Форми підприємництва в Україні

Яким чином підприємці організують свою справу в Україні? Відповідно до Закону України «Про власність» в Україні визначені напрями й форми органі-

зації підприємницької діяльності. За видами або напрямами підприємницька ді- яльність підрозділяється на:

– виробниче підприємництво;

– комерційне підприємництво;

– фінансове підприємництво;

– консультативне підприємництво. Розглянемо докладніше.

Виробниче підприємництво є провідним напрямом економічної діяльності, тому що воно визначає всі інші її види. Тут здійснюється виробництво товарів і послуг, створюються певні духовні цінності. Однак саме ця сфера діяльності при переході до ринку перетерпіла найбільші негативні зміни в Україні: розпа- лися господарські зв'язки, порушилося матеріально-технічне забезпечення, різ- ко впав збут продукції, погіршилося фінансове становище підприємств. У від- будовний період економіки й пожвавлення підприємництва в країні в області виробництва стали розвиватися наступні напрями виробничого бізнесу: іннова- ційне, науково-технічне, виробництво товарів, надання послуг, виробниче спо- живання товарів, виробниче споживання послуг.

Будь-який підприємець, що вирішив зайнятися виробничою діяльністю, насамперед, повинен визначити конкретний вид товарів і послуг, які він має намір виробляти. Далі, він через маркетинг виявляє ринкову потребу в даних видах товарів або послуг. Уже на цьому етапі він вступає в ділові контакти з потенційними споживачами свого товару – оптово-торговельними організація- ми й укладає з ними контракти. Останні зводять до мінімуму підприємницький ризик. Наступний етап виробничого підприємництва полягає в конкретній ор- ганізації свого підприємства – придбання факторів виробництва: засобів вироб- ництва, робочої сили й інформації. На цьому етапі підприємець входить у діло- ві відносини з агентами ринку по залученню матеріальних і трудових ресурсів і вступає у відносини з фінансовими установами. Після організації технологічно- го процесу, випуску й реалізації продукції підприємець оцінює результати своєї діяльності за величиною чистого прибутку й рентабельності.

Комерційне підприємництво розвивається у вигляді торговельного, торго- во-закупівельного, торговельно-посередницького підприємництва, а також то- варних бірж.

Основний зміст комерційного підприємництва становлять операції й угоди по купівлі-продажу (перепродажу) товарів і послуг. Перш ніж приступити до комерційної справи, необхідно виконати маркетинговий аналіз ринку. За допомогою маркетингу здійснюються всі види життєвого циклу торговельного підприємства: дослідження ринку, просування товарів по каналах обігу до кінцевого споживача, фінансове забезпечення й одержання прибутку. При цьому товари розрізняються за характеристикою попиту: перша група – це товари, які ще не завоювали ринок і тому потребують підвищеної уваги й оцінки з погляду їх можливого ринкового споживання; друга група – товари традиційні, що користуються стійким попитом. На основі даних маркетингу складається бізнес-план, у якому повинна бути відображена програма дій по здійсненню угоди, розрахунок витрат й очікувані результати. У загальному

вигляді програма будь-якої комерційної справи включає наступне:

– наймання працівників для виконання торговельно-посередницьких по- слуг;

– придбання або наймання приміщень, складів, баз, торговельних точок;

– придбання товару для наступного його продажу;

– залучення коштів у кредит для фінансування угоди й наступне повернен- ня кредитів з відсотками;

– одержання або придбання необхідної інформації для планування, оформ- лення угоди:

– реалізація товарів за заздалегідь розрахованими цінами, або за цінами з відхиленнями від планових;

– реєстрація угоди, виплата податків.

Всі основні заходи комерційної справи погоджуються між собою щодо те- рмінів. Якщо угода носить великий і тривалий характер, рекомендується розро- бляти план-графік виконання робіт із вказівкою термінів і виконавців.

Фінансове підприємництво включає банківську систему країни, страхові, аудиторські компанії, а також фондові біржі.

У сучасній Україні основним полем діяльності фінансового підприємницт- ва є комерційні банки. Інші види цього бізнесу перебувають ще в початкових формах розвитку.

У країні діють понад 200 комерційних банків. Особливість їхньої діяльнос- ті, по-перше, в тому, що вони залучають кошти підприємств на тривалий тер- мін, а позичають на відносно короткі терміни. Вони піддані ризику банкрутст- ва, оскільки повинні виплачувати своїм кредиторам відсотки у термін, а резерв- ні фонди ще мінімальні. Затримка за будь-яких причин позичальників грошей ставить банк під загрозу зриву термінів виплати відсотків.

Інша особливість комерційних банків сучасної України полягає у тому, що здебільшого вони не мають можливості надання довготермінових кредитів у значних розмірах, тому що не мають відповідних коштів. Відомо, що в розви- нених країнах головним джерелом доходів комерційних банків служать саме довготермінові кредити. Звідси й нестійкість доходу національних комерційних банків.

Консультативне підприємництво – це платна комерційна консультація з питань управління. У західній практиці одержала назву консалтинг.

Менеджмент-консалтинг полягає в наданні незалежних порад і допомоги з питань управління, включаючи визначення й оцінку проблем або можливостей, а також рекомендації відповідних заходів і допомога в їхній реалізації.

У розвинених країнах вкладення коштів в інтелектуальний капітал у формі консалтингових послуг є не менш ефективними, ніж вкладення в нове облад- нання. В Україні поки мало використовується, хоча в країні є значний інтелек- туальний потенціал у сфері економіки й управління.

Консалтингові послуги можуть здійснюватися у формі усних разових по- рад, а також у вигляді проектів.

Консалтингові проекти включають наступні основні етапи:

– виявлення проблем – діагностика стану підприємства;

– розробка рішень, проекту;

– здійснення рішень, проекту.

Залежно від обсягу проблем і проекту ця робота займає від декількох днів до декількох місяців. Іноді контакти з клієнтами можуть бути багаторічними.

Методи консультування різноманітні. Найбільш застосовувані три види консультування: експертне, процесне й навчальне.

При експертному консультуванні консультант самостійно здійснює діаг- ностику, розробку рішень і рекомендацій з їхнього впровадження. Клієнт при цьому лише забезпечує консультанта необхідною інформацією. У процесному консультуванні фахівці консалтингової фірми при розробці проекту активно взаємодіють з клієнтом, аналізують і спільно розробляють пропозиції. У навча- льному консультуванні головне завдання фахівців у тому, щоб підготувати пер- сонал підприємства для вироблення самостійних рішень. Із цією метою вони проводять у клієнта лекції, семінари, розробляють навчальні посібники, надаю- чи тим самим всю необхідну теоретичну й практичну інформацію. На практиці всі методи консультування можуть бути застосовані в комплексі.