Видиюридичноготлумачення заоб'ємом

Результати тлумачення можуть бути різними залежно від співвідношення буквального юридичного тексту і дій­сного змісту правових норм. З урахуванням цього розріз­няють три види юридичного тлумачення за об'ємом:

1) буквальне тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми адекватний її мовному виразу. Наприклад, Конституція України встановлює, що кандидат у Президенти України повинен досягти 35 років на момент виборів. Ця норма права носить суворо визначений, недвозначний характер; її неможливо тлумачити інакше, ніж буквально. В ідеалі саме таким чином повинні бути сформульовані юридичні тексти;

2) поширювальне тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми права, розкритий в результаті тлумачення, є ширшим, ніж буквальний текст. Наприклад, Сімейний кодекс України містить інститут усиновлення, тоді як норми цього інституту поширюються і на удочеріння;

3) обмежувальне тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми права, розкритий в результаті тлумачення, є вужчим, ніж буквальний текст. Наприклад, ст. 304 Кримінального кодексу України, що встановлює покарання за втягнення неповнолітніх до асоціальної та злочинної діяльності, щодо суб'єкту цього злочину повинна тлумачитись обмежувально. Очевидно, що суб'єктом цього злочину може бути тільки повнолітній, тоді як загальний вік, з якого може наступати кримінальна відповідальність, складає 16 років.

19. Прогалини у праві та їхподолання.Усуненнятаподолання прогалин у праві.

Прогалина в позитивному праві — це відсутність або неповнота правової норми для вирішення конкретної справи.

Прогалина в праві є лише тоді, коли факти або відноси­ни законом не оцінюються, але професійна правосвідомість владно диктує необхідність їх юридичної кваліфікації.

Існує декілька критеріїв класифікації пропусків у по­зитивному праві.

Залежно від об'єму регулювання розрізняють пропуски, пов'язані: з неповнотою правових норм; з суперечністю правових норм; з повною відсутністю норми.

За джерелом, походження розрізняють законодавчі про­галини (відносини, з якихось причин не врегульовані за­конодавцем) і технічні прогалини (що виникають у зв'язку з тим, що правозастосовувач не отримав усіх необхідних вказівок для вирішення конкретного питання).

У зв'язку із змістом формального джерела права і правосвідомістю правозастосовувача розрізняють дійсні та уявні прогалини в позитивному праві. Під уявною про­галиною при цьому розуміється ситуація, коли певне пи­тання знаходиться поза межами правового регулювання, але, на думку правозастосовувача, потребує цього. Отже, уявною така прогалина називається саме тому, що її фак­тично немає. Інакше кажучи, уявні прогалини пов'язані з вадами професіоналізму правозастосовувача. Дійсною ж прогалиною при такому підході є відсутність норми права або її частини, яка регулює конкретні суспільні відносини, що знаходяться у сфері правового регулювання.

Пропуски в позитивному праві можуть бути усунені тільки шляхом додаткової нормотворчості (видання нор­мативно-правового акту, створення юридичного прецеден­ту, укладення нормативного договору).

Від усунення прогалин у праві слід відрізняти подолан­ня прогалин у праві. Подолання прогалин у праві здійсню­ється в процесі правозастосовчої діяльності і пов'язане тільки з конкретною життєвою ситуацією. Способами по­долання прогалин у праві виступають три види аналогій:

1) аналогія закону, коли для вирішення конкретної ситуації за відсутності правової норми використовується близька правова норма тієї ж галузевої приналежності;

2) міжгалузева аналогія (субсидіарне застосування права), коли для вирішення конкретної ситуації за відсутності правової норми використовується правова норма іншої галузі права;

3) аналогія права, коли для вирішення конкретної ситуації за відсутності правової норми використовуються загальні принципи права і справедливості.

Прогалини у праві виявляються в першу чергу при за­стосуванні права, що робить таке застосування права не­типовим, таким, що вимагає особливої уваги і професіона­лізму. При встановленні прогальної ситуації необхідно звернутися до наявних офіційних та неофіційних інтер­претацій (роз'яснень) права. За відсутності офіційного роз'яснення, яке могло б допомогти в подоланні прогалиниу праві, правозастосовувач повинен сам використовувати аналогію, переходячи від першого варіанту до другого, а потім до третього (аналогії права). Аналогія права не може бути використана при вирішенні питань про юридичну відповідальність. Не випадково вона прямо заборонена в кри­мінальному праві.