'єктів, систем і досліджувати останні на їх моделях, «адекватних» до ідеальних.

Аксіомотико-дедуктивний метод найчастіше застосовуєть­ся у точних (математика, фізика) науках. Він базується на вста­новленні початкового набору понять, формулюванні кількох ак­сіом, тобто істин, які не потребують доказів і у встановленні правил логічного висновку.

4. Конкретно-наукові та спеціальні методи

Конкретно-наукові методи (КНМ) - ті, що застосовуються в окремих науках або у кількох близьких між собою наукових дисциплінах. Вони поділяються на дві групи: міждисциплінарні і спеціальні.

Міждисциплінарні методи — це методи, які можуть використовуватись у кількох науках. Наприклад, в економічній науці і економічній географії - балансовий метод, у географії, економіці, геології і біології таким є метод польових досліджень чи картографічний.

Метод польових досліджень (МПД) використовується для безпосереднього вивчення об'єкта в натурі (вивчення в натурі) шляхом спостереження за ним, інструментальним вимірюванням параметрів. В економіці це найчастіше буває при маркетинговому дослідженні підприємств, закладів сфери послуг або населених пунктів, промислових вузлів тощо.

Застосування МПД передбачає такі етапи:

1) початковий (підготовчий) — вивчення джерел інформації про досліджуваний об'єкт (фондових, архівних, літературних, картографічних тощо) і формування попередніх ідей, проблем, гіпотез тощо;

2)власне польовий - збір матеріалів і первинної інформації, уточнення існуючих відомостей, попереднє обґрунтування гіпотез, перевірка ідей тощо;

3)камеральний - обробка, аналіз, співставлення інформації, вироблення висновків тощо.

Метод аналізу аналогових об'єктів— це вивчення подібних об'єктів шляхом їх порівняння, коли знання про один із них є достовірним. В основі цього міждисциплінарного методу лежить інший метод (логічний) - метод порівняння.

Балансовий метод як міждисциплінарний найчастіше використовується в конкретній економіці. Він визначається як група розрахункових прийомів для аналізу, прогнозування і планування розвитку динамічних систем з установленими потоками ресурсів і продукції («затрати-випуск», «виробництво-споживання», «ввезення - вивезення», а в загальному вигляді — «прибутки - витрати») і залежностями між прибутковою і видатковою частинами.

В економіці визначають такі баланси: трудових ресурсів, міграційний баланс, міжгалузевий баланс виробництва і спожи­вання продукції, баланси палива, електроенергії, транспортний баланс, баланс прибутків і видатків тощо.

Картографічний метод — це складання картографічних моделей (окремих карт, атласів) і отримання нового знання шляхом їх аналізу і перетворення. Це один із найважливіших міждисциплінарних методів, що широко використовується в економічній географії, регіональній економіці, у розміщенні продуктивних сил.

Спеціальними називаються методи, які обґрунтовуються певною наукою і використовуються головним чином у ній самій: розрахунково-конструктивний, економіко-статистичний, теорія ймовірностей, метод ділових ігор, метод експертних оцінок.

5. Методи економічного дослідження

У матеріальному виробництві проходять певні явища і процеси. Економічні явища — це одна із форм прояву дій людей, що постійно повторюються в процесі виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ.

Економічний процес - це закономірна, послідовна зміна явищ від простого до складного, характерною рисою якої є відмирання старого і виникнення нового явища.

Пізнання економічних явищ і процесів — складний елемент відображення суті законів і закономірностей їх розвитку. Воно включає і використовує отримані знання в практичній діяльності.

Економічна наука лише тоді досягає вдосконаленості, коли вона розкриває зміст я виш, процесів і може передбачати їх майбутні зміни за формою і суттю.

Для пізнання економічних явищ і процесів проводяться спеціальні дослідження.

Дослідження - це процес пізнання суті явиш.

Економічне дослідження включає:

1) вибір теми,

2) формування цілей дослідження, гіпотези,

3) складання програми,

4) нагромадження фактів, приведення їх у певний порядок,

5) теоретичні узагальнення, пере­вірку теоретичних висновків,

6) розробку заходів з використання їх на практиці.

Загальним методом пізнання економічних явищ і процесів є діалектика.

Основні її принципи:

• вивчення явищ і процесів не ізольовано один від одного, а в їх взаємному зв'язку (принцип сис­темного підходу);

• не в статичному стані, а в історичному розвитку (принцип історизму);

• розгляд розвитку як переходу кількісних змін в якісні, як єдність протилежностей;

• винаходи нового прогресивного в існуючому процесі (гносеологічний принцип).

Додержання цих принципів забезпечує розкриття загальних законів розвитку. Поряд із цим, економічні науки для пізнання суті явищ і процесів використовують і специфічні методи дослідження: історичний, статистико-економічний, монографічний, експериментальний, розрахунково-конструктивний, балансовий, абстрактно-логічний і економіко-математичний. Сукупність їх складає зміст методики економічних досліджень.

При вивченні суспільних явиш і процесів застосовуються такі методи: історичний метод дослідження, який включає періодизацію явищ і процесів, аналіз внутрішньої структури і джерел розвитку, активної дії.

Статистико-економічний метод використовують при вивченні масових явищ і процесів суспільного життя. Для їхні знання слід вивчати всю сукупність фактів, які формують явище або процес.

Монографічний метод використовують при вивченні окремих типових суспільних явиш і досвіду передових вітчизняних та зарубіжних підприємств.

Підвищення рівня наукових досліджень вимагає застосуван­ня в економічних науках експериментального методу.

Експериментальний метод забезпечує високу якість досліджень при вивченні організації і управління виробництвом, діяльності вільних економічних зон, застосуванні безта­рифних форм оплати тощо.

Експериментальний метод включає: організацію наукового експерименту; кількісний і якісний облік його результатів; статистичну й математичну обробку отриманих матеріалів; теоретичне обґрунтування і їх додаткову перевірку; розробку заходів для впровадження у виробництво.

Застосування розрахунково-конструктивного методу пов'язано з перспективами розвитку галузі, підприємства. Складовими елементами методу є: вивчення об'єктивної реальності з виявленням закономірностей; складання оптимального вирішення поставленого завдання, економічна оцінка результатів вирішення даної проблеми, розробка заходів з освоєння проекту.

В економіці важливе значення має застосування балансового методу, суть якого полягає у забезпеченні пропорційного розвитку всіх галузей, розподілу ресурсів. Він також використовується при аналізі для виявлення взаємозв'язків між багатьма економічними показниками.

Абстрактно-логічний метод вимагає планового та систематичного вивчення явиш, логічного об'єднання складових явища і встановлення закономірностей його розвитку. Цей метод дослідження включає спостереження за до­цільністю діяльності людей, спрямованої на перетворення при­роди і суспільства.

Економічні науки широко використовують економіко-математичний метод. Математичне програмування дозволяє знайти оптимальні варіанти організації виробництва, використання ресурсів.

Сукупність всіх цих методів і додержання вимог може забезпечити високу якість економічних досліджень.