Інноваційна стратегія фірми в умовах конкуренції

Цілеспрямована інноваційна діяльність підприємця, яка сьогодні перетво- рилася на головний фактор підвищення економічної ефективності, визначає ін- новаційну стратегію фірми. Інноваційна стратегія – це концепція головної ме- ти фірми і підлеглого їй набору методів і дій, спрямованих на прискорення тем- пів впровадження в практику виробництва, новітніх досягнень науки і техніки. Вона включає розроблений менеджмент з довготривалої стратегічної установки на оновлення виробництв відповідний розподіл ресурсів і зосередження їх на розв’язання головних задач, пов'язаних з даною установкою, а також визначен- ня положення і функцій своєї фірми в конкурентному середовищі. За станом такої діяльності і за досягнутим інноваційним рівнем виробництва можна суди- ти про конкурентоспроможність тих або інших суб'єктів економіки.

Виділяють шість основних типів інноваційних стратегій фірми:

Традиційна. Поведінка фірм заснована на прагненні до збереження і ста- білізації позиції на даному ринку. Вони володіють слабким інноваційним поте- нціалом і зберігають свій об'єм ринку за рахунок підвищення якості продукції,

надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантією збереження споживчих вла- стивостей своєї продукції. Такого роду фірми звичайно задовольняють тради- ційні потреби населення, що вже склалися. Наприклад, невеликий ресторан не обов'язково гірше за крупний подібного виду виробництва, особливо, якщо він необхідний місцевому населенню.

Опортуністська. Заснована на виготовленні особливо високоякісної про- дукції, призначеної для вузького кола споживачів, що дозволяє фірмі контро- лювати невелику кількість ринкового сегмента (ринкову нішу). Пошук і моно- польне використання таких ринкових ніш потребує значних адаптаційних влас- тивостей – глибокого вивчення структури і динаміки потреб ринку, наявності висококваліфікованої робочої сили, сучасного обладнання та ін.

Імітаційна. Орієнтована на придбання нововведень на ринку „ноу-хау”. Дуже часто вкладення капіталу у виробництво, заснованого на ліцензіях, знач- но вигідніше, ніж на власних розробках. Більше того, проглядається парадокса- льна тенденція, яка полягає в тому, що створюють нововведення одні фірми, а основний економічний ефект одержують інші. Це часто стосується абсолютно нових, проривних товарів або технологій. Відомо, наприклад, що найвдаліші моделі ЕОМ вперше були створені в Україні (у науково-дослідному інституті інформатики). Ці ідеї і дослідження були продовжені в США у відомій компанії

«IBM», яка займає нині по виробництву комп'ютерів перше місце в світі. Укра- їна ж є крупним покупцем цього товару.

До імітаційної стратегії відноситься також і пряме запозичення ідей і но- вих моделей без придбання будь-яких ліцензій. Ця практика вельми поширена в міжнародній торгівлі, коли країна набуває нової моделі будь-якого устаткуван- ня, а потім організовує його виробництво в своїй країні.

Оборонна. Не претендуючи на провідні позиції у галузі, фірма на основі нарощування технічного рівня виробництва переслідує мету йти за іншими у техніко-технологічному розвитку; це варіант традиційної поведінки, коли роз- робки нововведень обмежені і ведуться в уже відомих напрямах. Мета цих до- сліджень також обмежена тим, щоб не відстати від лідерів.

Залежна. Має місце у фірмах, які працюють під патронатом великих фірм. Звичайно це малі фірми. Вони мають відносну самостійність в управлінні і ор- ганізації, але виконують науково-дослідні теми за узгодженням із великою фір- мою. Остання забезпечує дану фірму технологіями і кредитами. Така система організації науково-дослідної роботи характерна для великих японських компа- ній, навколо яких діє ціла система таких малих фірм.

Наступальна. Полягає в тому, що фірма ставить собі мету бути першою на ринку зі своїм кінцевим товаром або технологією. Тут вся організаційна структура спрямована на активний пошук і розробку нововведень; нові ідеї пе- ретворюються на частину щоденної роботи колективу.

Наступальна інноваційна стратегія ґрунтується не на окремій разовій інно- вації, а на цілій серії інновацій. Вона орієнтується на досягненні довготерміно- вих цілей і програм. Її діяльність пов'язана з підвищеним ризиком, але у разі успішної реалізації приводить до значних результатів. Ця стратегія вимагає ви-

сокої кваліфікації, матеріальних ресурсів, використовуваних для дослідницької і конструкторської роботи. Для цього необхідні:

– добре організований ефективний інноваційний процес;

– наявність новаторів-творців; значний науковий потенціал;

– схильне до нових ідей, нетрадиційно мисляче керівництво;

– хороше знання ринку (наявність маркетингової організації).

Такі фірми понад усе відповідають сучасним умовам динамічного техніч- ного прогресу, вони випереджають час, здійснюють прорив у науці і техніці, в своїй діяльності вони спираються на закономірності технічного прогресу, який характеризується великими і малими циклами як в області технології, техніки, так і в області кінцевого продукту, що йде в особисте споживання.

Наведена у табл. 4.2 порівняльна характеристика інноваційних стратегій свідчить про диференціацію інноваційного ефекту – його максимальне значен- ня при наступальній інноваційній стратегії і мінімальне – при традиційній стра- тегії [7, додат.].

Таблиця 4.2 – Порівняльна характеристика інноваційних стратегій фірми

Останні десятиліття дають багато прикладів, коли зміна технологій означає зникнення не тільки окремих видів продукції, але й цілих галузей, що супрово- джується банкрутством одних корпорацій і зльотом інших. Така ситуація ши- роко відома в електронній промисловості західних країн. Так, у середині 50-х років ХХ століття, на початку сучасної електроніки, об'єм продаж електронних ламп складав приблизно 700 млн. дол.; продаж транзисторів був у 100 разів менший. Але за чверть століття відбувся перехід до транзисторів та інтеграль- них схем. У галузі відбулася повна зміна лідерів [9, с. 116].

Значна частина інновацій проривного характеру здійснюється великими фірмами, що мають великий науково-конструкторський потенціал. Разом з цим в зарубіжних країнах одержали розвиток спеціальні інноваційні компанії сере- днього і навіть малого бізнесу. Вони звичайно організовані в товариства з об-

меженою відповідальністю. Капітал цих компаній носить ризиковий характер, оскільки багато хто з них часто розоряється. Але ці компанії не є центрами ін- новацій. Будь-яка людина або група людей може до них звертатися з будь-якою науково-технічною ідеєю. Інноваційна фірма оцінює цю ідею з багатьох сторін

– економічної ефективності, можливостей ринку та ін. і вирішує питання про виділення засобів для її реалізації. Фірма може продати остаточний варіант но- винки або сама організувати виробництво.

Зарубіжний досвід підказує необхідність забезпечення підвищених вимог до кадрів таких інноваційних фірм. Як правило, тут збираються висококваліфі- ковані фахівці. Керівником є ініціатор нововведень, виключно цілеспрямована, працездатна і комунікабельна людина, що уміє працювати з людьми, особисто брати участь у діяльності всіх ланок фірми. Тут характерне спрощене управлін- ня, створюється згуртована команда однодумців, яка здатна не зважати на ви- трати робочого часу заради досягнення загальної мети. Успіх багато в чому ви- значає постановка конструкторської роботи. Всі учасники повинні бути особис- то зацікавлені у кінцевому результаті і звичайно мають в капіталі фірми свою частку.

Основна риса невеликих інноваційних фірм полягає в їх вузькій спеціалі- зації. Вони працюють над створенням одного-двох продуктів, а час їх розробки суттєво скорочується порівняно з великими фірмами. Великі фірми звичайно проводять масову продукцію і в різноманітному асортименті. Дрібні фірми – новатори їх обходять у конкуренції за рахунок створення абсолютно нових ви- робів.

Частка інноваційних дрібних фірм непередбачувана. Вони не завжди мо- жуть одержати прибуток, частка з них стають банкротами або поглинаються могутнішими конкурентами, але, проте ці фірми є підбурниками спокою, дже- релами структурних перебудов. На перших порах їм часто доводиться долати традиційні потреби, що склалися, розширюючи їх або якісно змінюючи. Тому в програму створення нового продукту часто входить не тільки всі етапи ство- рення нового продукту, але і доведення готового продукту до реального спожи- вача. Так, фірма «Інтел» в Німеччині випустила перший в світі мікропроцесор. Але ним ніхто не зацікавився. Але фірма організувала для сотень компаній спе- ціальні курси, на яких навчала застосуванню нових приладів. В результаті по- пит зріс.

Глибока спеціалізація в поєднанні з інноваціями дає можливість виграти і відстояти ринок відносно невеликим фірмам в їх конкуренції з великими. Так, датська фірма «Бюль енд Кір» контролює 85% європейського ринку апаратів для вимірювання тиску очей. Її позиції на цьому сегменті багато разів перевер- шують присутність на цьому ринку найближчого конкурента – японського еле- ктронного гіганта «Тошиба». Останній не може витіснити з ринку дрібну фір- му, хоча володіє могутніми дослідницькими лабораторіями і сучасними техно- логіями. Основна причина полягає у вузькій спеціалізації невеликої інновацій- ної фірми.