Фактори, які формують діяльність сучасного керівника

Діяльність сучасного керівника підприємства готельно-ресторанного бізнесу залежить від впливу ряду політичних, соціальних, економічних та психологічних факторів, які формують комплекс факторів дестимулюючого й стимулюючого напрямів.

До дестимулюючих факторів відносять: стрес, тиск і невизначеність як у суспільстві, так і в конкретних колективах; кількісне збільшення та якісне ускладнення проблем, які потрібно вирішувати поряд з обмеженістю засобів для їх вирішення; неефективність шкіл і методів управління, створених тоталітарною системою.

Стимулюючими творчу діяльність керівника факторами є: широке поле щодо вибору й вияву ініціативи, зростання конкуренції, можливість оволодіння сучасним менеджментом.

Для ефективного управління підприємством менеджер повинен володіти знаннями сучасного менеджменту й мати здібності до управління колективом. Знання сучасного менеджменту потрібні керівникові для визначення власних підходів до підлеглих. Керівники, які нездатні аналізувати й удосконалювати власні управлінські підходи, як правило, не намагаються встановлювати зворотні зв'язки, нездатні зацікавити своїх підлеглих, мають труднощі при наданні завдань та доручень. Керівники, які недостатньо розуміють мотивацію працівників, у яких застарів стиль управління, не відповідають сьогоденним вимогам підприємств готельно-ресторанного бізнесу. Здібності до керівництва виявляються в наявності розумових особистих цінностей і принципів та чітких власних цілей; здатності до управління самим собою; вмінні навчати та розвивати підлеглих, формувати ефективні робочі групи.

Менеджери готельно-ресторанного бізнесу повинні приймати рішення, які ґрунтуються насамперед на особистих цінностях і принципах. Якщо особисті цінності є нечіткими, менеджеру не вистачатиме досить твердих підстав для прийняття рішень, які в цьому разі можуть сприйматись оточуючими як необгрунтовані. Сучасна концепція успішного управління орієнтована на такі цінності, як: ефективність в реалізації потенціалу працівників і постійна готовність до нововведень. Менеджери, які мають нечіткі основні принципи, не здатні здійснювати ефективного керівництва. Менеджери впливають на хід ділового й особистого життя, обираючи ті чи інші альтернативи. При цьому вони можуть бути нездатними визначити власні цілі або можуть прагнути досягти недосяжних чи небажаних цілей, які не відповідають загальним цілям підприємства. Такі менеджери, як правило, нелегко досягають успіху й нездатні об'єктивно оцінити успіх інших. Праця менеджерів є важкою, наповненою хвилюваннями, а нерідко - і стресами. Кожен менеджер повинен уміти володіти собою, оцінюючи себе як унікальний ресурс, щоб таким чином підтримувати свою продуктивність. Є керівники, які ризикують своїм здоров'ям, не вміють вірно ним розпорядитись, не повністю використовують свій час, енергію та навички, нездатні подолати стресовий стан. Деякі менеджери є недостатньо динамічними, уникають гострих ситуацій, не розкривають своїх потенційних можливостей, їх ділове життя стає рутинним. Для ефективного управління колективом та ресурсами потрібні такі навички, які залежать від здібностей менеджера щодо цього. Менеджери, які не вміють досягати практичних результатів від своїх підлеглих, не мають здібностей до управління. В колекти­вах, очолюваних такими менеджерами, застосовуються неефективні методи праці. Люди відчувають себе незадоволеними й працюють нижче від своїх можливостей. Тут мало хто визнає внесок керівника, а моральний стан колективу є досить низьким.

Менеджери повинні творчо підходити до вирішення проблем та бути постійно готовими до введення новацій. Менеджери з відносно низьким рівнем винахідливості рідко висувають нові ідеї, нездатні надихнути інших бути творцями та використовувати нові підходи в роботі. Висока винахідливість потребує готовності до подолання перешкод і невдач. Керівник, який не бажає експериментувати, ризикувати чи використовувати творчий підхід в роботі, не зважаючи на труднощі, не здатний розвивати ініціативу підлеглих. Керівник повинен також уміти впливати не лише на підлеглих, але і на тих, хто йому безпосередньо не підпорядкований, щоб мати необхідну підтримку і участь з боку останніх у вирішенні завдань свого колективу. Менеджер повинен бути наполегливим, уміти взаємодіяти з оточенням та впливати на нього. Кожен керівник повинен виступати водночас у ролі наставника, вихователя, педагога, щоб довести компетентність співробітників до необхідних стандартів і допомогти їм у саморозвитку. Люди працюють з більшою охотою, завзятіше й значно краще, коли мають постійний зв'язок з керівником, а його оцінки й рекомендації ма­ють неформальний характер.

Для того, щоб досягти бажаних результатів, менеджер повинен об'єднуватися з іншими членами колективу, використовуючи їх вміння, знання та досвід. Якщо керівникові не вдається перетворити окремі групи у кваліфікований і результативний колектив, то їхня праця, як правило, не дає очікуваного результату. Менеджер повинен уміти створити позитивний клімат і віднайти ефективні робочі механізми для продуктивної праці колективу.

У відносинах «керівник-підлеглий» авторитет і повага до керівника ґрунтується на оцінці підлеглими його ділових якостей. Якщо керівник добре знає свою справу, приймає глибоко продумані й обґрунтовані рішення, справедливий в оцінці підлеглих щодо їхньої праці, формується позитивний соціально-психологічний клімат і нормальна система взаємовідносин у колективі.

У трудових колективах, де панує атмосфера доброзичливості та відкритості, переважна частина працюючих задоволена працею. Там, де цього немає, таких людей значно менше. Наслідки ділових відносин у колективі виходять далеко за межі виробничої діяльності. Недоцільно говорити про гуманність, демократичність, соціальну справедливість, якщо людина повсякденно має справу з порушеннями їх у своїй трудовій діяльності. І навпаки, можна бути твердо впевненим у їх існуванні, якщо повсякденна практика переконує, людей в їх наявності й органічному взаємозв'язку з життєдіяльністю трудового колективу.

У процесі управління колективом менеджер повинен уміти виявляти й вирішувати протиріччя. Будь-який керівник, який намагається обминути протиріччя або приховати їх, раніше чи пізніше заходить у глухий кут. Здоровий колектив сприймає протиріччя з розумінням і використовує їх для свого удосконалення. Сучасний менеджер повинен бути вмілим організатором праці свого колективу. Авторитет керівника нині спирається не на традиційний статус начальника, а насамперед на нього як такого, як на людину з усіма її якостями й здібностями. Він підвищується, коли керівник компетентний у трудовій діяльності своїх підлеглих. Однак керівник не повинен без потреб втручатись в роботу підлеглих, оскільки в такому разі може виникнути невиправдана залежність працівників від нього.

За своїм характером праця менеджера полягає в управлінні діями працівників з метою одержання конкретного результату. Ця праця передбачає, що менеджер повинен добре знати себе, свої здібності та можливості, а також своїх підлеглих, їхні інтереси як на роботі, так і в побуті. Чим краще менеджер знає своїх підлеглих, тим більше у нього можливостей щодо успіху. Праця менеджера полягає в тому, що він впливає на інших індивідуально чи у складі групи. Нині дедалі більшого поширення набуває форма управління групою, яка передбачає готовність і вміння керівника діяти як член групи. Управління групою - це більш складна справа, ніж управління окремою особою. Тому сучасному керівникові потрібно розвивати в собі насамперед якості керівника групи.