Види заохочення імпорту ввізним митом

За ступенем заохочення імпорту ввізне мито диференціюється за наступними видами: преференційне, пільгове, повне.

Преференційне мито – найкраще мито, яке встановлюється державою для створення особливо сприятливого режиму для одного чи декількох держав при ввезенні всіх або окремих груп імпортованих тарифів. Преференційне мито надається на засадах взаємності чи в однобічному порядку, але без поширення принципу найбільшого сприяння на треті країни. Це мито широко використовується країнами розвиненою ринковою економкою.

Рівень преференційних мит, наданих країнам з розвиненою промисловістю на товари з країн, що розвивають різний імпорт з найменш розвинених країн здійснюється здебільшого на безпечній основі, а з інших випадках – підлягає, як правило, накладанню мита в розмірі звичайних ставок.

В Україні преференційне мито застосовується до товарів та інших предметів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

У зв’язку з відсутністю переліку країн, до товарів яких застосовується преференційний режим митного накладення, та міжнародних угод про створення митного союзу або спеціальних митних зон, преференційні ставки мита, передбачені митним тарифом, сьогодні в Україні не застосовуються.

Пільгове мито – це мито, що створює режим найбільшого сприяння імпорту товарів з країн та економічних союзів, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму. Таким чином, іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн чи союзників мають пільгові ставки ввізного мита.

В даний час діє перелік країн, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. При ввезенні до митної території товарів та інших предметів, які походять з зазначених у переліку країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

Повне мито – це мито, яке застосовується до товарів, що походять з країн, які не увійшли до переліку держав, з якими укладено угоди про вільну торгівлю та торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, а також до товарів, країну походження яких не встановлено.

Законом України від 03.04. 97 за №170/97-ВР " Про вн6сення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" визначено перелік країн, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, і перелік країн, з якими підписано угоди про вільну торгівлю.

Визначення країни походження товарів відбувається відповідно до статті 18 Закону України " Про єдиний митний тариф" та різних міжнародних угод, в яких бере участь Україна.

Рада глав урядів СНД 25.09. 93 р. ухвалила Рішення про правила визначення країни походження товарів. Цим рішенням передбачені такі умови і правила звільнення від сплати мита:

безпосередня закупівля;

пряме відвантаження;

пряме транспортування, якщо ці операції здійснюються відповідно до умов, передбачених двосторонніми міжнародними договорами про вільну торгівлю.

Такі митні пільги можуть бути надані за наявності сертифікату походження товару за формою СТ-1.

Якщо товари ввозять в Україну з країн Балті, то окремими угодами передбачено подання сертифікатів походження товару типу ЕUR-1, або ЕUR-2, якщо вартість не перевищу суму 3000 EURO.

Зміст поняття " безпосередня закупівля" означає, що для звільнення від сплати імпортного мита український суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен укласти контракт купівлі-продажу безпосередньо з резидентом тієї країни, звідки відбувається експорт цього товару.

Зміст поняття " пряме відвантаження" полягає в тому, що експорт товару має відбутися з тієї країни, яка видає сертифікат походження товару своєму резидентові під конкретну партію або на всю сукупність експортних товарів, зазначених у контракті.