Стан та господарське використання водно-болотних угідь

Згідно з міжнародною класифікацією водно-болотних угідь, прийнятою Шостою конференцією сторін Рамсарської конвенції, природні водно-болотні угіддя України представлені морськими (прибережними) і внутрішніми.

За ознаками характеру і ступеня порушення водно-болотних угідь їх сучасний екологічний стан нами визначається як природний, рівноважний, кризовий, критичний і катастрофічний.

Морські (прибережні) водно-болотні угіддя (сублітораль, супралітораль, приморські засолені болота, засолені луки, мокрі солончаки та ін.).

• Природний. Екосистеми водно-болотних угідь відзначаються ще незначними антропогенними порушеннями і зазнають лише слабкої непрямої дії глобальних антропогенних впливів (підняття рівня та забруднення світового океану, кислі дощі, забруднення повітряного середовища). Серед приморсько-прибережних до них належать водно-болотні угіддя острова Зміїний (Одеська обл.) та окремих озер древньої дельти Дніпра (Херсонська обл.), що знаходяться на території Чорноморського біосферного заповідника.

• Рівноважний. Швидкість антропогенних порушень дорівнює темпам самовідновлення екосистем або не перевищує їх. До даної категорії відносяться водно-болотні угіддя Тендрівської, Каркінітської, Джарилгачської заток і Центрального Сиваша (Херсонська обл., Автономна республіка Крим). Провідними антропогенними факторами виступають забруднення акваторій сільськогосподарськими і комунальними стоками, прибережної зони - рідкими і твердими відходами, рекреація.

• Кризовий. Швидкість антропогенних порушень перевищує темпи відновлення екосистем, але корінних змін природних систем ще не відбувається. До даної категорії належать водно-болотні угіддя дельти пониззя Кілійського гирла Дунаю, гирлових областей Дністра (Одеська обл.), Південного Бугу (Миколаївська обл.) і Дніпра (Херсонська обл.), систему озер Дунай-Дністровського (Шагани, Алібей, Бурнас, Будацький) та Дністровсько-Дніпровського межиріччя (Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Березанський), Східного Сиваша (Херсонська, Запорізька області), коси та затоки Обиточна, Утлюкського лиману, коси Бірючий Острів (Херсонська, Запорізька обл.), озера Чокрак (Автономна республіка Крим). Провідними факторами виступають скорочення прісноводного стоку річок та забруднення його мінеральними і органічними речовинами, токсинами, неочищеними стоками, патогенними мікроорганізмами, детергентами прилягаючих населених пунктів і рекреаційних комплексів, а також техногенне ушкодження і руйнування прибережних смуг, дамбування, обваловування берегів, спорудження гребель, меліоративне гідробудівництво, рекреація, забруднення прибережної смуги відходами тривалого розкладання.

• Критичний. Швидкість антропогенних порушень перевищує темпи відновлення екосистем зі змінами на менш продуктивні системи. До даної категорії належать водно-болотні угіддя Стенцівсько-Жебриянських плавнів, озера Сасик (Одеська обл.), лиманів Дністровсько-Дніпровського межиріччя (Сухий) (Одеська обл.), північно-східної частини Азовського моря (Сивашик, Молочний) (Запорізька обл), заток і кіс Азовського моря -я Білосарайської, Бердянської, Кривої, Самсонової (Запорізька, Донецька області), Жебриянського приморського пасма (Одеська обл.), острова Джарилгач (Херсонська обл.). Провідними факторами виступають всі вищезазначені, а також штучне опріснення водойм, розорювання і заліснення арен.

• Катастрофічний, Антропогенні порушення призвели до корінних незворотних змін природних екосистем і заміни їх закріпленими малопродуктивними. До даної категорії належать водно-болотні угіддя гирлових областей малих річок Північного Причорномор'я, озер Західного Сиваша (Херсонська обл., Автономна республіка Крим), а також Перекопських (Червоне, Старе, Кияцьке, Каруецьке, Айгульське) і Євпаторійських (Сасик, Сакське, Велике Майнацьке) (Автономна республіка Крим). Провідними антропогенними факторами виступають промислове і сільськогосподарське забруднення стоку річок та його зарегулювання, використання водойм як відстійників промислових відходів, охолоджувачів, певна трасформація берегових смуг.

Морські (прибережні) водно-болотні угіддя відзначаються широким спектром і обсягами господарського використання їх ресурсів, що відновлюються (рослинного і тваринного світу, рекреаційне використання) і не відновлюються (добування піску, черепашкового матеріалу, детриту, торфу, лікувальних грязей).

Рослинні ресурси найбільшою мірою використовуються для випасання, менше - для сінокосіння і збору лікарської сировини, в значних обсягах (Одеська і Херсонська області) ведеться комерційна заготівля сировини очерету південного, рідше камки морської для технічних цілей (Одеська, Херсонська області, Автономна республіка Крим). За показниками пасовищної трансформації найбільш деградованими є лучно-болотні, засолено-лучні та солончакові території водно-болотних угідь Дунайсько-Дністровського межиріччя, гирлових областей Дністра і Дніпра та пониззя дельти Кілійського гирла Дунаю. Значно більший непрямий вплив на рослинний покрив водно-болотних угідь здійснюється внаслідок рекреаційного використання їх територій. Він носить катастрофічний характер в місцях розміщення рекреаційно-оздоровлювальних комплексів і послідовний - безпосереднього відпочинку. Найбільш деградованим рослинним покривом відзначаються водно-болотні угіддя Бердянської (щільність мережі стежок складає понад 30%), Білосарайської (20%), Степанівської (25%), Федотової (30%) кіс і Арабатської Стрілки (15%). Відзначається надмірною деградацією рослинний покрив водно-болотних угідь пересипів лиманів Кримського півострова, Дністровсько-Дні провського межиріччя.

Серед видів господарського використання тваринного світу водно-болотних угідь переважає, звичайно, вилов риби. За обсягами промислового вилову риби перші місця займають угіддя дельти Кілійського гирла Дунаю, гирлових областей Дніпра і Дністра та названих вище лиманів і заток надморських кіс. Добування промислових птахів проводиться на територіях водно-болотних угідь, що належать до мисливських господарств. Найбільша їх кількість функціонує в Одеській області (Стенцівські плавні, Сасик, Білгород-Дністровське, Біляївські плавні, Придністровське, Тилігульське). Ресурси, зокрема тваринного світу, мають тенденцію до виснаження, що зумовлене зменшенням ємності водно-болотних угідь внаслідок руйнування біотопів та надмірними обсягами їх використання без відновлення. Зокрема, щорічний вилов риби зменшився більше, ніж у З рази і складає сьогодні всього близько 70 тис. т.

Серед видів використання тих ресурсів водно-болотних угідь, що не відновлюються, в найбільших обсягах ведеться кар'єрне добування піску (Жебриянське приморське пасмо, Степанівська коса та ін.), черепашковий матеріал заготовлюється на територіях водно-болотних угідь надморських кіс Чорного і Азовського морів, лікувальних грязей -водно-болотних угідь лиманів (Сакського, Чаудинського та ін.). Добування торфу відновлене в гирловій області Дніпра (Кардашинські болота). В озерах древньої дельти Дніпра проводиться добування солі. З огляду на надмірну трансформованість приморсько-прибережних водно-болотних угідь використання ресурсів, що не відновлюються, має бути повністю забороненим, а тих, що відновлюються - суворо регламентованим.

Внутрішні водно-болотні угіддя (водотоки, водойми заплав річок, надзаплавні, флювіогляціальні і карстові озера, водойми боліт і лісів, штучні водосховища, канали та ін.).

За займаними площами вони значно перевищують попередні і відзначаються різноманітністю екосистем. Як і приморські внутрішні водно-болотні угіддя зазнали значних антропогенних трансформацій, їх стан за ознаками характеру і ступенем порушення визначається як природний, рівноважний, кризовий, критичний і катастрофічний.

• Природний. Водно-болотні угіддя, екосистеми яких наближаються до природного стану, є малочисельними і не займають значних площ. Це водно-болотні угіддя природних заповідників -Дніпровсько-Орільського (Дніпропетровська обл.), Канівського (Черкаська обл.), Поліського (Житомирська обл.), Рівненського (Рівненська обл.) і Розточчя (Львівська обл.), заповідних зон національних природних парків - Деснянсько-Старогутського (Сумська обл.), Синевир (Закарпатська обл.), Ужанського (Закарпатська обл.) і Яворівського (Львівська обл.), а також деяких ландшафтних і гідрологічних заказників у Чернігівській, Сумській, Рівненській, Волинській, Черкаській, Хмельницькій і Тернопільській областях. Останні представлені екосистемами заплавних, надзаплавних і частіше карстових та флювіогляціальних водойм.

• Рівноважний. Водно-болотні угіддя, екосистеми яких знаходяться у відносно рівноважному стані, значних площ, як і попередні, не займають, але зустрічаються частіше. Це заплавні водойми та прируслові ділянки верхньої течії Десни і Сейму в межах України, Сожу (Чернігівська обл.), приток Прип'яті - Стоходу, Турії, а також окремих частин Люб'язі, Річиці, Стиру і Горині (Волинська, Рівненська, Житомирська області), водойми флювіогляціальних і карстових озер (Волинська, Рівненська області), водойми евтрофних (лісових, чагарникових, трав'янистих та трав'яно-мохових), (Волинська, Житомирська, Чернігівська області), мезотрофних (лісових, сфагнових, трав'яно-чагарниково-сфагнових) (Волинська, Рівненська, Житомирська області) та оліготрофних (лісових, сфагнових, трав'яно-чагарникових сфагнових і сфагнових) (Волинська, Рівненська, Житомирська області) боліт.

• Кризовий. Водно-болотні угіддя, екосистеми яких знаходяться у кризовому стані, є найбільш численними і займають значні площі. До цієї категорії відносимо водно-болотні угіддя створених штучно з регульованим гідрорежимом водосховищ великих, середніх і малих річок, заплавні водойми і прируслові ділянки переважної більшості річок Лісостепу і північних регіонів Степу, придунайські озера, а також надмірно трансформовані заплавні водойми долин Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу та надзаплавні водойми із зміненим гідрорежимом внаслідок проведення меліоративних робіт (Чернігівська, Житомирська, Рівненська області).

• Критичний. Водно-болотні угіддя, екосистеми яких знаходяться у критичному стані, в Україні є не менш чисельними і мають тенденцію до розширення. Це, насамперед, водно-болотні угіддя малих річок Степової зони України і Автономної республіки Крим, середніх - Кальміусу, Інгулу, Інгульця, а також великих - Сіверського Дінця, Південного Бугу, зокрема в регіонах, де розміщені великі техногенні об'єкти (Донецька, Луганська, Харківська, Миколаївська, Херсонська, Одеська області).

Як і морські (прибережні), внутрішні водно-болотні угіддя відзначаються широким спектром і обсягами господарського використання їх ресурсів. Серед його видів переважає випасання прибережних ділянок перезволожених екосистем на площі близько 150 тис. га, заготівля сіна в обсягах близько 300 тис. т щорічно (болотисті і торф'янисті луки), збір ягід журавлини (близько 200 т щорічно) (сфагнові болота) і чорниці (100 т щорічно) (лісові болота) та лікарських видів рослин (близько 10 т щорічно). Досить значним є непряме - рекреаційне використання ресурсів водно-болотних угідь, що, як і для морських прибережних водно-болотних угідь, також носить катастрофічний характер, зокрема, в місцях розташування рекреаційно-оздоровлювальних комплексів та біля більшості великих міст України, а також населених пунктів, розміщених біля річок або водойм.

Основу використання ресурсів тваринного світу водно-болотних угідь складають вилов риби і полювання на водоплавних мисливських птахів. У внутрішніх водоймах нині виловлюється близько 30% всього обсягу вилову риби, який здійснюється в державі. У водосховищах Дніпровського каскаду щорічно виловлюється 7-8 тис. т риби. У невеликих обсягах ведеться вилов раків. Щороку в Україні добувається від 1 до 2 млн мисливських птахів, які використовують водно-болотні угіддя як місця гніздування та виведення потомства або транзиту. Інші види використання ресурсів тваринного світу (добування хутрових звірів тощо) проводяться в незначних обсягах. В останні ЗО років запаси тих ресурсів водно-болотних угідь, що відновлюються, різко скоротилися і мають подальшу тенденцію до зменшення, що зумовлено руйнуванням екотопів.

Серед видів використання природних ресурсів, що не відновлюються, перше місце займає кар'єрне добування піску. Відновлюється торфодобування. Має місце відйом в значних обсягах води для питного забезпечення населення і технічного використання на промислових підприємствах Харкова, Луганська, Донецька, Кривого Рогу, Львова, Лисичанська та інших міст. У невеликих обсягах заготовлюється сапропель та лікувальні грязі.