Заняття № 4 - 5

Змістовий модуль 2 Єдина система допусків і посадок

ПЛАН:

1 Єдина система допусків і посадок (ЕСДП), її роль у розвитку інтеграції між державами.

2 Поняття про розміри, граничні відхилення і допуски. Номінальні, дійсні та граничні розміри. Ряди нормальних діаметрів і довжин у машинобудуванні і їх вибір згідно з ГОСТ.

3 Відхилення. Допуски. Схематичне зображення полів допусків. Поняття про з’єднання і посадки. Класифікація з’єднання.

4 Граничні і середні зазори і натяги. Три групи посадок. Допуск посадки. Система допусків і посадок(система отвору і система вала). Одиниця допуску.

5 Квалітети точності. Принцип вибору допусків. Нанесення розмірів і граничних відхилень на кресленні.

6 Розрахунок і вибір посадок, приклади їх застосування

Мета заняття: При вивченні даної теми особливу увагу слід звернути на визначення системи отвору і системи вала, квалітетів точності, на формули для розрахунку допусків на всі квалітети, позначення і розташування основних відхилень щодо номінального розміру, позначення допусків на кресленнях, правильне користування таблицями ГОСТ 25347-89.

Мета виховна: Впровадження ЕСДП створює передумови для забезпечення і підвищення надійності міжнародної спеціалізації при виробництві машин і вузлів.

Самостійна робота №3

Тема: Єдина система допусків і посадок

План: 1 Допуски розмірів, як різниця граничних розмірів та відхилень.

2 Позначення відхилень.

3 Нульова лінія.

4 Основні відхилення.

5 Поле допуску

6 Квалітети точності

Література: 1, с.58-64; 2, с.79-87; заняття №4-5, с. 30 - 46

1 Єдина система допусків і посадок (ЕСДП), її роль у

розвитку інтеграції між державами

Взаємозамінність:

- забезпечує високу якість виробу;

- знижує собівартість виробу;

- сприяє при цьому використанню прогресивної технології та вимірювальної техніки.

Взаємозамінність базується на стандартизації, нормативно-технічним документом якого є стандарт.

Нормування допусків та посадок здійснюється двома систе­мами стандартів:

1. ЄСДП - " Єдиною системою допусків та посадок", яка по­ширюється на:

- допуски розмірів гладких елементів деталей;

- посадки, що утворюються при з'єднані цих деталей;

2. ОНВ - " Основними нормами взаємозамінності", що вста­новлюють допуски та посадки на:

- шпонкові;

- шліцьові;

- різьбові з'єднання;

- зубчасті передачі, колеса тощо.

Доцільно відмітити, що допуски та посадки повинні бути вказані в технічній документації (креслення, що містить зобра­ження виробу та необхідні для його контролю й виготовлення відомості).

ЄСДП для гладких деталей і з'єднань була розроблена для країн - членів Ради Економічної Взаємодопомоги (С9В). Вона є частиною комплексу нормативно-технічних документів, який має назву " Основні норми взаємозамінності". Комплекс охоплює загальнотехнічні норми, які визначають взаємозамін­ність типових з'єднань в машинобудуванні: гладких (циліндри­чних та плоских), конічних, різьбових, шпонкових, зубчастих передач, включає допуски форми, розташування та шорсткос­ті поверхонь.

Комплекс розроблений в тісному узгодженні зі стандартами та рекомендаціями Міжнародної організації зі стандартизації

(ISO), Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК), з іншими міжнародними нормами. Тому державні стандарти України (ДСТУ), які розроблені і розробляються нині, використовують вимоги стандартів ЄСДП безпосередньо в своїх визначеннях і текстах.

Це складає передумови для України забезпечувати у міжна­родному масштабі:

- взаємозамінність деталей, вузлів і машин;

- єдине оформлення технічної документації;

- єдиний парк інструментів, калібрів та іншого технологіч­ного оснащення.

ЄСДП встановлена у стандартах, поданих в кінці даного по­сібника в переліку нормативно-технічної документації.

Ці стандарти розповсюджені на гладкі циліндричні та пло­скі з'єднання, а також на гладкі елементи деталей, що не спрягаються, з номінальними розмірами до 10 000 мм неза­лежно від видів матеріалів деталей та способів обробки.

Основою ЄСДП є система допусків і посадок ISO (International Organization of Standardization). Національні стандар­ти розробляються на основі рекомендацій і стандартів ISO.

Основи побудови ЄСДП

Основи побудови ЄСДП викладені в ГОСТ 25346(для розмірів до 3150 мм) та ГОСТ 25348(для розмірів понад 3150 мм до 10 000 мм). Вони цілком відповідають основам по­будови системи ISO і включають: терміни і визначення, інтер­вали номінальних розмірів, формули і числові значення допу­сків і відхилень, правила утворення і умовні позначення полів допусків і посадок.

2 Поняття про розміри, граничні відхилення і допуски.

Номінальні, дійсні та граничні розміри.

На кресленні деталі проставляються розміри, які називають номінальними, та граничні відхилення розмірів чи умовні по­значення допусків.

При цьому:

- термін " отвір" використовують для позначення внутрі­шніх (охоплюючих) циліндричних та плоских поверхонь;

- номінальний розмір отвору позначають D (ø);

- термін " вал" означає зовнішні (охоплювані) циліндричні
та плоскі паралельні поверхні;

- номінальний розмір вала позначають d (ø);

- у випадку, коли вал та отвір утворюють одне з'єднання
(спряження), за номінальний розмір приймають розмір для
вала і отвору, що позначають D (d).

Номінальні розміри вибирають з рядів нормальних лінійних розмірів за ГОСТ 6636, що обмежує число розмірів, які ви­користовуються.

У вказаному ГОСТ 6636 передбачені 4 основні ряди роз­мірів Rа5, R10, Rа20 і Rа40 і один ряд додаткових розмірів.

При цьому слід вживати з пріоритетом ряди з більш круп­ною градацією розмірів (з великим знаменником прогресії), тобто ряду Rа5 слід надавати перевагу перед рядом Rа10 тощо.

Ряди лінійних розмірів, побудовані на основі рядів пере­важних чисел, являють собою десяткові ряди геометричних прогресій зі знаменникам для рядів:

Rа5 - ≈ 1, 6;

Rа10 - ≈ 1, 25;

Rа20 - ≈ 1, 12;

Rа40 - ≈ 1, 06;

тобто степінь кореня входить в умовне позначення рядів.

При цьому:

- числа, що складають ряд лінійних розмірів, округлені;

- ряди номінальних розмірів не поширюються на техноло­гічні міжопераційні розміри, діаметри підшипників кочення, діаметри різьб.

Приклади рядів для номінального розміру 1, 0 мм дані в таблиці 1.

Таблиця 1 - Приклади рядів для номінального розміру 1, 0 мм

Ряди нормальних діаметрів і довжин у машинобудуванні і

їх вибір згідно з ГОСТ 6636.

Інтервали номінальних розмірів, що прийняті в ЄСДП для визначення допусків і граничних відхилень, поділяються на основні та проміжні.

Основні інтервали використовуються для визначення всіх допусків системи і тих граничних відхилень, які більш плав­но змінюються в залежності від номінального розміру.

Починаючи з 250 мм, межі основних інтервалів прийняті згідно з нормальними лінійними розмірами ряду R10. Про­міжні інтервали введені для номінальних розмірів понад 10 мм і поділяють кожен основний інтервал на два (в деяких випад­ках на три).

Починаючи з 250 мм, межі проміжних інтервалів прийняті згідно з нормальними лінійними розмірами ряду R20.

Поєднання будь-яких основних відхилень в кожному з квалітетів теоретично дозволяє утворити понад 1000 полів допусків валів і отворів. їхнє застосування у виробничих умовах є неекономічним, тому що надмірно ускладнює технологію, зни­жує технологічність виготовлення виробів, обмежує уніфіка­цію різальних та вимірювальних інструментів. Тому зроблений обмежувальний відбір полів допусків для 4-х діапазонів номі­нальних розмірів:

- < 1 мм;

- > 1...500 мм;

- > 500...3150 мм;

- > 3150...10000 мм.

Для діапазону найбільшого застосування (1...500 мм) виділе­ні поля допусків переважного та рекомендованого застосуван­ня.

3 Відхилення. Допуски. Схематичне зображення полів допусків. Поняття про з’єднання і посадки. Класифікація з’єднання.

Розміри поверхонь обробленої деталі відрізняються від зада­них номінальних розмірів цих поверхонь через численні по­хибки (помилки), що мають місце в процесі обробки. Тому роз­міри деталей обмежують двома граничними розмірами:

- найбільшим граничним розміром D max та d max;

- найменшим граничним розміром D min та d min.

Дійсний розмір отримують вимірюванням розміру обробле­ної деталі з допустимою похибкою D д та d д.

Деталь є придатною, якщо

D min ≤ D д ≤ D max

d min ≤ d д ≤ d max

На кресленнях замість граничних розмірів поруч з номі­нальними вказують два граничні відхилення, наприклад 8 .

Відхиленням називається алгебраїчна різниця між розміром (дійсним, граничним тощо) і відповідним номінальним розміром.

Таким чином номінальний розмір слугує початком відліку відхилень та визначає положення нульової лінії.

Дійсне відхилення - алгебраїчна різниця між дійсним та номінальним розмірами.

Граничне відхилення - алгебраїчна різниця між граничним і номінальним розмірами.

Одне з граничних відхилень називається верхнім, а інше нижнім. Ці відхилення можуть бути:

- додатними, тобто розміщуватись вище номінального роз­міру чи нульової лінії;

- від'ємними, тобто розміщуватись під нульовою лінією;

- дорівнювати нулю, тобто співпадати з номінальним розмі­ром чи нульовою лінією.

ЕS - верхнє відхилення отвору - або алгебраїчна різниця між найбільшим граничним D max і номінальним D розмірами отвору:

ЕS = Dmax - D.

ЕІ — нижнє відхилення отвору - це алгебраїчна різниця між найменшим граничним D min і номінальним D розмірами отвору:

ЕІ = Dmin - D.

еs (еі) — верхнє (нижнє) відхилення вала - це алгебраїчна різниця між найбільшим граничним d max (найменшим гранич­ним d min) та номінальним d розмірами вала:

еs = d max – d;

еі = d min – d.

ТD (Тd) — допуск розміру отвору (вала) - це різниця між найбільшим Dmax (d max) та найменшим Dmin (d min) граничними розмірами отвору (вала):

ТD = Dmax – Dmin;

Тd = d max - d min,

або допуск — це абсолютна величина алгебраїчної різниці між верхнім ЕS (еs) та нижнім ЕІ (еі) відхиленнями отвору (вала):

ТD = ЕS - ЕІ;

Тd = еs - еі.

Допуски. Схематичне зображення полів допусків.

Допуск характеризує точність виготовлення деталі: чим менше допуск Т, тим складніше обробляти деталь, тому що збільшуються вимоги до елементів технологічної системи ВПІД (верстат-пристосування-інструмент-деталь).

Зону (поле), обмежену верхніми та нижніми відхиленнями, називають полем допуску. Поле допуску характеризується вели­чиною допуску та його положенням відносно номінального розмі­ру. При графічному зображенні поле допуску розміщене між дво­ма лініями, що відповідають верхньому та нижньому відхиленню відносно нульової лінії. Схеми розташування полів допусків для валів представлені на рисунку 1, отворів - на рисунку2.

Рисунок 1 - Схема розташування полів допусків вала ø d

Рисунок 2 - Схема розташування полів допусків отвору ø D

Поняття про з’єднання і посадки. Класифікація з’єднання

Характер з'єднання деталей, що визначається величиною отриманих в ньому зазорів чи натягів, називається посадкою.

Посадка характеризує свободу відносного переміщення дета­лей, що з'єднуються, або степінь опору їхньому взаємному зміщенню.

В залежності від взаємного розташування полів допусків отвору і вала розрізняють посадки з зазором, натягом та пере­хідні.

Зазор S - різниця розмірів отвору і вала, якщо розмір отво­ру більше розміру вала.

Натяг N - різниця розмірів вала і отвору до складання, якщо розмір вала більше розміру отвору.

Посадкою з зазором називається посадка, при якій забезпе­чується зазор у з'єднанні. В цій посадці поле допуску отвору Т D розміщене над полем допуску вала Т d (рисунок 3).

На кресленнях з'єднання вала з отвором відхилення позна­чають рядом з номінальним розміром дробом, в чисельнику якого вказують граничні відхилення отвору, а в знаменнику - граничні відхилення для вала, наприклад:

ø 48();

Рисунок 3 - Схема розташування полів допусків посадок із зазором

Посадкою з натягом називається посадка, при якій забезпе­чується натяг у з'єднанні. При цьому поле допуску отвору роз­міщене під полем допуску вала (рисунок 4).

Рисунок 4 - Схема розташування полів допусків посадок із натягом

Перехідна посадка - посадка, при якій можливе отримання як зазору S так і натягу N. В цьому випадку поля допусків отвору і вала перекриваються частково чи повністю (рисунок 5).

Рисунок 5 -Схема розташування полів допусків перехідних посадок

Контрольні запитання для самоконтролю

1 Єдина система допусків і посадок (ЕСДП)

2 Дати визначення дійсного, номінального та граничного
відхилення.

3 Дати визначення дійсного, номінального та граничного
розміру.

4 Охарактеризувати поняття " вал" і " отвір".

5 Що таке допуск розміру і допуск граничного відхилення

6 Ряди нормальних розмірів

7 Інтервали нормальних розмірів

8 Що таке поле допуску?

9 Що таке посадка7

10 Три типи з’єднання

11 Характери посадок

4 Граничні і середні зазори і натяги. Три групи посадок. Допуск посадки

Як видно з приведених схем, посадки характеризуються Smax, Smin, Nmax, N min.

Найбільший зазор Smax - це різниця між найбільшим граничним розміром отвору D max та найменшим граничним розмі­ром вала d min:

Smax = Dmax - dmin

або найбільший зазор - це алгебраїчна різниця між верхнім відхиленням отвору ЕS та нижнім відхиленням вала еі:

Smax = ЕS - еі.

Найменший зазор Smin:

Smin =Dmin - dmax;

Smin = ЕІ - еs.

Допуск зазору (допуск посадки з зазором) Тs - різниця між найбільшим Smax та найменшими Smin, зазорами:

Тs = Smax - Smin,

або сума допусків отвору ТD і вала Тd:

Тs = ТD - Тd

Середній зазор Sс = Sm - середнє арифметичне між найбіль­шим Smax та найменшим Smin зазорами:

Sс = 0, 5•(Smax + Smin).

Найбільший натяг Nmax - це різниця між найбільшим гра­ничним розміром вала d max та найменшим граничним розміром отвору Dmin:

Nmax = d max -Dmin,

або - алгебраїчна різниця між верхнім відхиленням вала еs та нижнім відхиленням отвору ЕІ:

Nmax = еs – ЕІ.

Найменший натяг Nmin:

Nmin = d min - Dmax;

Nmin = еі - ЕS.

Допуск натягу (допуск посадки з натягом) ТN - різниця між найбільшим N max і найменшим N min натягами:

ТN = Nmax - Nmin,

або сума допусків отвору ТD і вала Тd:

ТN = ТD - ТD

Середній натяг Nс = Nm - середнє арифметичне між най­більшим N max та найменшим N min натягами:

Nс = 0, 5 • (Nmax + Nmin);

для перехідних посадок

Nс = 0, 5 • (Nmax + Smax);

- Smax = Nmin.

Система допусків і посадок(система отвору і система вала)

Системою допусків і посадок називається закономірно побу­дована сукупність стандартизованих допусків і граничних від­хилень розмірів деталей, а також посадок, утворених отвора­ми та валами зі стандартними граничними відхиленнями.

Системи допусків і посадок розроблені на окремі типи з'єд­нань незалежно від конкретних видів машин, приладів, мате­ріалів деталей та інших умов.

За допомогою системи допусків і посадок кількість різних полів допусків для розмірів зведена до технічно і економічно обґрунтованого мінімуму. Це скорочує кількість типорозмірів деталей та виробів, підвищує їхню уніфікацію, дозволяє орга­нізовувати спеціалізований випуск різального та вимірюваль­ного інструменту.

Умовні позначення допусків і посадок, встановлені в стан­дартних системах, спрощують оформлення конструкторської та іншої технічної документації, полегшують маркірування ін­струментів та калібрів.

Різні системи допусків і посадок мають деякі загальні по­няття:

- поля допусків;

- градація значень допусків встановлюється у вигляді набо­ру степенів точності (квалітетів), допуски яких при заданому
номінальному розмірі утворюють геометричну прогресію. Тому
допуск сусіднього, менш точного квалітету, дорівнює відомому
допуску, помноженому на знаменник геометричної прогресії:

Т IT(q+1) = T ITq · φ тощо

- для скорочення об'єму таблиць весь діапазон розрядів роз­битий на декілька інтервалів, в кожному з них прийняте по­стійне значення допусків, що обчислюється за середнім гео­метричним та середнім арифметичним граничними розмірами інтервалу. Такий допуск називається допуском системи (стан­дартним допуском).

Для отримання посадок в системі допусків визначені (ГОСТ 25347):

- набори полів допусків валів та отворів;

- встановлена величина допуску;

- встановлене розміщення його відносно нульової лінії;

- поєднанням полів допусків вала та отвору утворюють різ­ні посадки;

- існує система отвору та система вала.

Посадки в системі отвору - посадки, в яких зазори та натя­ги отримуються з'єднанням різних за розміром валів з основ­ним отвором.

В системі отвору поле допуску основного отвору Т D розміщено незмінно відносно нульової лінії так, що нижнє відхилення ЕІ=0, а верхнє відхилення ЕS дорівнює допуску основного отвору зі знаком " +". Йому відповідає поле допуску " Н" (рисунок 6, 8).

Рисунок 6 - Схема полів допусків посадок в системі отвору

Посадки в системі вала - посадки, в яких різні зазори S і натяги N отримуються з'єднанням різних за розміром отворів з основним валом.

Основний вал - вал, у якого верхнє відхилення еs = 0, а нижнє еі - дорівнює допуску основного вала зі знаком " —". Йому відповідає поле допуску " h " (рисунок 7, 8).

Рисунок 7 - Схема полів допусків посадок в системі вала

При використанні на виробництві системі отвору надають перевагу у порівнянні з системою вала, виходячи з більш про­стої і дешевої технології обробки зовнішніх поверхонь.

Рисунок - Система посадок: а - в системі отвору; б - в системі вала

Контрольні запитання для самоаналізу

1 Три типи з’єднання

2 Характери посадок

3 Дати визначення системи " вала"

4 Зобразити схеми полів допусків різних посадок в цій системі.
5 Дати визначення системи " отвору"

6 Зобразити схеми по­лів допусків різних посадок в цій системі.

5 Квалітети точності. Одиниця допуску

Вироби, що відрізняються за призначенням та умовами ро­боти, виготовлені з неоднаковою точністю. Степінь точності згідно з ЄСДП називається квалітетом.

Градація допусків у системі встановлюється у вигляді набо­ру степенів або квалітетів точності.

Степінь (квалітет) точності - сукупність допусків, які відпо­відають одному рівню точності для всіх номінальних розмірів. Степені позначають числами - порядковими номерами. Для визначення допуску розміру в кожному степені точності всі розміри розбиваються на інтервали. Для кожного інтервалу встановлюють постійне значення допуску. Підрахований за рі­вняннями системи будь-який допуск називається допуском си­стеми або стандартним допуском.

Стандартні допуски використовуються в шкалі для визна­чення точності обладнання, способів обробки, засобів та мето­дів вимірювання тощо.

Квалітет (степінь точності) - степінь градації значень до­пусків системи.

Кожен квалітет містить ряд допусків, які в системі допус­ків та посадок розглядаються як такі, що відповідають при­близно однаковій точності для всіх номінальних розмірів.

В ЄСДП встановлено 19 квалітетів: 01, 0, 1, 2, 3,..., 16, 17,

де 01 - має найвищу точність, а 17 - найнижчу.

Допуск квалітету умовно позначається латинськими літе­рами ІТ (International Tolerance) та номером квалітету q, де q = 01; 0; 1;..., 17, тобто: ІТq, ІТ6, ІТ16,...

Допуски в квалітетах 5... 17 розраховують за формулою:

ІТq = а • і

де q - номер квалітету, q = 5... 17;

а - безрозмірний коефіцієнт, встановлений для даного квалітету та незалежний від номінального розміру; цей коефі­цієнт називають числом одиниць допуску (таблиця 1);

і - одиниця допуску (мкм) - множник, що залежить від номінального розміру, який підраховується за формулою:

- для розмірів від 1 до 500 мм:

і = 0, 45• + 0, 001Dі;

- для розмірів від 500 до 10 000 мм:

і = 0, 004•Dі +2, 1;

де Dі = - середнє геометричне відхилення граничних значень

інтервалу номінальних значень розмірів, мм;

Dі min, Dі max ^_ найменше та найбільше граничне значення інтервалів номінальних розмірів, мм.

 

Таблиця 2 - Число одиниць допуску а для квалітетів 5...17

Квалітет q

Число одиниць допуску

 

При заданому квалітеті q та інтервалі номінальних роз­мірів значення допусків валів та отворів є рівними: TD = Тd. Починаючи з q = 5 (з п'ятого квалітету) допуски при переході до сусіднього, менш точного квалітету, збільшуються на 60 % (тобто U=1, 6)

Через кожні 5 квалітетів допуски збільшуються в 10 разів.

З двох меж інтервалу тільки верхня межа (Dі max) включена до даного інтервалу, нижня (Dі min) відноситься до попередньо­го, наприклад, 10 мм відноситься до інтервалу розмірів від 6 до 10 мм.

Принцип вибору допусків

Основне відхилення - це одне з двох відхилень (верхнє або нижнє), що використовується для визначення положення поля допуску відносно нульової лінії (основне відхилення в будь-якому разі розташоване ближче до нульової лінії).

На рисунку 8 дана схема полів допусків валів і визначені положення основних відхилень для кожного з них.

 

 

Рисунок 8 - Поля допусків валів

Згідно з ГОСТ 25346для валів встановлено 28 основних відхилень та стільки ж для отворів, які позначаються:

- для вала маленькими літерами від а до zc;

- для отвору великими літерами від А до ZC.

На рисунку 9 дана схема розташування полів допусків отво­рів та визначені основні відхилення для кожного з них.

Тут та вище літерами j, js, J, Js позначено симетричне роз­ташування поля допуску відносно нульової лінії. В цьому ви­падку числові значення верхнього та нижнього відхилень рівні, але протилежні за знаком (верхнє із знаком " +", а нижнє " —").

 

 

 

Рисунок 9 – Поля допусків отворів

Приклад: D = ø 25F7; D = 25 мм - номінальний розмір; основні відхилення - ЕІ = +20 мкм; ЕS = 41 мкм; допуск Т D =21 мкм (для q = 7 квалітету та інтервалу розмірів вище 18 до ЗО).

Схема розташування поля допуску ø 25F7 дана на рисунку 10

 

.

 

Рисунок 10 – Схема поля допуску ø 25F7

Нанесення розмірів і граничних відхилень на кресленні

Допуски (граничні відхилення) розмірів на кресленнях вка­зують безпосередньо після номінального розміру за наступни­ми варіантами (ГОСТ 2.307):

- умовним (літерним) позначенням основного відхилення з
додаванням номера квалітету:

ø 50Н7;

ø 150р6;

ø 15е8;

ø І00Р7 тощо;

- числовими значеннями верхнього і нижнього відхилення
(мм) з їхніми знаками, при цьому верхнє відхилення запису­ють над нижнім:

 

ø 15 ; ø 150

 

- якщо верхнє чи нижнє відхилення дорівнює нулю, воно
не вказується:

ø 60 ; ø 80 -0, 18

- літерним позначенням поля допуску з вказанням в дуж­ках числових значень граничних відхилень:

 

ø 15е8(); ø 150р6();

- при симетричному розташуванні відхилень, тобто коли відхилення рівні, але мають різні знаки, їхнє значення нано­сять зі знаком ±:

ø 15Js(±0, 015).

Варіанти позначення полів допусків і посадок на креслен­нях на рисунку 11:

 

 

Рисунок 11 - Позначення полів допусків посадок на кресленнях

Незазначені граничні відхилення розмірів

Якщо верхнє і нижнє відхилення не зазначені безпосеред­ньо після номінального розміру, а обговорені загальним запи­сом у технічних вимогах креслення, то вони називаються не­зазначеними граничними відхиленнями.

Для лінійних розмірів, крім радіусів заокруглень і фасок, незазначені граничні відхилення призначаються:

- або в квалітетах q=11, 12, 13 для розмірів < 1 мм;

- або в квалітетах q=11,..., 17 для розмірів 1...10 000 мм;

- або за спеціальними класами точності, умовно названими:

" точний" - t 1 -> ІТ12

" середній" - t ₂ -> ІТ14

" грубий" - t ₃ -> ІТ16

" дуже грубий" - t ₄ -> ІТ17

Незазначені граничні відхилення призначають у " тіло" де­талі, тобто однобічними (від номінального розміру в мінус для вала й у плюс для отвору).

Наприклад

-ІТ14 - відповідає граничним відхиленням основного вала 14-го квалітету -h14;

+ІТ14 - відповідає граничним відхиленням основного отво­ру 14-го квалітету +Н14;

Для розмірів елементів, що не відносяться до валів і отво­рів, таких, як:

- уступи;

- глибини;

- відстані між осями;

- відстані від торців деталі до осей отворів тощопризнача­ють тільки симетричні незазначені граничні відхилення, наприклад, ±1Т14

Викладене вище відноситься і до розмірів валів і отворів, незазначені граничні відхилення розмірів яких задані за кла­сами точності. Тоді, наприклад, для " середнього" класу точно­сті умовні позначки записують: для вала, для отвору, для роз­мірів елементів, що не відносяться до отворів і валів.

ГОСТ 25670передбачає 4 варіанти призначення незазначених граничних відхилень лінійних розмірів для класу точно­сті " середній".

6 Розрахунок і вибір посадок, приклади їх застосування

ПРИКЛАД РІШЕННЯ ЗАДАЧ

Дані з'єднання: ø ;

Розв’язання: ø

1 Посадка в системі вала (вал - основний), отвір в квалітеті 9, вал в квалітеті 8.

 

2 Граничні відхилення:

- отвір ø 25Е9: - вал ø 25h8:

ЕS = + 0, 092 мм; еs = 0;

ЕІ = + 0, 040 мм (ГОСТ 25347); еі = - 0, 033 мм (ГОСТ 25347).

 

3 Граничні розміри:

 

для отвору D max = D + ЕS = 25, 000 + 0, 092 = 25, 092 мм;

D min = D + ЕІ = 25, 000 + 0, 040 = 25, 040 мм;

 

для вала d max = d + еs = 25, 000 + 0, 000 = 25, 000 мм;

d min = d + еі = 25, 000 - 0, 033 = 24, 967 мм.

 

4 Допуск: отвору Т D = ЕS - ЕІ = 0, 092 - 0, 040 = 0, 052 мм =52мкм;

вала Т d = еs - еі = 0, 000 – (-0, 0330) = 0, 033 мм=33мкм

 

5 Одиницю допуску визначаємо за додатком 3.Д.17 [1, с.694],:

і = 1, 31 мкм.

Кількість одиниць допуску:

Получений результат перевіряємо за додатком 3.Д.18 [1, с.694],

6 Знаходимо граничні зазори:

 

S max = ЕS - еі = 0, 092 – (- 0, 033) = 0, 125 мм;

S min = ЕІ - еs = 0, 040 - 0 = 0, 040 мм.

 

7 Допуск зазору Тs = S max - S min = 0, 125 - 0, 040 = 0, 085 мм

 

Оскільки в з'єднанні мають місце лише зазори, то дана посадка відноситься до групи посадок з гарантованим зазором.

 

Зображаємо поля допусків отвору і вала (рисунок 1).

Рисунок 12 - Схема полів допусків з'єднання ø

 

 

Контрольні запитання для самоаналізу

1 Дати визначення дійсного, номінального та граничного
розміру.

2 Охарактеризувати поняття " вал" і " отвір".

3 Дати визначення системи " вала", зобразити схеми полів
допусків різних посадок в цій системі.

4 Дати визначення системи " отвору", зобразити схеми по­лів допусків різних посадок в цій системі.

5 Нанесення розмірів і граничних відхилень на кресленні

6 Незазначені граничні відхилення розмірів

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться с друзьями: