Базові принципи інвестування

У теорії і практиці підприємництва визначилися наступні принципи інвес- тування:

– альтернативність вибору;

– урахування граничної ефективності;

– принцип зв'язаності і зв'язності витрат;

– принцип поєднання матеріальних і грошових оцінок інвестицій;

– принцип адаптаційних витрат;

– принцип мультиплікатора;

– Q -принцип;

– принцип обліку ризиків.

Принцип альтернативності вибору характерний для всієї підприємницької діяльності, але особливо він важливий на початковому етапі вкладення капіта- лу. На основі аналізу економічної інформації, одержаної шляхом маркетингово- го дослідження ринку визначається напрям вкладень і можливі варіанти проек- тів, для кожного варіанта складається програма, що має наступні елементи:

На основі порівняння варіантів обирається найбільш ефективний. За виб- раним варіантом порівняння витрат – результатів повинно здійснюватися до ін- вестування, в ході інвестування і після інвестування.

Принцип граничної ефективності інвестування відображає закон, згідно з яким за ступенем кожного подальшого вкладення капіталу його економічна ефективність знижується. Це видно з наступного графіка:

Ефективність А

інвестицій

С

0 Q опт

Q інвестицій

Умовні позначення: крива АВ – гранична економічна ефективність; С – се- редня ефективність; Q опт – оптимальна величина інвестицій.

Зміст даного закону полягає в тому, що накопичення одного і того ж виро- бничого ресурсу пов'язане зі зменшенням приросту ефективності, хоча сума ефективності може збільшуватися. Тому крива ефективності носить спадний характер.

Практичний сенс даної закономірності полягає в тому, що бізнесмен за до- помогою досконалих даних про ефективність та інформацію про існуючу в кра- їні середню ефективність може визначити оптимальний розмір інвестицій, за межами якого інвестиції принесуть нижчу ефективність, ніж середня. На графі- ку середня ефективність визначається точкою С, а відповідний об'єм інвестицій

– Q оптимальний.

Крутість графіка залежить від темпу зростання витрат виробництва, від рі- вня цін на готову продукцію, від ступеня освоєння техніки та інших факторів, що чинять вплив на кінцеві результати виробничої діяльності. Суттєвий вплив на крутизну графіка і точку С на кривій АВ надає ступінь новизни техніки, тех- нології і кінцевого продукту. Інвестиції, що матеріалізовані у сучасних високих технологіях, у гнучких інформаційних системах виробництва, забезпечують триваліший період отримання підвищеного економічного ефекту порівняно з середнім його рівнем. Точка С буде рухатись праворуч.

Принцип зв'язаності і зв'язності витрат полягає в тому, що свобода вибору варіанта інвестицій має місце тільки на початковому етапі. Як тільки зроблений перший реальний крок в матеріалізації грошових коштів, початкова свобода рішень змінюється з усе найбільшими обмеженнями. Наприклад, бізнесмен ви- брав варіант придбати верстат певної марки, маючи на увазі вибраний варіант технології. За верстат виплачені гроші, або він узятий в кредит. Але виявилось, що з'явилася нова, продуктивніша технологія і даний верстат вже не потрібен. Виправити помилку, звичайно, можна. Скажімо, невдалий верстат продати. Але бізнесмен втрачає час і гроші, оскільки витрати, як правило, зростуть. Щоб по- дібного не трапилося, необхідно завчасно ретельно прораховувати ефективність інвестиційного проекту. Вдало вибраний варіант капітальних вкладень означає, що початковий крок у придбанні устаткування визначить подальшу програму організації ефективного виробництва.

Принцип поєднання матеріальних і грошових оцінок ефективності капіта- льних вкладень полягає в комплексному підході до розрахунків.

Існують три варіанти оцінки ефективності:

1. Вартісний, грошовий аналіз ефективності здійснюється шляхом порів- няння цін випуску з витратами в грошовій формі. Світовий досвід інвестування показує, що спиратися тільки на грошову оцінку ефективності недостатньо. Особливо помилковий такий підхід в умовах непередбачуваної інфляції. Ска- жімо, зростання об'ємів випуску може впасти, устаткування дасть зменшену віддачу, але інфляція приховає реальне положення справ.

2. Чисто технічний підхід оцінки ефективності не враховує ринкової оцін- ки бізнесу.

3. Поєднання грошових і технічних критеріїв ефективності значно надій- ніше за два перших. Він ураховує ту обставину, що багато що залежить від тех- нології, закладеної в інвестиційному проекті. Але ринкова ситуація також ро- бить вплив на економічні результати бізнесу. Тому в розрахунках необхідно ви- тримувати комплексний підхід до оцінки ефективності інвестицій.

Принцип адаптаційних витрат враховує ціну пристосованості виробництва до нових умов. Вони вимірюються сумою цін випуску, який втрачений від рео- рганізації виробництва, перепідготовки кадрів та інші зміни, які викликані тим, що нове устаткування повинно бути освоєно. Практично завжди існує тимчасо- ве відставання (лаг часу) між рішенням про нове інвестування і початком його практичної реалізації. Навіть акції або облігації вимагають часу для вигідного продажу.

Втрата часу на адаптацію означає омертвління капіталу, зниження його прибутковості і збільшення терміну окупності. Але щоб не втратити цю части- ну капіталу, слід адаптаційні витрати включати у розрахунок собівартості нової продукції. Зрозуміло, що кожен підприємець прагне ці витрати мінімізувати.

Принцип мультиплікатора (множника) спирається на урахування взаємо- зв'язку галузей. Наприклад, зростання попиту на автомобілі автоматично визи- ває зростання попиту на технологічно сумісні товари: метал, пластмасу, гуму і т.д. Знання технології даного виробництва дозволяє обчислити коефіцієнти за- лежності (кореляції) і мультиплікаційний ефект будь-якого зв'язаного продукту. Мультиплікаційна дія первинних інвестицій в будь-яке виробництво поді-

бно до каменя, кинутого у воду – від нього розходяться круги хвиль, взаємо- зв'язані галузі діють один на одного подібним чином. Якщо, наприклад, відо- мий прогноз про суттєве збільшення випуску автомашин, а бізнесмен займаєть- ся виробництвом змащувальних мастил, то можна обчислити можливе збіль- шення цього виробництва в очікуванні зростання ринкового попиту на цю про- дукцію. Урахування мультиплікаційної залежності взаємозв'язаних виробництв дає можливість коректувати плани інвестицій тих або інших підприємців у по- трібному напрямі.

Q -принцип – це залежність між оцінкою на фондовій або товарній біржі кінцевої продукції, що є результатом інвестицій, з одного боку, та вартістю (або собівартістю) виробництва, з іншого. Так, зростання ринкової (біржової) оцінки будинків по відношенню до поточної вартості їхньогго будівництва може сти-

мулювати житлове будівництво, якщо це відношення суттєво більше за одини- цю. Таким чином, вигідність інвестування прив'язується до співвідношення між ціною попиту (біржова оцінка) й ціною пропозиції.

Якщо йдеться про покупку цілої фірми або цілого заводу то:

Біржева вартість фірми

Q оцінка = витрати

відшкодування

.

її матеріальної частини

Досвід західних фірм показує, що Q -принцип особливо часто застосову- ється в таких галузях, як транспорт, автомобілебудування, авіабудування, ко- льорова металургія, виробництво пластмас. Але він не застосовується у галузях, що регулюються державою, наприклад, у нафтогазовидобуванні.

Принцип обліку ризиків особливо важливий для інвестицій, що направля- ються на об'єкти нововведень. Існує декілька видів ризиків.

Ринковий ризик визначається можливістю втрати інвестованого капіталу у зв'язку зі зміною, рухом попиту і пропозиції на кінцеву продукцію та ціни на фактори її виробництва.

Бізнес-ризик виражається у достовірності економічної оцінки ефективності нововведень, а також у тривалості інвестиційного періоду. На цей вид ризику чинить вплив організація підприємства, кваліфікація персоналу, правові питан- ня, податки та ін.

Фінансовий ризик пов'язаний зі зниженням купівельної спроможності кош- тів і знеціненням активів у період інвестування і комерційної реалізації готової продукції. Звідси виникає необхідність опрацьовування фінансового профілю інноваційного проекту, а також аналіз фінансового стану підприємства, в якому намічається здійснити нововведення. Для цього застосовується система спеціа- льних показників і коефіцієнтів, що відбивають стан об'єкта до і після інвесту- вання (показники ліквідності, платоспроможності та ін.).