Поліпшення матеріального добробуту трудящих

У ході відбудови народного господарства спостерігалося поліпшення умов праці й життя трудящих. Насамперед, з відродженням промисловості й транспорту припинилися розпорошення й декласування робітничого класу, його кадри поновлювалися і зростали. За даними Всеукраїнської ради профспілок, на 1 жовтня 1926 р. зайнятих по найму робітників в Україні налічувалося понад 2040 тис. чол., у тому числі індустріальних – 837 тис. Понадурочні роботи відмінили. Скрізь було запроваджено 8-годинний робочий день. Але з переходом до непу з’явилося безробіття. У 1925 р. у республіці налічувалося 300 тис. безробітних (14, 7 % робочої сили, зайнятої поза сільським господарством). Для зменшення безробіття й поліпшення становища безробітних влаштовувалися громадські роботи тощо. Ці заходи дещо пом’якшували ситуацію, але питання з порядку денного не знімали. Було впорядковано і збільшено заробітну плату. На кінець 1925 р. заробітна плата робітників становила 90% довоєнної. Але партія робітничого класу, як себе називали більшовики, так і не спромоглися підвищити рівень життя робітників до рівня 1913 р. У роки перших п’ятирічок він ще менше знизився, ніж в роки непу. Цей факт ретельно приховувала радянська пропаганда. Соціальне страхування в роки непу охоплювало всіх робітників і службовців. Пенсії, правда дуже незначні, виплачувалися інвалідам і непрацездатним. Безплатним було медичне обслуговування. Однак якість медобслуговування залишалася дуже низькою. Житлові умови жителів міст після Громадянської війни поліпшилися – відновили водопостачання, каналізацію, електроосвітлення тощо. Але із поверненням у міста тисяч демобілізованих, евакуйованих і біженців забезпечення житлом стало дуже гострою проблемою. Як правило, переважали так звані “комуналки”, де в кожній кімнаті проживало по одній, а то і кілька сімей із спільною кухнею. У Харкові, столиці УСРР, наприкінці 1920-х років на одного мешканця припадало по 4, 2 кв. м житла (1913 р. – 10, 2 кв. м). В інших великих містах – Одесі, Києві – становище із житлом було аналогічним. З відродженням сільського господарства в роки непу помітно поліпшилося матеріальне становище трудящого селянства, зросли його прибутки і купівельна спроможність. Так, у 1924-25 р. середній прибуток селянського господарства становив 288 крб. проти 188 крб. у 1913 р. Селяни купували більше промислових товарів, краще харчувалися й одягалися, мали можливість поліпшувати і свої житлові умови. Але наприкінці 20-х років їх становище різко погіршилось.

Національно-державне будівництво. Українізація