Висновки. 1. Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності

1. Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності, що сприяє досягненню нею головних, стратегічних цілей.

2. Імпортний митний тариф (ввізне мито) – головний інструмент зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпортних надходжень.

3. Основні види ввізного та вивізного мита – адвалерне, специфічне та комбіноване.

4. Ввізне мито впливає на життєвий рівень у державі, особливо на споживачів імпортної продукції, а також на державний бюджет. Виробників, та на світову економіку в цілому.

5. Загалом застосування ввізного мита знижується життєвий рівень споживачів і за їх рахунок частину збитків перерозподіляє на користь вітчизняних виробників аналогічної до імпортованої продукції. Решту збитків споживачів отримує бюджет держави і певна частина економічних втрат споживачів вистачається для суспільства безповоротно.

6. Вступ будь-якої держави до митного союзу змінює механізм застосування нею ввізного і вивізного мита і впливає на величину митних надходжень до державної казки.

7. застосування ввізного мита веде до зниження ціни на внутрішньому ринку для споживачів виробників даного товару.

8. Конституція США забороняє застосовувати вивізне мито на вітчизняний експорт.

46.Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства.

Податковий Кодекс України містить широкий перелік функцій, прав та обов'язків органів державної податкової служби. Однією з них є застосування і стягнення фінансових (штрафних) санкцій.

Ґрунтуючись на статистиці консультацій в нашій компанії, ми прийшли до висновку, що безліч питань виникає у платників податків, пов'язаних із застосуванням і роз'ясненням норм Податкового кодексу щодо штрафних санкцій, відповідальності юридичних осіб і підприємців.

На даній сторінці представлений узагальнюючий аналіз штрафів та пені за такі податкові правопорушення, як несплата податків, несвоєчасне подання (неподання) податкової звітності відповідно до норм ПКУ: їх розмір, порядок застосування та стягнення. Інформація стосується і фізичних та юридичних осіб.

Якщо цікавить тема штрафних санкцій для підприємців – платників єдиного податку, читайте про це на окремій сторінці нашого сайту: штрафи дляпідприємців.

Порядок нарахування і сплати штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків податковими органами, встановлений в Податковому Кодексі України в розділі ІІ глави 11.

Нарахування штрафних санкцій здійснюється податковими органами за фактами порушення вимог законодавчих та нормативних актів, установленим у результаті проведення перевірок.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – визначена Податковим Кодексом України (далі ПКУ) як плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, а також за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафні санкції, що накладаються на платників податків, умовно можна розділити на наступні групи:

штрафні санкції за неподання податкових декларацій;

штрафні санкції за заниження податкових зобов'язань, виявлене в результаті перевірок податковим органом;

штрафні санкції в результаті виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій податковій декларації;

штрафні санкції у разі, коли нарахування податкового зобов'язання покладається на податковий орган;

штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату податкових зобов'язань;

Розглянемо більш докладно штрафні санкції, що накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства згідно з Податковим Кодексом України.

Штрафні санкції за неподання звітності (податкових декларацій)

Передбачені у розмірі 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (170 гривень) за кожний випадок неподання або затримки декларації. Якщо ж до платника протягом року вже було застосовано стягнення за подібне правопорушення, сума штрафу збільшується до 1020 гривень.

Для визнання наданого в податковий орган документа податковою декларацією повинні бути виконані наступні умови:

законодавством передбачено подання документа;

встановлені строки його подання;

на підставі представленого документа здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Щоб не довелося платити зазначені вище штрафні санкції, наводимо для інформації терміни надання звітності. Згідно п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації подаються за наступні базові звітні (податкові) періоди:

календарний місяць (у т. ч. у разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарний квартал або календарне півріччя (у т. ч. у разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя);

календарний рік (крім податку на доходи фізичних осіб і фізичних осіб - підприємців) - протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, наступного за звітним;

календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно податкового кодексу сплатити зазначену в декларації суму податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, за деякими винятками (читайте нижче). Податок, не сплачений у встановлений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Звертаємо увагу: якщо строк подачі у зв'язку з вихідним або святковим переноситься на наступний день, то строк у 10 днів при наявності останнього вихідного або святкового дня, для сплати податку не переноситься.

Прикладом зазначених вище винятків з 10-денного терміну можуть служити наступні випадки:

Сплата податку фізичними особами по оплаті податку на доходи. Фізична особа подає податкову декларацію про отримані доходи до 1 травня наступного року в орган податкової служби за місцем проживання платника податків, однак сплатити податкове зобов'язання він зобов'язаний до 1 серпня наступного за звітним роком (п. 179.7 ПКУ), незалежно від прийняття чи відмови у прийнятті податкової декларації.

Платники єдиного податку першої та другої груп, незалежно від звітного періоду, сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 ПКУ).