Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ринок як середовище і сфера діяльності бізнесу. Особливості су- часного ринку, його структура та функції






Вироблення поняття ринку як економічної категорії відбувається протягом усього періоду розвитку капіталістичного виробництва. Загальна тенденція роз- витку теорії ринку полягає в прагненні розкрити ринок як основний механізм товаро-грошових відносин. Ця теорія спрямована на пізнання основ ефективно- го ведення справи.

Яким же чином визначити що таке ринок? У теоретичній літературі й по- всякденному житті термін «ринок» використовується в різних значеннях – від деякого місця збуту товарів до системи товаро-грошових відносин. Класики бу- ржуазної політичної економії, в особі А. Сміта й Д. Рікардо, вважали, що саме поняття ринку, яке лежить на поверхні господарських відносин, не вимагає ви- ділення його в особливу теоретичну проблему [6, с. 15-17].

Уперше визначення ринку спробував дати О. Курно. «Економісти мають на увазі під терміном «ринок» не будь-яку конкретну ринкову площу, на якій продаються й купуються предмети, – писав він, – а в цілому всякий район, де відносини покупців і продавців один з іншим настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко й швидко вирівнюватися» [7, с. 5]. На ідеї О. Курно спиралося багато економістів, зокрема представники «австрійської» школи – Е. Бем-Баверк і К. Менгер. А. Маршалл, позитивно оцінюючи поняття ринку, за О. Курно, підкреслює, що ринок найбільшою мірою відповідає своєму поняттю, коли в усіх його пунктах у той самий момент і за той самий продукт платять ту ж саму ціну [7, с. 6].

Різні теоретичні напрями в економічній літературі XIX і XX століть внесли ряд важливих характеристик у його розуміння. Так, у літературі представників ліберальної теорії підкреслюється, що відносини між суб’єктами можна вважа- ти справді ринковими лише тоді, коли суб’єкти мають реальну можливість ві- льного вибору. Добровільний характер цього вибору гарантує його економічну доцільність для кожного з учасників ринку. Тому самим загальним визначен- ням ринку виступає його трактування як сфери, в якій індивідууми вільно взає-


модіють й обмінюються, будучи обмежені лише правовими нормами. Розвива- ється ідея, висловлена ще А. Смітом про те, що ринок – це природний процес, породжений діями суб'єктів, кожний з яких переслідує свої цілі; зі стихії й хао- су їхніх дій складається економічний порядок.

Трохи інакше ринок розуміють монетаристи. Так, М. Фрідмен вважає, що ринок є спосіб координації дій його учасників, що забезпечує їм волю вибору.

Сучасна неокласична література підтримує ідеї А. Сміта й Д. Рікардо в на- прямку вихідних умов виникнення ринку. Такою умовою є економічна відо- кремленість учасників обміну, коли кожний з них здійснює відтворення за свій власний рахунок. Єдиним джерелом доходу може служити продаж товару, що перебуває у власності даного суб'єкта. Іншими словами, для виникнення ринку необхідне існування суб'єктів, що володіють правом власності на речі й послу- ги, що перебувають у їхньому винятковому розпорядженні. Розглядаючи ринок як взаємодію продавців і покупців, у результаті якого об'єкт їхніх відносин оде- ржує ціну, неокласики підкреслюють особливий системний механізм, що само- відтворює умови існування ринкової системи. Характерно, що об'єктами рин- кових угод неокласики розглядають не товари, а блага. У чому ж зміст підміни товарів благами?

Блага – це об'єкти, що приносять задоволення. Вони не завжди мають еко- номічні властивості, тобто це не тільки речі, але й послуги. Останні, на їхню думку, не мають економічних властивостей. Крім того, є блага й антиблага. Антиблага також є об'єктами ринку, але завдають шкоди споживачеві. Їхня оцінка ринком теж виражається в ціні, але вона негативна за своєю сутністю. Але на ринку рухаються, головним чином, блага. Їх варто класифікувати за ря- дом ознак: за характером споживання (особисте й загальне); за видами власнос- ті (приватна, кооперативна, акціонерна); блага суспільного споживання (парки, рибні запаси і т.п.).

У сучасній західній літературі, присвяченій аналізу ринку, переважає по- будова математичних і графічних моделей, що виражають ринковий попит та ринкову пропозицію, а також ринкову ціну рівноваги. Тим самим автори праг- нуть охарактеризувати економічний механізм ринку, залишаючись у межах то- варного обігу.

Найбільш обґрунтоване й повне поняття ринку ми знаходимо в класичній теорії трудової вартості К. Маркса. Тут із самого початку ставиться проблема дослідження вихідних причин, які є підгрунтям існування й розвитку ринку. У цьому аспекті проблеми К. Маркс спирався на теорію А. Сміта, який створив вчення про економічні стимули й поводження суб'єктів ринку, названих ним

«економічними особистостями». Діяльність цих суб'єктів забезпечує раціональ- не й ефективне функціонування всієї суспільної системи. Особисто вільний економічний суб'єкт, діючи у своїх інтересах, перебуває в умовах суспільного поділу праці, направляється «невидимою рукою» ринкових законів. «Раціона- льна людина, писав А. Сміт, – невидимою рукою направляється до мети... але, дбаючи лише про свої інтереси й цілі, вона служить інтересам суспільства» [12, c. 332].


У теоретичній концепції А.Сміта й К.Маркса ринок аж ніяк не є категорією чистого обміну або навіть обігу. Причини виникнення ринку лежать у стані безпосереднього виробництва, саме в суспільному поділі праці. Причому, Маркс розрізняючи види суспільного поділу праці, показує, що тільки поділ праці так званого першого типу, що зв'язаний з економічною відокремленістю суб'єктів, об'єктивно породжує товарні відносини й ринок. Що стосується сус- пільного поділу праці другого роду, який має місце в кооперації праці, він, на- впаки, підриває товарні відносини усередині даного співтовариства.

До поняття ринку відноситься також марксова характеристика двоїстого характеру праці, так само як і теорія економічного відчуження. Відомо, що в умовах суспільного поділу праці першого роду праця виробника поділяється на працю конкретну і працю абстрактну. Остання є формою суспільної праці, створює вартість і може виявитися тільки через втілення її в речах (які стають товарами) і відчуження її за допомогою ринкового обміну. Процес відчуження суспільної праці, витраченої виробником, здійснюється через товар, гроші й ка- пітал. Він не може виявити себе без своєї відчуженої форми – мінової вартості товару, а остання функціонує в мінових відносинах на ринку. На ринку ціна то- вару виступає як загальна грошова оцінка абстрактної праці; вона виражає вар- тість товару, створеного працею у виробництві, але аж ніяк не формується об- міном. Що стосується ринкового попиту та ринкової пропозиції, то їхнє спів- відношення може впливати лише на відхилення ціни від вартості в той або ін- ший бік.

Ринок – це форма трудового непрямого зв'язку із приводу обміну результа- тами своєї діяльності учасників суспільного виробництва. На ринку відбуваєть- ся стихійна взаємодія виробників і споживачів, які керуються своїми особисти- ми економічними інтересами. Але в ході їхньої взаємодії складаються відноси- ни, які регулюються незалежними від них об'єктивними законами, «невидимою рукою» трудових пропорцій – законом вартості: сума цін дорівнює сумі това- рів. Саме тому ціни ринку рухаються під деяким впливом ринкового попиту та ринкової пропозиції навколо невидимої, але об'єктивно діючої сутності – вели- чини суспільно-необхідних витрат праці, у результаті яких створена вартість товару. Закон вартості – це закон еквівалентного обміну, який за суспільними трудовими витратами діє в трьох напрямах. Він є стихійним регулятором суспі- льних пропорцій у виробництві й обігу; виступає стихійним стимулятором еко- номічної ефективності індивідуального та суспільного виробництва; класовим диференціатором виробників на збіднілих і збанкрутілих, з одного боку, і які збагатилися, з іншого.

У ринкових угодах взаємодіють товари. Вони суттєво відрізняються від праці, а також від так званих благ. В умовах суспільного поділу праці першого роду суспільна праця носить приховану форму й для свого виявлення вимагає посередника – вартість товару, що в обміні виступає у формі мінової вартості й несе собою можливість і реальність економічних відносин. Що стосується благ, то вони не мають вартості, не мають і мінової вартості, не є товарами, тому не можуть стати об'єктами ринкового обміну (повітря, вода та ін.).


Ринкові відносини, як і сам ринок, існують тисячоліття (5-7 тис. років). Але яким би довгим не було їхнє існування – вони дають лише історично певну й минулу епоху. У цей період історія людства проходить через ряд формацій – рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм. Якісні зрушення у світовій еконо- міці й економіці окремих країн і регіонів, що відбулися в ХХ столітті й виразно позначені в останній третині цього століття, показали, що сучасний ринок сут- тєво відрізняється від класичної епохи ринкових відносин, що відноситься до середини XIX століття.

У чому полягають характерні риси сучасного ринку?

Сучасний ринок у розвинених країнах – це ринок змішаної економіки. Цей тип ринку в західних країнах виник і став розвиватися у зв'язку зі становленням і розвитком державно-монополістичного капіталізму, зміцненню якого сприяла науково-технічна революція, що перейшла в останній чверті XX століття в ін- формаційну стадію свого руху.

Ринок змішаної економіки являє собою оптимальне поєднання стихійності у механізмах конкуренції й вільного ціноутворення, з одного боку, і цілеспря- мованого державного регулювання економічних процесів, з іншого. Це склад- ний і досить досконалий механізм раціонального регулювання основних макро- економічних процесів, що здійснюється централізовано шляхом використання державних важелів втручання в стихійний економічний процес. Це втручання здійснюється через усе більш досконалу систему цільових способів впливу, що обмежують небажані для суспільства наслідки стихії ринкових відносин. У цій економіці підірвані стихійні процеси ціноутворення, переливу капіталу, суттєво згладжений економічний цикл, обмежена діяльність монополістичних об'єднань та ін. Проте ціни ще залишаються основним регулятором пропорцій попиту та пропозиції на ринку, ринковий обмін є основою сучасної економіки.

В економічній теорії ідея центральної ролі ринку в суспільному відтворен- ні зберігається в роботах, що належать авторам неокласичного напряму. Вони відстоюють економічну незалежність виробників і підкреслюють стимулюючу роль їхніх економічних інтересів для зростання всієї економіки. Неокейнсиан- ський напрямок сучасної економічної теорії, навпаки, розвиває ідею необхідно- сті державного втручання в ринкову систему, пропонуючи все більш досконалі моделі. Є також узагальнюючими синтетичні напрями економічної думки. От- же, всі прогресивні устремління полягають у тому, щоб обґрунтувати створення ринку, що відповідає сучасній високорозвиненій економіці. Цей ринок повинен мати високиу ступінь чіткості й злагодженості діяльності окремих індивідів, управління, розумної кооперації й інтеграції, щоб забезпечити безперервність потоку виробництва й зберігання величезних мас товарів. Це – глибоко проду- мана, інженерно-спроектована наукомістка мережа торговельних баз, сховищ, магазинів, зв'язаних між собою надійними транспортними засобами й засобами зв'язку. Розвиток сучасної інформатики буде сприяти тому, що «очищений» від руйнівної стихії ринок буде працювати з точністю годинного механізму й при- стосовуватися до все більшого задоволення попиту кожного споживача.

Важлива особливість сучасного регульованого ринку полягає в його сис- темній глобалізації. Це виражається в бурхливому розвитку величезних об'єд-


нань типу ТНК, у формуванні й розвитку міжнародних картелів і державних об'єднань. Так, у ЄС, що сьогодні поєднує ряд країн Західної Європи, єдиною економічною політикою є централізоване регулювання цін на сільськогоспо- дарську продукцію, діє єдине антимонопольне законодавство, проводиться єдина бюджетна політика, митна політика й багато чого іншого. Визначаються елементи становлення системної керованої організації світового ринку в ціло- му.

Структура сучасного ринку має вищий ступінь складності. Він охоплює сфери, пов'язані із забезпеченням безпосереднього виробництва, всі елементи особистого споживання, а також грошово-кредитний обіг. Він пов'язаний з не- виробничою і духовною сферами. Принциповіше структурний зміст сучасного ринку можна представити наступною схемою (рис. 1.1). Кожний з відзначених у схемі ринків поділяється на десятки й сотні більш дрібних і самостійних спе- ціалізованих ринків.

Фінансовий ринок
Функції сучасного ринку також характеризуються різноманіттям, складні- стю й взаємозалежністю. У спрощеному виді їх можна показати в схемі (рис. 1.2).

 

 

 

Валютна біржа
Рис. 1.1 – Структурний зміст сучасного ринку


 

 

Рис. 1.2 – Функції сучасного ринку

 

Розглянемо зміст основних функцій ринку.

Функція реалізації товару здійснюється у двох напрямах: реалізація варто- сті товару й реалізація його споживчої вартості. Реалізація товару як вартості означає відшкодування витрат суспільної праці. Це забезпечує еквівалентність обміну. Це – найважливіша функція ринку. По-перше, вона реалізує чинність закону вартості – закону еквівалентності обміну; по-друге, означає, що учасни- ки угод, хоча й перебувають в економічній відокремленості, у суспільному по- ділі праці займають правильне, тобто необхідне для суспільних потреб місце. Ринок, таким чином, виступає механізмом збалансованості економіки. Крім то- го, еквівалентність обміну за вартістю означає справедливість обміну, тому що ніхто не втрачає своїх витрат (величини суспільної праці).

З цією функцією безпосередньо пов'язана також досить важлива функція ринку – задоволення потреб покупця товару. Реалізація цієї функції здійсню- ється через споживчу вартість товару. Тут здобуває найперше значення якість товару, тому що в товарному світі саме споживча вартість є головним рушій- ним мотивом обміну.

Посередницька функція ринку складається в установленні економічного зв'язку між відокремленими виробниками, які повинні знайти один одного й обмінятися результатами своєї діяльності. Без ринку практично неможливо ви- значити наскільки взаємовигідним є той або інший зв'язок покупця й продавця.

Функція ціноутворення – це ринковий спосіб формування й виявлення сус- пільно-необхідних витрат і вартостей товарів. На ринок надходять товари інди- відуальної праці – різних витрат конкретної праці. Суспільно-необхідна праця, що створює вартість і є працею абстрактною, до ринку носить схований харак- тер. Щоб його виявити, необхідно кожному виробникові зрівняти свої конкрет- ні витрати з багатьма іншими. Це відбувається в ринковій конкуренції між ви- робниками, які виробляють той самий тип продукції, а також між виробниками, з одного боку, і споживачами, з іншого. На ринку установлюється рухомий зв'я- зок між вартістю товару і його ціною. Через ціну, тобто форму вартості, прояв- ляється й сама вартість товару як речове втілення суспільно-необхідних трудо- вих витрат. Цей процес одночасно є чинністю закону вартості – системоотво- рюючого закону, що установлює рівність суми вартостей товарів і суми їхніх ринкових цін. Деякі відхилення цін від вартостей одних товарів погашаються


зворотним відхиленням цін від вартостей інших товарів. Ринковий попит й пропозиція виступають лише зовнішнім механізмом цього процесу, тому що абстрактна праця й вартість створюються до ринку, у виробництві.

Ринок несе інформаційну функцію для всіх фаз суспільного відтворення. Через постійно змінювані ціни, відсоткові ставки на кредит, курс цінних папе- рів ринок дає учасникам економічних процесів об'єктивну інформацію про кі- лькість, якість, асортимент тих товарів і послуг, які виробляються і які потрібні в споживанні. Він дає чіткі й щоденні відповіді на найважливіші питання: що виробляти; як виробляти й скільки. По суті справи ринок є інформаційною сис- темою, що погоджує між собою попит та пропозицію на товари й послуги. Сти- хія ринку впорядковує, переробляє колосальний обсяг точкової інформації й видає узагальнений результат за того господарського простору, який він охоп- лює. Ринок діє на кшалт сучасного комп'ютера. Але на відміну від останнього він діє за програмою, що визначається об'єктивно чинними законами, незалеж- ними від бажання й волі людини. Але економічна інформація, що видається ри- нком, дозволяє кожному суб'єктові звіряти власну діяльність із умовами ринку, тобто із суспільними потребами.

Регулююча функція ринку – це найважливіша функція макроекономічного зростання. Вона здійснюється через механізм прямих і зворотних зв'язків, а та- кож механізм конкуренції. Прямі й зворотні зв'язки, що йдуть від виробника до споживача й назад, забезпечуються ринковим обміном. Під дією цих зв'язків і відповідної інформації змінюється структура виробництва. Під дією ринкового примусу відбувається постійне самоналаштування всього відтворювального су- спільного процесу, що визначає умови рівноваги в поєднаних між собою про- порціях виробничої діяльності, а також пропорціях між виробництвом і обігом товарів і послуг.

Цей процес відбувається у формі конкурентного суперництва між економі- чними суб'єктами. Конкуренція формує конкретну ситуацію на ринку, яка про- являється через ринковий попит та ринкову пропозицію, які впливають на рі- вень ринкових цін.

Сануюча функція, або функція класової диференціації товаровиробників, є результативною в складному механізмі ринкових відносин. Саме ринковий рух цін виявляє їхню розбіжність із конкретними індивідуальними витратами. У ре- зультаті відбувається розшарування товаровиробників на тих, що збагатилися й тих, що зубожіли, аж до їхнього повного банкрутства. Західна наука справедли- во підкреслює, що дане розшарування населення країни, яке відбувається у жо- рсткій конкуренції, очищує суспільство від економічно нестійких, нежиттєзда- тних господарських одиниць. Воно дає зелене світло ефективним видам госпо- дарства, які повною мірою відповідають суспільним потребам. За свідченням П. Самуельсона, у США від 1/3 до 1/2 всіх роздрібних магазинів діють на ринку лише протягом 3-х років, а середній цикл малого бізнесу становить приблизно 6 років. Вони, як правило, гинуть у конкурентній боротьбі з великими фірмами. Концентрація й монополізація затримує цей процес. Але не настільки, щоб по- вністю придушити конкуренцію. Вона продовжує свою дію й відносно великих


фірм. Результатом цих процесів є підвищення середнього, національного рівня економічної ефективності суспільного виробництва.

Системоутворююча функція ринку є узагальнюючою і результативною всіх ринкових процесів. Це виражається в загальному зв'язку всіх функцій рин- ку. Наприклад, реалізація вартості одночасно є й ціноутворенням, і задоволен- ням потреб покупців, що доповнюється також і регулятивним процесом ринку та диференціацією товаровиробників. У результаті цих багатобічних та взаємо- пов’язаних між собою дій ринку утворюється єдиний загальнонаціональний, а сьогодні й світовий, системний зв'язок між людьми, зміна діяльності окремих елементів якого впливає на всю систему в цілому. Утворюється ринкова (або економічна) органічна й цілісна система, що існує й розвивається відносно ві- докремлено від своєї матеріальної бази, а також від соціальних відносин між людьми під дією об'єктивних економічних законів.

Інфраструктура ринку включає ряд елементів і виконує функції посеред- ництва й системоорганизації бізнесу на макрорівні.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.01 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал