II. Собівартість продукції

У собівартість одиниці продукції включаються наступні витрати:

1. Вартість предметів праці, включаючи транспорт.

2. Вартість купувальних виробів, придбаних по кооперації.

3. Основна і додаткова заробітна платня і відрахування на соціальне стра- хування.

4. Витрати на освоєння нових виробів, цехові і загальнозаводські витрати;.

5. Невиробничі витрати.

Виробнича собівартість виробу визначається як сума витрат:

+ Зн + Рнв + Сц + Сз,

де ли;

Свир -

Ззп-

виробнича собівартість виробу; сума основної заробітної платні;

Зсм -

Зд-

витрати на сировину і матеріа- сума додаткової заробітної пла-

тні;

Зн-

сума нарахувань на заробітну платню;

Рнв-

витрати на освоєння но-

вих виробів;

Сц-

сума цехових витрат;

Сз-

сума загальнозаводських витрат.

III. Основні виробничі фонди (ОВФ)

1. Коефіцієнт придатності основних фондів (Кпр):

Кпр = (Сп - Σ и): Сп,

де Сп - первинна (балансова) вартість основних виробничих фондів;

Σ и-

сума

зносу ОВФ за весь період експлуатації.

2. Ефективність виробничих фондів (основних і оборотних):

– фондовіддача – це випуск продукції, що доводиться на 1 грн., (1000 грн.) вартості виробничих фондів; вимірюється відношенням об'єму випущеної това- рної (валової або реалізованої продукції) (В) за певний період часу до загальної сумарної середньорічної вартості усіх виробничих фондів

Фотд

=

Фосн

В;

+ Фоб

– фондомісткість – величина, зворотна фондовіддачі, визначається відно- шенням середньорічної вартості основних фондів і оборотних коштів до об'єму випущеної товарної (валової або реалізованої) продукції за певний період часу;

– ефективність використання виробничих фондів, виражена через прибу- ток (кінцевий ефект):

Ееф

= П,

Ф

де П – річний об'єм продукції; Ф – середньорічна вартість виробничих фондів

(основних і оборотних).

IV. Виробнича потужність – максимально можливий об'єм випуску про- дукції за певний період (за рік).

1. Виробнича потужність цеху (ділянки), оснащеного різним устаткуван- ням, визначається за провідними типами устаткування; розраховується за на- ступною формулою:

де Пв-

Пв= ѓ°Т × Ч × Ф × Ксм× Кн,

потужність по кількості робочих місць; Т – нормативна кількість робо-

чих місць; Ч – вироблення чистої продукції за 1 годину одним працівником; Ф

– фонд робочого часу за одну зміну; Ксм – коефіцієнт змінності; Кн – коефіцієнт виконання норм вироблення.

2. Виробнича потужність цеху (ділянки), оснащеного однотипним устатку- ванням, визначається множенням нормативної річної продуктивності машини (агрегату) П1 – з урахуванням середнього коефіцієнта виконання (перевиконан- ня) норм – Н, на число машин (агрегатів) – П.

Пв = П1 × Н × П.

3. Коефіцієнт використання виробничої потужності визначається за фор- мулою:

Кп = Псер × Косв: 100,

де Псер - середньорічна виробнича потужність, що уводиться в дію у поточному

році;

Косв -

коефіцієнт освоєння потужності, що вперше вводиться, у поточно-

му році.