Основні моделі сучасного ринку. Вибір України

Перехідний період в Україні характеризується складною взаємодією різних типів господарської діяльності: залишки планово-бюрократичної системи пере- плітаються з новими видами підприємництва й світогосподарськими процеса- ми. Перехід до вільної ринкової економіки, який обумовлений ринковими ре- формами, за минуле півтора десятиліття характеризується стихійністю й неке- рованістю. Створюється враження, що всі ринкові перетворення потрібні для того, щоб увести ринок заради ринку. Ще немає загальнонаціональної програми із чітко поставленою Генеральною метою, яка б виражала суть й ідеал того сус- пільства, що створюється в країні. Ринок заради ринку, якщо навіть цей ринок має високу ступінь свободи, втрачає зміст, коли більша частина населення про- довжує залишатися за межами бідності.

Для розробки довготермінової соціально-економічної програми з постано- вкою конкретної національної мети необхідно теоретичне осмислення того ти- пу ринкової економіки, що може стати стимулом розвитку нашої країни. Для цього, насамперед, необхідно вивчити міжнародну практику й теорію даної проблеми.

У сучасній світовій економіці мають місце різні напрями економічного розвитку, які в теорії відбиті в концепціях тих чи інших моделей ринку.

Моделі ринку класифікуються за наступними критеріями:

– за особливостями історичного розвитку;

– за механізмом конкуренції;

– за національними особливостями стимулювання економіки й соціально- економічних цільових настанов;

– за ступенем втручання держави в економіку. Розглянемо докладніше.

Особливості історичного розвитку тих або інших країн світу, безсумнів- но, впливають на модель ринку, тому що процес формування ринку – процес

тривалий і складний. Він супроводжується специфічними для кожної країни, конкретними умовами економічного, політичного, соціального, природного ха- рактеру. У самому загальному виді можна виділити три моделі історичного процесу формування ринку. Перша модель характерна для країн з раннім від- миранням феодальних форм господарства. Це країни Центральної й Західної Європи – Англія, Франція, Голландія, Бельгія, Італія, Португалія, які першими вийшли на капіталістичні форми виробництва. У цьому регіоні відбулася про- мислова революція наприкінці ХVIII - початку ХІХ століть, що викликала на- ступний бурхливий розвиток машинобудування. Цей процес супроводжувався розширенням демократичних свобод і політичним плюралізмом, що сприяло зміцненню й розвитку ринкових відносин капіталізму. Склався розвинений кла- сичний ринок уже в середині XIX століття.

Друга модель ринку характерна для країн, які вступили на капіталістичний шлях розвитку з деяким запізнюванням і затверджували свої позиції у світі пе- реважно неекономічними методами. Це країни східної Європи – Німеччина, Польща, Чехословаччина, Росія (до 1917 року), а також Японія. У розвитку цієї моделі більшу роль відіграли націоналістичні й мілітаристські (для Німеччини) устремління. Тут з кінця XIX століття держава впливала на основні напрями розвитку господарства. В Росії, наприклад, підприємницька діяльність посиле- но підтримувалася субсидіями, податковими пільгами, держзамовленнями та ін. Слід зазначити, що Друга світова війна поклала край особливому розвитку цієї моделі. Під впливом допомоги з боку США розвиток цих країн (крім Росії) пі- шов шляхом першої моделі ринку.

Третя модель становлення ринкової економіки пов'язана з досвідом країн

«третього миру». Відомо, що наприкінці XIX століття у період остаточного розподілу світу між великими державами й формуванням колоніальної системи, колонії були втягнені в міжнародний поділ праці й світовий ринок насильниць- ким шляхом під впливом потреб метрополій. Ринкові відносини сюди принесе- ні ззовні, і вони накладалися на натуральні форми господарства - первіснооб- щинні й феодальні. Це породило однобоке й залежне від потреб метрополій ри- нкове виробництво.

Із середини XX століття, коли розпалася колоніальна система, ці країни пішли шляхом самостійного розвитку, але спроби сформувати самостійний внутрішній ринок натрапляють на методи неоколоніалізму, які спрямовані на те, щоб зберегти вплив колишніх метрополій на ці країни. Успіхи шляхом са- мостійного розвитку роблять, головним чином, ті країни, в яких національні підприємства підтримує держава. Відомо, що серед безлічі країн, які в цей час знаходяться в процесі розвитку, але як і раніше залишаються відсталими, виді- ляється такі, які змогли піти індустріальним шляхом розвитку й навіть присто- сувати свою економіку до сучасних інформаційних технологій. Це так звані Нові індустріальні країни – Південня Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. За останнє десятиліття до цієї групи країн почали входити Бразилія, Китай, Індія та ін.

За ступенем втручання держави в економіку моделі ринку поділяються на вільний ринок і ринок змішаної економіки. В усіх розвинених країнах сучас-

ного миру вільний ринок зі стихійною грою цін, стихійною дією економічних законів і економічних циклів спаду й розвитку, пішов у минуле. У наш час у розвинених країнах тою або іншою мірою функціонує змішана економіка, в якій все більш широкі сфери господарського життя охоплені цільовим держав- ним регулюванням і діє ціла система централізованих цільових програм еконо- мічного розвитку.

Моделі ринку поділяються також і за ринковим механізмом співвідно- шення попиту та пропозиції в ринковому ціноутворенні. До поняття ринково- го механізму включаються два принципових моменти. По-перше, зміст ринко- вого механізму полягає в конкуренції. Всі учасники ринкового обміну й всі фа- ктори економічної системи – праця, капітал, земля втягуються в товарний обо- рот на конкурентній основі. По-друге, ринковий механізм піддається деякій трансформації й обмеженням з боку монополій і держави. У результаті дії обох факторів моделі ринків поділяються за формами конкуренції й ступенем впливу монополій, держави або сучасного маркетингу на ринкове ціноутворення.

Суттєві особливості несуть моделі ринку, які диференційовані за націона- льним критерієм, тобто національні моделі сучасного ринку. У практиці й те- орії визначився ряд національних моделей ринку, головними з яких є наступні моделі: американська, японська, німецька, шведська модель ринку колишнього СРСР (радянська). Вони відрізняються не тільки історією свого становлення й розвитку, але й рівнем матеріальної бази, ступенем соціалізації й ін.

Американська модель ринку склалася в особливо сприятливих умовах ві- льного підприємництва. На цій території не було феодалізму. Деяка затримка вільного ринку мала місце у зв'язку з існуванням рабства до середини XIX сто- ліття. Але після його скасування процес розвитку ринкових відносин набув бу- рхливого характеру. Він стимулювався й продовжує стимулюватися постійним приливом найбільш активної частини населення світу. Це, як правило, молоді люди, що шукають найбільш сприятливих умов застосування своєї робочої си- ли. У зв'язку з військовими й революційними катастрофами XX століття, які охоплювали переважно країни Європи, в Америку емігрувала значна частина еліти цих країн, що, безсумнівно, збагатило науку, культуру й капітал США.

Ця модель ринку побудована на системі всілякого заохочення підприємни- цької активності. У країні має місце глибока диференціація в розподілі суспіль- ного багатства між окремими верствами населення, але завдання досягнення

«соціальної рівності» навіть не ставляться. Для зменшення соціальної напруги малoзабезпеченій групі населення створюється прийнятний рівень життя за ра- хунок деякого перерозподілу національного доходу. У США розвивається й ма- лий бізнес, але за величиною доходів він займає незначне місце порівняно з ве- ликим бізнесом.

Японська модель ринку відрізняється деяким відставанням рівня життя, зокрема, рівня заробітної плати, від зростання продуктивності праці. За рахунок цього досягається зниження витрат виробництва й різке підвищення конкурен- тоспроможності на світовому ринку. Ця модель стимулюється особливою духо- вною традицією буддизму, відповідно до якого удосконалювання особистості лежить не на шляху нескінченного розширення матеріальних потреб, а на шля-

ху служіння суспільству, своїй нації. Склалася ця модель після Другої світової війни у вигляді організації великих фірм, які із самого початку орієнтувалися на нові технології й зовнішні ринки. Навколо великих фірм створена система дрі- бних і середніх фірм, які прив'язані до основних їхніх розробок і замовлень.

Ця модель заснована на колективному економічному інтересі в межах фір- ми й країни. Особливість організації управління полягає в тому, що всі рішення виробничих питань ідуть не зверху вниз, а навпаки, знизу вгору, коли праців- ники безпосереднього технологічного процесу виробництва товарів ухвалюють рішення щодо пропозицій управління фірмою, які стосуються найважливіших проблем щодо перебудови виробництва, застосування нововведень та ін. Сис- тема заробітної плати колективу, як правило, прив'язана до загального доходу фірми. Крім того, в Японії діють особливі умови трудових контрактів найманих працівників з фірмами, які укладаються довічно. Це означає, що фірма бере на себе зобов'язання забезпечити роботою й пенсією по старості кожного свого працівника. Створені реальні умови для консолідації економічних інтересів усіх членів колективу фірми. Це дає значний синергічний ефект у результатах. Тому не випадково, що Японія, будучи до Другої світової війни напівфеодальною країною, за короткий післявоєнний період перетворилася в потужну державу, виробництво якої оснащене самою передовою сучасною технікою і яка посідає друге місце в світі за обсягом випуску продукції після США.

Німецька модель ринку виникла після Другої світової війни на основі лік- відації концернів гітлерівських часів і надання всім формам господарства – ве- ликим, середнім і дрібним – можливостей стійкого розвитку. Особливим засту- пництвом з боку держави користуються дрібні й середні підприємства й фер- мерські господарства. Держава активно впливає на ціни, технічні норми, проце- си відновлення, мито та ін.

Ця модель одержала теоретичне оформлення у вигляді «соціального гос- подарства», або «соціальної моделі ринку». Ідея моделі була запропонована В. Ріпке, що написав і видав «Підручник про економіку» в 1937 році й обґрун- тував раціональність розвитку країни за так званим «третім шляхом». Це не то- тальна планова економіка й не вільний ринок, а соціально спрямована економі- ка з використанням цільової функції держави. В. Ойкен у роботах «Основи на- ціональної економіки» (1939 р.) й «Основні принципи економічної політики» розробив цю ідею досить обґрунтовано [2, додат.]. Ідея соціального типу ринку в післявоєнній Німеччині розроблялася Міллер-Армаком, К. Шиллером і Л. Ер- хардом.

Особливу роль в оформленні теоретичної концепції соціальної моделі рин- ку відіграв Л. Ерхард, який критично переглянув теоретичні позиції своїх попе- редників за даною проблемою й для післявоєнної Німеччини розробив конкре- тний варіант з обґрунтуванням економічної політики держави, що сприяв її становленню [10, додат.].

Шведська модель ринку відрізняється сильною соціальною політикою держави, спрямованою на зменшення майнової й соціальної нерівності за раху- нок перерозподілу національного доходу через бюджет. У руках держави пере- буває незначна частка виробництва (приблизно 4% основних фондів країни),

але більша частина (до 70% від ВВП) національного доходу перерозподіляється через держбюджет. Більше половини з цих витрат направляється на соціальні цілі.

Ця модель названа «функціональною соціалізацією» ринку, коли функція виробництва лягає на приватне підприємництво, що діє на конкурентній ринко- вій основі, а функція забезпечення високого рівня життя, включаючи зайня- тість, освіту, соціальне страхування, а також створення системи НДДКР і бага- тьох елементів інфраструктури – на державу. Серед загальних умов функціону- вання шведської моделі, що має місце й в інших країнах Європи, слід виділити політичну демократію, незалежну від державного регулювання приватну влас- ність і незалежні профспілки, а також об'єднання підприємців.

Основи шведської моделі сформульовані на початку 50-х рр. ХХ століття й стали стрижнем економічної політики соціал-демократів. Реалізація цієї полі- тики у Швеції стала можливою за умов створення матеріальних і історичних передумов розвитку країни. По-перше, невід'ємною частиною шведських тра- дицій, які мали місце ще в часи розквіту торговельного капіталу ХIV - ХVI сто- літь, є підприємництво з його особливою культурою; по-друге, Швеція викори- стовує переваги своїх природних ресурсів. Так, видобуток залізної руди й міді, орієнтований на експорт, триває не менше тисячі років. Перша компанія у світі

– «Стура Коппорберг» – була заснована понад 700 років тому й дотепер вхо- дить до числа найбільших експортерів країни. По-третє, протягом XX століття Швеція не входила в агресивні міжнародні блоки й не понесла значних втрат від мілітаризму або руйнувань економіки в результаті війн.

Ефективність реалізації цього типу ринку виражається, наприклад, у тім, що в 70-х роках XX століття за вартістю промислової продукції на душу насе- лення Швеція посідала перше місце в Європі й за останні півстоліття перетво- рилася в одну з розвинених країн світу. Дана модель ринку успішно розвива- ється протягом післявоєнних десятиліть як позитивний приклад змішаної еко- номіки. У Швеції досягнутий стабільний стан повної зайнятості працездатного населення; безкоштовна освіта всіх верств населення на всіх її етапах, включа- ючи вищу школу; підтримується й зростає високий рівень особистих доходів.

Модель радянського ринку колишнього СРСР характеризується крайнім ступенем державної монополізації. Тотальне, всеосяжне державне регулювання господарських процесів у промисловості й сільському господарстві не залиша- ло місця для приватної ініціативи й вільного обміну результатами трудової дія- льності. Діяли планові нормативи в усіх напрямах виробничих і невиробничих витрат, розподілу суспільного продукту, а також продуктивного й особистого споживання. Загальнодержавні планові розробки виступали головними регуля- торами й стимуляторами виробництва, залишаючи досить обмежене місце еко- номічним інтересам безпосередніх виробників, що й призвело до падіння моти- вації до праці. У цій системі ринок по суті справи був відсутній.

У сучасній Україні радянська модель ринку відійшла в минуле. Але, про- блема вибору нової моделі, яка б адекватно відповідала потребам сучасного розвитку країни й увійшла б у Державну цільову програму соціально- економічного розвитку, ще не вирішена. Ринкова реформа проведена й ще про-

водиться без конкретизації й прогнозів віддалених або найближчих перспектив щодо того, який соціально-економічний тип суспільства повинен бути створе- ний в Україні. На шляху вирішення цієї проблеми стоїть питання про вибір мо- делі ринку.

Формуючи національну модель ринку в Україні, слід уберегтися від ряду крайностей і небезпек:

1. Орієнтувати розвиток країни в ім'я затвердження ринку, а не мети по- ліпшення життя народу. У цьому випадку ринкова економіка стає «дикою» з ді- єю стихійних законів, первісним нагромадженням, різкими класовими проти- річчями, масовим безробіттям. Саме ці сторони ринку стали виразно проступа- ти в нашому суспільстві.

2. Орієнтувати країну на постійну допомогу з боку іноземних інвесторів, Міжнародного валютного фонду та ін.

3. Винайти таку модель, що взагалі не має нічого загального зі світовим досвідом, або намагатися перенести цей досвід на національний ґрунт за прин- ципом точного запозичення.

Досягти створення національної моделі в Україні можливо лише у випадку вдалої комбінації ряду рис тих моделей ринку, які відповідають нашим умовам. Український ринок повинен спиратися, з одного боку, на змішану економіку з досить чіткою державною політикою цільового макроекономічного регулюван- ня, з іншого, – на принципи соціального ринкового господарства, які й обумов- люють національні цілі соціальної справедливості. Це повинна бути модель ри- нку, що включає німецьку модель своїм елементом і доповнює її національни- ми особливостями моделі змішаного типу. Власна модель ринку повинна поєд- нати умови для розвитку конкурентної економіки з елементами досить твердого економічного регулювання ринку. Державна соціальна політика повинна спи- ратися на досить потужний державний сектор і бюджет, забезпечити недотор- каність і всіляку підтримку приватної власності, а також виділити пріоритети розвитку виробництва в напряму підвищення його економічної ефективності й конкурентоспроможності.

Таким чином, найбільш обґрунтований варіант національної моделі ринка України, що підтримується й обґрунтовується у вітчизняній літературі, – це ри- нок, що базується на змішаній економіці країни. Виходячи із цього, необхідно й визначитися в конкретних шляхах побудови цього ринку, тобто шляхах перехі- дного періоду. Тут також є свої моделі. Так, модель переходу до ринку методом

«шокової терапії» суттєво відмінна від поступового, плавного переходу без со- ціальних катастроф. Перша модель була характерна для східноєвропейських країн і, насамперед, для Польщі, друга – для сучасного Китаю.