Конкуренція в системі бізнесу

Необхідною стороною ринку виступає конкуренція. Ринкова конкуренція – це суперництво між суб'єктами економічних відносин за досягнення своїх інте- ресів. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення дістати найбільший прибуток. Конкурентна боротьба – це динамічний процес,

що зростає разом зі зростанням обсягів товарів і послуг, і є потужним приско- рювачем економічного зростання. Як засоби в конкурентній боротьбі сучасні підприємці використовують ціни, якість товарів, сервісне обслуговування, асо- ртимент, умови постачань і платежів та ін. Сьогодні мають місце декілька видів конкуренції, які впливають на поводження й результат підприємницької діяль- ності. Розглянемо докладніше.

Вільна конкуренція, її форми й результати.

Ця форма конкуренції має місце в ринкових відносинах, коли один й той же товар продукується значною кількістю виробників, а попит на нього пред'являється значною кількістю покупців. Ринок відкритий для кожного, але жоден з них не має помітного впливу на ринкову ціну й кількість товарів. Ця форма конкуренції в західній теорії одержала назву досконалої конкуренції. У класичній теорії розрізняють два види вільної конкуренції, які призводять до різних результатів. Внутрішньогалузева конкуренція – відбувається між вироб- никами, а також виробниками й споживачами в реалізації однакового типу то- вару або послуги. У ході цього процесу установлюється єдина для даного ринку ціна, що виявляє суспільно-необхідні трудові витрати на одиницю продукції й виступає грошовою формою їхнього вираження. В «Капіталі» К. Маркса пока- зано, що найважливіший результат даної конкуренції полягає у виявленні вар- тості товару, що включає три частини: вартість спожитих засобів виробництва, вартість робочої сили й додаткової вартості. У Марксовій теорії також розкри- вається механізм дії цієї конкуренції як головного стимулятора технічного про- гресу.

Поряд із цією формою вільна конкуренція здійснюється й у суперництві за найбільш вигідне застосування капіталу. Цей вид конкуренції проходить через вільний перелив капіталу з менш вигідних галузей у більш вигідні. Результатом даного типу конкуренції є утворення середньої норми прибутку й перетворення вартості в ціну виробництва. Остання складається із двох частин: середні ви- трати виробництва плюс середній прибуток. Даний тип конкуренції може мати місце також між окремими регіонами усередині країни, а також між країнами у світовому ринку. У кожному разі бізнесмен може одержати надприбуток, якщо його власні витрати нижче вартості або нижче ціни виробництва.

Протилежністю вільної конкуренції виступає чиста монополія. Вона вини- кає в умовах, коли один продавець протистоїть багатьом покупцям і він є єди- ним виробником унікального товару, що не має замінників. Монополіст має економічну владу на ринку, може установити свою ціну, на шляху входу в ри- нок монополіст установлює бар'єри для конкурентів як природного, так і штуч- ного походження. Прикладом слугують підприємства суспільного користуван- ня – електричні, газові компанії та ін. До природних бар'єрів відноситься висока концентрація виробництва; до штучних – патенти, ліцензії й різного роду пра- вові заборони. На такому ринку формується монопольна ціна, що має наступну структуру:

Цмон = К + Рсер + Рнадлишок + Рмон,

де К – витрати виробництва; Рсер – середній прибуток, характерний для даної країни; Рнадлишок – надлишковий прибуток, що утворився за рахунок застосуван-

ня монополією високих виробничих технологій і зниження власних витрат; Рмон

– монопольна націнка, тобто прибуток, включений фірмою на основі дефіциту даної продукції на ринку. Вона може бути дуже високою. Саме заради цієї час- тини прибутку монополія прагне до повного контролю над ринковими цінами.

Сучасні форми монополістичної конкуренції мають велику розмаїтість за своїми видами і результатами. Так, наприклад, на монополізованому ринку фі- рми вступають у суперництво не тільки за цінами, але й за диференціацією продукції й послуг. Монопольність у такому випадку полягає в тому, що кожна фірма прагне індивідуалізувати свій продукт за допомогою товарних знаків або особливих найменувань. Одержують поширення так звані переваги, скажімо, у формі елітних магазинів; розвивається індивідуалізація товарів з замовленням та ін.

Поряд з монополістичною конкуренцією між виробниками має місце та- кож монопсонія, коли монополістом виступає споживач. У цьому випадку ви- никає можливість установити ринкову ціну нижче вартості.

У кожному випадку монополістичний ринок різко обмежує вільну конку- ренцію, пов'язану з перерозподілом національного доходу й відомою затрим- кою технічного прогресу. У цьому зв'язку в усіх країнах світу провадиться ак- тивна робота щодо обмеження цієї форми ринкової конкуренції.

Олігополістична конкуренція виникає між великими фірмами, коли їхня кількість у галузі суттєво обмежена. Прикладом є «Велика трійка» у США з ви- робництва автомашин: «Дженерал моторс», «Форд» і «Крайслер».

Цей вид конкуренції найбільш типовий для сучасних розвинених країн. Ця конкуренція має переваги. З одного боку, вона усуває погрозу монополістично- го захоплення галузі, а з іншого, – забезпечує економічні переваги великого ви- робництва в області техніки чи структурної перебудови галузі. Одна з відмін- ностей олігополістичного ринку від стихійного вільного ринку пов'язана з ди- намікою ринкових цін. На вільному ринку вони пульсують стихійно й неперед- бачено; на олігополістичному ринку діє тенденція установлення постійних цін. Тут типовим є так зване лідерство в цінах, коли їхній рівень переважно диктує одна провідна фірма. Інші фірми йдуть за лідером. Доступ до ринку олігополії утруднений. Має місце угода олігополістів про ціни; конкуренція усе більше зміщується в напряму підвищення якості, індивідуалізації виробництва й рек- лами.

Способи ведення сучасної конкуренції також різноманітні. Значний розви- ток одержали, наприклад, цінові й нецінові методи конкуренції. Цінова конку- ренція відбувається шляхом скорочення власних витрат на основі застосування нової техніки й технології. Нецінова конкуренція орієнтується на підвищення якості продукції й послуг, на індивідуальне обслуговування клієнтів і задово- лення їхніх потреб і т.п.

У способах конкуренції має значення розбіжність сумлінної конкуренції від

несумлінної.

Сумлінна конкуренція здійснюється економічним методами й усім тим, що пов'язане з удосконаленням виробництва або обігу. Такими є зниження цін, підвищення якості продукції, реклама, відновлення асортименту, маркетингові

дослідження, обслуговування покупця після продажу товару чи послуги (на- дання гарантійних зобов'язань). Несумлінні методи конкуренції заборонені, але вони мають тенденцію до розвитку. Це: промислове шпигунство, підробка про- дукції конкурентів, підкуп і шантаж, ошукування споживачів, махінації з діло- вою звітністю, валютні махінації і т.п.

Усі форми конкуренції виконують суспільні функції, безпосередньо пов'я- зані із сутністю товаро-грошових відносин, ринком і його функціями. Так, яв- ляючи собою механізм еквівалентної й стихійної взаємодії суб'єктів ринку, конкуренція виконує функцію реалізації об'єктивних економічних законів. Стимулююча функція конкуренції виражається в тому, що в цьому процесі від- бувається знищення неефективних виробництв, а підвищення конкурентоспро- можності фірми лежить на шляху удосконалювання виробництва. І оскільки конкуренція розподіляє доходи серед фірм і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску в суспільне виробництво, то вона виконує й роз- подільну функцію доходів, а отже, і ресурсів. Особливу роль конкуренція віді- грає в утворенні й динамічному функціонуванні єдиної органічної економічної системи відносин, тому що зв'язує економічні інтереси господарюючих суб'єк- тів галузі, країни й, навіть, світу. У сучасній змішаній економіці всеосяжна роль ринкової конкуренції обмежується, стихійні процеси більшою або меншою мі- рою замінюються доцільною координацією економічних інтересів. Проте кон- куренція ще залишається найважливішим фактором, що стимулює економічний розвиток окремих фірм і країн у цілому.

Із усього вищевикладеного можна зробити деякі заключні положення про позитивні й негативні сторони того середовища, в якому розгортається ділова активність підприємців.