Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Типи ботанічних садів та напрями їх досліджень






У світовому масштабі ботанічні сади відзначаються надзвичайною різноманітністю за розмірами, локалізацією, напрямами роботи, часом їх заснування, чисельністю колекцій, організацією територій тощо. Загальна їх кількість наближається до 1900. Ботанічні сади є у 148 країнах світу і нині залишилось дуже небагато країн, де не було б хоча б одного ботанічного саду Основна їх частина (понад 60%) знаходиться в країнах Європи (677) та у Північній Америці (297). Понад 30% ботанічних садів функціонують у складі університетів й інших вищих науково-освітніх закладів.

З 677 європейських ботанічних садів та арборетумів, 56 розміщені в Україні. З них на даний час 25 - власне ботанічні сади, 16 -дендропарки, 15 - арборетуми при лісогосподарських вузах і дослідних станціях. Загалом же на долю нашої держави, з урахуванням арборетумів та дендропарків, припадає понад третина з цих установ колишнього Радянського Союзу (56 із 155). Власне ботанічні сади України за відомчу приналежністю розподілені таким чином: у Національній академії наук - 3, в Українській академії аграрних наук -1, підпорядковані університетам, сільськогосподарським і педагогічним вузам - 18, іншим відомствам - 3. Розташування їх по території держави, як і розподіл по ботаніко-географічних зонах, нерівномірні: у Поліссі - 1, у Лісостепу - 13, у Степу - 7, у Карпатах - 2, у Криму - 2. З 25 адміністративних областей України шість (Чернігівська, Рівненська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Луганська) ще не мають ботанічних садів (Черевченко та ін., 1999).

У сукупності ботанічні сади світу підтримують колекції, чисельність яких перевищує 80, 0 тис. видів рослин (Wyse Jacckson, 1999). До цього багатства долучається ще значно більша від вище зазначеної цифри кількість культиварів різних груп рослин, що демонструють генетичне різноманіття живої природи, той нечерпний потенціал, який у прихованому вигляді закладено в рослинних організмах.

Поряд з розвитком існуючих, у світі постійно створюються також і нові ботанічні сади, що за своєю приналежністю можуть бути не лише державними, а й перебувати в муніципальній, колективній чи приватній власності. Особливістю новостворюваних садів є те, що більшість з них одразу ж стають важливими центрами сприяння збереженню рослин природної флори. Це ж стосується і давно існуючих садів, які збільшують долю їх участі у справі збереження рослин.

З кінця 80-х років XX ст., разом з активізацією природоохоронної діяльності ботанічних садів і глобальним об'єднанням їх зусиль для вирішення різних проблеми збереження рослинного світу, постало й питання про дефініцію поняття " ботанічний сад". Потреба чіткого його окреслення виникла через необхідність встановити точні критерії, які поставили б межу між ботанічним садом як науковою чи науково-допоміжною установою та звичайними парками громадського відпочинку чи приватними колекціями рослин. Прийняте Міжнародною асоціацією ботанічних садів, згідно з яким їх розглядають як відкриті для відвідування території з етикетованими рослинами, не відповідало новим вимогам. У прийнятій в 1987 р. Стратегії ботанічних садів зі збереження рослин (The Botanic Gardens Conservation Strategy, 1987) дано мультикритерійне визначення ботанічного саду у вигляді переліку характеристик, які відображають роль і особливості діяльності цих установ:

• адекватне етикетування рослин;

• наукова основа для ботанічних колекцій;

• обмін інформацією з іншими ботанічними садами, інституціями, організаціями і громадськістю;

• обмін насінням і іншим рослинним матеріалом з іншими садами, арборетумами та дослідними станціями (згідно з вимогами міжнародних конвенцій, національних законів і митних правил);

• довготривалі зобов'язання і відповідальність за підтримання ботанічних колекцій;

• підтримання наукових програм з таксономії шляхом надання своїх гербарних фондів;

• моніторинг рослин у колекціях;

• відкритість для населення;

• сприяння збереженню рослин через розширення активності у цій сфері та екологічну освіту;

• правильна і чітка документація колекцій, у тому числі й дикорослих рослин на їх території;

• здійснення наукових теоретичних і прикладних досліджень колекцій.

Однак цей перелік не можна назвати всеохоплюючим щодо всіх сторін діяльності ботанічних садів. З іншої сторони, існує багато інституцій, які логічно є ботанічними садами, але їм не притаманні абсолютно всі пункти перерахованих вище критеріїв. Тому лише в 1999 р. Міжнародною радою ботанічних садів за збереження рослин було сформульоване коротке, але значно більш чітке визначення, яке задовольняє потреби сьогоднішнього дня. Відповідно до нього, " ботанічні сади - це інституції, які підтримують задокументовані колекції живих рослин з метою їх наукового дослідження, збереження, розповсюдження та використання для освіти" (Wyse Jacckson, 1999). Згідно з Порядком денним під поняття ботанічний сад підпадають також арборетуми і дендропарки та інші спеціальні форми рослинних колекцій, що відповідають наведеним в означенні критеріям.

У світовому вимірі розвиток ботанічних садів йде у двох напрямках: класичному - максимальне відображення багатства рослин світової флори, тобто рослинного світу в планетарному масштабі; спеціалізованому - поглиблена спеціалізація щодо певних груп рослин. Загалом у світі виділено 12 типів ботанічних садів (Wyse Jacckson, Sutherland, 2000) відповідно до їх спеціалізації:

• перший тип - класичний багатоцільовий ботанічний сад. Як правило, в усьому світі він є державною власністю. Діяльність таких садів здійснюється одразу в багатьох напрямах, серед яких обов'язковими є садівництво разом із супроводжуючими його спеціальними школами, різнопланові наукові дослідження, для здійснення яких наявні гербарій та відповідні лабораторії. До цього додається освітня і культурно-просвітницька робота, та створюються умови, сприятливі для відпочинку відвідувачів;

• другий тип - сади декоративних рослин. Основна їх відмінність -висока естетична насиченість, адже вони включають цілі серії документованих колекцій різних декоративних рослин. Слід відмітити, що в них можуть проводитись чи не проводись наукові дослідження, так само, як і цільова освітня робота та діяльність, спеціально направлена на збереження видів рослин природної флори. Однак, на нашу думку, вони також відіграють дуже важливу, хоч і опосередковану роль у справі збереження рослинного компоненту природних екосистем. Ознайомлення населення з існуючим у світі розмаїттям рослин та притаманною їм естетикою сприяє не лише підвищенню культурно-освітнього рівня людей за рахунок збагачення їх знань, вихованню (стихійному чи свідомому) вміння бачити красу живого й бережно ставитися до неї, а й зменшує антропогенний тиск на природні екосистеми. Такі сади часто знаходяться у власності місцевих громад (муніципалітетній власності) або є приватними;

• третій тип - історичні ботанічні сади. їх історичність полягає не в давності існування, а в призначенні, адже багато з них утворилися зовсім недавно, супроводжуючи активізацію досліджень у галузі медичної ботаніки, що спостерігалася у другій половині минулого століття. У таких садах відображено історію медицини, починаючи від найдавніших свідчень про використання рослин з лікувальною метою і до сучасності. Багато з таких садів водночас займаються і розв'язанням різних питань збереження лікарських рослин, у тому числі й глибокими науковими дослідженнями цих об'єктів. Вони також опрацьовують і впроваджують методи культивування важливих для медицини видів і широко ознайомлюють населення з ними, що є важливим сприятливим фактором для збереження цих об'єктів у природних екосистемах. Історичні ботанічні сади можуть бути пов'язані також з висвітленням історії різних течій релігії і використанням рослин для релігійних потреб;

• четвертий тип - природоохоронні сади. Вони почали з'являтися зовсім недавно, для задоволення нагальних локальних потреб щодо збереження і відновлення місцевої, регіональної або національної флори. Окремі з них поєднують у своєму складі різні за розміром природні ділянки з популяціями вразливих видів разом з ділянками де розміщені їх культивовані колекції. До цієї категорії також входять сади, де в колекціях у культурі не лише вразливі рослини з даної місцевості, а більше - з оточуючих близьких і віддалених місць або ж види, що знаходяться під загрозою, з усієї країни. Такі сади мають особливо важливе значення для екологічної освіти та відповідної просвітницької роботи;

• п'ятий тин - університетські ботанічні сади, що використовуються як допоміжні для навчальних цілей та як база для проведення наукових досліджень. Водночас багато з них повністю чи частково відриті також і для відвідування;

• шостий тип - комбіновані ботаніко-зоологічні сади. У них рослинні насадження! створюються і використовуються в першу чергу для організації місцепроживання визначеним видам тварин. Вивчення рослин також проводиться з точки зору їх придатності як середовища для тварин. І тільки останнім часом звернули увагу на багатство і цінність саме рослинних колекцій таких садів;

• сьомий тип - агробіологічні та зберігані зародкової плазми. їх основна функція - зберігання ex situ нині чи потенційно економічно цінних видів рослин та генофонду, що має цінність для науки, селекції або сільськогосподарського використання. Багато з них використовуються як дослідні станції для лісотехнічних чи сільськогосподарських інститутів і мають у своєму складі сучасні лабораторії, селекційні та насінницькі служби. Однак переважна більшість закриті для відвідувачів;

• восьмий тип - альпійські (гірські) ботанічні сади, спеціально призначені для культивування і зберігання ex situ гірських загалом і альпійських зокрема рослин. Згідно з назвою й призначенням найчастіше розміщені вони в гірських районах і власне в горах, переважно в Європі та деяких тропічних країнах. У тропічній зоні вони використовуються також для культивування субтропічних рослин та рослин помірного кліматичного поясу. їх часто створюють як окремі філіали великих рівнинних ботанічних садів;

• дев'ятий тип - сади дикорослих рослин. Вони включають у себе ділянки з природною або напівприродною рослинністю, яка, з одного боку, знаходиться під захистом, а з іншого - використовується. Тут також може здійснюватися культивування дикорослих видів рослин в умовах природного або напівприродного режиму для їх збереження та використання. Такі сади відіграють важливу роль водночас для охорони рослин і для використання їх як навчальної і сировинної бази;

• десятий тип - ботанічні сади садово-городніх рослин. Тут здійснюється спеціальне вирощування рослин, що мають значення для людини як плодово-ягідні та овочеві. Такі сади в переважній більшості організовуються при садівничних товариствах і їх основна мета -стимулювання процесів розвитку садівництва через організацію спеціальних шкіл, курсів, селекційну роботу. Вони також здійснюють реєстрацію і збереження садових рослин. їх внесок у справу захисту природних екосистем, за нашою оцінкою, полягає не лише у підтриман­ні генетичної різноманітності видів та в утримуванні ex situ колекцій окремих рослин, а більше в тім, що поширюване ними захоплення садівництвом сприяє відтоку значної кількості людей від цих еко­систем, що є також дуже актуальним у час стрімкого росту населення Земної кулі і його зростаючого тиску на природне середовище;

• одинадцятий тип - тематичні ботсади, де створюються вузькоспеціалізовані колекції споріднених за певною ознакою рослин.

Наприклад, однієї життєвої форми, таксону, екологічної групи тощо, або сукупності рослин для наочного вивчення певної теми в навчальному процесі, в основному систематики. До таких належать сади рододендронів, каніферарії, розаріуми, піонарії, ірідарії, орхідарії, сади ліан, сади водних, болотних рослин, цибулинних культур, рослин ефемерів та ефемероїдів, етноботанічні сади, лікарських чи комахоїдних рослин, сади живих загорож тощо;

• дванадцятий тип - сади місцевих громад. Вони, як правило, невеликі за розмірами, з обмеженими ресурсами, створюються і використовуються для локальних потреб місцевих громад, у числі яких рекреація, екологічна освіта, збереження рослин, тренінги з садівництва, і вирощування для місцевих потреб лікарських або інших економічно цінних видів.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал