Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика принципів побудови бюджетної системи України 6 страница






Органи казначейства здійснюють контроль за цільовим витрачанням коштів державного бюджету розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів. З цією метою при здійсненні касових видатків перевіряються всі бухгалтерські, фінансові та інші документи, що підтверджують право і законність проведених витрат. У разі виявлення порушень оформляється відмова в оплаті рахунку.

У такий спосіб органи казначейства забезпечують обслуговування державного та місцевих бюджетів і здійснюють контроль за цим процесом, а також контролюють надходження і використання коштів державних цільових фондів. Органи казначейства здійснюють контроль за виконанням бюджетів на всіх етапах взяття зобов' язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів.

Отже, фінансовий контроль, що проводиться Державною казначейською службою України та її територіальними органами за цілеспрямованим використанням коштів державного бюджету, охоплює весь процес здійснення видатків аж до безпосереднього проведення платежів на користь суб' єктів господарювання, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Його можна умовно розділити на чотири окремі самостійні етапи, що взає-мозв' язані встановленими правилами автоматизованого ведення бухгалтерського обліку операцій виконання бюджетів.

Перший етап. Організація роботи органів казначейства щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням.

Міністерство фінансів України у визначений термін подає затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету ДКС України. Державна казначейська служба України протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до відома головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси бюджетних установ та плани асигнувань із загального фонду бюджету.

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету подають Державній казначейській службі України розподіл показників зведених кошторисів бюджетних установ та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі.

Державна казначейська служби України протягом п' яти робочих днів узагальнює одержані дані, формує річний розпис призначень бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління Державної казначейської служби і відображає зазначену інформацію на відповідних бухгалтерських рахунках. Ці документи доводяться до управлінь ДКС України на електронних та паперових носіях інформації.

Розпорядники коштів усіх рівнів наступного робочого дня після отримання витягу з розпису подають затверджені кошториси бюджетних установ та плани асигнувань із загального фонду бюджету відповідним органам державної казначейської служби, де вони звіряються з даними отриманого розпису на відповідних бухгалтерських рахунках.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань розпорядники бюджетних коштів повинні привести зазначені документи у відповідність із витягом.

Другий етап. Організація роботи органів казначейства щодо обліку й консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

На цьому етапі встановлюються призначення (і, відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат згідно з затвердженим бюджетом. Реєстрація на етапі прийняття зобов' язання необхідна з двох причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів з метою взяття нових зобов' язань, а також для відстеження нових зобов' язань та їх наслідків з метою прогнозу відпливу наявних коштів з єдиного казначейського рахунку.

Органи казначейства приймають від розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, які в них обслуговуються, реєстри зобов' язань у межах залишків на відповідних бухгалтерських рахунках " Асигнування на взяття зобов'язань", а реєстри фінансових зобов'язань - у межах невикористаних залишків і обліковують їх на відповідних рахунках. Вони також узагальнюють інформацію про наявність неоплачених фінансових зобов' язань та передають її управлінням державної казначейської служби.

Державна казначейська служба України з метою ефективного управління коштами державного бюджету узагальнює інформацію щодо наявності неоплачених фінансових зобов' язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів.

Третій етап. Виділення бюджетних асигнувань ДКС України. На підставі ресурсного балансу на відповідний період, бюджетних призначень та з урахуванням неоплачених фінансових зобов' язань складаються пропозиції про виділення бюджетних зобов' язань із загального фонду державного бюджету в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України згідно з пропозиціями головних розпорядників коштів готує розпорядження про виділення бюджетних асигнувань. Виділені бюджетні асигнування зараховуються на зведені особові або особові рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Останні подають до ДКС України розподіл виділених бюджетних асигнувань за територіями у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів.

Отримані розподіли перевіряються щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів, залучених до розподілу за даними бухгалтерського обліку, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов'язанням по даній мережі. Перевірені розподіли групуються Державною казначейською службою за територіями і складаються реєстри на виділення бюджетних асигнувань, які засобами електронного зв' язку передаються територіальним управлінням державної казначейської служби.

Четвертий етап. Контроль перед здійсненням видатків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів коштів загального і спеціального фондів державного бюджету. Відповідно до поставлених завдань органи казначейства контролюють цільове спрямування бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів.

Підставою для здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є платіжні доручення, подані розпорядниками коштів, і документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти на виконані роботи, трудові угоди тощо).

Подані розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами та іншими клієнтами платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Для забезпечення контролю за витрачанням коштів документи, які підтверджують необхідність оплати рахунку, перевіряються щодо доцільності й ефективності витрат. Суми, що належать перерахуванню, звіряються з кошторисом бюджетної установи, із залишками невикористаних асигнувань за кодами бюджетної класифікації, взятими за непогашеними фінансовими зобов' язаннями.

Розрахункові документи, які підтверджують необхідність оплати рахунків, до проведення оплати залишаються в органі казначейства і повертаються розпорядникові коштів після здійснення оплати. На документах, що передбачають довгострокову дію і часткову оплату (договори, трудові угоди тощо), обов'язково на останній сторінці проставляється сума кожної окремої оплати й дата її проведення.

Документи приймаються органами казначейства від розпорядників бюджетних коштів:

- за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду - відповідно до зареєстрованих в органах Державної казначейської служби зобов' язань згідно з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань із загального фонду бюджету, в межах залишку коштів на рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків;

- за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фонду) - відповідно до кошторису призначень та в межах залишків коштів на рахунку.

Таким чином, контроль, що проводиться органами казначейства, передує здійсненню касових видатків, а значить є ефективним засобом забезпечення їх цільового спрямування. У процесі контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи державної казначейської служби щодо виконання державного бюджету за видатками здійснюють такі види контролю:

Попередній контроль проводиться на етапі реєстрації зобов' язань розпорядників бюджетних коштів, особливо на стадії санкціонування дозволу на витрачання бюджетних коштів. Під час взяття зобов' язань слід розмежувати:

- поточні зобов' язання - ті, які будуть виконані та потребують повної сплати в поточному році;

- перехідні зобов' язання - ті, сплата за якими здійснюватиметься за рахунок асигнувань протягом кількох років.

Слід мати на увазі, що взяття великого обсягу перехідних зобов'язань значно погіршує " гнучкість" бюджету, зменшує можливості виконання пріоритетних завдань.

Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона дає можливість запобігти порушенню чинного законодавства на етапах забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням, узагальнення інформації про зобов' язання розпорядників коштів, виділення бюджетних асигнувань тощо.

У такий спосіб забезпечується здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, а отже й ефективне управління державними фінансами.

Поточний контроль здійснюється у процесі оплати рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. До заходів поточного контролю відносять контроль за відповідністю платіжних документів затвердженому кошторису бюджетної установи (для одержувачів - плану використання бюджетних коштів), контроль за наявністю необхідних підтверджувальних документів, що є підставою для здійснення платежів.

Для оплати витрат бюджетна установа подає до відповідного органу ДКС України документи, що підтверджують факт виконання взятого зобов'язання.

Органи казначейства проводять перевірку:

- відповідності платіжних документів бюджетного розпису та затвердженому кошторису;

- наявності підтверджувальних документів, а також правильності заповнення реквізитів.

Підтверджувальні документи засвідчують факт придбання товару, виконання робіт, надання послуг і є важливим інструментом контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів. Тому особливу увагу під час оплати витрат розпорядників та одержувачів бюджетних коштів органи казначейства приділяють їх перевірці. Лише після перевірки платіжних та підтверджувальних документів органом Державної казначейської служби України здійснюється оплата рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

У такий спосіб реалізується механізм поточного контролю за витрачанням бюджетних коштів, за якого видатки здійснюються безпосередньо на користь суб' єктів господарської діяльності на підставі первинних документів розпорядників бюджетних коштів, що підтверджують необхідність і доцільність видатків.

Контроль після здійснення видатків і проведення операцій (наступний) проводиться на стадії складання бухгалтерських балансів і звітів про виконання бюджету. Наступний контроль проводиться з метою виявлення законності проведених операцій, випадків порушень бюджетного законодавства, необхідності притягнення винних до відповідальності. Цей контроль дає змогу впевнитися, що всі операції в бухгалтерському обліку розпорядника бюджетних коштів відображено правильно, зобов' язання взяті в межах доведених асигнувань, дані бухгалтерського обліку органу казначейства відповідають даним обліку розпорядника коштів.

Зазначене вище переконливо доводить, що організація фінансового контролю в системі Державної казначейської служби має певну особливість. Вона полягає в тому, що органи казначейства є єдиними виконавцями попереднього контролю та контролю на стадії здійснення платежу при виконанні державного та місцевих бюджетів і здійснюють такий контроль не вибірково, а тільки на регулярній основі. У такий спосіб забезпечується суворий контроль за правильністю фінансових операцій, їх бухгалтерським обліком, що є гарантією чіткого виконання управлінських рішень у бюджетній сфері. Цей контроль здійснюється паралельно з веденням операцій протягом бюджетного року, і тому він є ефективнішим, ніж контроль за результатами.

 

18.Повноваження Верховної Ради України у сфері формування Державного бюджету

Стаття 109.Бюджетного Кодексу України Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства

1. Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі: 1) визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період; 2) розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України; 3) внесення змін до закону про Державний бюджет України; 4) виконання закону про Державний бюджет України, у тому числі шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм); 5) розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України; 6) використання кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій. Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, встановлених законом. 2. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету належать: 1) підготовка питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період та попередній розгляд проекту закону про Державний бюджет України; 2) надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини; 3) попередній розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та підготовка проекту рішення щодо цього звіту для розгляду Верховною Радою України; 4) попередній розгляд інформації Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших центральних органів виконавчої влади про стан виконання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду; 5) взаємодія з Рахунковою палатою (включаючи попередній розгляд висновків і пропозицій Рахункової палати щодо результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства). За зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають інформацію про державний бюджет та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджетних питань. 3. Комітети Верховної Ради України беруть участь у розгляді питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період та проекту закону про Державний бюджет України, а також попередньо розглядають питання про виконання Державного бюджету України (включаючи висновки і пропозиції Рахункової палати щодо результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства) у частині, що віднесена до компетенції комітетів.

 

 

1. Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства та за виконанням державного бюджету України як безпосередньо, так і через Рахункову палату. Безпосередній контроль Верховної Ради України має назву парламентського і згідно з п. 33 ч. 1 ст. 85 Конституції України може здійснюватися в межах, визначених Конституцією України та законом. Законодавчий орган є органом загального бюджетного контролю, який здійснюється на усіх стадіях бюджетного процесу. Верховна Рада України здійснює парламентський контроль самостійно на пленарних засіданнях, а також через постійні комітети.

2. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 85 Конституції України повноваження Верховної Ради України в бюджетній сфері є досить широкими, а саме: затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання. В ч. 1 ст. 109 Кодексу ці повноваження деталізовані.

Кожне з повноважень парламенту в бюджетній сфері має контрольний характер, оскільки націлене на вивчення стану дотримання бюджетного законодавства та виконання державного бюджету України.

Як представницький орган народу парламент є органом, відповідальним за те, щоб бюджет найбільше відповідав потребам країни з огляду на наявні ресурси. Це призводить до більшої підзвітності і прозорості Уряду, національного консенсусу щодо макроекономічної політики держави.

Контроль Верховної Ради України в сфері бюджету має такі основні риси: 1) поєднання парламентського контролю та моніторингу (за результатами інформування); 2) поширюється на всі сфери бюджетних відносин; 3) здійснюється безпосередньо Верховною Радою України, в окремих випадках лише Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, а також опосередковано – через Рахункову палату України; 4) за його результатами Верховна Рада України не може застосовувати заходи впливу за вчинення порушення бюджетного законодавства, передбачені в ст. 117 Кодексу, однак його результати враховуються при розгляді Верховною Радою України у 45-денний строк після закінчення календарного року Звіту про хід і результати виконання Програми діяльності, поданого Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до ст. 228 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”, у разі якщо діяльність Кабінету Міністрів України визнана незадовільною, Верховна Рада за умови додержання вимог ст. 87 Конституції України може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України без додаткового включення цього питання до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради. Порядок розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України врегульований ст. 232 вказаного Закону.

3. Повноваження Верховної Ради України в сфері визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період стосуються контролю в сфері формування як прогнозу на наступні за плановим два бюджетних роки, так і бюджетної політики на наступний бюджетний рік.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Кодексу Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період (бюджетної резолюції) і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України, а саме ст. 152 Закону “Про Регламент Верховної Ради України” від 10.02.2010 р. №1803. В цей же термін (до 1 квітня року, що передує плановому) Національний банк України подає до парламенту проект кошторису доходів та витрат Національного банку України на наступний рік. А раніше – до 15 березня року, що передує плановому, він подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів прогнозні монетарні показники на наступний рік. Вказані документи Національного банку мають бути використані при складанні проекту закону про Державний бюджет України.

У свою чергу прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетних періоди згідно зі ст. 21 Кодексу подається до Верховної Ради України разом з проектом закону про Державний бюджет України. На підставі прийнятого закону про Державний бюджет України він уточнюється та схвалюється Кабінетом Міністрів України.

4. Повноваження парламенту України щодо розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України мають не прямий характер контролю. Контроль націлений на визначення стану додержання Урядом бюджетного законодавства, боргових зобов’язань держави та Основ бюджетної політики на наступний бюджетний рік, схвалених Верховною Радою України при складанні проекту закону про державний бюджет. Контроль за додержанням бюджетного законодавства на першій та другій стадіях бюджетного процесу можна назвати попереднім. Він націлений на попередження порушень бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України (ч. 1 ст. 39 Кодексу). Порядок подання Кабінетом Міністрів України та розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік врегульований ч. 2 ст. 153 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” від 10.02.2010 р. №1803.

5. Внесення змін до закону про Державний бюджет України є виключним повноваженням Верховної Ради України. Підстави внесення змін до закону про Державний бюджет передбачені в Кодексі, проте, згідно з ч. 2 ст. 52, розгляд проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України здійснюється за процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України. Так, до підстав внесення змін до закону про Державний бюджет належать: 1) відхилення оцінки основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури витрат державного бюджету та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 52 Кодексу); 2) факт перевиконання надходжень державного бюджету, визнаний на підставі офіційних висновків Рахункової палати та Міністерства фінансів України (ст. 53 Кодексу); 3) якщо за результатами квартального звіту про виконання державного бюджету України має місце недоотримання надходжень загального фонду державного бюджету України більше ніж на 15 відсотків суми, передбаченої розписом Державного бюджету на відповідний період (ст. 54 Кодексу); 4) якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету (ч. 6 ст. 16 Кодексу); 5) якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів (ч. 3 ст. 23 Кодексу).

Процедура розгляду змін до закону про Державний бюджет врегульована ст. 160 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” та окремі її особливості – у вказаних статтях Кодексу.

6. На третій та четвертій стадіях бюджетного процесу, тобто в процесі виконання закону про Державний бюджет України і при заслуховуванні звітів про виконання державного бюджету України (включаючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм), контроль Верховної Ради України загалом здійснюється на підставі одержання інформації, щомісячних та щоквартальних звітів, заслуховування доповідей та поширюється на досить широке коло правовідносин.

Так, місячний звіт про виконання державного бюджету України подається Державним казначейством України Верховній Раді України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (ч. 1 ст. 59 Кодексу). В той же час органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, подається звіт про фактичні надходження податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, місячний звіт про податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат (у галузевому і територіальному розрізі та у розрізі джерел доходів і форм власності) (ч. 3 ст. 59 Кодексу). В свою чергу, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, Верховній Раді України подаються Державним казначейством України зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених видатків державного бюджету України, інформація про використання коштів з резервного фонду державного бюджету, інформація про перелік здійснених операцій з державним боргом, інформація про надані державні гарантії (ч. 2 ст. 59 Кодексу). Звіт про бюджетну заборгованість подається не пізніше 1 числа другого місяця, що настає за звітним.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Кодексу Кабінет Міністрів України щомісячно звітує перед Верховною Радою України про витрачання коштів резервного фонду державного бюджету. Верховна Рада України розглядає цей звіт з врахуванням інформації (звіту) про використання коштів з резервного фонду бюджету, яке Державне казначейство готує і подає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті, Мінфіну та Мінекономіки (Мінфіну Автономної Республіки Крим, фінансовому органу місцевої держадміністрації та виконавчого органу відповідної ради) не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним. Порядок використання коштів резервного фонду бюджету врегульований Постановою Кабінету Міністрів від 29.03.2002 р. №415.

Щоквартальні звіти про виконання Державного бюджету України подаються Державним казначейством України Верховній Раді України, не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу (ст. 60 Кодексу та ст. 161 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”).

На стадії виконання бюджету, згідно з ч. 2 ст. 153 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” від 10.02.2010 р. №1803, разом з проектом закону про Державний бюджет на наступний бюджетний рік Кабінетом Міністрів України подається доповідь про хід виконання державного бюджету України поточного року.

За результатами такого контролю Верховна Рада України може ініціювати зміни до закону про Державний бюджет та розгляд питання про недовіру Уряду.

7. Верховна Рада України розглядає річний звіту про виконання закону про Державний бюджет України – за поданням Кабінету Міністрів України.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України підлягає публічному розгляду та затвердженню з дотриманням процедури, встановленої в ст. 161 та 162 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”. Проте, звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому пленарному засіданні (ч. 5 ст. 31 Кодексу).

Оскільки бюджетний процес в Україні розвивається на принципі публічності та прозорості, інформація про виконання державного бюджету України та місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) повинна бути публічною і підлягає обов’язковій публікації не пізніше 1 березня року, що настає за роком звіту в порядку, передбаченому в ст. 28 Кодексу.

8. Контроль Верховної Ради України в сфері використання кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, має на меті передусім недопущення перевищення обсягу коштів, визначених законом про Державний бюджет України на таку мету. Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу його перевищить, Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України (ч. 6 ст. 16 Кодексу).

9. Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, встановлених законом. Рахункова палата України здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до державного бюджету України та їх використанням (ст. 98 Конституції України та ч. 2 ст. 26 Кодексу). Зокрема, Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує та подає до Верховної Ради України висновки про виконання закону про Державний бюджет України з оцінкою ефективності управління коштами Державного бюджету, а також пропозиції щодо усунення порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного процесу загалом (ст. 62 Кодексу). Проте деталізовано повноваження Рахункової палати України в бюджетній сфері в ст. 110 Кодексу та Законі України “Про Рахункову палату України” від 11 липня 1996 року №315. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави, але підпорядкована і підзвітна Верховній Раді України. Окрім того, Верховна Рада України спрямовує діяльність Рахункової палати України на основі підзвітності і підконтрольності Рахункової палати, її Колегії і посадових осіб щодо дотримання ними законності при здійсненні покладених повноважень. Одним з завдань Рахункової палати є регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій, а також у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обслідувань фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати матеріали перевірок, ревізій та обслідувань до правоохоронних органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

Питанням контролю Верховної Ради України за Рахунковою палатою присвячена глава 5 Закону України “Про Рахункову палату”.

Рахункова палата щорічно, не пізніше 1 грудня, подає Верховній Раді України загальний письмовий звіт про результати виконання доручень Верховної Ради України, проведених перевірок, ревізій та обслідувань, а також про витрати на цю діяльність. Звіт Рахункової палати, затверджений Верховною Радою України, публікується у виданнях Верховної Ради України.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал