Оборона вночі

92. Основним завданням підрозділів під час оборони вночі є відбиття раптової атаки противника. Для цього командир батальйону (роти) зобов'язаний: посилити бойову охорону, спостереження за противником і за своїми загородженнями перед переднім краєм оборони та організувати підслуховування, а також виставити без­посередню охорону в усіх підрозділах (спостерігачів, парні патрулі); тримати більшу частину підрозділів і вогневих засобів, які займають опорні пункти на першій позиції, в постійній готовності до відкриття вогню і від­биття атак противника; готувати завидна всі вогневі засоби, резерв і броне-групу до дій вночі, визначити по­рядок використання приладів нічного бачення; підготу­вати вогневі засоби, розташовані у глибині опорних пунктів, до заняття тимчасових вогневих позицій на передньому краю; указати, по яких ділянках місцевості перед переднім краєм, в проміжках між підрозділами і на флангах підготувати додатковий вогонь і передба­чити інші заходи щодо забезпечення проміжків між опорними пунктами, стиків і флангів; установити поря­док освітлення місцевості перед переднім краєм своєї оборони, а також противника в ході бою; визначити добре видні вночі орієнтири, розпізнавальні знаки своїх військ і способи орієнтування; поставити завдання під­розділам щодо знищення та осліплення засобів нічного бачення противника; забезпечити підрозділи, які оборо­няються, трасуючими снарядами, патронами з трасую­чими кулями і засобами освітлення місцевості. Якщо в районі оборони (опорному пункті) проводяться інже­нерні роботи, командир батальйону (роти) організовує охорону працюючих підрозділів і встановлює для них пункти збору на випадок відбиття раптового наступу противника.

93. Виявивши перехід противника в атаку, по ньому відкривають вогонь підрозділи, які обороняють позиції бойової охорони, а також артилерія, міномети і чергові вогневі засоби. Танки, бойові машини піхоти і артилерія ведуть вогонь прямою наводкою по окремих цілях, а також зосереджений вогонь по противнику, який атакує.

Атака противника відбивається з відстані, яка за­безпечує ефективне ведення вогню, з використанням приладів нічного бачення або при освітленні бойового порядку противника всіма засобами світлового забез­печення, що є, а 8 підходом противника до переднього краю оборони на 300—400 м і освітлювальними постами рот першого ешелону. Осліплення противника, який атакує, здійснюється за допомогою освітлювальних і ди­мових снарядів (мін) і ракет.

Артилерія і міномети противника, які ведуть вогонь освітлювальними снарядами (мінами), а також його прожекторні установки знищуються в першу чергу.

Зенітний підрозділ, а також механізовані і танкові підрозділи, не зайняті в бою з наземним противником, відбивають нальоти його літаків і вертольотів і знищу­ють освітлювальні авіаційні бомби і снаряди (міни).

94. Під час вклинення противника в оборону вжива­ються заходи для перешкоджання його просування в сто­рони флангів і в глибину. Батальйон (рота) зосередженим вогнем артилерії і мінометів, фланговим вогнем танків, бойових машин піхоти і протитанкового підрозділу зав­дає поразки противнику, який вклинився, і зупиняє його просування. Контратака другого ешелону (резерву) проводиться вночі, у фланг і в тил противнику по зазда­легідь провішених напрямках.

Під час переходу від нічних дій до денних підрозділи і вогневі засоби, переміщені на ніч на тимчасові вогневі позиції, перед світанком за наказом командира баталь­йону (роти) потай займають основні позиції.

7. Оборона в місті (населеному пункті)

95. Батальйон у місті (населеному пункті) обороняє, як правило, один або декілька кварталів, рота — квар­тал або декілька будинків, а взвод — один-два будинки.

Кожен населений пункт і окрему будівлю батальйон (рота) своїми силами повинен перетворити в неприступ­ну фортецю з круговою обороною, яка забезпечить тривале її утримання навіть при повному оточенні її противником.

Організовуючи оборону в місті (населеному пункті), командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: які будинки включити в опорні пункти і під­готувати до оборони; порядок маневру силами і засоба­ми; в яких приміщеннях обладнати сховища; порядок і терміни підготовки будинків до оборони.

96. Батальйонні райони (вузли) оборони і ротні опорні пункти будуються так, щоб воші перекривали магістральні вулиці, бульвари, майдани і мости через ріки і канали. Передній край оборони, як правило, під­готовляється по околиці міста (населеного пункту) або виноситься вперед, якщо до міста примикають командні висоти. Опорні пункти підготовляються до кругової оборони і повинні мати вогневий зв'язок між собою. У них створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, питної води, медикаментів та інших ма­теріальних засобів. Між собою опорні пункти з'єднують­ся ходами сполучення.

Для побудови опорних пунктів в першу чергу вико­ристовуються особливо міцні наріжні будинки з напів­підвальними і підвальними приміщеннями, які забезпе­чують можливість обстрілу вулиць і майданів.

У проміжках між опорними пунктами і на вулицях улаштовуються барикади, загородження, зруйнування і завали, підступи до яких мінуються і прострілюються фланговим і перехресним вогнем. Легкі будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню, руйнуються.

Для маневру підрозділами всередині кварталів улаштовуються проходи, а також використовуються під­земні спорудження і колектори. У підземних споруджен­нях, які не використовуються для маневру, влаштову­ються загородження, а на виходах з них підготовляєть­ся вогонь.

97. Система вогню батальйону (роти) будується на поєднанні флангового і перехресного вогню стрілецької зброї, гармат, які виділені для стрільби прямою навод­кою, танків, бойових машин піхоти, а також вогню про­титанкових керованих ракетних комплексів, гранатоме­тів, вогнеметів і артилерії, розташованій на закритих вогневих позиціях.

Підрозділи, які займають оборону в багатоповерхо­вих будинках, вогонь організують в декілька ярусів для того, щоб всі підступи до опорних пунктів (будинків) прострілювалися. При цьому більша частина вогневих засобів, у тому числі окремі гармати, розміщується на нижніх поверхах будівель і напівпідвалах.

Танки, придані механізованому батальйону, викори­стовуються для дій з вогневих засад або в опорних пунк­тах механізованих взводів. Вогневі позиції танків, бойо­вих машин піхоти (бронетранспортерів) і гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, підготовляють­ся, як правило, за цегляними парканами і стінами, в яких пророблюються і ретельно маскуються амбразури. Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних комплексів і гранатометів вибираються в таких місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню вдовж вулиць та майданів.

Вогнемети попарно або групами придаються механі­зованим підрозділам. Позиції для них улаштовуються в будинках, за загородженнями і парканами, передусім на перехрестях вулиць.

Більша частина артилерії придається батальйонам і ротам і застосовується переважно для стрільби прямою наводкою. Решта артилерійських підрозділів займають закриті вогневі позиції в парках, на майданах, стадіонах та в інших місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню.

Зенітні засоби розміщуються на дахах будівель, де для них обладнуються площадки. Спостережні пости (спостерігачі) виставляються на дахах будівель, з яких забезпечується круговий обзір.

98. Під час підготовки будинків до оборони необхідно вікна і двері закласти цеглою або мішками з піском (землею), залишаючи в них амбразури для ведення вогню, проробити ходи в горищних і міжповерхових перекриттях, підвали цегляних будинків обладнати під сховища, всі приміщення очистити від легкозаймистих предметів, дерев'яну підлогу засилати шаром піску (землі) і підготувати засоби пожежегасіння.

З метою виявлення підземно-мінних робіт, які про­водить противник, призначаються інженерно-саперні підрозділи із засобами підслуховування.

99. Бій у місті (населеному пункті), як правило, носить осередковий характер і ведеться за утримання кожного опорного пункту і будинку. Підрозділи, які обо­роняють їх, повинні бути здатними вести бій самостійно, навіть в умовах оточення. Тому вони посилюються тан­ками, артилерією, інженерними підрозділами та підроз­ділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Якщо противнику вдалося увірватися в будинок, який обороняють, він повинен бути знищений вогнем впритул, гранатами і в рукопашній сутичці. При цьому танки, бойові машини піхоти, гармати, вогнемети та інші вогневі засоби, які знаходяться поза будинком, пере­шкоджають підхід до нього резервів противника.

Контратаки проводяться невеликими силами з метою повернення захоплених противником окремих будинків і опорних пунктів.