Переваги та негативні сторони ринку. Типи поведінки бізнесмена у конкурентному середовищі

За минулі тисячоліття існування товаро-грошових відносин і панування ринкового обміну досить чітко визначилися позитивні й негативні їхні наслід- ки. Ринкові відносини реалізували свої переваги як необхідний і закономірний спосіб прогресивного розвитку суспільного виробництва. Вони були також природничо-історичним середовищем і засобом розвитку самої людини, поту- жним стимулом нагромадження його трудових навичок і суспільної свідомості. Світовий досвід показав, що відхилення від цього типу суспільного виробницт- ва призводить або до замкнутості суспільства, всебічної відсталості й вимиран- ня, або до такого зниження ефективності виробничої й невиробничої діяльності, що суспільство за деякий термін усвідомлює безвихідність колії свого розвитку. Саме ця остання обставина стала головною причиною розпаду СРСР і переходу пострадянських країн на шлях здійснення ринкового реформування всієї госпо- дарської діяльності.

Позитивні сторони ринкових відносин в їхньому короткому викладі вира- жаються в наступному:

– ринок являє собою самий ефективний метод організації виробництва й створення необхідного для суспільства продукту. Ринок стимулює зниження всіх витрат – матеріалів, робочої сили, техніки на одиницю виробленої продук- ції, забезпечуючи зниження сумарного робочого часу. Тим самим ринок дає по- тужний імпульс удосконалюванню виробництва, розвитку науково-технічного прогресу;

– ринок – найбільш ефективний спосіб функціонування всього народного господарства, тому що забезпечує раціональний розподіл і використання всіх видів ресурсів, продуктів і доходів, установлює й підтримує динамічну рівнова- гу виробництва й споживання в межах окремих ринків, регіонів і країни в ціло- му;

– ринок виступає також засобом забезпечення динамічності й гармонії економічних інтересів різних груп населення;

– будучи вираженням складної системи товаро-грошових відносин, ринок проте виступає досконалим і дуже простим інструментом, що на поверхні явищ

– у ринковому обміні – подає вичерпну інформацію про стан усієї економічної системи відносин. Ринкова ціна є винятково інформаційно місткою категорією;

– ринок – це універсальний регулятор економічного життя. При колосаль- ній розмаїтості виробництва й суспільних потреб він оперує єдиною мовою – ціною, – завдяки якої єдиною формою наділяється будь-яка потреба й кожне виробництво; через цю мову реалізується універсальний закон ринкового попи- ту та ринкової пропозиції; виявляються й вирівнюються суспільні пропорції. Це також означає, що через динаміку ринкової ціни переборюється дефіцит на то- вари й послуги;

– через ринкову ціну й відповідний попит на ринку формується механізм відбору високоякісних і добротних товарів, які здатні витримати конкуренцію

й, в остаточному підсумку, максимально задовольнити потреби членів суспіль- ства;

– ринок дає повну свободу дій у виборі рішень як підприємців, так і спо- живачів. Вони незалежні від будь-якого психологічного диктату. Разом з тим, ринковий механізм виключає волюнтаризм і суб'єктивізм, тому що економічні процеси об'єктивуються діями незалежних від індивідуальних рішень законів. Тому надбудовні ланки у вигляді бюрократичних вказівок або планових показ- ників стають зайвими;

– ринок характеризується також гнучкістю й високою пристосованістю до умов, що змінюються. Так, наприклад, в 70-ті роки XX століття різко підвищи- лися ціни на енергоносії. Ринкова економіка розвинених країн відреагувала тим, що у виробництво були уведені ресурсо- і енергозберігаючі технології. Це, у свою чергу, призвело до удосконалювання структури виробництва й дало по- штовх до створення умов для становлення елементів інформаційного суспільст- ва.

Все це говорить про те, що ринок реалізує вирішальні переваги економіч- ної системи. Він визначає й конкретизує традиційне завдання: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти й у якому напряму удосконалювати виробницт- во й суспільство в цілому.

Негативні сторони ринкових відносин, їхня історична обмеженість пов'я- зані з тим, що вони носять непрямий характер і здійснюються тільки за допомо- гою товарів.

Теоретична розробка цього питання й узагальнення історичної практики належить К. Марксу. Непряма форма зв'язку між людьми, об'єктивно виникає в умовах суспільного розподілу праці. Створюється ситуація, за якої:

– виникає протиріччя між приватною й суспільною працею;

– суспільна праця набуває форму абстрактної праці, відділяється від конк- ретні й здатна виявити себе лише в речовинному втіленні в речах, які одержу- ють властивість вартості;

– вартість як представник абстрактної праці й необхідний засіб обміну, у свою чергу, може виявити себе лише через форму вартості, яка будучи упред- метнена, відчужується від безпосереднього виробника;

– відчуження форми вартості означає утворення економічної форми суспі- льних відносин між людьми, в яких відбувається обмін результатами трудової діяльності як обмін товарами, тобто безпосередній обмін живою діяльністю в процесі праці замінюється обміном речей; виробничі відносини упредметню- ються;

– уречевлення виробничих відносин й їхнє відчуження від виробників не- минуче призводить до залежності людей від речей (товарів і грошей). Це пану- вання речової форми суспільної праці над виробниками даних речей у своєму розвитку приводить до панування людини над людиною;

– процес класової диференціації товаровиробників відбувається під чинні- стю закону вартості, що виражає рух вихідного протиріччя між приватною й суспільною працею, регулює трудову діяльність через ринковий обмін і стиму- лює суспільне виробництво в напряму його удосконалювання;

– будучи відокремленим і вільним у своїх рішеннях, виробник (підпри- ємець) здійснює свою діяльність у стихійному середовищі ринкових відносин, що несе невизначеність, конкуренцію й небезпеку руйнування, тому що суспі- льний характер його діяльності носить сховану форму й проявляється лише че- рез випадковий обмін товарами.

Таким чином, вихідне протиріччя між приватною й суспільною працею, породжуючи відчужену й упредметнену форму відносин між людьми, перехо- дить у класове протиріччя й у дію основного протиріччя капіталу – протиріччя між суспільним характером виробництва й приватною формою присвоєння йо- го результатів. Останнє лежить в основі найглибших протиріч між країнами, рішення яких здійснювалося за допомогою розв'язання світових війн.

Сучасна західна наука не відзначає цих негативних особливостей товаро- грошових відносин, але висуває інші, більш поверхневі явища:

1. Ринок не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів.

2. Він не має економічного механізму захисту навколишнього середовища. Тільки законодавчі акти можуть змусити підприємців вкладати кошти в різного роду споруди для очищення відходів своїх виробництв.

3. Ринок не може регулювати використання ресурсів, що належать всьому людству, наприклад, рибних багатств океану.

4. Ринок може сприяти розвитку виробництва товарів і послуг, які завда- ють шкоди суспільству й здоров'ю людини. Наприклад, наркотики, виробницт- во тютюну, спирту та ін.

5. Ринок не створює стимули для виробництва товарів і послуг колектив- ного користування – це дороги, суспільний транспорт та ін.

6. Ринок не забезпечує розвиток фундаментальних наукових досліджень, які не дають товарного ефекту.

7. Ринок орієнтований не на виробництво соціально-необхідних товарів, а на задоволення запитів тих, хто має гроші. Хоча ринок забезпечує високий сту- пінь свободи учасникам господарської діяльності, слабким і беззахисним вона не допоможе навіть вижити.

8. Ринок не гарантує право на працю й не забезпечує перерозподіл доходів, індивіди не захищені нічим, крім своєї праці; ринкові відносини безпосередньо пов'язані із кризами й безробіттям.

Негативні сторони ринку і його протиріччя носять наростаючий характер. Розвиток державного регулювання господарської діяльності й становлення змішаної економіки відкриває реальну можливість вирішити ці проблеми. Але це одночасно означає підрив товаро-грошових відносин й їхню історичну об- меженість.

У сучасній змішаній економіці ще переважає панування стихійних ринко- вих відносин. Тому ще залишається проблема вироблення раціональної поведі- нки підприємця в конкурентному середовищі.

Довготерміновою метою стійкої форми, як правило, є монополізація ринку товару або послуг для досягнення максимізації прибутку. Однак, жодна фірма за роки свого існування у розвинених країнах з ринковою економікою не зуміла монополізувати ринок, якщо не взяти до уваги тимчасові й локальні монополії.

Тому практично фірми здійснюють багатонапрямний пошук, що заснова- ний на ряді цільових настанов, таких як:

– монополізація ринку, хоча б у локальних розмірах;

– інтеграція з іншими фірмами у формі корпорацій;

– стабілізація своєї поведінки й зменшення ступеня ризику шляхом внут- рішніх перебудов і переходу на нові ринки.

Багатонапрямний пошук фірм – це типове явище для країн з розвиненою ринковою економікою. У цій стратегії постійно має місце прагнення до моно- полії, але дуже часто воно здійснюється через інтеграцію. Але в усякому об'єд- нанні кожна фірма, складова даного об'єднання, прагне досягти свого власного інтересу. Тому у великій корпорації конкуренція не зникає, хоча й набуває ін- ших форм (наприклад, по розподілу доходів усередині корпорації).

Вибір цільових настанов або їхнє поєднання здійснюється фірмами залеж- но від тієї ролі, яку відіграє фірма на ринку.

Відомий американський фахівець із маркетингу Ф. Котлер виділив наступ- ні типи конкурентів за їхньою рольовою функцією:

а) фірми-лідери. Вони на американському ринку мають приблизно частку 40%;

б) претенденти на лідерство мають 30% частку на ринку; в) фірми-аутсайдери – 20% на ринку;

г) «новачки» – обслуговують 10% ринку.

Четверта з названих груп не завжди має «свого» покупця. Вона повинна спочатку знайти дефіцит будь-яких товарів або послуг або, так звану «ринкову нішу» і закріпитися в ній. Обсяг цих ринкових потреб повинен бути достатній, щоб забезпечити прибутковість організації даного виробництва.

Третя група – фірми-аутсайдери – не вступають у конкуренцію з першими групами фірм. Це як правило, малі й середні фірми, які йдуть за першими двома групами по їхніх слідах. У багатьох країнах вони «живуть» за рахунок замов- лень провідних фірм.

Енергійна конкурентна боротьба розвертається між другою й першою групами фірм. Вони мають значний капітал, використовуваний у цій боротьбі шляхом відновлень виробництва; широко застосовується гнучка політика цін, реклами й багато інших методів, спрямованих на завоювання або відстоювання вже завойованих позицій на ринку. Тому «лідери» не почувають себе в безпеці, ряд суб'єктів цієї групи може перейти в другу групу, а з другої – у першу. І не завжди результат справи залежить від величини фірми й капіталу, тому що головне полягає у мобільності й здатності до відновлення техніки й продукції.

Відповідно до змістовної функції фірми виділяють наступні типи конку- рентів:

а) великі стійкі компанії, що здійснюють масове виробництво;

б) спеціалізовані компанії, що закріплюються в певних нішах; вони праг- нуть домогтися успіху в рамках цих ніш;

в) дрібні й середні фірми, що здійснюють експериментальні розробки. Во- ни випереджають суперників у нововведенні;

г) дрібні універсальні фірми, які використовують ефект гнучкості й високої маневреності.

Кожна фірма вільно вирішує питання про вибір тієї функції, що вона може виконати з найбільшою економічною ефективністю для себе й для ринку.

Наявність різнорідних конкурентів робить це економічне суперництво різ- номанітним і невичерпним, як за формами, так і за методами. В остаточному підсумку всі форми конкуренції служать суспільному прогресу.