Розділ перший основи загальновійськового бою

1. Сучасний загальновійськовий бій, його характер, способи ведення та засоби боротьби

1. Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній сутичці з противником є бій.

Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і ча­сом удари, вогонь і маневр частин і підрозділів з метою розгрому противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійсь­ковим, вогневим, протиповітряним, повітряним і мор­ським.

Удар — складова частина бою, що полягає в одно­часному ураженні формувань та об'єктів против­ника шляхом потужного впливу на них усіма силами і засобами. Удари можуть бути: тактичні, вогневі (ракетно-артилерійські, авіаційні), удари військами, масовані, групові й одиночні.

Вогонь — ураження противника стрільбою з різ­них видів зброї. Він ведеться для ураження, придушення, виснаження противника або руйнування його об'єктів.

Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями — на ураження, придушення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплення), освітлен­ня тощо; за видами зброї — вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші; за способами ведення — пря­мою, напівпрямою наводкою, із закритих(відкритих) вогневих пози­цій та інші; за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперерв­ний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інші; за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, пе­рехресний; за способами стрільби — з місця, з зупинки, з ходу та інші; за видами вогню — по окремій цілі, зосе­реджений, загороджувальний та інші.

Маневр — організоване пересування військ під час бою з метою зайняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил та засобів, а також перенесення або перенацілювання (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід і маневр вогнем.

2. Загальновійськовий бій складає основу корпусних, а також ряду спільних (десантних, протиде­сантних) операцій. Він ведеться об'єднаними зусиллями з'єднань, частин і підрозділів різних родів військ, спе­ціальних військ Сухопутних військ, а також Військ по­вітряної оборони, а на приморському напрямку й Військово-морськнх сил.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість мети, висока напруженість, швидко­плинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повіт­ряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину бойових порядків сторін, застосування різнома­нітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіо­електронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, які в ньому беруть участь, безперервного ведення роз­відки, вмілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту та маскування, високої рухомості та організо­ваності, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається: високою бойовою виучкою; свідомим виконанням свого військового обов'язку, стійкістю, хо­робрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом; знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спіл­куванням з ними, увагою до їхніх потреб та врахуванням трудності життя у бойовій обстановці, високою вимог­ливістю до них; вихованням у підлеглих віри в правоту нашої справи, відданості народу України.

Запорукою успіху в складних умовах сучасного загальновійськового бою є висока бойова виучка. Вона досягається в ході напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та в перервах між бойовими діями.

Під час бойової підготовки повинні враховуватися висока напруженість, швидкоплинність бойових дій та інші характерні риси сучасного загальновійськового бою. Підрозділи, які взаємодіють під час виконання бойових завдань, займаються бойовою підготовкою спільно. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки — вивчити слабкі й сильні сторони противника, який протистоїть, та оволодіти найбільш ефективними способами його роз­грому в обстановці, що склалася.

3. Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів про­тивника. В зв’язку з цим важливого значення набувають: надійне вогневе ураження противника з одночасним впливом на його резерви й важливі об'єкти в глибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником зброї масового ураження.

4. Звичайна зброя включає всі вогневі й ударні за­соби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси й ракети в звичай­ному спорядженні, запалювальні боєприпаси й суміші. У бою із застосуванням звичайної зброї основним засобом ураження против­ника є вогонь артиле­рії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспорте­рів), зенітних засобів і стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є ви­сокоточна зброя, до якої належать розвідувально-вогневі (розвідуваль­но-ударні) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані, самонавідні ракети й боєприпаси, здатні ура­жати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси й суміші за­стосовуються для ураження живої сили й вогневих за­собів противника, які розташовуються відкрито або знаходяться у довготривких вогневих та інших фортифі­каційних спорудах, а також для ураження озброєння, тех­ніки й інших об'єктів.

5. Основними видами загальновійськового бою є оборона та наступ. На початку війни оборона буде най­важливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з го­ловною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але й під час війни. Але однією обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою повного розгрому про­тивника та оволодіння важливими районами (об'єкта­ми) місцевості. Найбільш типовим для частин і підроз­ділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього дотикання з противником, як правило, з положення оборони.

Оборонний і наступальний бій тісно взаємозв'язані. Будь-який оборонний бій містить в собі елементи наступального, а наступальний бій —елементи оборонного.

6. Основними принципами ведення сучасного за­гальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів; рішучість, активність і безперервність ве­дення бою; узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (омана противника); рішуче зосере­дження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; своє­часне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою; повне напруження моральних і фі­зичних сил, використання морально-психологічного фак­тору в інтересах виконання бойового завдання; тверде і безперервне керування підрозділами.

7. Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх здатності організовано вступити в бій у випадку раптового нападу противника та успішно виконати постав­лені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання завдань, що поставлені, і своє­часне проведення заходів щодо підго­товки до їх виконання; чітке несення бойового чергу­вання; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утри­мання запасів матеріальних засобів в необхідних роз­мірах; організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий мо­рально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.

8. Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягають в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому потужних ударів, на­в'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, стійко, вдень і вно­чі та в будь-яку пору року, час доби і стан погоди.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без вагань доведено до кінця.

Найсуворішого засудження заслуговує той, хто боя­чись відповідальності, виявив бездіяльність і не вико­ристав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

9. Узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємо­дії між ними є однією з основних умов досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою. Воно до­сягається узгодженням дій підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника за завданнями, напрямками, рубежами, часом та способами ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань меха­нізованими й танковими підрозділами.

10. Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (омана противника) дозволяють зненацька захопити противника, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати керування військами і ство­рити сприятливі умови для перемоги навіть над против­ником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості потрібно: зберігати в таємниці задум бою та підготовку до нього; наносити удар там, де противник його не очікує або діяти так, щоб він розкрив удар надто пізно для організації ефек­тивної протидії; випереджати противника в діях, рапто­во відкривати вогонь по ньому; стрімко й швидко вико­нувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби та способи ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; майстер­но здійснювати заходи щодо маскування й протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги прихованого керування військами, безпеки зв'язку та режиму секретності. До раптовості буде прагнути й противник. Тому необхідні висока пильність, безперервна розвідка та охорона, постійна бойова готовність підрозділів й здат­ність їх до швидкої протидії.

Воєнні хитрощі (омана противника) здійснюються шляхом введення противника в оману відносно дійсного стану та дій військ. Способи омани противника зале­жать від обстановки, що склалася, бойового завдання, яке було поставлене, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маску­вання, а також від стану погоди, пори року й часу доби. Оманні дії повинні бути простими за задумом і вико­нанням, організовуватися потай, проводитись перекон­ливо й своєчасно.

11. Рішуче зосередження зусиль на головному на­прямку та у вирішальний момент дозволяє успішно протистояти чисельно переважаючим силам противника та добиватися над ним перемоги. З цією метою необхід­но використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найефективніші засоби ура­ження та сміливо маневрувати ними.

12. Маневр підрозділами, ударами та вогнем дозво­ляє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, яка постійно змінюється.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід і відхід) здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойо­вого порядку противника, в тому числі й у повітрі, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташовані в нашій глибині. Ма­невр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, скрито і раптово для противника. В його основі повинно лежати своєчасне й найбільш повне викори­стання результатів вогневого ураження противника.

О х о п л е н н я — маневр, який здійснюється підроз­ділами з метою виходу для удару у фланг противника.

О б х і д — більш глибокий маневр, який проводиться підрозділами для удару по противнику з тилу. Охоп­лення здійснюється в тісній тактичній та вогневій взає­модії, обхід — у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом.

В і д х і д — маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу та заняття більш вигідно­го рубежу (району). Відхід проводиться тільки за доз­волом або за наказом старшого командира. Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по най­важливіших об'єктах противника або в розподілі (розо­середженні) для ураження декількох об'єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об'єкти.

13. Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягають у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання під­розділів у високій бойовій готовності, збереження (від­новлення) їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає: від­новлення управління, яке було порушене; виявлення втрат й уточнення завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на продовження бою; виведення у безпечні райони підрозділів, які втратили боєздатність; віднов­лення пошкоджених озброєння та техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами; підтримання високого морально-психологічного стану особового складу. У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, які продовжують виконання бойового завдання, а також які зазнали найменших втрат.

Всебічне забезпечення бою батальйону (роти) під­розділяється на бойове, технічне та тилове. Воно органі­зовується на основі рішення командира і здійснюється безперервно під час підготовки та під час бою, а також під час пересування та розташування підрозділів на місці.

В умовах різкого підвищення ефективності високо­точної зброї, наземно-повітряного характеру бойових дій, постійної загрози застосування противником ядер­ної зброї все більшого значення набуває захист (забез­печення безпеки) військ, який здійснюється в системі за­ходів бойового забезпечення.

Підрозділи всіх родів військ і спеціальних військ, крім того, повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття ударів аеромобільних, диверенційно-розвідуваль-них груп та інших мобільних сил противника.

14. Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інте­ресах виконання бойового завдання є найважливішою умовою досягнення успіху в бою.

Для цього необхідно: глибоко знати морально-психологічну обстановку у підрозділі через постійне спілкування з підлеглими, розуміти потреби підлеглих, по­єднувати високу вимогливість з турботою про них, під­тримувати у підрозділі високий рівень військової дис­ципліни та здатність протистояти ідеологічному і пси­хологічному впливу противника.

15. Тверде І безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно та повно використовува­ти їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прий­няттям командиром рішення та наполегливим прове­денням його в життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів і виконання поставлених завдань; чіткою організацією й забезпеченням живу­чості пунктів управління, наявністю стійкого зв'язку з

підрозділами.

16. Провідна роль у загальновійськовому бою нале­жить механізованим і танковим підрозділам. Залежно від обстановки вони можуть діяти в похідному, перед-бойовому та бойовому порядках.

Похідний порядок — шикування підрозділів для пе­ресування в колонах. Він повинен забезпечувати: високу швидкість руху, швидке розгортання в перед бойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість від ударів усі­ма видами зброї противника; підтримання стійкого уп­равління підрозділами.

Передбойовий порядок — шикування підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту та в глибину. Він повинен забезпечувати: швидке розгор­тання у бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням загороджень, зон зараження, районів зруй­нувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ве­дення бою. Він повинен відповідати завданню, задуму бою, що передбачається, та забезпечувати: успішне ве­дення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших засобів ураження; найбільш повне викори­стання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі); стійкість та активність в обороні; рішуче ураження про­тивника на можливо більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника \ вигідних умов місцевості; нарощування зусиль під час бою й здійснення маневру; можливість відбиття ударів противника з повітря, зни­щення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та уп­равління підрозділами.

17. Бойовий порядок бригади (полку) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону, загаль­новійськового резерву, артилерійської групи (артиле­рійського підрозділу), підрозділу протиповітряної обо­рони, протитанкового резерву та рухомого загону заго­роджень.

Залежно від обстановки та одержаних на посилення підрозділів в бойовий порядок бригади (полку) можуть також входити передовий, спеціальний, обхідний, рей­довий, штурмовий загони й тактичний повітряний де­сант, в обороні — протидесантний резерв та інші еле­менти.

Бойовий порядок батальйону (роти) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або ре­зерву (в роті — другий ешелон або резерв створюється тільки в обороні), вогневих засобів і підрозділів поси­лення, які залишаються в безпосередньому підпорядку­ванні командира батальйону (роти).

В обороні бойовий порядок батальйону (роти) може також включати броне-групу та вогневі засади.

Для забезпечення дій частин і підрозділів створю­ються розвідувальні органи та органи охорони, загін ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, загони забезпечення руху, загони (групи) розгородження та інші тимчасові формування.

18. З метою більшої самостійності під час ведення загальновійськового бою механізованим і танковим під­розділам придаються або виділяються для підтримки підрозділи інших родів військ і спеціальних військ.

Придані підрозділи повністю підпорядковуються за­гальновійськовому командиру й виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядку­ванні старшого командира (начальника) й виконують поставлені ним завдання, а також завдання, які поста­вив командир підтримуючого підрозділу в межах виді­леного ресурсу (наряду) сил.

Механізованому (танковому) батальйону можуть придаватись артилерійський дивізіон або батарея, підрозділ протитанкових засобів, зенітний підрозділ, а та­кож підрозділи інженерних військ і військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Механізованому ба­тальйону можуть придаватись також танкові, а танко­вому батальйону — механізовані підрозділи.

Механізованій роті можуть придбаватись мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий, гранатомет-ний, інженерно-саперний і вогнеметний підрозділи, а в обороні та під час наступу в особливих умовах (у місті, горах, лісі) і танковий взвод; танковій роті — артилерій­ська батарея, механізований та інженерно-саперний під­розділи.

Батальйон (роту) в бою, крім того, може підтриму­вати артилерійський дивізіон (батарея).