Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Джерела інвестування
Інноваційна діяльність, результати якої є основою нововведень, збігаються з діяльністю інвестиційної. У відповідності до чинного законодавства України інвестиційна діяльність може фінансуватися за рахунок: – власних фінансових ресурсів; – позикових фінансових коштів інвестора; – залучених фінансових коштів; – грошових засобів підприємств, що централізуються об'єднаннями; – інвестиційних асигнувань з бюджетів; – іноземних інвестицій. Розглянемо докладніше найбільш важливі джерела інвестицій. Власні засоби інвестування – це прибуток, амортизаційні відрахування та інші грошові накопичення. Прибуток як головна форма доходу підприємства, що виражає вартість додаткового продукту, є узагальнюючим показником усієї господарської діяльності підприємства. Після сплати податків та інших плате- жів у підприємства залишається чистий прибуток, частину якого можна спря- мувати на інвестиції, тобто капітальні вкладення. Іншим крупним джерелом фінансування інвестицій на підприємствах ви- ступають амортизаційні відрахування. Відомо, що амортизаційні засоби нако- пичуються в спеціальному фонді за ступенем зносу устаткування і можуть бути спрямовані для розширення й оновлення основного капіталу підприємства. В умовах зростаючої конкуренції фірми можуть уводити режим прискореної амо- ртизації для того, щоб скоротити оборот основних фондів, прискорити заміну морально застарілого устаткування новими засобами виробництва. Прискорена амортизація як стимул інвестування здійснюється двома спо- собами. Спосіб перший полягає в штучному скороченні термінів служби і відпові- дного збільшення норми амортизації. Якщо амортизація збільшується, напри- клад, удвічі, то штучно зростає собівартість проведеного товару. За незмінної ринкової ціни прибуток зменшується. Якщо відсоток податку на прибуток та- кож залишається незмінним, сума податку падає. Наведемо спрощений при- клад, припустимо, що структура вартості (за умови, що постійний капітал дорі- внює амортизації) виглядає таким чином: 20 А + 30 V + 30 М = 80, де А – амортизація (або постійний капітал); V – змінний капітал або заробітна платня; М – вартість додаткового продукту. При незмінній ціні (80) і збільшенні удвічі амортизації структура вартості (ціни) буде наступною: 40 А + 30 V + 10 М = 80. Якщо вважати постійним відсоток податку з прибутку, наприклад, що до- рівнює 20%, то: – у першому випадку підприємство платить податок 6 грн.; – у другому – тільки 2 грн. У результаті підприємство може збільшити фонд амортизації вдвічі й оде- ржати деякий надлишок чистого прибутку за рахунок зменшення суми податку. Другий спосіб прискореної амортизації полягає в тому, що без скорочення термінів служби основного капіталу окремим фірмам дозволяється (або вони це роблять за власною ініціативою) протягом низки років на нову продукцію нара- ховувати підвищену норму амортизації, але в подальші роки ця норма може бу- ти суттєво знижена. До внутрішніх джерел інвестування відноситься й акціонерний капітал, коли підприємство перетворюється на акціонерне і випускає цінні папери – ак- ції. Будучи реалізованими на фондовому ринку, акції приносять підприємству додатковий капітал у вигляді коштів. Позикові фінансові кошти – це кредити банку. Інвестором тут виступає банк, що стягує відсоток з позичальника. Позиковий відсоток регулює відноси- ни між кредитором і позичальником. Інвестування нововведень припускає рин- кову ситуацію, за якої позиковий відсоток суттєво нижче за середній прибуток, очікуваний від використання нововведення. Основою кредитних відносин позичальника з банком є кредитний договір. У цьому документі передбачається низка умов суми кредиту, терміни і порядок їх використання, відсоткові ставки, порядок повернення кредиту і форми його забезпечення (застава, доручення та ін.). Для отримання банківського кредиту фірмі-позичальнику необхідно надати ряд документів, що свідчать про стан го- сподарської діяльності: статут про створення підприємства, бухгалтерський ба- ланс на останню звітну дату, завірений податковою інспекцією, техніко- економічне обґрунтування передбачуваних капітальних вкладень. Одним з перспективних напрямів інвестування у даний час стає лізинг. Лі- зинг є довготерміновою орендою машин, устаткування, транспортних засобів, споруд виробничого характеру. Для орендаря орендна платня є формою інвес- тування, оскільки він одержує в своє розпорядження реальні кошти виробницт- ва й організовує випуск продукції, для орендодавця орендна платня виступає додатковим джерелом засобів (типу амортизації), які він може використовувати для розширення матеріальної бази свого виробництва, оновлення і т.п. Всі лізингові операції діляться на два типи: – оперативний лізинг з неповною окупністю; – фінансовий лізинг з повною окупністю. Оперативний лізинг – це всі операції, в яких витрати орендодавця пов'язані з придбанням майна, що здається в оренду, окупаються частково, терміни орен- ди не охоплюють повного фізичного зносу устаткування. Власник устаткування одержує тільки частину вартості свого устаткування. Після закінчення установ- леного терміну майно повертається орендодавцю і може здаватися в оренду ще раз. Терміни оренди можуть бути короткими – до 1 року, або середньотерміно- вими – до 3-х років. Фінансовий лізинг передбачає виплату суми орендної платні, яка показує повну амортизацію машин і устаткування з деяким надлишком у вигляді при- бутку. Як посередник в цьому лізингу може виступати банк. Таким чином, якщо устаткування з будь-якої причини виявилося зайвим або тимчасово не використовуваним, воно може стати об'єктом лізингових опе- рацій, що сприяє розвитку інвестиційній діяльності й оновленню. У ряді країн інвестиційний процес регулюється державою через податкову політику за такими напрямами: – при нарахуванні податку на прибуток з неї вилучається та сума, яка йде на фінансування капітальних вкладень; – звільняється від оподаткування та частина прибутку, яка йде на пога- шення кредитів у банку і використовуваних для виробничого інвестування під- приємством; – уводяться різного виду відкладання податкових платежів у випадку, як- що підприємство укладає інвестиційний договір; – використовуються державні замовлення на капітальне будівництво, що розміщуються на конкурсній основі, за яких інвестування здійснюється за ра- хунок державного (або муніципального) бюджету. Інвестиційна діяльність фірми спирається на урахування базових принци- пів інвестування.
|