Пояснення до виконання.

Необхідно визначити нормативні значення для перших одинадцяти факторів виробничого середовища відповідно “Карті умов праці” (додаток А) і визначити ступені шкідливості впливу кожного параметру. Після цього заповнити карту умов праці і скласти пояснювальну записку.

2.2.1. Шкідливі хімічні речовини.

Для кожної хімічної речовини (згідно варіанта), згідно ГОСТ 12.1.005-88 “Воздух рабочей зони” (табл.1), визначаємо гранично допустиму концентрацію (ГДК), клас небезпеки (І-ІV) і особливості дії на організм (А, Ф, К, Г).

Гранично-допустимі концентрації (ГДК)

шкідливих речовин в повітрі робочої зони

Таблиця 1

Продовження таблиці 1

Умовні позначення:

п - пари (гази);

а - аерозоль;

Г - речовини з гостроспрямованим механізмом дії, що вимагає автоматичного контролю за їх вмістом у повітрі;

А - речовини, здатні викликати алергійні захворювання у виробничих умовах;

К - канцерогени;

Ф - аерозоль переважно фіброгенної дії.

В карті в графі 2 записуються назви цих речовин у порядку збільшення їх класу небезпеки і заповнюються графи 3 та 4. Знаходимо співвідношення фактичного значення параметра та нормативного. Якщо фактичне значення концентрації менше або дорівнює ГДК то в графах 6, 7, 8, 9, 10 карти ніяка помітка не встановлюється. В іншому випадку, тобто факт більше норми (Ф> Н), знаходимо ступінь шкідливості по таблиці 2. Для цього знаходимо в скільки разів факт перевищує норму (Ф/Н) і порівнюючи отримане число з діапазонами, що наведені в відповідному рядку таблиці (в залежності від особливості дії на організм), отримуємо ступінь шкідливості для даної речовини.

Якщо речовина має одночасно дві особливості дії на організм (наприклад Ф, К) то необхідно користуючись двома рядками таблиці 2 (в даному прикладі «Фіброгенної дії» та «Канцерогени»), визначити в кожному рядку ступінь шкідливості, а потім вибрати вищий і занести його в «Карту умов праці».

Класи умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин

у повітрі робочої зони (перевищення ГДК, разів)

Таблиця 2

* Перевищення вказаного рівня для речовин з гостроспрямованим механізмом дії може призвести до гострого смертельного отруєння.

2.2.2. Шум.

Відповідно ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» та ГОСТ 12.1.003-83 “Шум. Общие требования безопасности.” (табл. 3) у графі “Вид трудової діяльності”, прочитавши усі 14 розділів, необхідно знайти вид трудової діяльності або приміщення, які найбільш відповідають заданому робочому місцю і виписати. Потім із графи “Еквівалентні рівні звуку, дБА” виписати відповідне чисельне значення нормативного параметра.

Внести в графи 3 та 4 карти відповідно нормативний та фактичний рівень. Порівняти фактичне та нормативне значення. У випадках, коли факт більше норми (Ф> Н) необхідно порівнюючи фактичний рівень шуму з діапазонами відповідного рядка табл. 4 визначити ступінь шкідливості.

Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні

звуку на робочих місцях у виробничих приміщеннях та на території

підприємств.

Таблиця 3

Продовження таблиці 3

Класи умов праці залежно від рівня шуму, вібрації,

інфразвуку та ультразвуку на робочих місцях

Таблиця 4

* Перевищення на дБ.
** Перевищення в одній октавній смузі частот на дБ.

2.2.3. Ультразвук.

Якщо на заданому вам робочому місці було знайдено ультразвук (див. фактичні значення), то необхідно подивитись, на якій частоті (кГц) він впливає на людину і, користуючись ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» та ГОСТ 12.1.001-89 “Ультразвук. Общие требования безопасности” (табл. 5), знайти для цієї частоти відповідний нормативний рівень звукового тиску (дБ).

Внести в графи 3 та 4 карти відповідно нормативний та фактичний рівень. Порівняти фактичне та нормативне значення. У випадках, коли факт більше норми (Ф> Н) необхідно визначити на скільки фактичне значення рівня перебільшує нормативне (Ф-Н) і порівнюючи отримане число з діапазонами відповідного рядка табл. 4 визначити ступінь шкідливості.

Санітарні норми ультразвуку

Таблиця 5

2.2.4. Інфразвук.

Якщо на заданому вам робочому місці було знайдено інфразвук (див. фактичні значення), то необхідно подивитись, на якій частоті (Гц) він впливає на людину і, користуючись ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» (табл. 6), знайти для цієї частоти відповідний (нормативний) рівень звукового тиску (дБ).

Внести в графи 3 та 4 карти відповідно нормативний та фактичний рівень. Порівняти фактичне та нормативне значення. У випадках, коли факт більше норми (Ф> Н) необхідно визначити на скільки фактичне значення рівня перебільшує нормативне (Ф-Н) і порівнюючи отримане число з діапазонами відповідного рядка табл. 4 визначити ступінь шкідливості.

Гігієнічні норми інфразвуку.

Таблиця 6

2.2.5. Вібрація.

У цьому розділі необхідно ознайомитись з визначеннями категорій вібрації і вирішити, до яких категорій та підвиду відноситься вібрація, що впливає на робітника. Відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми загальної та локальної вібрації» загальну вібрацію по джерелу її виникнення поділяють на наступні категорії:

1 - транспортна вібрація, що впливає на операторів рухливих машин і транспортних засобів при їхньому русі по місцевості і дорогам (у тому числі при їхньому будівництві);

2 - транспортно-технологічна вібрація, що впливає на операторів машин з обмеженим переміщенням тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових площадок і гірських виробок;

3 - технологічна вібрація, що впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, що не мають джерел вібрації.

Прикладом вібрації джерела 1 є вібрації операторів засобів транспорту. Особливістю їхнього нормування є розходження вимог до обмеження коливань у вертикальній і горизонтальній площинах.

Прикладом вібрації джерела 2 є вібрації робочих місць операторів кранів, завантажувальних машин гарячих цехів і т.д.

Вібрації категорії 3 мають три підвиди:

3а - вібрації робочих місць у приміщеннях із джерелами вібрацій (наприклад оператори молотів, пресів, верстатів і стендів);

3б - вібрації робочих місць у приміщеннях без джерел вібрацій (наприклад вібрації робочих місць працівників ВТК (відділу технічного контролю), розмітників і т.п.);

3в - вібрації робочих місць у приміщеннях адміністративно - управлінських і для розумової праці (наприклад, у кабінетах, у приміщеннях ОЦ (обчислювального центру), КБ (конструкторського бюро), лабораторій і т.п.).

Далі необхідно визначити, на якій частоті відбувається вплив вібрації (див. фактичні значення) і, користуючись табл. 7, знайти для цієї частоти та відповідної категорії вібрації нормативний рівень віброшвидкості (дБ).

Нормовані рівні віброшвидкості (дБ)

Таблиця 7

Внести в графи 3 та 4 карти відповідно нормативний та фактичний рівень. Порівняти фактичне та нормативне значення. У випадках, коли факт більше норми (Ф> Н) необхідно визначити на скільки фактичне значення рівня перебільшує нормативне (Ф-Н) і порівнюючи отримане число з діапазонами відповідного рядка табл. 4 визначити ступінь шкідливості.

2.2.6. Електромагнітне випромінювання.

Необхідно у фактичних значеннях знайти, на якій частоті (кГц або МГц) відбувається вплив електромагнітного випромінювання на людину. Далі для цієї частоти знайти гранично допустимий рівень напруженості електромагнітного поля (ЕМП) по електричній складовій (В/м).

Відповідно НАОП 0.03-3.16-86 напруженість ЕМП у діапазоні частот 60кГц-300МГц на робочих місцях персоналу протягом робочого дня не повинна перевищувати встановлених гранично-допустимих рівнів (ГДР):

- по електричній складовій:

для частот від 60кГц до 3МГц - 50 В/м;

для частот від 3МГц до 30МГц - 20 В/м;

для частот від 30МГц до 50МГц - 10 В/м;

для частот від 50МГц до 300МГц - 5 В/м.

Допускаються рівні вище зазначених, але не більш ніж у два рази у випадках, коли час дії ЕМП на персонал не перевищує 50% тривалості дня.

Внести в графи 3 та 4 карти відповідно нормативну та фактичну напруженість. Порівняти фактичне та нормативне значення. У випадках, коли факт більше норми (Ф> Н), визначити в скільки разів фактична напруженість більше нормативної (Ф/Н). Отримане число порівнюємо з діапазонами відповідної строки табл. 8 і визначаємо ступінь шкідливості.

Для електромагнітного випромінювання строку в таблиці 8 вибираємо в залежності від частоти на якій йде випромінювання.

Класи умов праці при дії електромагнітних випромінювань

(перевищення ГДР, разів)

Таблиця 8

Продовження таблиці 8

2.2.7. Електростатичне поле.

При роботі з матеріалами і виробами, що легко електризуються, експлуатації високовольтних установок високого струму обслуговуючий персонал може знаходитися під впливом електростатичного поля (ЕП).

Якщо на заданому робочому місці було зареєстровано електростатичне поле (див. фактичне значення), то необхідно розрахувати гранично допустиму напруженість (Е_доп) по формулі, що наведена в цьому розділі. Час (t), на протязі якого робітник може знаходитись під впливом електростатичного поля, визначається самостійно на підставі власного уявлення про дане робоче місце.

У якості нормованого гігієнічного параметра приймається напруженість ЕП - Е_доп, що вимірюються в В/м чи кВ/м. Гранично допустима напруженість ЕП на робочому місці визначається документами: “Санитарно-гигиенические нормы напряженности электростатического поля” №1757- 77 та НАОП 0.03-3.05-77. Ступінь впливу ЕП на організм залежить від напруженості ЕП і часу перебування в ньому людини.

Гранично допустима напруженість ЕП на робочому місці обслуговуючого персоналу не повинна перевищувати:

при впливі до 1 год - 60 кВ/м

при впливі від 1 год до 9 год

де t - час (від 1 до 9 годин), на протязі якого робітник може знаходитись під впливом електростатичного поля.

Внести в графи 3 та 4 карти відповідно нормативну та фактичну напруженість. Порівняти фактичне та нормативне значення. У випадках, коли факт більше норми (Ф> Н), визначити в скільки разів фактична напруженість більше нормативної (Ф/Н). Отримане число порівнюємо з діапазонами відповідної строки табл. 8 і визначаємо ступінь шкідливості.

2.2.8. Постійне магнітне поле.

Якщо на заданому робочому місці було зареєстровано постійне магнітне поле (ПМП) (див. фактичне значення), то згідно документа: “Предельно допустимые нормы воздействия постоянных магнитных полей при работе с магнитными устройствами и материалами” №1742-77 напруженість ПМП на робочому місці не повинна перевищувати 8кА/м.

Внести в графи 3 та 4 карти відповідно нормативну та фактичну напруженість. Порівняти фактичне та нормативне значення. У випадках, коли факт більше норми (Ф> Н), визначити в скільки разів фактична напруженість більше нормативної (Ф/Н). Отримане число порівнюємо з діапазонами відповідної строки табл. 8 і визначаємо ступінь шкідливості.

2.2.9. Мікроклімат у приміщенні.

Згідно ДСН 3.3.6.042-99 «Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» та ГОСТ 12.1.005-88 “Воздух рабочей зони” (табл. 9), окремо для двох періодів року, для своєї категорії важкості роботи визначити оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря. Верхня і нижня межа діапазону допустимої температури визначаються у залежності від того, постійне робоче місце чи непостійне.

Нормовані величини температури, відносній вологості і швидкості

руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Таблиця 9

Примітка: п.р.м. – постійне робоче місце, н.р.м. – непостійне робоче місце.

Далі в графу 3 карти вносяться для температури, відносної вологості та швидкості руху повітря оптимальні та допустимі нормативні діапазони. При цьому для теплого періоду року в чисельнику, а для холодного періоду року в знаменнику. Наприклад для температури:

оптимальний (допустимий)/оптимальний (допустимий)

22-24 (21-28) / 21-23 (20-24)

Ý Ý Ý Ý

теплий холодний

Далі в графу 4 карти відповідно вносяться фактичні значення, наприклад для температури: 27/21. Якщо фактичне значення попадає в оптимальний діапазон в графі 11 ставиться позначка «опт.», якщо в допустимий позначка «допуст.», якщо виходить за межи допустимого діапазону, користуючись відповідним рядком табл. 10 (для теплого періоду року) і табл. 11 (для холодного періоду року) визначаємо ступінь шкідливості, порівнюючи фактичну температуру з вказаними діапазонами. Рядок для оцінки температури вибирається в залежності від категорії важкості робіт.

Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих

приміщень та відкритих територій в теплу пору року

Таблиця 10

Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих

приміщень у холодну пору року.

Таблиця 11

Примітка: При збільшенні швидкості руху повітря на 0, 1 м/с від оптимальної за СН температура повітря повинна бу­ти збільшена на 0, 2 °С.

2.2.10. Виробниче освітлення. (Природнє та штучне освітлення.)

Самостійно скласти перелік основних предметів, які повинна розглядати людина у процесі роботи на заданому робочому місці (наприклад, бланки, документи, гроші, надписи, квитанції, вимірювальні прилади, окремі частини предметів або інструментів і т.п.).

Визначити самі дрібні деталі зображення (найменші об’єкти розрізнення), які містяться на перелічених предметах (наприклад: крапки, цяточки, риски і т.п.), за винятком тих, у розгляданні яких немає потреби. Орієнтовно оцінити їх розмір у мм.

Потім необхідно, користуючись ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» (таблиця 12), визначитись, до якого діапазону розмірів відноситься розмір обраного вами найменшого об’єкта розрізнення (графа 2) і записати відповідний розряд зорової праці.

Норми освітлення.

Таблиця 12

Продовження таблиці 12

Для визначеного розряду зорової роботи з графи “Освітленість → Природне → Бокове” виписати нормативне значення КПО - е_н^ІІІ (%).

Розрахувати нормований КПО для четвертого світлового пояса (Україна) за формулою:

m = 0, 9 – коефіцієнт світлового клімату для IV світлового поясу;

C = 0, 6 – 0, 95 – коефіцієнт сонячності клімату. Залежить від орієнтації віконних отворів за сторонами горизонту (приймається усереднений).

Порівняти е_н^ІV з фактичним значенням КПО (згідно варіанта).

Далі необхідно визначити характеристику фона. Фон – це поверхня, на якій розглядається найменший об’єкт розрізнення. У залежності від коефіцієнта відбиття поверхні ρ (див. табл. 13) фон може бути світлим (ρ > 0, 4), середнім (ρ = 0, 2-0, 4), темним (ρ < 0, 2).

У випадках, коли в якості фона можуть бути різні кольори за основу приймається найгірший варіант (самий темний колір з усіх можливих варіантів).

Коефіцієнти відбиття світла поверхнями різного кольору.

Таблиця 13

Далі необхідно визначити контраст об’єкта розрізнення з фоном, тобто наскільки чітко сприймається найменший об’єкт розрізнення на вищерозглянутому фоні. Контраст може бути великим (наприклад, між білим і чорним, темно-синім і білим), середнім (наприклад, між сірим і білим, світло-сірим і чорним) і малим (наприклад, між темно-червоним і чорним, світло-блакитним і білим). У випадках, коли можливі комбінації різних кольорів, за основу приймається найгірший варіант у бік малого контрасту.

Нормативне значення штучного загального освітлення (лк) вибирається навпроти комбінації обраних слів, які характеризують фон і контраст, у графі “Освітленість – Штучна - Загальна”.

Після заповнення граф 3 та 4 карти, у випадку, якщо факт менше норми (Ф< Н) визначаємо ступінь шкідливості по табл. 14.

Для природного освітлення в «Карту умов праці» вноситься ступінь 1. Для штучного освітлення (освітленість робочої поверхні) ставиться:

Ø ступінь - 1, при Ф = (від 0, 5 Е_н до Е_н);

Ø ступінь - 2, при Ф< 0, 5 Е_н, тобто факт менше половини нормативного значення штучного освітлення.

Класи умов праці залежно від параметрів

світлового середовища виробничих приміщень.

Таблиця 14

2.2.11. Іонізуюче випромінювання.

Для визначення ступеню шкідливості впливу іонізуючого випромінювання на робочому місці використовують НРБУ-97 «Норми радіаційної безпеки України» - табл.15

Класи умов праці при дії іонізуючих випромінювань

Таблиця 15

В графу 3 “Карти умов праці” вноситься допустимий діапазон з таблиці 15. Порівнюючи фактичне значення з діапазонами наведеними в табл. 15 визначити ступінь шкідливості впливу іонізуючого випромінювання.

2.2.12. Оцінка важкості праці.

При виконанні цього пункту необхідно, базуючись на своєму життєвому досвіді і своїй уяві про дане робоче місце, визначити, чоловік там працює або жінка, які рухи виконує людина, як часто, які вантажі вона підіймає і т. і. (табл.16).

Оптимальні і допустимі нормативні значення брати з табл.16 (графи 3, 4) і записувати в графу 3 “Карти умов праці”. Фактичні (розрахункові) значення вносяться в графу “Карти умов праці”.

1.1. Необхідно орієнтовно визначити, яку вагу (М) підіймає людина за участю м'язів рук та плечового поясу і на яку відстань (L) вона її переміщує (до 1 м), потім визначити скільки таких рухів робить людина за зміну (N). Кінцевий результат буде дорівнювати Нр=М•L•N (кг•м). Потім користуючись п.1.1 (табл.16) визначити в якому діапазоні міститься величина Нр: «оптим.», «допуст.», або 1- 4 ступінь.

1.2. Необхідно орієнтовно визначити яку вагу (М) підіймає людина за участю м'язів рук, корпуса, ніг і на яку відстань (L) вона її переміщує, потім визначити скільки таких рухів робить людина за зміну (N). Кінцевий результат буде дорівнювати Н₃=М•L•N (кг•м). Потім користуючись п.1.2 (табл.16) визначити в якому діапазоні міститься величина Нз: «оптим.», «допуст.», або 1- 4 ступінь.

Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу.

Таблиця 16

Продовження таблиці 16

2.1. Необхідно визначити яку вагу може підіймати людина при чергуванні з іншою роботою і порівняти її з вказаними в п.2.1. (табл.16).

2.2. Необхідно визначити яку вагу може підіймати людина постійно протягом робочої зміни і порівняти її з вказаними в п.2.2. (табл.16).

2.3. Визначившись у попередніх пунктах 1.1 - 2.2 з якими вантажами працює людина, необхідно відокремити, які з них підіймаються з підлоги, які з робочої поверхні (наприклад, з поверхні столу) і відповідно помножити кожну вагу на кількість підйомів за зміну.

3. Необхідно визначитись, які рухи за участю м'язів кистей та пальців рук найбільш часто виконує людина на робочому місці (наприклад рухи секретарки яка працює на друкарський машині або ЕОМ) і розрахувати їх кількість за зміну.

4. Якщо у процесі роботи людина піднявши вагу утримує її деякий час (наприклад, переносить папки з документами з одного приміщення в інше) то необхідно цю вагу (кг) помножити на час утримування (сек.) за зміну. Отримана величина порівнюється з чисельними значеннями відповідної строки п.4 (табл.16).

5. Прочитати опис робочих поз в п.5 (табл.16), вибрати той, що підходить до вашого робочого місця і зробити відповідну позначку в «Карті умов праці» («оптим.», «допуст.», або 1- 2 ступінь).

6. Розрахувати скільки разів за зміну людина робить вимушені нахили і зробити відповідну позначку в «Карті умов праці».

7. Якщо людина багато ходить то необхідно розрахувати, яку відстань вона проходить в цілому за зміну (км) і порівняти з чисельними значеннями п.7 (табл.16).

Загальна оцінка важкості праці встановлюється за показником, що отримав найвищий клас. При наявності 3-х та більше показників, що відносяться до 2-го (допустимого) класу, важкість праці оцінюється на один ступінь вище (клас 3.1) При наявності 2-х або більше показників 1-го чи 2-го ступеня 3-го класу шкідливості важкість праці оцінюється на один ступінь вище (відповідно 3.2 та 3.3 класи).

2.2.13. Оцінка напруженості праці. Користуватись табл.17.

1.1. - 1.4. Необхідно ознайомитись з особливостями інтелектуальних навантажень, описаних у відповідних пунктах (1.1. – 1.4. табл..17), та визначити якому класу умов праці відповідає інтелектуальне навантаження робітника на заданому робочому місці. Всі необхідні роз’яснення з приводу визначення шкідливості занести у відповідні пункти пояснювальної записки та у відповідні графи (об’єднані графи 3, 4, 5) “Карти умов праці”.

2.1. Необхідно визначити, яку частину (в %) від робочого часу людина зосереджено спостерігає при виконанні своїх обов'язків. Отримане число порівнюють з числами п.2.1 табл.17 і роблять відповідну примітку.

Класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу