Ретровіруси. Вірусний онтогенез.

Ретровіруси (Retroviridae) — родина вірусів. Це оточені мембраною віруси, що мають РНК геном, який реплікують через ДНК як проміжну ланку. Ретровіруси, віруси з незвичайним способом реплікації генетичного матеріалу. Для циклу репродукції цього великого сімейства вірусів характерний зворотний потік генетичної інформації: замість звичайної транскрипції (тобто переписування) дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) в рибонуклеїнової кислоту (РНК), як це відбувається в клітині, їх геномної РНК переписується у ДНК. Ця особливість репродукції ретровірусів відображена в назві: «ретро» означає «зворотний». Члени сімейства ретровірусів викликають ряд важких захворювань тварин і людини. До найбільш вивчених вірусів відносяться віруси лейкемії птахів, мишей, кішок і приматів, а також віруси імунодефіциту кішок, мавп і людини. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) викликав пандемію ВІЛ-інфекції та СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту) у всьому світі.

Генетична інформація ретровірусів представлена у вигляді РНК. Незабаром після проникнення ретровірусу в клітку, його РНК переписується у дволанцюжкові ДНК за допомогою специфічного вірусного ферменту - зворотній транскриптази, здатної синтезувати ДНК на РНК-матриці (вірусної РНК). Після завершення синтезу вірусна дволанцюжкова ДНК транспортується в ядро клітини і вбудовується в структуру хромосомної ДНК, де може постійно бути присутнім в будь-якій хромосомі, формуючи т.зв. провіруси. У деяких випадках провірусних ДНК відразу переписується в РНК, але іноді провіруси перебуває в «дрімає» стані тривалий час, після чого активується з утворенням дочірніх вірусних частинок. При переписування провірусній ДНК генетична інформація передається з ретровірусу допомогою клітинних ферментів у звичайному, прямому напрямку. З утворилися вірусних РНК і білків збираються нові вірусні частки, які залишають клітину, поширюються і заражають інші клітини.

ВІРУСНИЙ ОНКОГЕНЕЗ

ДНК-, і РНК-віруси можуть стати причиною неоплазій. Присутність вірусного генома в клітині можна виявити різними методами: 1. Методом гібридизації виявляються вірус-специфічні послідовності нуклеїнових кислот; 2. Визначення вірус-специфічних антигенів на інфікованих клітинах; 3. Відкриття вірус-специфічної мРНК.

A. Онкогенні РНК-віруси: онкогенні РНК-віруси (ретровіруси, які раніше називалися онкорнавірусами) є причиною багатьох новоутворень в експериментальних тварин. Роль ретровірусів була доведена і для деяких пухлин людини.

1. Японська T-клітинна лейкемія — ця форма лейкемії була вперше описана в Японії. Ретровірус (людський T-лімфоцитарний вірус I типу [HTLV-I]) був виділений з клітин цієї пухлини; вірус, як вважають, відіграє пряму етіологічну роль.

2. Пухлини, які пов’язані з ВІЛ-інфекцією — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) є ретровірусом (лентивірус), який уражає в основному Т-лімфоцити (хелпери) людини і викликає розвиток синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу). Доведена роль цього вірусу в онкогенезі злоякісних B-клітинних лімфом при СНІДі.

3. Інші пухлини — є неточні докази вірусного походження деяких пухлин кровотворної системи. Біоптати тканин, взяті від багатьох пацієнтів з лейкеміями і лімфомами, містять вірусну зворотну транскриптазу, а також є повідомлення про виділення вірусу в культурах або ідентифікацію вірусної нуклеїнової кислоти в ДНК пухлинних клітин при лейкемії.

Б. Онкогенні ДНК-віруси: декілька груп ДНК-вірусів можуть бути причиною новоутворень у людини.

1. Віруси папіломи — ці віруси викликають доброякісні епітеліальні новоутворення в шкірі та слизових оболонках, включаючи звичайні бородавки, гострокінцеві кондиломи і рецидивуючі папіломи гортані (папі­ломатоз гортані).

2. Вірус Епштейна-Барр (EBV) — цей герпесвірус є причиною інфекційного мононуклеозу – досить поширеного гострого інфек­ційного захворювання. Також він причетний до розвитку лімфоми Беркітта і назофарингеального раку.

3. Вірус гепатиту В — цей вірус, як вважається, є причиною печінково-клітинного раку в Африці, де спостерігається висока захворюваність на гепатит В і є велика кількість носіїв даного вірусу. Тривала проліферація печінкових клітин (регенерація) у відповідь на вірусне пошкодження, ймовірно, є основним чинником, що призводить до неопластичної трансформації.