Підготовка оборони

63. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира. Вона вклю­чає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, органі­зацію взаємодії і системи вогню, всебічного забезпечен­ня бою і управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку баталь­йону (роти) до виконання бойового завдання; заняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пунк­ту); організацію і проведення виховної роботи; прак­тичну роботу командира батальйону (роти), його за­ступників і штабу батальйону в підпорядкованих під­розділах та інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира щодо органі­зації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і його дій, характеру місцевості і наявності часу. Підготовка оборо­ни при наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а при його нестачі — у скороченому обсязі в короткі терміни.

В усіх випадках постановка завдань не повинна за­тримувати заняття підрозділами оборони й організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир баталь­йону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить реког­носцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає боновий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім він ви­водить батальйон (роту) в зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне облад­нання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир ба­тальйону (роти) організовує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубе­жу він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію та систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він прово­дить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші

питання.

64. У задумі бою командир батальйону (роти) ви­значає: напрямок зосередження основних зусиль і райо­ни місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і знищення противни­ка, який вклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити із зазначенням по­рядку вогневого ураження і заходів щодо його обману); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

65. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вка­зує) орієнтири і уточнює:

положення, можливі шляхи висування (вихідні ра­йони) і рубежі розгортання противника, імовірні танко-небезпечні напрямки;

зображення переднього краю, район оборони (опор­ний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти);

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

зображення траншей і ходів сполучення, ротні (взводні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

позиції приданого танкового (механізованого) під­розділу та інших засобів посилення;

смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові) позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції та смуги вогню (сек­тори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загоро­джувального вогню підрозділів (вогневих засобів), при­значених для забезпечення флангів і стиків з сусіда­ми і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові) стартові (вогневі) позиції зенітного підроз­ділу і шляхи його маневру; напрямки і рубежі розгор­тання для контратак; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

черговість і терміни інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень і проходи, які залишаються в них, місця фальшивих опор­них пунктів, позицій і траншей;

заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-роз­відувальних та аеромобільних груп, дій підрозділів вно­чі та в інших умовах обмеженої видимості;

місця командно-спостережного пункту і розташуван­ня підрозділів технічного забезпечення та тилу, а також автомобілів механізованих підрозділів.

66. Під час постановки бойових завдань командир ба­тальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

ротам (взводам) першого ешелону — за­соби посилення; опорні пункти і напрямки зосереджен­ня основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; кіль­кість траншей та їх зображення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

роті (взводу) другого ешелону — теж са­ме, що і ротам (взводам) першого ешелону, і для роти додатково напрямки та рубежі розгортання для контра­так; для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі;

резерву — район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим; для танко­вої роти і механізованої роти на бойових машинах пі­хоти, крім того, — вогневі рубежі;

бронегрупі — склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;

вогневій засаді — склад, місце, завдання щодо знищення противника, який наступає і порядок дій після виконання завдання;

приданим підрозділам артилерії і мі­нометній (артилерійській) батареї — поря­док підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо вогневого ураження противника під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, переходу в ата­ку, вклинення в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції; гранатометному підрозділу — завдання щодо підтримки рот першого ешелону і відбиття атаки піхоти противника; основні і запасні позиції; смугу вог­ню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковому підрозділу — місце в бо­йовому порядку і напрямок можливих дій, рубежі роз­гортання, порядок їхнього заняття і завдання, до виконання яких бути готовим; сигнали відкриття і при­пинення вогню; порядок дій після виконання завдання;

зенітному підрозділу — завдання, стартові (вогневі) позиції, сектори для розвідки повітряного про­тивника і ведення вогню, час і ступені готовності, поря­док ведення вогню;

підрозділу, призначеному в бойову охо­рону, — позицію, завдання, які вогневі засоби виділя­ються для підтримки, порядок виклику їхнього вогню і порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу крім часу готов­ності до виконання завдання вказується також час за­няття оборони, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування й інженерного обладнання району оборони (опорного пункту).

Командир батальйону (роти), призначеного в проти­десантний резерв, у бойовому наказі під час постановки завдань підрозділам указує: засоби посилення, завдання і район зосередження; райони можливої висадки повіт­ряних десантів, порядок ведення розвідки, місця вогне­вих засад і влаштування протидесантних загороджень у цих районах і на шляхах можливих дій десантів про­тивника; маршрути висування до місць можливої ви­садки повітряних десантів, рубежі розгортання для бою і порядок розгрому десантів.

67. Взаємодію командир батальйону (роти) організо­вує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника і варіантами дій підрозділів Організовуючи взаємодію, він узгоджує дії рот (взводів) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами щодо знищення про­тивника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу), під час відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і під час вкли­нення їх в район оборони (опорний пункт).

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов'язаний: уточнити вогневі завдання артилерійським, гранатометному і протитанковому підрозділам;

визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комп­лексів, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;

узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, які обороняють її;

узгодити дії рот першого і другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного і протитан­кового підрозділів, приданого інженерно-саперного під­розділу, а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засадах, і керуючих вогневих засобів щодо відбиття атак танків і піхоти противника, відсі­кання піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і на стиках з сусідами, під час вклинення його в оборону і щодо бо­ротьби з повітряними десантами противника;

вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках і вертольотах противника зенітним і механізовани­ми (танковими) підрозділами, способи і сигнали розпі­знавання своїх літаків і вертольотів, а також позначен­ня свого положення; узгодити порядок дій авіа-навідни-ків і постів (пунктів) позначення;

визначити, кому, які і де мати чергові вогневі засоби, а також порядок знищення розвідки противника;

повідомити сигнали оповіщення, управління і взає­модії.

Командир батальйону (роти) під час організації взає­модії особливу увагу приділяє: заходам щодо обману противника, маневру силами і засобами з метою своєчас­ного посилення оборони на загрозливих напрямках, по­рядку позначення шляхів маневру, проходів в загород­женнях і переходів через перешкоди; визначенню спосо­бів дій підрозділів у випадку застосування противником зброї масового ураження та заходам щодо маскування.

68. Командир батальйону (роти) другого ешелону крім проведення заходів щодо організації оборони уточ­нює порядок взаємодії з батальйонами (ротами) першого ешелону, визначає порядок дій щодо закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих (ядерно­го) ударів противника, і підготовляє контратаки у вка­заних йому напрямках. Командир танкового батальйону (роти) і командир механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти підготовляють вогневі рубежі і встановлюють порядок їх заняття в ході бою, а також визначають заходи щодо захисту підрозділів від високо­точної зброї противника під час висування на ці рубежі.

69. Систему вогню командир батальйону (роти) організовує на основі прийнятого рішення в ході реког­носцировки, а також під час постановки завдань підроз­ділам і організації взаємодії. При цьому на найбільш можливих напрямках наступу противника командир ба­тальйону особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів, грана­тометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню із стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: кожна точка місцевості в смузі до 400 м попереду переднього краю повинна знаходитися під дійсним вогнем. Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед тре­тьою траншеєю

Мертві простори, які не прострілюються вогнем гар­мат прямою наводкою та зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вог­невих позицій.

70. Підготовка батальйону (роти) до виконання бо­йового завдання включає: доукомплектування особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєпри­пасів, пального та інших матеріальних засобів; безпосе­редню підготовку командирів і особового складу до виконання бойового завдання, а озброєння і техніки до бойового застосування; проведення виховної роботи з особовим складом і тактичних навчань (занять) з під­розділами відповідно до характеру майбутнього бою.

71. Заняття оборони в умовах відсутності безпосе­реднього зіткнення з противником здійснюється потай, в короткі терміни. При цьому підрозділи займають ука­зані їм опорні пункти, підготовляють систему вогню і здійснюють інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів).

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником особливу увагу приділяють створенню відповідно до рішення командира батальйону (роти) в найкоротші терміни бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, в першу чергу на імовірному напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню району (опорного пункту), який займають.

У всіх випадках під час переходу до оборони баталь­йон (рота) повинен бути постійно готовим до відбиття раптового нападу противника, ударів його літаків, верто­льотів, розвідувально-ударних комплексів, знищення повітряних десантів, аеро-мобільних і диверсійно-розвіду­вальних груп.

72. Інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню. У деяких випадках воно може починатися ще до заняття оборони, в повному обсязі проводиться, як пра­вило, після заняття підрозділами опорних пунктів і про­довжується безперервно в ході всього оборонного бою. Воно здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність під­розділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження, і проводиться потай, з повним напруженням сил і максимальним використанням збір­них фортифікаційних споруджень, конструкцій і місце­вих будівельних матеріалів.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) здійснюється з широким викори­станням засобів механізації.

У першу чергу влаштовуються інженерні заго­родження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розчищаються смуги обзору і обстрілу; відриваються окопи на механізовані відділення, окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів; споруджуються будівлі для командно-спостережних і медичного пунктів; улаштову­ються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; створюються ділянки суцільних траншей у взводних і ротних опорних пунктах; маскується озбро­єння і техніка від розвідки та для захисту від високо­точної зброї противника; влаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах та в глиби­ні оборони: обладнуються вогневі рубежі для танкового батальйону (роти) і механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти, які знаходяться у другому ешелоні (резерві), підготовляються шляхи висування до цих рубежів та рубежів розгортання до контратак; обладнуються пункти водозабезпечення (водозабірні пункти).

У другу чергу дообладнуються ротні та взводні опорні пункти; відриваються окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегруп; створюється і вдосконалюється в бойовому і господар­чому відношеннях система траншей та ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні і медичний пункти; влаштовують­ся бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), схо­вища на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті батальйону (роти), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших мате­ріальних засобів; обладнуються основні фальшиві об'­єкти в батальйонному районі оборони (ротному опор­ному пункті); додатково обладнуються загородження перед переднім краєм, в проміжках між опорними пунк­тами і на флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

Надалі розвивається система траншей і ходів сполучення в районі оборони (опорному пункті); наро­щується система інженерних загороджень; додатково розвивається сітка шляхів маневру підрозділів, підвозу і евакуації; обладнуються фальшиві опорні пункти, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосередньо­го зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найважливіших напрямках. Під час обладнання позицій підрозділи спочатку відривають окремі окопи, які по­тім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів, позицій) здійснюється всіма підрозділами, в тому числі підрозділами бойового, технічного забезпе­чення і тилу. Придані підрозділи інженерних військ ви­конують найбільш складні завдання.

73. Командир батальйону (роти) розробляє схему району оборони батальйону (опорного пункту роті). На схемі району оборони батальйону, як правило, вказуються: орієнтири; положення противника; позиції бонової охорони; ротні і взводні опорні пункти, їх смуги вогню і ділянки зосередженого вогню, рубежі відкриття вогню по противнику з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранато­метів та інших вогневих засобів; положення сусідів і розмежувальні лінії з ними; вогневі позиції і сектори обстрілу засобів, які забезпечують фланги батальйону і проміжки між ротними опорними пунктами; райони зо­середження і вогневі рубежі броне груп; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; вогневі позиції ар­тилерійських і зенітного, гранатометного підрозділів та інших вогневих засобів, які знаходяться в безпосеред­ньому підпорядкуванні командира батальйону, та їхні вогневі завдання; місця влаштування вогневих засад; напрямок контратак і рубежі розгортання роти другого ешелону (резерву), для танкової роти і механізованої роти па бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі; основні фортифікаційні спорудження та інженер­ні загородження; проходи в загородженнях для броне­груп, підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогне­вих засадах, і керуючих вогневих засобів; місця розта­шування підрозділів технічного забезпечення, тилу і автомобілів механізованих підрозділів, командно-спостережних пунктів батальйону і рот. У межах району оборони батальйону, перед його фронтом і па флангах можуть указуватися рубежі розгортання (мінування) протитанкового резерву (рухомого загону загороджень) бригади, полку і вогневі завдання штатної і приданої артилерії.

При завчасній підготовці оборони на схемі, крім того, вказуються вогневі позиції і сектори обстрілу танків, бойових машин піхоти, протитанкових, зенітних та ін­ших вогневих засобів.

На схемі опорного пункту роти вказуються: орієнти­ри, їх номери, найменування і відстань до них; положен­ня противника; смуга вогню роти; опорні пункти взво­дів, їхні смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових, вогнемет­них і зенітних засобів; вогневі позиції, сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і про­міжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту механізованої роти — і приданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхо­ти; протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; район зосередження і вогневі рубежі бронегрупи; позиції і шляхи маневру керуючих вогневих засобів; місця влаштування вогневих засад; інженерні загородження і фортифікаційні спорудження; проходи в загородженнях для керуючих вогневих засо­бів і діючих у вогневих засадах; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання і медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів меха­нізованої роти. На схемі опорного пункту танкової роти, крім того, вказуються позиції приданого механізованого підрозділу і система вогню його засобів. Схема району оборони (опорного пункту) є планом ведення оборонно­го бою. її копія подається командиру бригади, полку (батальйону).

74. З метою забезпечення постійної бойової готовності підрозділів до відбиття наступу противника і ведення безперервних бойових дій щодо його знищення в умо­вах тривалої оборони командир батальйону (роти) вказує: порядок ведення розвідки, особливо спостере­женням і підслуховуванням; організацію чергування в підрозділах і особливо на спостережних пунктах; поря­док відкриття вогню для знищення виявлених окремих груп противника і його вогневих засобів; заходи щодо маскування, захисту від зброї масового ураження і ви­сокоточної зброї і порядок інженерного обладнання з урахуванням чергування і відпочинку особового складу; порядок пропуску розвідувальних органів за передній край і назад, а також прийому, перебіжчиків; дій щодо допуску в підрозділи осіб, які прибули від старшого командира (начальника) і від сусідів; шляхи і порядок

. руху в районі оборони (опорному пункті); час і порядок переходу від денного режиму бойової діяльності до ніч­ного і від нічного до денного; кількість ракет і боєпри­пасів при кожному виді зброї та їх запас у підрозділах; час і порядок харчування; порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів; час і порядок проведення занять з особовим складом.

75. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах крім звичайних питань включає перевірку: своєчасності і правильності заняття ними районів оборони, опорних пунктів і позицій; готовності системи вогню і зброї для ведення вогню, особ­ливо вночі та в інших умовах обмеженої видимості; знання особовим складом своїх завдань і порядку під­тримання взаємодії в ході бою; стану і ступеня готов­ності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів і позицій підрозділів; го­товності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі і вказані напрямки; виконан­ня заходів щодо всебічного забезпечення бою і управ­ління; заняття позицій бойовою охороною і готовність її до виконання бойового завдання.