Форсування водних перешкод. 177. Форсування водних перешкод здійснюється, як правило, з ходу

177. Форсування водних перешкод здійснюється, як правило, з ходу. Якщо форсування водної перешкоди з ходу не вдалося або якщо цього вимагають умови обста­новки, воно здійснюється з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди.

Батальйон (рота) форсує водну перешкоду, як прави­ло, у складі головних сил бригади, полку (батальйону), а під час дій у передовому, рейдовому загонах або аван­гарді (головній похідній заставі) —самостійно.

В усіх випадках форсування водних перешкод вима­гає ретельної підготовки і проведення заходів з метою недопущення скупчення особового складу і техніки на переправах, а також суворого додержування заходів безпеки

178. Батальйону, який діє в складі головних сил бригади (полку), під час форсування водної перешкоди призначається ділянка форсування, яка включає основні і запасні переправи, а роті — переправи (основна і за­пасна). Під час форсування з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди батальйону призначається також вихідний район для форсування безпосередньо біля водної перешкоди або на віддаленні, яке вказане старшим командиром.

На ділянці форсування організовуються десантні і поромні переправи, переправи танків вбрід або під во­дою. Кількість і види переправ визначаються виходячи із наявності переправних засобів, характеру водної пе­решкоди та установленого порядку переправи батальйо­ну (роти).

Для організованого форсування водної перешкоди батальйону (роті)призначаються: вихідний рубіж для форсування в 1—2 км, а під час заняття вихідного району біля водної перешкоди — в 100—300 м від урізку води; район посадки (вантаження) на переправно-десантні засоби і район герметизації танків в укритих місцях на віддаленні 5—6 км від водної перешкоди, а під час за­няття вихідного району для форсування безпосередньо біля водної перешкоди — ближче.

Для підтримання встановленого порядку на ділянці форсування батальйону на переправах призначаються коменданти із числа командирів підрозділів інженерних військ, а на переправі танків під водою, вбрід і підроз­ділів на плаваючих бойових машинах — з числа офіце­рів підрозділів, які переправляються.

179. Командир батальйону (роти), організовуючи форсування водної перешкоди, повинен заздалегідь орга­нізувати розвідку водної перешкоди, прийняти рішення на форсування, поставити завдання підрозділам і орга­нізувати взаємодію.

Для розвідки водної перешкоди до намічених місць переправ висилаються розвідувальний (бойовий розвіду­вальний) дозор або дозорні відділення (танки). З вихо-

дом до водної перешкоди вони встановлюють, чи зайня­тий противником протилежний берег, наявність і стан мостових переправ і бродів, найбільш зручні місця для обладнання десантних, поромних переправ і переправ танків убрід та під водою. При відсутності противника розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор (дозор­не відділення, танк) самостійно переправляється на протилежний берег. На основі даних розвідки командир батальйону уточнює місця переправ і порядок викори­стання приданих переправних засобів.

180. Під час організації форсування крім звичайних питань командир батальйону (роти) визначає порядок розгрому противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця та види основних і запасних переправ, розподіл переправних засобів, мар­шрути і порядок висування до водної перешкоди, поря­док підготовки озброєння та техніки, а також послідов­ність переправи підрозділів.

181. Під час постановки завдання на наступ з форсу­ванням водної перешкоди командир батальйону (роти) в бойовому наказі додатково вказує:

ротам (взводам) — завдання під час підходу до водної перешкоди, під час форсування і на протилеж­ному березі, місця основних і запасних переправ, район герметизації танків, місця посадки особового складу і вантаження озброєння і техніки на самохідні переправ­но-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування га час його проходження;

підрозділам артилерії, гранатометному і протитанковому підрозділам—зав­дання щодо підтримки підрозділів під час форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі, а та­кож вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;

зенітному підрозділу — завдання щодо при­криття підрозділів від ударів повітряного противника під час виходу до водної перешкоди, в ході форсування, під час бою на протилежному березі, а також стартові (вогневі) позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;

приданим підрозділам Інженерних вій с ь к — завдання щодо інженерної розвідки місць переправ, обладнання та утримання переправ, підготов­ки шляхів висування до них, а також місця переправно-десантних засобів підчас висування до водної перешкоди.

182. До водної перешкоди батальйон (рота) вису­вається з максимальною швидкістю в готовності до форсування її з ходу.

Підготовка плаваючих бойових машин до форсуван­ня проводиться перед виходом до водної перешкоди. При цьому особливу увагу звертають на щільність зачинення люків, бійниць, дверей, а також на справність водо-відкачуючих насосів, наявність і щільність закриття водо­зливних пробок. Особовий склад, який знаходиться в машинах, одягає рятівні жилети.

Підготовка танків для переправи під водою прово­диться у вихідному районі для форсування і завершу­ється в районі герметизації танків.

183. Батальйон, який діє в передовому загоні, не вступаючи в бій за окремі опорні пункти противника на підступах до водної перешкоди, стрімко виходить до неї, захоплює мости, інші переправи і вигідні для форсуван­ня ділянки.

Використовуючи удари авіації і вогонь артилерії, він по захоплених мостах, на плаваючих бойових маши­нах та переправно-десантних засобах форсує водну пе­решкоду, захоплює плацдарм на протилежному березі і утримує його до підходу головних сил. Глибина плац­дарму не повинна дозволяти танкам і протитанковим засобам противника вести по переправах вогонь прямою наводкою. Якщо на напрямку дій передового загону ви­саджений тактичний повітряний десант, то батальйон швидко з'єднується з ним і виконує поставлене завдання у взаємодії з десантом.

Батальйон (рота), який діє в авангарді (головній похідній заставі), знищує противника, що прикриває підступи до водної перешкоди, виходить до неї, при сприятливих умовах з ходу форсує її і розвиває наступ на протилежному березі. Якщо форсувати водну пере­шкоду з ходу не вдалося, авангард (головна похідна за­става) своїм вогнем завдає поразки противнику і за­безпечує її форсування головними силами.

Артилерія, частина танків, протитанкові керовані ракетні комплекси і гранатомети з виходом до водної перешкоди займають вогневі позиції, завдають поразки противнику та підтримують форсування і бій підрозділів на протилежному березі.

Механізовані підрозділи, використовуючи результа­ти вогню, під прикриттям аерозолів (димів) на плаваю­чих бойових машинах і переправно-десантних засобах

форсують перешкоду, знищуючи противника вогнем всіх засобів на плаву, і оволодівають протилежним берегом.

Початком форсування («Ч») вважається момент від­чалу підрозділів першого ешелону від свого берега.

Форсування водної перешкоди починається і здійсню­ється на обраних ділянках усіма силами першого еше­лону одночасно.

Підрозділи, призначені для переправи на самохідних переправно-десантних засобах першим рейсом, ванта­ження озброєння, техніки і посадку особового складу проводять в укритих місцях, звідки стрімко виходять до водної перешкоди і з ходу переправляються на проти­лежний берег. Вантаження озброєння, техніки та посад­ка особового складу наступних рейсів проводиться на водній перешкоді.

Танки під час форсування водної перешкоди викори­стовують броди, мости, пороми або переправляються під водою. Переправа танків під водою, як правило, здійс­нюється після оволодіння механізованими підрозділами протилежного берега і ретельної розвідки водної пере­шкоди. Подолавши водну перешкоду, танкові підрозділи стрімко виходять на свої напрямки і виконують постав­лені завдання.

Придані батальйону артилерійський і зенітний під­розділи, а також мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий і гранатометник підрозділи, як правило, переправляються на плаваючих машинах та переправ­но-десантних засобах з таким розрахунком, щоб забез­печувалась безперервність підтримки і прикриття наступу батальйону на протилежному березі. При цьому в першу чергу переправляються протитанкові засоби та самохідна артилерія. Підрозділи інженерних військ ве­дуть інженерну розвідку водної перешкоди, обладнують, маскують і утримують переправи та шляхи підходу до них, пророблюють проходи в інженерних загородженнях на берегах та у воді, організовують та здійснюють комендантську службу на обладнаних ними переправах.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйо­ну, а також автомобілі механізованих підрозділів пере­правляються на переправно-десантних засобах, поромах та по мостах за артилерійськими і зенітними підрозді­лами.

Переправа поранених і хворих на свій берег здійсню­ється переправно-десантними засобами, які повертаються після висадки підрозділів, а при необхідності і спеціаль­но виділеними для цього переправними засобами.

184. Батальйон, який діє у складі головних сил бригади (полку), використовуючи успіх передового за­гону (авангарду) і тактичного повітряного десанту, по захоплених ними переправах або на переправно-десант­них засобах (механізовані підрозділи, крім того, на бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, а танко­ві — під водою) безупинно по мірі підходу до водної перешкоди форсує її, з ходу атакує противника, розши­рює плацдарм, стрімко розвиває наступ у глибину та у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) зни­щує противника.

Батальйон, - який виконує бойове завдання на ділянці, де передовий загін (авангард) не діє, форсує водну перешкоду з ходу, як правило, після вогневої підготовки форсування і атаки при підтримці вогню танків та інших засобів, які виділені для стрільби прямою наводкою зі свого берега

185. Під час форсування з розгортанням головних сил безпосередньо біля водної перешкоди батальйон (рота), який діє у складі першого ешелону головних сил бригади (полку), посадку в бойові машини піхоти (бронетран­спортери), на самохідні переправно-десантні засоби робить в укритих місцях і висувається до водної пере­шкоди під час вогневої підготовки форсування і атаки. Сигнал про початок висування командир батальйону подає, виходячи із установленого часу початку форсу­вання («Ч») та часу, необхідного для подолання відстані від місця посадки до урізку води Підрозділи стрімко висуваються до водної перешкоди і в установлений час при підтримці вогню артилерії та інших вогневих засобів форсують її і безупинно розвивають наступ в глибину оборони противника.

186. У зимових умовах форсування водних перешкод може здійснюватися по льодових переправах. Якщо товщина льоду не дозволяє танкам, бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам) та іншій важкій техніці подолати водну перешкоду по льоду, то спочатку її форсують механізовані підрозділи в пішому порядку. Озброєння і техніка переправляються на протилежний берег після посилення льоду або по поромних, десант­них переправах, обладнаних в майнах, а також по за­хоплених мостах. Танки, крім того, при сприятливих

умовах можуть долати водну перешкоду по глибоких бродах, а іноді і під водою.

У період інтенсивного льодоходу водні перешкоди долаються, як правило, по захоплених мостах і переки­данням підрозділів повітрям.