Розділ третій

НАСТУП

1. Загальні положення

127. Наступ проводиться з метою розгрому (знищен­ня) противника і оволодіння важливими районами (ру­бежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника усіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки і намічених районів (рубежів) міс­цевості.

Розгром противника, який протистоїть, та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досяга­ються вмілим застосуванням усіх засобів ураженім, швидким використанням результатів ударів авіації і вог­ню артилерії, своєчасним нарощуванням зусиль в глиби­ну, широким застосуванням охоплень, обходів і прове­денням атак у фланг і в тил противнику.

128. Наступ може вестися на противника, який обо­роняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який обороняється, здійсню­ється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Він, як правило, починається проривом оборо­ни, який полягає у зломі її ударами всіх видів зброї і рішучою атакою танкових і механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні і подаль­шому його розширенні в сторони флангів і в глибину.

Батальйон прориває оборону противника, як правило, в складі бригади (полку). При наявності в обороні про­тивника розривів, проміжків і відкритих флангів наступ може починатися вогневим ураженням противника і спільною атакою частиною сил з фронту і виділеними підрозділами з флангів і тилу через найбільш слабкі місця в обороні. У цьому випадку наступ починається на більш широкому фронті, ніж під час прориву оборони.

Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою, а на того, що відходить — шляхом його переслідування.

Наступ ведеться з повним напруженням сил, у висо­кому темпі, безупинно вдень і вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ і спеці­альних військ. Підрозділи повинні вміло використовува­ти місцевість для маневру з метою швидкого виходу на фланги і в тил противнику, проведення рішучих атак, розчленування його бойового порядку і знищення по частинах.

129. Танковий полк і механізована бригада (полк), як правило, застосовуються в першому або в другому ешелоні дивізії, механізований полк на автомобілях — у першому ешелоні дивізії.

Механізований і танковий батальйон можуть насту­пати в першому ешелоні бригади (полку), складати її другий ешелон або загальновійськовий резерв, діяти як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний або розвідувальний) загін і морський десант.

Механізована і танкова роти можуть наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти в головній похідній заставі, обхідному, спеціальному і розвідувальному загонах.

Механізований батальйон (рота), крім тою, може діяти як тактичний повітряний десант і складати основу штурмового загону (штурмової групи).

Механізований батальйон танкового полку (танковий батальйон механізованої бригади, полку) на початку наступу, як правило, придається танковим (механізо­ваним) батальйонам першого ешелону. Під час розвитку наступу в глибині він може виконувати завдання само­стійно або у взаємодії з іншими батальйонами у пов­ному складі.

Механізована рота, придана танковому батальйону, як правило, повзводно придається танковим ротам.

Танкова рота, яка придана механізованому батальйо­ну, діє, як правило, у повному складі, а під час наступу в місті, горах, лісі може повзводно придаватися механі­зованим ротам.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ механізованого батальйону, як правило, зали­шаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і діють у повному складі для підтримки під­розділів, які наступають, у напрямку зосередження основних зусиль батальйону.

Іноді (артилерійська) батарея повзводно, а гранатометний підрозділ по відділеннях придаються ротам першого ешелону. Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні коман­дира батальйону і діє в повному складі.

130. Механізований (танковий) батальйон наступає, як правило, на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади (полку) — на фронті до 1 км.

Механізована (танкова) рота наступає, як правило, на фронті до 1 км, а на ділянці прориву — на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) взвод наступає на фронті до 300 м.

131. Батальйону першого ешелону вказується най­ближче завдання, подальше завдання і напрямок про­довження наступу; роті, а також батальйону другого ешелону — найближче завдання і напрямок продовжен­ня наступу.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу і оволодіння ними; подальше завдання — у розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії із сусідніми батальйонами в глибині району оборони і оволодінні першою позицією. Напрямок продовження наступу ви­значається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання бригади (полку).

Найближче завдання роти першого ешелону, в тому числі і танкової роти, приданої механізованому баталь­йону, як правило, полягає у знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання найближ­чого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону другого ешелону під час введення його п бій може полягати в завершенні розгрому спільно з батальйонами першого ешелону бригадних (полкових) резервів противника і оволодінні їхнім рубежем.

Найближче завдання роти другого ешелону під час введення її в бій може полягати у завершенні знищення противника спільно з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони і оволодінні першою пози­цією. Напрямок продовження наступу батальйону (роти) другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання брига­ди, полку (батальйону).

Напрямок зосередження основних зусиль указується старшим командиром або визначається командиром батальйону (роти). У ході наступу він може змінювати­ся. У напрямку зосередження основних зусиль постійно підтримується перевага в силах і засобах над против­ником.

132. Бойовий порядок батальйону в наступі будується в один або в два ешелони, роти — в один ешелон.

При одно ешелонній побудові бойового порядку ба­тальйону виділяється резерв у складі не менше взводу. У ході наступу положення рот (взводів) у бойовому порядку батальйону (роти) може бути в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом вправо, уступом вліво.

133. Наступ, на противника, який обороняється, із положення безпосереднього зіткнення з ним батальйон (рота) починає в заздалегідь створеному, відповідно до рішення командира, бойовому порядку (вихідному по­ложенні). Вихідне положення для наступу займається батальйоном (ротою) після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підроз­ділів, які обороняються.

У ході перегрупування (зміни) батальйон займає вихідний район для наступу, а рота — вихідну позицію. Танковий батальйон, крім того, може займати очіку­вальну позицію

Вихідний район призначається для заняття батальйоном вихідного положення для наступу. Він по­винен забезпечити потайне розміщення, найменшу ураз­ливість підрозділів під усіх видів зброї противника і вигідні умови для переходу в наступ.

Механізованому батальйону першого ешелону вихід­ний район призначається в напрямку його майбутнього наступу в межах першої позиції, батальйону другого ешелону, — як правило, в межах другої позиції.

У вихідному районі для наступу батальйону створю­ються вихідні позиції механізованих рот, а іноді і тан­кових підрозділів, вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу, вогневих засобів, виділених для ведення вог­ню прямою наводкою, обладнуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку, рубежі

розгортання танкових підрозділів, командно-спостереж­ні пункти.

Вихідна позиція механізованої роти склада­ється з траншеї, прилеглих до неї ходів сполучення, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспор­терів) і позицій вогневих засобів, приданих роті. У ви­падку неможливості потайного заняття бойовими маши­нами піхоти (бронетранспортерами) вогневих позицій зі своєю ротою біля переднього краю вони можуть розта­шовуватися спільно зі взаємодіючим танковим підрозді­лом на вихідній або очікувальній позиції. З початком наступу ці бойові машини піхоти (бронетранспортери) висуваються до своїх рот слідом за танками.

Механізована рота першого ешелону, як правило, розташовується в першій траншеї. Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію в другій і третій траншеях.

Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призна­чатися при наявності умов, які забезпечують потайність від спостереження і підслуховування противника на віддаленні 2—4 км від переднього краю його оборони. Ці позиції, як правило, завчасно обладнуються екіпа­жами танків і підрозділами інженерних військ. Від позицій розвідуються і провішуються шляхи руху танків. б атаку. З положення оборони танки можуть починати наступ безпосередньо із опорних пунктів, які вони зай­мають.

Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 300 м, а протитанковий — на віддаленні до 100 м.

Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї розташовуються за ротами першого ешелону на відда­ленні від них до 500 м.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в бойових порядках рот.

Автомобілі, призначені для перевезення особового складу механізованих підрозділів, розташовуються в укритих місцях поротно або побатальйонно.

Очікувальна позиція танкового батальйону призначається, як правило, на віддаленні 5—7 км від переднього краю оборони противника на місцевості, яка забезпечує потайне розміщення і найменшу уразливість танків від усіх видів зброї противника.

134. Перегрупування батальйону (роти), який займає оборону в безпосередньому зіткненні з противником, з метою заняття вихідного положення для наступу прово­диться потай, як правило, вночі або в інших умовах об­меженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, які займають оборону в другому ешелоні, в межах призначеної смуги наступу, як правило, переходять в наступ з висуванням із райо­нів, які займають. Механізована рота виходить на ви­хідну позицію, як правило, вночі перед наступом. У цей же час займають підготовлені вогневі позиції гармати та інші засоби, виділені для ведення вогню прямою навод­кою. Вони розташовуються в обладнаних укриттях і з початком вогневої підготовки атаки висуваються для ведення вогню по призначених цілях.

Танки і бойові машини піхоти, що знаходяться в опорних пунктах рот першого ешелону, які змінюються іншими підрозділами, як правило, залишаються на місії і використовуються для ведення вогню прямою навод­кою в період вогневої підготовки атаки. Надалі вони переходять в атаку разом з механізованими ротами, які зайняли вихідне положення.

Зміна підрозділів, які обороняються, з метою заняття військами вихідного положення для наступу проводить­ся в порядку, вказаному в ст. 117 і 118. При цьому ме­ханізовані роти батальйону, який наступає в першому ешелоні, змінюють підрозділи, які обороняються, і зай­мають вихідне положення для наступу, а танковий батальйон і бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих рот виходять на очікувальні позиції.

У вихідному положенні війська знаходяться в готовно сті до відбиття можливого наступу противника і суво­ро дотримуються встановленого режиму поведінки на передньому краю і в глибині бойового порядку.

У випадку виявлення відведення противником своїх військ у глибину оборони, командир батальйону висуває вперед розвідку, негайно організовує заняття залише­них противником позицій, не втрачаючи з ним зіткнен­ня, і одночасно доповідає командиру бригади (полку).

135. Наступ на противника, який обороняється, з ходу, як правило, здійснюється з вихідного району, від­даленість якого визначається старшим командиром. Роз­гортання батальйону (роти) в бойовий порядок здійс­нюється в ході його висування до рубежу переходу в атаку.

Для організованого висування, розгортання і пере­ходу в атаку батальйону (роті) призначаються маршрут

ти висування, вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) розгортання в батальйонні, ротні (взводні) колони, ру­біж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а під час атаки в пішому порядку для механізованих під­розділів, крім того, і рубіж спішування. Для механізованих підрозділів на автомобілях можуть призначатися місця посадки десантом на танки

Рубіж розгортання у взводні колони призначається, по можливості, за складками місцевості в 2—3 км від переднього краю оборони противника.

Місця посадки особового складу механізованих під­розділів десантом на танки, як правило, вибираються на віддаленні 2—4 км від переднього краю оборони про­тивника, на місцевості, яка забезпечує потайну і швидку посадку.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб вису­вання до нього танкових і механізованих підрозділів здійснювалось потай, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню із основних видів зброї і дозво­ляло підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника в указа­ний час («Ч»). Він може призначатися на віддаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді і більше.

Рубіж спішування призначається по можливості ближче до переднього краю оборони противника, як правило, в місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Іноді він може збігтися з рубежем переходу в атаку.

Залежно від обстановки і характеру місцевості від­далення цих рубежів (пунктів) може бути іншим.

136. Атака полягає у стрімкому безупинному русі танкових і механізованих підрозділів в бойовому по­рядку в поєднанні з інтенсивним вогнем із танків, бойо­вих машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі збли­ження з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Танкові підрозділи атакують в бойовій лінії, а меха­нізовані підрозділи, залежно від обстановки — в пішому порядку слідом за танками або на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) без спішування особовою складу.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на різко пересіченій і важкодоступній для танків 1 бойових машин піхо­ти (бронетранспортерів) місцевості. Особовий склад ме­ханізованих підрозділів при цьому атакує противника в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на відда­ленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снаря­дів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілець­кої зброї. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до ук­риття) діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї ата­куючих танків і механізованих підрозділів. Бойові ма­шини піхоти зі стабілізованим озброєнням наступають, як правило, безпосередньо в цепу своїх підрозділів.

Після спішування особового складу механізованих підрозділів у бойових машинах піхоти (бронетранспор­терах) залишаються заступники командирів бойових машин — навідники-оператори (навідники кулеметів), механіки-водії (водії) і заступники командирів взводів, які вогнем бойових машин піхоти (бронетранспортерів) підтримують бій своїх підрозділів.

Механізовані підрозділи на автомобілях атакують противника, як правило, в пішому порядку. В окремих випадках (при бездоріжжі, при наявності глибокого сні­гового покриття та інших) особовий склад механізованих підрозділів на окремих ділянках може атакувати про­тивника десантом па танках. Автомобілі після спішу­вання особового складу відводяться в призначені місця збору і розташовуються поротно або побатальйонно на віддаленні 2—4 км від переднього краю оборони против­ника. Виклик їх до своїх підрозділів здійснюється командиром батальйону або за його дозволом команди­рами рот.

Атака механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) застосовується, коли обо­рона противника надійно подавлена із знищенням біль­шої частини його протитанкових засобів, а також під час наступу на спішно зайняту оборону. При цьому танки атакують слідом за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах)—в бойовій лінії за танками на віддаленні 100—200 м, ведучи вогонь з усіх своїх вог­невих засобів.

137. Вогневе ураження противника полягає у комп­лексній вогневій дії на нього силами і засобами різноманітних

видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів у звичайно­му спорядженні, запалювальних боєприпасів і сумішей.

Перед атакою механізованих і танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході насту­пу — вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів у глибині.

Вогнева підготовка атаки починається в призначений час. У цей період артилерія і авіація подав­ляють і знищують засоби ядерного і хімічного нападу, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управління та інші об'єкти, а гранатометний взвод — живу силу і вогневі засоби, розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місце­вості.

Гармати і танки, виділені для стрільби прямою на­водкою, а також бойові машини піхоти і протитанкові керовані ракетні комплекси в цей час знищують ті вог­неві засоби противника, які спостерігаються, в першу чергу протитанкові і броньовані, на передньому краю і в найближчій глибині. Вогнева підготовка атаки закінчу­ється з виходом підрозділів першого ешелону на рубіж усього бою.

Вогнева підтримка атаки починається із закінченням вогневої підготовки і продовжується без­перервно на глибину оборони бригади (полку) першого ешелону противника, а іноді і на більшу глибину.

Вогневе супроводження наступу підроз­ділів у глибині оборони противника починається після закінчення вогневої підтримки і здійснюється протягом всього бою.

138. Розвідка у батальйоні (роті) під час підготовки і в ході наступу ведеться із завданнями: з'ясувати склад та угруповання противника в напрямку наступу і можли­вий задум його дій; розкрити зображення переднього краю, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, систему вогню і загороджень, пункти управління, інженерне обладнання місцевості; встановити результати вогневого ураження противника; виявити опорні пункти і осередки опору, які можуть пе­решкоджати просуванню підрозділів; розкрити склад других ешелонів (резервів), напрямок їх висування; ви­значити прохідність місцевості, межі зон зараження, райони зруйнувань, пожеж, втоплень І можливі шляхи їхнього обходу (подолання).

139. Особливостями захисту від зброї масового ура­ження в наступі є: розосередження підрозділів у вихід­них районах і під час висування до рубежу переходу в атаку; фортифікаційне обладнання вихідних і очікуваль­них районів і позицій; підтримання підрозділів у постій­ній готовності до дій у зонах зараження, районах зруй­нувань, пожеж, затоплень, а також до ліквідації наслід­ків застосування противником зброї масового ураження в короткі терміни.

140. Основними заходами щодо захисту від високо­точної зброї противника в наступі є: розосередження підрозділів, особливо під час розташування (висування) на відкритій місцевості; інженерне обладнання місцево­сті і маршрутів руху; проведення заходів щодо протидії технічним засобам розвідки і засобам наведення керова­них боєприпасів противника; активне проведення захо­дів щодо маскування, особливо щодо потайності підроз­ділів і обладнання фальшивих районів їхнього розташу­вання, пунктів управління, переправ, імітації руху озбро­єння і техніки.

141. Тактичне маскування підчас підготовки і в ході наступу здійснюється з метою забезпечення потайності дійсного розташування батальйону (роти), напрямку зосередження основних зусиль, а також ділянок форсу­вання і переправ під час подолання водних перешкод головним чином шляхом використання маскувальних комплектів, захисних і маскуючих властивостей місце­вості, місцевих предметів та аерозолів (димів).

142. Одним з основних заходів інженерного забезпе­чення наступу є: пророблення проходів у мінно-вибухо­вих та інших загородженнях.

Пророблення проходів у своїх мінних полях прово­диться інженерно-саперними підрозділами до початку наступу, а пророблення проходів в інженерних загоро­дженнях противника перед його переднім краєм, — як правило, в ході вогневої підготовки атаки. Пророблення проходів у мінних полях, установлених засобами дистан­ційного мінування противника, крім того, здійснюється групами розгородження батальйонів і групами розміну­вання рот, а іноді і механізованими відділеннями (екі­пажами танків) з використанням зимового комплекту розмінування або іншими засобами.

У тому випадку, коли механізовані підрозділи атаку­ють на бойових машинах піхоти і всі танки та бойові ма­шини піхоти оснащені мінними тралами, проходи в мінних полях противника пророблюються з розрахунку один-два на атакуючу роту для пропускання по них озброєння і техніки, які не мають тралів. У решті ви­падків проходи пророблюються з розрахунку один на атакуючий взвод."

Переходи через перешкоди влаштовуються за допо­могою приданих батальйону мостоукладальники» і шляхо-прокладачів, а також танками та іншими машинами в бульдозерним обладнанням.

Проходи в загородженнях і переходи через перешко­ди нумеруються і позначаються односторонніми знаками і покажчиками; на них організовується комендантська служба силами інженерно-саперних підрозділів.

143. Основними заходами забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в наступі є: радіаційна, хімічна розвідка у вихідному районі, на маршруті вису­вання і напрямку наступу підрозділів; спеціальна оброб­ка підрозділів в ході бою, а також маскування їх аерозолями (димами) і завдання втрат противнику запа­лювальною зброєю.

144. Підрозділи технічного забезпечення і тилу до початку наступу повинні забезпечити технічне обслуго­вування і ремонт озброєння та техніки, поповнення запа­сів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів. Поранені і хворі з медичних пунктів частин евакуюються.