Розділ п'ятий

БІЙ В ОТОЧЕННІ ТА ВИХІД ІЗ ОТОЧЕННЯ

233. Бій в оточенні вимагає від підрозділів великої витримки, ініціативи та завзятості. Відсутність сил та засобів повинні заповнюватися активністю та стійкістю підрозділів батальйону (роти) в бою, умілим маневром, використанням раптовості та застосуванням військових хитрощів

234. Оточення є наслідком невдалого результату обо­ронного бою, виходу противника на фланги і в тил ба­тальйону (роті). В обороні повинна проводитися рішуча протидія спробам противника здійснити оточення. З цією метою командир батальйону (роти) зобов'язаний: поси­лити спостереження, організувати додатково розвідку та вогневі засади па флангах, стиках і в проміжках, надій­но забезпечивши їх протитанковим вогнем та загород­женнями; прагнути не тільки запобігти оточенню, але й розгромити підрозділи противника, які обходять; органі­зувати зосередження вогню, особливо протитанкового, всіх засобів на флангах, яким погрожують; перегрупу­вати сили і засоби, в першу чергу танки і бойові маши­ни піхоти, висунути у загрозливому напрямку другий ешелон (резерв), не допустити розчленування бойового порядку батальйону (роти) і виходу противника на фланги і в тил; у взаємодії з силами старшого команди­ра сміливо, швидко і рішуче контратакувати підрозділи противника, які обходять, у фланг і в тил, широко ви­користовуючи вогонь артилерії та допомогу сусідів.

235. Батальйон (рота), який опинився в тилу противника, що наступає, або в оточенні, активними і рішу­чими діями повинен скувати як можна більше його сил

і бути готовим тривалий час вести бойові дії.

Під час бою в оточенні батальйон (рота) повинен стійко утримувати район (опорний пункт), який займає, перешкоджати розчленуванню оточених підрозділів, не

втрачати безпосереднього зіткнення з противником та не допускати зосередження своїх підрозділів на невели­кій ділянці місцевості, де вони легко можуть бути ура­жені ударами всіх видів зброї. Для цього командир батальйону (роти) зобов'язаний: створити суцільний фронт кругової оборони, надійно забезпечити стики між підрозділами і міцно утримувати район (опорний пункт), який займають; підпорядкувати собі підрозділи, які не входять у склад батальйону (роти), але які опинилися в оточенні, та поставити їм завдання; підтримувати ви­сокий бойовий дух в підрозділах, організованість і по­стійну бойову готовність; установити і підтримувати взаємодію з підрозділами, які діють поза оточенням, і своєчасно позначати положення підпорядкованих під­розділів для своєї авіації; вогнем усіх засобів та участю в контратаках, які проводить старший командир, проти­діяти атакам противника, що направлені на розчлену­вання бойового порядку, і знищувати противника, який вклинився в оборону; швидко і потай маневрувати під­розділами, вогневими засобами, особливо танками та бойовими машинами піхоти, перекидаючи їх на загроз­ливі напрямки, і своєчасно відновлювати резерв; забез­печити посадку вертольотів у своєму розташуванні й ор­ганізувати прийом та збір вантажів, які викидають­ся з літаків; установити жорсткий режим витрачання ракет, боєприпасів, продовольства та пального.

236. Вихід батальйону (роти) із оточення проводить­ся за дозволом старшого командира, організовано і рап­тово для противника. Батальйон (рота) може виходиш із оточення у складі бригади, полку (батальйону) і са­мостійно. Вихід із оточення дрібними групами та без озброєння і техніки недопустимий.

Вихід із оточення полягає в прориві кільця оточення на вибраній ділянці (напрямку) батальйоном (ротою) самостійно або веденням зустрічних бойових дій із райо­ну оточення і підрозділами із зовнішнього фронту з ме­тою з'єднання зі своїми військами.

Командир батальйону (роти) повинен розвідкою та п ході ведення бойових дій установити слабкі місця у роз­ташуванні противника, наявність і місця розташування його резервів і вогневих засобів у глибині, а також ха­рактер місцевості на вибраному для прориву напрямку.

Під час вибору місця прориву для виходу із оточення командир батальйону (роти) повинен урахувати віддаленість від своїх військ, у сторону яких здійснюється прорив, характер допомоги із зовнішнього фронту ото­чення та дії своєї авіації, особливо вертольотів.

Вихід із оточення краще здійснювати вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Чим стрімкіше здій­снюється прорив, тим менше втрат понесуть підрозділи.

237. Бойовий порядок батальйону (роти) для виходу із оточення будується з підрозділів прориву, підрозділів, виділених для прикриття прориву, забезпечення флангів (заслонів) і резерву.

Для прориву кільця оточення командир батальйону (роти) призначає не менше половини всіх підрозділів і більшу частину приданої артилерії та танків. Підрозді­ли, які виділені для прикриття і в заслони, посилюються артилерією, танками, підрозділами інженерних військ із засобами загороджень. Частину сил і засобів підрозділів прикриття передбачається використовувати на ділянці відволікаючих дій. Резерв розташовується на такому місці, звідки забезпечується можливість висування в ко­роткі терміни для підтримки бою підрозділів, які виді­лені для прориву, а також для розвитку їхнього успіху.

238. Під час виходу із оточення батальйону вказу­ються найближче і подальше завдання, роті — найближ­че завдання і напрямок продовження наступу.

Найближчим завданням батальйону може бути зни­щення противника на напрямку прориву, та утворення пролому у фронті оточення. Подальше завдання баталь­йону полягає у виході підрозділів із оточення і з'єднанні їх зі своїми військами, які діють назустріч їм з метою допомоги виходу із оточення, або в оволодінні районом, який забезпечує вигідні умови для подальших дій.

Найближче завдання роти, як правило, полягає у знищенні противника на напрямку прориву та утворенні пролому у фронті оточення. Напрямок продовження на­ступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпе­чувалось з'єднання з підрозділами, які діють із зовніш­нього фронту оточення назустріч роті, або вихід роти в район, вигідний для подальших дій.

239. Приймаючи рішення на прорив і вихід із ото­чення, командир батальйону (роти) крім звичайних пи­тань визначає: ділянку, напрямок і час прориву фронту (оточення, а також ділянку відволікаючих дій; сили і за­соби для прориву, прикриття та забезпечення флангів (заслонів) і їх завдання; вихідне положення підрозділів, призначених для прориву, порядок і час його заняття; порядок виходу із оточення, черговість відходу підроз-

ділів, які прикривають прорив та які виділені в заслони; порядок взаємодії підрозділів з військами, які діють поза кільцем оточення.

240. У бойовому наказі на прорив та вихід із оточен­ня командир батальйону (роти) під час постановки зав­дань указує:

підрозділам, призначеним для прори­ву— засоби посилення, завдання, вихідне положення для прориву і час його заняття;

підрозділам прикриття — засоби посилен­ня, завдання, ділянку відволікаючих дій, які сили і за­соби виділити для прикриття флангів (в заслони), хто підтримує, час і порядок відходу;

резерву — склад, район зосередження і порядок переміщення;

приданим артилерійському та зеніт­ному підрозділам, мінометній (артиле­рійській) батареї, гранатометному, про­титанковому підрозділам — завдання щодо вогневого ураження противника та прикриття його віл ударів з повітря, час і порядок виходу із оточення.

241. Організовуючи взаємодію, командир батальйону (роти) основну увагу повинен зосередити на узгодженні зустрічних бойових дій своїх підрозділів і військ, які діють поза оточенням за часом, напрямками дій та рубе­жами, які захоплюються ними. З метою всебічного за­безпечення бою він указує: завдання розвідці (спостері­гачам); заходи щодо забезпечення потайності та рапто­вості прориву; характер та порядок інженерного облад­нання місцевості на ділянці прориву та рубежі прикрит­тя; місця, час і способи пророблювання проходів у заго­родженнях противника, що і в який час повинно бути заміновано, зруйновано або знищено; організацію управ­ління під час прориву, порядок позначення свого поло­ження для авіації та пізнавання своїх військ, які діють із зовнішнього фронту оточення; порядок евакуації по­ранених та хворих, а також озброєння і техніки, призна­чаючи відповідальних за це командирів.

242. Підрозділи, призначені для прориву, атакують противника після вогневої підготовки. До участі у вог­невій підготовці можуть залучатися танки. Вночі іноді вигідно атакувати противника зненацька, без вогневої підготовки. У цьому випадку артилерія відкриває вогонь з початком атаки. Стрімкою атакою ці підрозділи про­ривають фронт оточення та встановлюють зв'язок з військами, які діють назустріч їм. Після прориву підроз­діли, які беруть участь в ньому, використовуються для розвитку та розширення прориву або для того, щоб не допустити закриття противником пролому, який утво­рився, і забезпечити вивід інших оточених підрозділів. Підрозділи, які виділені для прикриття, повинні ак­тивними діями ввести противника в оману та відволікти частину його сил від напрямку прориву. Під час прори­ву вони утримують позиції, які займають, не допускаю­чи звуження фронту оточення, і відходять тільки за наказом командира батальйону (роти). Відхід їх здій­снюється від рубежу до рубежу під прикриттям вогню всіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень та за­слонів. Танки, виділені для забезпечення флангів (в за­слони), відходять останніми, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Після виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з'єднання зі своїми військами заслони діють як бокові похідні застави.

243. Командир батальйону (роти) під час виходу із оточення прямує з підрозділами, які здійснюють прорив.

Всі оточені підрозділи забезпечуються радіо даними для зв'язку з військами, які діють в районах, намічених для виходу із оточення.

244. Підрозділи технічного забезпечення і тилу ба­тальйону виходять із оточення слідом за підрозділами, які здійснюють прорив. Транспортні засоби в першу чер­гу надаються для евакуації поранених і хворих. Озброєн­ня, техніка, ракети, боєприпаси, пальне та інші мате­ріальні засоби, які не можуть бути евакуйовані, знищуються тільки за наказом командира батальйону (роти).