Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Ринковий закон попиту фірми на чинники виробництва
Діяльність сучасної фірми характеризується доцільністю, плановістю, коли фірма прагне в процесі організації виробництва визначити що, яким чином і скільки виробляти, хто буде споживачем її продукції, яку стратегію розвитку необхідно буде здійснювати при різних змінах ринкової кон'юнктури. Така по- літика фірми дає можливість контролювати ринкову ситуацію, забезпечити себе від перевиробництва або зниження прибутку. Тенденція до такого роду плано- вих, регульованих відносин суттєво підриває стихію ринку й ослабляє дію еко- номічних криз. Використання ринкового закону попиту на ресурси базується на розрахун- ках:
– максимізації доходу від ресурсу X; – мінімізації витрат; – граничних величин: граничного продукту; граничної прибутковості ре- сурсу і граничної ефективності ресурсу; – за законом зменшення прибутковості ресурсу X. Розглянемо ці поняття. Максимізація прибутку – це сума прибутку, яку одержує фірма від викори- стання ресурсу X в його оптимальних розмірах. Мінімізація витрат по відношенню до окремого ресурсу X – це його ринко- ва ціна, що означає приріст витрат фірми по використанню одиниці даного ре- сурсу. Граничний продукт (МР) – у фізичному виразі – це приріст продукту фір- ми, одержаний за рахунок збільшення на одиницю кількості використовуваного ресурсу X. Гранична прибутковість ресурсу – це приріст доходу фірми, пов'язаний з випуском кожної одиниці продукції, обумовленої використанням додаткової одиниці даного ресурсу. Він визначається рівнем ціни готової продукції. Гранична ефективність ресурсу X – це приріст (зміна величини) гранично- го доходу ресурсу, обчислений по відношенню до ціни одиниці ресурсу. Зале- жить від ціни продукції і ціни ресурсу. Закон зменшення прибутковості ресурсу полягає в тому, що збільшення використання ресурсу однієї і тієї ж якості в умовах незмінної кількості інших ресурсів на певному етапі веде до припинення приросту віддачі, а потім – її скороченню. При використанні закону попиту на ресурс ставиться завдання: визначити кількість ресурсу X, використання якого на даному підприємстві забезпечить максимальний прибуток. Необхідно мати в своєму розпорядженні відповідну інформацію, на основі якої будується графік. Розглянемо умовний приклад. У попиті на ресурси діє закон, відповідно до якого в межах економічного циклу спостерігається об'єктивний процес, коли один і той же ресурс при під- вищенні своєї віддачі, загальний об'єм віддачі збільшує, а граничний об'єм від- дачі зменшує.
Таблиця 3.1 – Гранична прибутковість ресурсу фірми
Рис. 3.2 – Гранична прибутковість ресурсів фірми
На графіку граничної прибутковості ресурсів фірми т. А, де МRP = МPС (де МRP – граничний доход, МРС – ціна ресурсу) є виразом оптимальної вели- чини попиту фірми на ресурс одного найменування. Причому, до т. А рівень ці- ни менший, ніж доход, а після т. А ціна ресурсу перевищує доход MRP. Здійснюючи вибір ресурсів, крім визначення величини їх об'єму, фірма по- винна враховувати можливість заміни одного ресурсу іншими. Для цього виби- рається низка ресурсів, найбільш необхідних для фірми. По кожному розрахо- вується економічна ефективність, виражена наступною формою: Еф= Доход. Ціна ресурсу Вибирається найбільш ефективний ресурс. Якщо потрібні розрахунки не по одному ресурсу, а по ряду ресурсів, то ви- користовується модель Кобба-Дугласа. Вона полягає в тому, що кількість про- дукції є функцією від цілого ряду факторів. Q = f (x 1, x 2,..... xn). Звичайно виділяють два ресурси, від яких залежить результат: – капітал (технології) – К; – праця – L. Q = k × K × L, k – коефіцієнт приведення. Оскільки обидва фактори (К і L) діють по-різному на результат, тому уво- дяться ступеневі коефіцієнти a і b. Якщо на початку XX століття основний приріст продукції (Q) виходив в результаті приросту робочої сили, то в сучас- них умовах цей показник залежить від техніки. Q = k × K a × L b, де a = 0, 75; b = 0, 25. Положення Кобба-Дугласа розглядають також за допомогою графіка Со- лоу, який припускає прорахунок різних варіантів поєднання техніки і праці на один і той же об'єм продукції. Представлені на графіках (рис. 3.2 і 3.3) дані про величини попиту на ре- сурси суттєво різняться. Графік на рис. 3.2 в т. А точно визначає оптимальну величину попиту на ресурс Х, оскільки подальше збі- льшення ресурсу Х, за інших рівних умов, принесе фірмі збитки. Криві графіка за Солоу не такі визначені. Криві Q 1 і Q 2 – це кількісно різні об'єми продукції. Вони задані наперед. Завдання полягає в тому, щоб на кожен зада- ний об'єм випуску знайти оптимальне поєд- нання ресурсів капіталу (К) і праці (L), яке б забезпечувало мінімальні витрати і максима- льний прибуток. Для вирішення цього за- Рис. 3.3 – Графік Солоу вдання додатково до графіка слід мати у своєму розпорядженні інформацію про можливі технологічні варіанти і ціни на дані ресурси. Так, якщо в країні (або галузі) праця (тобто робоча сила) знаходиться на низькому рівні оцінки, то оби- раються технологічні поєднання трудомістких варіантів, розраховані, головним чином, на екстенсивний тип зростання. Якщо, навпаки, праця цінується достат- ньо високо, то віддається перевага капіталомістким і науковомістким варіантам, що забезпечує інтенсивний тип розвитку виробництва. Але у будь-якому випа- дку обирається найбільш ефективний набір ресурсів. При аналізі ринкового попиту на ресурси треба також мати на увазі вто- ринність цього попиту, бо він, перш за все, залежить від ринкового попиту на готову продукцію даної фірми. Остання обставина також несе невизначеність і можливі зміни, оскільки залежить від зміни доходів споживачів, зміни структу- ри споживання (поява нових товарів) та ін. [5, 8, 10].
|