Державна символіка сучасної України та її історичне походження

Згідно зі ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Шляхом добору кольорів він символізує певні ідеї національно-політичного та історичного характеру. Відповідно до Закону України від 28 січня 1992 р. «Про Державний Прапор» Верховна Рада визначила співвідношення ширини прапора до його довжини як 2: 3. Закон передбачає підняття Прапора на будинках органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних представництв України за кордоном, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань. Державний Прапор синьо-жовтого кольору є на морських суднах та літаках міжнародних рейсів України.Синьо-жовті кольори вперше згадуються близько 1410 р. на хорогвах Галицько-Волинського князівства. На них ще на синьому полі був зображений золотий лев. Жовто-блакитний прапор мали й запорізькі козаки, які використовували його в мирний час, на відміну від бойового стяга малинового кольору. Сині і жовті кольори містилися і на гербах українських земель, міст і старшинських родів.Державним Гімном України є національний Гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом (над мелодією працювали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стеценко). Музика до Гімну написана в 1864 p., коли Львівський український центр показав спектакль письменника К. Гейнча «Запорожці». Тут уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із захватом зустріла публіка. Це була музика М. Вербицького — мелодія майбутнього Гімну України. Ця мелодія «Ще не вмерла України» затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 р.6 березня 2003 р. Верховна Рада України затвердила текст Державного Гімну України зі словами у другій редакції історичного тексту П. Чубинського, перші рядки якого такі: Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам браття молодії, усміхнеться доля.Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.Душу й тіло ми положим за нашу свободуІ покажем, що ми, браття, козацького роду.Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни — дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубом. Тризуб зображувався на монетах великого князя Володимира Святославовича, а згодом Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише у ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян, тобто стає власне гербом.