Загальні принципи адміністрування

Здорове функціонування соціального організму підприємства залежить від того, наскільки береться до уваги цілий ряд принципів, головними з яких є:

Поділ праці. Мета його — виробляти більше і краще при тій же затраті зусиль. Він веде до спеціалізації функцій і розподілу влади.

Авторитет. Відповідальність. У кожного начальника розрізняють авторитет «установлений», що залежить від виконуваної ним функції, і авторитет «особистий», що є результатом інтелігентності, знань, досвіду, морального достоїнства, здібності розпоряджатися, виконаної роботи і т. д.

Щоб начальник був хорошим, йому необхідно поповнювати особистим авторитетом той, яким він користується за своїм становищем. Не можна уявити собі «владу без від­повідальності», тобто без відплати — нагороди чи покарання, — що супроводжує користування владою. Відповідальність є необхідною приналежністю влади.

Хороший начальник повинен мати сам і поширювати довкола себе мужність відповідальності.

Дисципліна. Дисципліна є повагою до умовностей, зміст яких — «слухняність, старанність, активність» і «зовнішній вияв поваги». Вона обов'язкова для вищих керівних осіб, як і для рядових функціонерів.

Поряд з формулою, що є у військових статутах: «Дисципліна становить найважливішу силу армії», — я охоче вмістив би ще й таку: «Дисципліна є те, у що її перетворює начальник».

Єдність розпорядництва. У будь-якій роботі будь-який функціонер не повинен одержувати розпоряджень більш ніж від одного начальника. Як тільки два начальники починають здійснювати владу однакового змісту над однією і тією ж людиною або над однією і тією ж службою, одразу ж відчувається нездужання. Якщо причина його зберігається, рівновага порушується ще більше, хвороба виступає, ніби в живому організмі, потурбованому стороннім тілом, і спостерігаються такі наслідки: або двоїстість припиняється завдяки зникненню чи усуненню одного з начальників і відроджується соціальне здоров'я, або організм продовжує вироджуватися. Люди не терплять двоїстості розпорядництва.

Єдність керівництва. Воно виявляється так: «Один керівник і єдиний план — для сукупності операцій, що мають спільну мету». Це — необхідна умова єдності роботи, узгодженості сил, об'єднання зусиль.

Підпорядкування особистого інтересу загальному.

Цей принцип нагадує, що на підприємствах інтерес функціонера або групи функціонерів не повинен превалювати над інтересом підприємства в цілому, що інтерес сім'ї повинен бути попереду інтересу одного з його членів, що інтерес держави повинен першенствувати над інтересами громадянина чи групи громадян.

А втім під час зіткнення цих інтересів прийнято їх примирювати.

Повага до загального інтересу досягається твердістю і добрим прикладом з боку самого начальника, справедливими умовами роботи і уважним спостереженням.

Винагородження праці. Винагорода є ціною наданих послуг. Вона має бути справедливою і по можливості задовольняти персонал і підприємство, службовця і наймача.

Ще не знайдено способу оплати, який повністю відповідав би останній умові.

Централізація. Централізація не є сама по собі ні доброю, ні поганою системою адміністрування, яку можна було б прийняти або відкинути за бажанням керівників чи згідно з обставинами; вона завжди існує тією чи іншою мірою. Питання про централізацію і децентралізацію є простим питанням міри. Необхідно знайти ступінь її, найбільш підходящий для підприємства.

Ієрархія. Ієрархія становить собою ряд керівних посад, починаючи з вищої влади і закінчуючи її нижчими агентами. «Ієрархічна колія» є тим шляхом, яким ідуть, проходячи всі ступені ієрархії, повідомлення, що виходять від вищої влади або адресовані їй. Цей шлях диктується одночасно необхідністю «забезпеченої передачі» і єдністю розпорядництва, але він не завжди згубно тривалий.

Можна сумістити повагу до «ієрархічної колії» із зобов'язанням швидко доходити мети, вживаючи «містки».

Порядок. Передається таким лапідарним правилом: «Певне місце для кожної особи і кожна особа — на своєму місці», «Певне місце для всякої речі і всяка річ — на своєму місці».

Справедливість. Це — поєднання доброзичливості з правосуддям, що дає змогу зменшувати суворість розпорядку, не виключаючи твердості, і стимулювати відданість та добру волю функціонерів.

Сталість персоналу. Досвід давно показав, що начальник середнього достоїнства, який перебуває на своєму місці тривалий час, кращий, ніж кілька керівників вищого порядку, але які займають цю посаду мимохідь. На практиці — це питання міри.

Ініціатива. Це — можливість щось задумати і здійснити. Це — один з могутніх стимулів людської діяльності. Щоб розвинути ініціативу, корисно надавати функціонерам повну самостійність у виконанні обов'язків, пов'язаних з їхньою посадою, обмежуючись наглядом і спрямуванням їхньої роботи, заохоченням заслуг, навіть ціною деяких жертв з боку власного самолюбства.

Єдність персоналу — це застосування приказки: «В єдності — сила».

Серед багатьох придатних для створення такої єдності засобів зазначу один принцип, який треба додержувати, і дві небезпеки, котрих необхідно уникати. Принцип, якого треба додержувати, — це «єдність розпорядництва». Небезпеки, яких слід уникати, полягають: а) в поганому тлумаченні принципу «поділяй і владарюй», б) у зловживанні письмовим зв'язком.

Такими є принципи, до яких найчастіше звертаються, застосовуючи адміністративну доктрину.