Втрати УРСР під час війни

Друга світова війна завдала народові України величезних людських втрат і матеріальних збитків. У літературі наводять різні цифрові дані про загибель людей в Україні. Амплітуда коливань сягає від 5, 5 до 14, 5 млн. чол. Точна кількість загиблих невідома й досі. Біль-шість дослідників вважає, що загинуло до 8 млн., або кожний п’ятий житель республіки. Мільйони людей були примусово вивезені на роботу до Німеччини, депортовані сталінським режимом у східні райони СРСР або евакуйовані. У 1940 р. в Україні проживало 41, 3 млн. чол., у 1945 р. лише 27, 4 млн. Тобто загальне скорочення сягало 13, 9 млн., або 33, 6 %. За даними Надзвичайної державної комісії зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників в Україні під час війни було зруйновано всі 714 міст і селищ міського типу, понад 26 тис. сіл, тобто кожне друге, позбавлено житла 10 млн. чол.; або кожного третього, хто вижив. Було знищено понад 16 тис. заводів та фабрик і до 200 тис. споруд промислового значення, 9, 2 тис. км. за­лізничних колій із 19, 6 тис., що були в республіці, 2 тис. мостів, 1, 9 тис. вокзалів та залізничних станцій. Були розорені всі 29 тис. колгоспів та радгоспів, 1, 3 тис. машинно-тракторних станцій, 33 тис. шкіл, технікумів, вузів, науково-дослідних установ, понад 19 тис. бібліотек і культурно-освітніх закладів. Лише прямі збитки завдані народному господарству України складали 285 млрд. крб. Ця сума в п’ять разів перевищувала державні капіталовкладення в економіку республіки за три довоєнні п'ятирічки. Загальна сума збитків України складала 1200 млрд. крб. або 40 % національного багатства республіки.

Четвертий п’ятирічний план відбудови та розвитку народного господарства

У серпні 1945 р. ЦК ВКП(б) і РНК СРСР опублікував Директиви зі складання четвертого п’ятирічного плану, на основі яких Держплан СРСР розробив проект нового п’ятирічного плану. 18 березня 1946 р. Верховна Рада СРСР ухвалила “Закон про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства СРСР на 1946-1950 рр”. Основне господарсько-політичне завдання четвертого п’ятирічного плану полягало в тому, щоб у найкоротший строк відбудувати райони, які були зруйновані в ході війни, відновити довоєнний рівень промисловості й сільського господарства, а також перевершити цей рівень у значних розмірах. Відповідно до накреслень четвертого п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства СРСР Держплан УРСР розробив проект п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства респуб­ліки. У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР прийняла " Закон про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства УРСР на 1946-1950 рр.". Обсяг капіталовкладень у четвертій п’ятирічці в УРСР ста­новив 65, 1 млрд. крб., що перевищувало рівень капіталовкладень у все народне господарство СРСР у першій п’ятирічці. Ставлячи завдання до­вести на кінець п’ятирічки обсяг промислового виробництва УРСР до 103 % проти 1940 р., новий план передбачав значне перевищення довоєн­ного обсягу виробництва в ряді галузей народного господарства. У сільському господарстві передбачалося повністю відновити посівні площі, забезпечити на кінець четвертої п’ятирічки річний збір сільськогосподарської продукції, який би перевищив рівень 1940 р. На цій основі передбачалося значне піднесення матеріального та культурного рівня життя народу. Основна увага під час відбудови промисловості в четвертій п’ятирічці зверталася на валовий показник, перевага надавалася кількості на шкоду якості виробів. Звичайно, такий підхід до виробництва не стимулював якісного оновлення технологічних процесів, дійсно масового переходу на нову техніку і технологію. Хоч у радянській історіографії і підкреслювалося, що промисловість відновлювалася відразу на базі нової техніки та передової технології, це було далеким від дійсності. Холодна війна, різке загострення міжнародної обстановки, до чого доклало зусиль і сталінське керівництво, призвело до шаленої гонки озброєнь. Це поглинало величезні матеріальні ресурси, на оборонних об’єктах працювали кращі кадри вчених, інженерів, техніків, робітників. Швидке зростання військово-промислового сектора відбувалося за рахунок інших галузей економіки, передусім сільського господарства та легкої промисловості. Ця деформація, закладена в еко­номічну стратегію в четвертій п’ятирічці, обумовила безперспективність розвитку економіки в наступні десятиріччя і, нарешті, знекровила народне господарство та призвела країну до глибокої економічної кризи в середині 80-х років. Четвертий п'ятирічний план передбачав поновлення довоєнної схеми розвитку економіки країни з її жорстокими плановими показниками, абсолютним приматом важкої промисловості. При цьому, радянська планова економіка, як вона склалась ще в перші п'ятирічки, повністю ігнорувала ринко­ві механізми, конкуренцію, відмежувалася від розвинутих західних країн. Промова Сталіна у лютому 1946 р. на передвиборних зборах у Москві свідчила, що керівництво країни твердо вирішило проводити і у майбутньому політику, накреслену ще в другій половині 20-30-х років. Тому всі повоєнні плани розвитку передбачали планово-розподільну систему, абсолютний диктат зверху, вимагали безумовного виконання всіх планових показників. Ці плани засвідчували відсутність механізму економічного стимулювання і здорової конкуренції, а отже, були приречені на низьку ефективність, велику трудо- і матеріалозатратність та нерентабельність більшості об'єктів. У перспективі це призвело радянську економіку до науково-технічної відсталості, хіба що окрім оборонної галузі, низької якості продукції, хронічних дефіцитів у торгівлі, консервувало низький рівень життя радянських людей.