Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Лікування
Терапія при діареях у телят - міра суто вимушена, а не повсякденна. Лікування має бути негайним і включати вживання антибіотиків (аміноглікозіди, фторхинолони), імуностимуляторів (Ронколейкин), сорбентів, а також регидратационной терапії. Інколи, непагані результати показує вживання гиперіммунних сироваток і пробіотиків в комплексній терапії. Широко використовувана антібіотікотерапія діарей в більшості випадків нееффектівна унаслідок резистентності секундарной мікрофлори до вживаних лікувальних препаратів. 2. Якими методами здійснюють посмертну діагностику трихінельозу? Посмертну діагностику здійснюють методами трихінелоскопії та перетравлення м'язів у штучному шлунковому соку. Для дослідження на трихінельоз беруть м'язи обох ніжок діафрагми (по 80 г) у місці їх переходу в сухожилки. Можна використовувати й інші посмуговані м'язи (жувальні, стравоходу, між-реброві). Досить поширений метод трихінелоскопії. З кожної проби зігнутими ножицями роблять по 24 зрізи завбільшки з вівсяне зерно. Вміщують їх на компресорій і розчавлюють за допомогою гвинтів до такої міри, щоб крізь них можна було читати газетний шрифт. Виготовлений у такий спосіб препарат ретельно досліджують під трихінелоскопом або за малого збільшення мікроскопа. Цей метод дає можливість виявити значний і середній ступені інвазії. Більш надійним є метод перетравлення м'язів у штучному шлунковому соку. Пробу м'язів масою 10 г перемелюють за допомогою м'ясорубки, вмішують у колбу і добавляють 250 мл штучного шлункового соку (пепсину — 3 г, соляної кислоти — 1г, води — 100 мл), ретельно перемішують і ставлять у термостат за температури 42 - 47 °С. Через 4-5 год верхній шар рідини обережно зливають, а осад переносять на предметне скло і досліджують під мікроскопом. На м'ясокомбінатах для групового дослідження м'язів використовують апарати АВТ, АВТ-У. Личинки трихінел потрібно диференціювати від саркоцист, молодих цис-тицерків, вапняних конкрементів. Збудники трихінельозу мають спіралеподібну форму і містяться всередині капсули. Останні мають яйцеподібну, лимоноподібну чи круглу форму. У разі значного звапнення капсул личинок виявити важко, тому зрізи м'язів прояснюють у 5 - 10%-му розчині соляної кислоти впродовж 1-2 год. Саркоцисти мають витягнуту, сигароподібну форму і заповнені всередині ендозоїтами. Цистицерки більші за розмірами і розміщені між м'язовими волокнами. Личинок трихінел не виявляють у серцевих м'язах, тоді як саркоцисти й цистицерки паразитують там досить часто. 3. Інфекційні захворювання при яких забороняється забій тварин на м'ясо. Забороняється забій тварин на м'ясо і вони підлягають знищенню: · при перших випадках виявлення заразних хвороб (крім туберкульозу і бруцельозу) за вказівкою Головного державного інспектора ветеринарної медицини України або його заступників, хворі тварини можуть бути знищені; · при ящурі (у перших випадках захворювання в благополучній місцевості), чумі великої рогатої худоби, чумі дрібних жуйних, лихоманці долини Рифт, інфекційній катаральній лихоманці (блутанг), африканській чумі коней, африканській чумі свиней, хворих і підозрілих у захворюванні на сибірку, гідроперикардиті, сказі, губчастоподібній енцефалопатії, скрепі овець, сапі, ензоотичному лімфангоїті коней, венесуельському енцефаломієліті коней, японському енцефаліті коней, вірусному артеріїті коней, артрит/енцефаліті кіз, інфекційному метриті коней, туляремії, парувальній хворобі коней, чумі верблюдів, емфізематозному карбункулі, злоякісному набряку, брадзоті, інфекційній ентеротоксемії овець, анаеробній дизентерії ягнят і поросят, ботулізмі, правцю, меліоїдозі коней (несправжній сап), міксоматозі і геморагічній хворобі кролів, грипі, ньюкаслській хворобі птиці, орнітозі, хламідіозі; · тварин, які знаходяться в стані агонії, що встановлює тільки лікар ветеринарної медицини (фельдшер).
|