Task 8. Translate the following sentences into English. 1. Міжнародні неурядові організації сприяють миру та інтернаціональній співпраці

1. Міжнародні неурядові організації сприяють миру та інтернаціональній співпраці. 2. Протягом багатьох століть Церква стягувала податки з населення і накопичувала великі статки. 3. Держава є центральним поняттям теорії міжнародних відносин. 4. До 17 століття в політичному житті Європи домінувала церква. 5. Деякі держави досі не отримали дипломатичного визнання. 6. Спільна історія, мова та звичаї об’єднують людей у націю. 7. Релігійні, етнічні чи мовні розбіжності можуть призвести до конфлікту в державі. 8. Причиною революції стало те, що народ не визнав законність уряду. 9. Держава повинна мати територіальну базу, стале населення та уряд. 10. Суверенні держави можуть вести війни чи укладати угоди з іншими державами. 11. Поширення писемності сприяло розвитку науки. 12. Етно-націоналізм становить серйозну внутрішню загрозу для держави. 13. Зростаюча міграція та формування етнічних меншин може порушити єдність держав. 14. Із послабленням ролі релігії зросло значення держави об’єднаної навколо національної, а не релігійної ознаки. 15. Як і у випадку Балканського конфлікту, етнонаціоналізм може стати причиною поділу держави.

Task 9. Read the text and find the English equivalents of the following phrases:

1. курс дій; 2. соціальна інституція; 3. зовнішня політика; 4. діяти в обох середовищах; 5.постійно бере участь; 6. анархічна система; 7. внутрішня політика; 8. взаємозалежне прийняття рішень; 9. засоби примусу; 10.влада діяти.

The state as a social institution exists in two environments: on the one hand, there is the (internal) environment that is composed of all the other institutions located in the territory demarcated by the state and their interactions with it and each other; on the other, there is the (external) environment composed of all other states and their interactions with it and each other. International Relations theory assumes that the state is constantly involved in attempts to intervene in both environments, that is, engages in ‘domestic’ and ‘foreign policy’.

These two forms of policy are different; in the case of domestic policy, the state is, in principle, capable of getting its way having decided on a course of action; that is to say, it possesses both the authority to act, and the means to do so. In foreign policy this is not so; outcomes are the product of interdependent decision-making. The state cannot expect that other states will respect its authority because in an anarchical system no state possesses authority, and whether or not the state has the means to get its way is a contingent matter – whereas domestically the state, in principle, possesses a monopoly of the means of coercion, internationally no state is in this position. What this means is that we can distinguish two aspects of the study of foreign policy; the way in which foreign policy is formulated – which might be rather similar to the way in which domestic policy is formulated – and the way in which foreign policy is implemented, which is likely to be very different.