Інноваційна діяльність фірми в ринковому середовищі

Інноваційна діяльність фірми має суттєві особливості порівняно з її дію- чим виробництвом. Ефективно діюче виробництво тієї або іншої продукції (по- слуги) працює в умовах відносно сприятливого внутрішнього і зовнішнього се- редовища. Техніко-економічна структура фірми, що склалася, а також стаціона- рний ринок збуту забезпечують очікувані витрати і результати. Інноваційна ді- яльність позбавлена цих переваг. Для неї характерні ризики і перебудови.

Перші підходи до пояснення феноменів науково-технічного прогресу на рівні фірми зробив австро-американський економіст Й.А. Шумпетер у роботі

«Теорія економічного розвитку» (1911 р.). Він розмежував дві сторони госпо- дарського життя: рутинний кругообіг і розвиток або інновацію.

Рутинний кругообіг пов'язаний з постійним повторенням і відновленням виробництва відомої продукції. Фірми, що беруть участь в ньому, з минулого досвіду знають рецепти правильної поведінки, оскільки ситуація зрозуміла і легко визначувана. При цьому в економіці йде кількісне зростання і переважає рутина. Відстоюючи свої інтереси фірми чітко і раціонально реагують на зміну обстановки і тим самим забезпечують ринкову рівновагу, тобто її оптимальний стан.

Розвиток економіки, тобто не просто її механічне розширення, а постійна якісна зміна, не може автоматично вирости з даного характеру виробництва. Підбурником спокою виступає підприємець-новатор. Він порушує сталу рівно- вагу ринку заради досягнення не цілком забезпеченої мети отримання прибут- ку. Особливо важливо, що при цьому ринкове середовище не допомагає йому, а й на перших порах його відкидає.

Головна особливість новаторів – це їх готовність нести не тільки нові ідеї, але і величезні і не завжди передбачені ризики. Вони стосуються процесу роз- робки нової ідеї, організації випуску нових моделей, цін, збуту, об'ємів капіталу і отриманих результатів. Відвернення значних засобів на авантюрні ідеї для стійкого бізнесу може загрожувати істотними втратами для основної справи. Тому вони найчастіше йдуть на безпечніші і передбачені нововведення типу модернізації або поліпшення якості вже наявних виробів. Фірма-новатор роз- глядає питання під іншою точкою зору. Ентузіаст, який стоїть на чолі нової справи, абсолютно упевнений як в технічних можливостях своїх ідей, так і в блискучому її майбутньому. По суті справи він абсолютно не враховує ніяких ризиків, вони для нього не існують.

Інноваційні ідеї можуть стосуватися різних сторін бізнесу:

– створення нового товару або послуги;

– створення нового методу виробництва;

– відкриття нового ринку збуту;

– застосування нового джерела і виду сировини;

– уведення нових принципів організації діяльності фірми.

В усіх випадках у діяльності пошукової фірми мають місце три етапи ор- ганізації адаптації. По-перше, після попередньої теоретичної обробки реалізація нової ідеї повинна ретельно спланувати; по-друге, в наявне виробництво пови-

нні бути внесені організаційно-структурні зміни у зв'язку зі створенням нової моделі; по-третє, нова модель повинна пройти випробування ринком.

У бізнес-плануванні інновацій особливе значення набуває стратегічний йо- го аспект. Перспективне планування покликане визначити загальні стратегічні цілі і напрями інноваційної діяльності фірми. На цій основі розробляються про- грами з окремих напрямів досліджень і поточні плани, орієнтовані на досягнен- ня мети, що конкретно фіксується. Це допомагає визначити витрати за етапами і напрямами роботи, установити терміни і місце їх проведення, намітити відпо- відальних за їх реалізацію і сформулювати для них конкретне завдання, що ви- ходить з єдиної мети. У процесі цієї роботи можна оцінити сильні і слабкі сто- рони інноваційного проекту і ступеня ризику його реалізації.

У діючій практиці звичайно план розробляється на 3-5 річний період зале- жно від радикальності і глибини нововведень. Чим більш новаторською є осно- вна ідея інновації, тим далі вона знаходиться від ринкової реалізації і тим більш тривалий період її реалізації охоплює план.

Унаслідок того, що інноваційне підприємництво (у західній практиці воно одержало назву як венчурне підприємництво) характеризується підвищеними ризиками ефективності і навіть банкрутства, планування цієї діяльності пови- нне мати постійний органічний зв'язок з маркетинговим дослідженням ринку, його кон'юнктури, а також здатність до високої гнучкості і динамізму.

Вплив нововведення на зміну організаційної структури підприємства і його управління може носити різноманітний характер, залежний від інтенсивності і масштабів інновацій. Розрізняють наступні види організаційних змін [13, с. 15]:

1. Удосконалення продукції може здійснюватися в рамках існуючої органі- зації виробництва й управління. Це має місце в умовах, коли фірма вносить зміни у уже освоєну продукцію, освоєну технологію або освоєний ринок.

2. Розробка продукції може здійснюватися в рамках існуючої організації, але створюється нова проектна група. Цей варіант характерний для розробки нової продукції, яка не вимагає зміни технології виробництва і може бути реа- лізована на вже освоєному ринку збуту.

3. Існуюча організація виробництва залишається без змін, на службу мар- кетингу покладається завдання вивчення нового ринку; може бути утворена но- ва група збуту. Цей варіант викликаний необхідністю пошуків нових ринків збуту.

4. Може бути організована спеціальна група з розробки нової продукції, що укомплектована персоналом з дослідницького підрозділу і служби маркети- нгу. Цей вид змін вимагає розробки нової продукції, яка повинна бути реалізо- вана на новому ринку. Технологія виготовлення може залишитися без змін.

5. Організовується дослідницька група зі створення нової продукції, уком- плектована персоналом з дослідницького підрозділу і виробництва. Цей вид структурних змін викликається необхідністю створення такої продукції, яка вимагає нової технології її виготовлення. Реалізація цієї продукції може мати місце на вже освоєному ринку.

6. Новий напрям діяльності фірми потребує абсолютно нової організації у формі нового підрозділу, що доповнює існуючу організаційну структуру. Даний

варіант зміни структури організації й управління виникає за ситуації, коли роз- робка нової продукції пов'язана з новою технологією і пошуками нових ринків.

Реальну оцінку своєї інноваційної діяльності фірма одержує на ринку но- вовведень (ринок „ноу-хау”).

Ринок нововведень – це система економічних форм і механізмів, пов'яза- них з інноваційним підприємництвом і місцем реалізації товарів-нововведень. Він включає також передачу нових знань від однієї фази інноваційного процесу до іншої, коли потрібна посередницька структура. Цей ринок утворюється і фу- нкціонує в умовах невизначеності, що випливає з характеру даного типу діяль- ності. Він характеризується специфічним середовищем взаємин учасників рин- ку, які відносяться до інтелектуального капіталу. Ринковий механізм даного ринку, подібно до інших ринків, включає ціни, кошти, кредит, попит і пропози- цію.

На ринку нововведень реалізуються наступні групи інноваційних товарів:

1. Одиничне нововведення представлене продуктом інтелектуальної діяль- ності з певним терміном життя і морального старіння – найбільш масовий інно- ваційний товар.

2. Базове нововведення – комплекс взаємозв'язаних нововведень, що забез- печують потребу в нових продуктах або нова якість економічного зростання.

3. Нововведення в області техніки і технології – одне або декілька взаємо- зв'язаних нововведень, що створюють нову споживну цінність у матеріальній основі виробництва.

4. Програмне нововведення – комплекс базових нововведень і нововведень в області техніки або технології.

Функціонування ринку нововведень має свої особливості:

1. Ринок нововведень оперує товарами особливого роду, який можна від- чужувати в товаро-грошовій формі, але при цьому учасники повинні зважати на особливі якості інтелектуальної власності: наявність виняткового права на про- дукти, що залучаються до економічного обороту покупця, з одного боку, і ви- знання права власності на нововведення для продавця, з іншого. Для цього складається договір – ліцензія про право передачі нововведення. Таким чином, нововведення, що надходять в економічний оборот, супроводжуються закріп- леними за ними правами інтелектуальної власності. Багато товарів цього ринку реалізуються тільки з правом використання нововведення при збереженні прав власника і після передачі нововведення. Це, наприклад, право на винахід.

2. При торгівлі нововведеннями значною мірою відпадає одна з найбільш характерних ознак ринку – невідомий споживач. Як правило, ці операції відбу- ваються між вже відомими фірмами, оформляються договорами, в яких визна- чені не тільки ціни, умови постачання і т.п., але і гарантії на якість нововведен- ня, яке буде виявлене лише в подальшому при реальному його споживанні. Це особливо стосується споживання (використання нової техніки або технології).

3. Науковий продукт (винахід, закріплений патентами) не відчужується від інноваційної організації (вченого) і при його використанні в руках покупця не знищується, як всі інші товари. Більше того, даний товар – ліцензія як право використання запатентованого винаходу, може бути продана його власником

багато разів. Чим більше повторюється продаж такого товару, тим більше суку- пний економічний результат має дане нововведення. Але може мати місце та- кож і варіант продажу, коли перший покупець обумовлює в договорі подальше розповсюдження даного нововведення.

4. Найважливішою особливістю ринку нововведень є ціноутворення. Відо- мо, що ціна як форма вартості товару складається на ринку в результаті стихій- ного і масового прирівнювання різних трудових витрат, нормування суспільно- необхідних витрат, що лежать в основі вартості товару. Крім того, під впливом співвідношення ринкового попиту і ринкової пропозиції ціна коливається, від- хиляється від вартості товару в той або інший бік. Це стосується товарів масо- вого виробництва і ринкового попиту в умовах вільної конкуренції.

На ринку нововведень складається інша ситуація. Тут представлені одини- чні товари, стихійний характер обміну, як правило, відсутній, має місце моно- польне володіння товаром або монопсонія споживача цього товару. У цих умо- вах товар-нововведення не може мати вартості, воно не може бути підведене під загальну рубрику абстрактної праці. Крім того, треба мати на увазі ту голо- вну обставину, що даний товар є результатом наукової праці, яка носить спе- цифічний індивідуальний і творчий характер і не може бути зведена до простої праці, що лежить в основі вартості. У класичному сенсі наукова праця не виро- бляє вартості.

Споживна вартість нововведення, яка чинить вплив на ринковий попит (і на ціну товару) також носить відносний характер. Саме по собі нововведення, окрім досвідченої партії або дослідного зразка, не має прямої споживної варто- сті. Але використане або пристосоване до потреб виробництва, воно може при- вести до створення нових споживних вартостей. Отже, споживна вартість ново- введення опосередкована і виявляється в іншому товарі, інтелектуальний про- дукт може перейти з сфери науки в сферу виробництва й одержати споживну вартість, перевтілившись в нову продукцію, нові засоби праці, нову технологію.

Яким же чином визначається ціна на даному ринку?

Головним і навіть винятковим орієнтиром визначення ціни на нововведен- ня виступає специфічний ефект, що дає наукова праця та її товар. Цей ефект утворюється в безпосередньому використанні нововведення, тобто у виробниц- тві покупця. Капіталізований ефект нововведення, виражений в коштах, складає основний зміст ринкової ціни товару-нововведення.

Ефект від використання нововведення зрештою виступає у формі додатко- вого прибутку. Він зменшується за ступенем морального старіння нововведен- ня. Часто у практиці відносин цей ефект є предметом розподілу між покупцем і продавцем. У цьому випадку купівля-продаж здійснюється у вигляді договору, що діє на визначений період часу

Все це говорить про те, що функціонування ринку нововведень суттєво відрізняється від звичайного ринку і наближається до рентних відносин.